Рішення

від 21.05.2019 по справі 521/9671/18

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

14 травня 2019 року

м. Одеса

Справа № 521/9671/18

Провадження № 2/521/542/19

Малиновський районний суд міста Одеси в складі:

головуючого - судді Гуревського В.К.

за секретаря - Ардаковська А.О.,

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 .

Представник - ОСОБА_2 .

Відповідач - ОСОБА_3 .

Представник - ОСОБА_4

Третя особа - Перший Приморський відділ ДВС м. Одеси Головного управління

юстиції в Одеській області

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа Перший Приморський відділ ДВС м. Одеси Головного управління юстиції в Одеській області про зменшення розміру аліментів, часткове звільнення від сплати заборгованості по аліментам, встановлення розстрочки щодо сплати заборгованості, -

в с т а н о в и в :

До Малиновського районного суду м. Одеси звернувся ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів та звільнення від заборгованості. Після зміни предмету позову позивач просив суд встановити (обчислити) заборгованість ОСОБА_1 за аліментами на користь ОСОБА_3 на утримання доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка виникла за період з вересня 2012 року по січень 2018 року включно, в розмірі 159869,00 грн, згідно до наведених в цьому позові розрахунків; частково звільнити ОСОБА_1 від сплати заборгованості за аліментами на суму 79934,50 грн, визначивши для обов`язкової виплати остаток в розмірі 79934,50 грн., та розстрочити виплату цієї заборгованості на 24 місяці; встановити новий розмір аліментів, які має сплачувати ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 на утримання доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до досягнення нею повноліття, в твердій грошовій сумі 1000,0 грн щомісячно, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, посилаючись на такі обставини.

За рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 12 грудня 2012 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 було стягнуто аліменти на утримання доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в твердій грошовій сумі в розмірі 4000,0 грн щомісяця, починаючи з 28.08.12 р. до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 р.

У зв`язку з тим, що ОСОБА_3 до 22.01.16 р. не зверталась до виконавчої служби, ОСОБА_1 в період з кінця 2012 року по квітень 2014 року виконував рішення суду по справі № 1519/15341/2012 шляхом переказів грошових коштів на картковий рахунок ОСОБА_3 , картка НОМЕР_1 , який був відкритий в ПАТ ПриватБанк .

Позивачем було здійснені перекази коштів на рахунок відповідача: за чеком № 27122012160603 від 27.12.12 р., перерахування 1992, 87 грн.; за чеком № 08012013123816 від 08.01.13 р., перерахування 1980,00 грн.; за чеком № 23012013144731 від 23.01.13 р., перерахування 6039, 00 грн.; за чеком № 11022013092752 від 11.02.13 р., перерахування 2970, 00 грн.; за чеком № 01032013121333 від 01.03.13 р., перерахування 3019, 50 грн.; за чеком № 23032013160208 від 23.03.13 р., перерахування 3980,00 грн.; за чеком № 28042013141131 від 28.04.13 р., перерахування 3980, 10 грн.; за чеком № 31052013125202 від 31.05.13 р., перерахування 4079, 60 грн.; за чеком № 26062013132538 від 26.06.13 р., перерахування 4079, 60 грн.; за чеком № 05072013132239 від 05.07.13 р., перерахування 4000, 00 грн.; за чеком № 29082013134444 від 29.08.13 р., перерахування 3980, 10 грн.; за чеком № 24092013124422 від 24.09.13 р., перерахування 3980, 10 грн.; за чеком № 24102010113300 від 24.10.13 р., перерахування 3980, 10 грн.; за чеком № 27112013144647 від 27.11.13 р., перерахування 3980, 10 грн.; за чеком № 26122013130408 від 26.12.13 р., перерахування 4179, 10 грн.; за чеком № 29012014133455 від 29.01.14 р., перерахування 3980, 10 грн.; за чеком № 31032014165653 від 31.03.14 р., перерахування 3980, 00 грн.; за чеком № 13052014172911 від 13.05.14 р., перерахування 8009, 75 грн.; за чеком № 10072014095501 від 10.07.14 р., перерахування 7960,00 грн.

Крім цього, в рахунок виплат за аліментами позивач здійснив передачу грошових коштів готівкою відповідачу під розписки: 09.02.15 р. - в сумі 12000,0 грн та 02.04.15 р. - в сумі 8000,0 грн. Фактично в період з 12 грудня 2012 року по квітень 2015 року на виконання рішення суду по справі №1519/15341/2012 ОСОБА_1 здійснив виплати на користь ОСОБА_3 в рахунок своїх зобов`язань за аліментами на загальну суму 100150,02 грн.

Надалі позивач припинив виплати аліментів, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість станом на січень 2018 року у розмірі: на травень 2015 року (за розрахунком) - 27869,88 грн.; з травня 2015 р. по січень 2018 р. (тобто за 33 місяця х 4000,0 грн.) - 132000,00 грн., а разом - 159869,00 грн.

22 січня 2016 року Першим Приморським відділом державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області було відкрите виконавче провадження № 49924724 за виконавчим листом по справі № 1519/15341/2012, в рамках якого державним виконавцем Праведним М.Ю. було здійснено розрахунок заборгованості позивача по аліментам від 01.02.18 р. за період з вересня 2012 року по січень 2018 року включно. Розрахунок здійснено шляхом помноження кількісті місяців вказаного періоду на визначений за рішенням суду щомісячний розмір аліментів, в результаті чого було визначено заборгованість позивача в загальній сумі 260000,0 грн., без урахування фактичних виплат, які були здійснені позивачем в період до травня 2015 року.

На підставі вказаного розрахунку заборгованості Малиновським районним судом м. Одеси було винесено рішення від 25.06.18 р. по справі № 521/2393/18 про стягнення з позивача неустойки за прострочення сплати аліментів.

Не погоджуючись з розрахунком заборгованості по аліментам від 01.02.18 р. позивач звернувся до державного виконавця із заявою від 09.07.18 р. про здійснення перерахунку суми заборгованості з урахуванням здійснених позивачем фактичних виплат, до якої надав відповідні докази, але державний виконавець такий перерахунок не зробив.

Крім того, позивач посилався на те, що ІНФОРМАЦІЯ_4 в новому шлюбі у позивача народилась дитина, ОСОБА_6 . Дитина народилась з уродженим захворюванням та потребує від самого народження додаткових витрат на лікування та реабілітацію. З 15.03.17 р. дитині встановлено інвалідність та визначено індивідуальну програму реабілітації. Дружина позивача, ОСОБА_7 , з 03 липня 2014 року по ІНФОРМАЦІЯ_6 перебувала в декретної відпустці по утриманню дитини, тобто разом з дитиною знаходилась на утриманні позивача.

В травні 2014 році позивач залишився без працевлаштування у зв`язку з економічними проблемами підприємства, в якому працював, та до червня 2015 році отримував незначний та непостійний прибуток за рахунок неофіційних підробітків. Надалі, з червня 2015 року по лютий 2018 року за місцями постійного працевлаштування отримував середньомісячну заробітну плату в розмірі, що не перевішував 4000,0 грн. З 28 лютого 2018 року до часу звернення з цим позовом позивач знову перебуває без постійного місця праці та без системного заробітку. З квітня 2014 року дружина позивача за постійним місцем роботи отримує заробітну плату в розмірі 4200,0 грн щомісяця.

Таким чином з травня 2014 року позивач опинився в край тяжкому матеріальному становищі, маючи на утриманні жінку з хворою дитиною, яка потребує постійних додаткових витрат на лікування, та із зобов`язанням по аліментам в розмірі середньомісячного прибутку позивача. Виключно у зв`язку з цією обставиною у позивача виникла та почала збільшуватись заборгованість по аліментам, на виплату яких з травня 2015 році у позивача не вистачало коштів. Позивач ніколи навмисно не ухилявся від виплат аліментів, але з вказаного часу він утратив реальну можливість їх здійснювати. Відповідач ОСОБА_3 весь період часу, за який виникла заборгованість позивача за аліментами, по сьогодень перебуває на посаді судді Суворовського районного суду м. Одеси та отримує достатньо значний прибуток за основним місцем роботи.

Відповідач не погодився з позовними вимогами, посилаючись на такі обставини.

Позивачем не доведений факт скрутного матеріального становище, оскільки, в матеріалах справи відсутні належні цьому докази, замість цього в матеріалах справи міститься інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру права власності на нерухоме майно, за позивачем обліковується трикімнатна квартира, загальною площею 94,7 кв. м., житловою - 56 кв. м., яка була придбана позивачем у 2015 році, що підтверджується відомістю з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, яка була надана до суду самим позивачем, а це період коли позивач перебував у скрутному становищі, залишився без роботи, отримував незначний та непостійний прибуток за рахунок неофіційних підробітків.

Крім того, за позивачем зареєстрований транспортний засіб, що підтверджується довідкою МВС регіонального сервісного центру в Одеській області за №31/15/5141-2382 від 04.10.2018 року, яка наявна в матеріалах справи.

В наданій до суду позовній заяві позивач зазначає, що з травня 2014 року залишився без працевлаштування у зв`язку з економічними проблемами підприємства, але з копії трудової книжки, яка була надана самим позивачем до позовної заяви, вбачається, що зі всіх місць роботи позивач звільнився за власним бажанням, так само, як і з останнього місця офіційного працевлаштування.

В матеріалах справи відсутні докази того, що позивач з травня 2014 лютого та по теперішній час потребує роботи та знаходиться в активному пошуку. Належним доказом того, що позивач з 2014 року та навіть з червня 2018 року не працює та знаходиться в активному пошуку роботи, могло б послугувати довідка з Одеського міського центру зайнятості про перебування на обліку, а так за відсутності відповідної довідки позивач в черговий раз лише підтвердив факт того, що він ухиляється від офіційного працевлаштування, а разом з цим і від сплати аліментів.

Позивач, намагаючись зменшити розмір сплати аліментів, розмір яких був визначений рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 12 грудня 2012 року по справі №1519/15341/2012, при цьому не надаючи до суду належних доказів, які б дійсно підтверджували погіршення свого матеріального становища, а тому за таких обставин відповідач вважає що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню з підстав недоведеності позивачем погіршення свого матеріального стану, а звернення до суду з відповідною заявою є нічим іншим, як ухилення від сплати аліментів на утримання своєї доньки.

Позовні вимоги позивача до відповідача щодо встановлення заборгованості позивача в розмірі 159869,00 грн. та часткового звільнення позивача від сплати заборгованості за аліментами на суму 79934,50 грн., та розстрочення виплати цієї заборгованості на 24 місяці є такими позовними вимогами, які заявлені до неналежного відповідача, а саме відповідні позовні вимоги повинні заявлятися до першого відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області, який по справі є третьою особою, а не відповідачем 2, а тому за вищезазначеними позовними вимогами ОСОБА_3 є неналежним відповідачем.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити із частковим задоволенням позову. Судом встановлені такі фактичні обставини на підставі представлених позивачем письмових доказів.

У судовому засіданні встановлено, що за рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 12 грудня 2012 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 було стягнуто аліменти на утримання доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в твердій грошовій сумі в розмірі 4000,0 грн щомісяця, починаючи з 28.08.12 р. до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 р.

За рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 25 червня 2018 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів на її користь на утримання неповнолітньої дочки задоволений.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів за період з 01.09.2012 року по 31.03.2018 року, стягнутих на її користь рішенням Малиновського районного суду міста Одеси від 12 грудня 2012 року на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі - 81520 (вісімдесят одна тисяча п`ятсот двадцять ) гривень 00 копійок.

Рішення суду Апеляційним судом Одеської області постановою від 21.12.2018 року залишено без змін.

За вказаним рішенням розмір заборгованості із сплати аліментів визначається державним виконавцем за місцем виконання рішення у порядку, встановленому Сімейним кодексом України. Державний виконавець обчислює розмір заборгованості із сплати аліментів, складає відповідний розрахунок та повідомляє про нього стягувану та боржнику. Спір щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішується судом за заявою зацікавленої сторони у порядку встановленому законом.

Згідно з ч. 4 ст. 195 СК України, розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, а у разі спору - судом. Заперечуючи проти позову відповідач надав суду копії квитанцій виданих ПАТ Приватбанком , які на думку сторони відповідача підтверджують частково сплату аліментів відповідачем на користь позивачки. В судовому засіданні 11.06.2018 року представник позивачки вказував, що його довірителька категорично заперечує проти отримання зазначених грошових коштів. В судовому засіданні 11.06.2018 року ні відповідач, ні його представник не відповіли на запитання суду чому вказані квитанції та розписки не були передані державному виконавцю при проведенні розрахунку заборгованості по аліментах. При цьому стороною відповідача не заперечувалося що до наступного часу їхньою стороною позову про оспорювання розміру заборгованості по аліментах не пред`явлено, розмір заборгованості по аліментах не оскаржено.

Відповідно до ч. 3 ст.197 СК України ( в редакції що діяла до виключення на підставі Закону № 1404-У111 від 02.06.2016 року) суд може звільнити від сплати заборгованості якщо буде встановлено, що вона виникла внаслідок не пред`явлення без поважної причини виконавчого листа до виконання особою, на користь якої стягнуто аліменти. При розгляді даної справи суд не може застосувати правила ч. 3 ст. 197 СК України, тому що відповідачем не пред`явлено зустрічного або окремого позову про звільнення від сплати заборгованості.

Щодо вимог позивача про часткове звільнення від сплати заборгованості по аліментам, встановлення розстрочки щодо сплати заборгованості.

У зв`язку з тим, що ОСОБА_3 до 22.01.16 р. не зверталась до виконавчої служби, ОСОБА_1 в період з кінця 2012 року по квітень 2014 року виконував рішення суду по справі № 1519/15341/2012 шляхом переказів грошових коштів на картковий рахунок ОСОБА_3 , картка НОМЕР_1 , який був відкритий в ПАТ ПриватБанк .

На виконання ухвали суду про витребування доказів від 24 жовтня 2018 року АТ КБ ПриватБанк надана інформація від 14.11.2018 року № 20.1.0.0.0/7-20181109/3734 позивачем було здійснені перекази коштів на рахунок відповідача: за чеком № 27122012160603 від 27.12.12 р., перерахування 1992, 87 грн.; за чеком № 08012013123816 від 08.01.13 р., перерахування 1980,00 грн.; за чеком № 23012013144731 від 23.01.13 р., перерахування 6039, 00 грн.; за чеком № 11022013092752 від 11.02.13 р., перерахування 2970, 00 грн.; за чеком № 01032013121333 від 01.03.13 р., перерахування 3019, 50 грн.; за чеком № 23032013160208 від 23.03.13 р., перерахування 3980, 00 грн.; за чеком № 28042013141131 від 28.04.13 р., перерахування 3980, 10 грн.; за чеком № 31052013125202 від 31.05.13 р., перерахування 4079, 60 грн.; за чеком № 26062013132538 від 26.06.13 р., перерахування 4079, 60 грн.; за чеком № 05072013132239 від 05.07.13 р., перерахування 4000, 00 грн.; за чеком № 29082013134444 від 29.08.13 р., перерахування 3980, 10 грн.; за чеком № 24092013124422 від 24.09.13 р., перерахування 3980, 10 грн.; за чеком № 24102010113300 від 24.10.13 р., перерахування 3980, 10 грн.; за чеком № 27112013144647 від 27.11.13 р., перерахування 3980, 10 грн.; за чеком № 26122013130408 від 26.12.13 р., перерахування 4179, 10 грн.; за чеком № 29012014133455 від 29.01.14 р., перерахування 3980, 10 грн.; за чеком № 31032014165653 від 31.03.14 р., перерахування 3980, 00 грн.; за чеком № 13052014172911 від 13.05.14 р., перерахування 8009, 75 грн.; за чеком № 10072014095501 від 10.07.14 р., перерахування 7960,00 грн.

В рахунок виплат за аліментами позивач здійснив передачу грошових коштів готівкою відповідачу за розписками: 09.02.15 р. - в сумі 12000,0 грн та 02.04.15 р. - в сумі 8000,0 грн.

Оригінали розписок перебувають у позивача, їх дійсність перевірена судом. Будь-яких заперечень з боку сторони відповідача про недійсність цих розписок до суду не подавалося, відповідних експертиз не призначалося.

Таким чином, фактично в період з 12 грудня 2012 року по квітень 2015 року на виконання рішення суду по справі №1519/15341/2012 ОСОБА_1 здійснив виплати на користь ОСОБА_3 в рахунок своїх зобов`язань за аліментами на загальну суму 100150,02 грн.

22 січня 2016 року Першим Приморським відділом державної виконавчої служби м. Одеси ГТУЮ в Одеській області було відкрите виконавче провадження № 49924724.

Надалі позивач припинив виплату аліментів. У позивача виникла заборгованість станом на січень 2018 року у розмірі: на травень 2015 року (за розрахунком) - 27869,88 грн.; з травня 2015 р. по січень 2018 р. (тобто за 33 місяця х 4000,0 грн.) - 132000,00 грн., а разом - 159869,00 грн. (а. с. 70-71).

Відповідно до ч. 2 ст. 195 СК України за позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв`язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.

За змістом вказаної норми суд не має підстав для частково звільнення позивача від сплати заборгованості за аліментами, яка складає 159869,00 грн., оскільки для цього відсутні підстави.

При цьому відповідно до ч. 1 ст. 195 СК України з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів суд може відстрочити або розстрочити сплату заборгованості за аліментами.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області на виконання ухвали суду про витребування доказів від 24 жовтня 2018 року до суду інформація від 07.11.2018 року № 18637/05 щодо надходження відрахувань до Пенсійного Фонду України від громадянина ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_2 за періоди: з 01.01.2011 року по 30.06.2011 року; з 01.06.2016 року по 01.12.2016 року; з 06.12.2016 року по 27.02.2018 року; з 01.03.2018 року по теперішній час.

Головним управлінням ДФС в Одеській області на виконання ухвали суду про витребування доказів від 24 жовтня 2018 року до суду інформація від 09.11.2018 року № 19936/9/15-32-08-02-13 до суду надана інформація щодо розміру отриманих доходів громадянином ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_2 , які обліковуються в ДФС, за періоди: з 01.01.2011 року по 30.06.2011 року; з 01.06.2016 року по 01.12.2016 року; з 06.12.2016 року по 27.02.2018 року; з 01.03.2018 року по теперішній час.

За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру права власності на нерухоме майно, за позивачем обліковується 2053/4000 частина трикімнатної квартири, загальною площею 94,7 кв. м., житловою - 56 кв. м. Вказана квартира отримана у власність: 30 травня 2013 рокушляхом викупу частки квартири в розмірі 351/1000 (або 1404/4000) частки за договором купівлі-продажу, 10.08.2015 року шляхом набуття у власність в порядку приватизації частки квартири в розмірі 649/4000.

За позивачем зареєстрований транспортний засіб, що підтверджується довідкою МВС регіонального сервісного центру в Одеській області за №31/15/5141-2382 від 04.10.2018 року, а саме: автомобіль OPEL , н/з НОМЕР_3 , 1983 року, тобто має 36 років експлуатації.

Враховуючи майновий стан позивача суд дійшов висновку про встановлення заборгованості ОСОБА_1 за аліментами на користь ОСОБА_3 на утримання доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка виникла за період з вересня 2012 року по січень 2018 року включно, в розмірі 159869,00 грн., та розстрочити виплату заборгованості на 24 місяці. В задоволенні позовних вимог в частині часткового звільнення ОСОБА_1 від сплати заборгованості за аліментами на суму 79934,50 грн. - відмовити.

Щодо зменшення розміру аліментів.

За рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 25 червня 2018 року Приймаючи рішення про повне задоволення позову судом враховується, що відповідач має на утриманні малолітню дочку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Відповідно до наданої суду індивідуальної програми реабілітації дитини - інваліда № 448, у програмі вказано про наявність інвалідності з 15.03.2017 року. Проте судом враховується, що заборгованість по аліментах виникла з 2012 року, дитина відповідача у другому шлюбі народилася у 2014 році, наявність інвалідності у ОСОБА_6 визначена у 2017 році, а тому зазначені обставини мали б стати підставами для позову про зміну розміру аліментів.

Відповідно до ч. 1 ст. 192 Сімейного кодексу України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них.

Згідно статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, діючої на Україні з 27 вересня 1991 року, держави-учасники визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько(-ки) несуть основну відповідальність за забезпечення умов життя, необхідних для розвитку дитини, в межах своїх здібностей і фінансових можливостей.

Суд має виходити з необхідності забезпечення рівності не тільки прав, але й обов`язків батьків щодо догляду та матеріального забезпечення неповнолітньої дитини. При вирішенні спору суд має врахувати положення ст. 8 Закону України Про охорону дитинства , за якою кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. З урахуванням цього суд має задовольнити позовні вимоги позивача.

Змінюючи розмір стягнення аліментів, суд виходить з положень ст. 51 Конституції України, та ст. 180 СК України, згідно з якими батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Згідно ст. 181 Сімейного кодексу України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

У відповідності до ст. 7 СК України, жінка та чоловік мають рівні права і обов`язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім`ї. Згідно ч. 1 ст. 141 Сімейного кодексу України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, відповідно обов`язок по утриманню дитини в рівних частках покладається на її батьків.

Суд керується тим, що згідно Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів від 17 травня 2017 року в ч. 2 ст. 182 Сімейного кодексу України внесені зміни, за яким розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до ст. 182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

При визначенні розміру аліментів суд має врахувати встановлений законом прожитковий мінімум на 2019 рік, встановлений на одну особу в розрахунку на місяць дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня 2019 року - 2027 гривень, з 1 липня - 2118 гривні, з 1 грудня - 2218 гривень; згідно ст. 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2019 рік .

З огляду на такі положення закону про державний бюджет, беручи до уваги положення ч. 2 ст. 182 СК України про мінімальний розмір аліментів на одну дитини, суд має вимоги про зміну аліментів задовольнити частково, зменшивши їх до 2000,0 грн. щомісячно, але не менше, ніж 50 % від встановленого законом прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, від дня набрання рішенням законної сили й до досягнення дочки ОСОБА_5 повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_5 .

При постановленні рішення судом врахований стан здоров`я і матеріальне становище дитини, а також стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, та встановлення інших осіб, які перебувають на утриманні відповідача.

Суд має виходити з необхідності забезпечення рівності не тільки прав, але й обов`язків батьків щодо догляду та матеріального забезпечення неповнолітніх дітей.

Витрати по сплаті судового збору залишити за позивачем.

Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися в суд за захистом свого цивільного права у випадку його порушення з вимогою про примусове виконання зобов`язання в натурі. Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. В разі оголошення лише вступної та резолютивної частини рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 7, 141, 180 - 182, 192, 195, 197 Сімейного кодексу України, ст. 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2018 рік , ст. ст. 13, 141, 263, 265, 268, 272, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, СУД, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Змінити розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) на підставі рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 12 грудня 2012 року на користь ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ) на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зменшивши їх до 2000,0 грн. щомісячно, але не менше, ніж 50 % від встановленого законом прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, від дня набрання рішенням законної сили й до досягнення дочки ОСОБА_5 повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Встановити заборгованість ОСОБА_1 за аліментами на користь ОСОБА_3 на утримання доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка виникла за період з вересня 2012 року по січень 2018 року включно, в розмірі 159869,00 грн., розстрочити виплату заборгованості на 24 місяці.

В задоволенні позовних вимог в частині часткового звільнення ОСОБА_1 від сплати заборгованості за аліментами на суму 79934,50 грн. - відмовити.

Витрати по сплаті судового збору залишити за позивачем.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання до Одеського апеляційного суду через суд першої інстанції апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Рішення суду в повному обсязі складено 21 травня 2019 року.

СУДДЯ Гуревський В.К.