Постанова

від 14.05.2019 по справі 461/1175/18

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 461/1175/18 Головуючий у 1 інстанції: Радченко В.Є.

Провадження № 22-ц/811/1484/18 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.

Категорія: 27

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду:

головуючого - судді Ніткевича А.В.,

суддів: Бойко С.М., Копняк С.М.,

секретаря Юзефович Ю.І.

з участю позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Львівська майстерня солодощів на рішення Галицького районного суду міста Львова від 29 травня 2018 року в складі судді Радченка В.Є. у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Львівська дистрибюційна компанія та Товариства з обмеженою відповідальністю Львівська майстерня солодощів про стягнення заборгованості,-

встановила:

В лютому 2018 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ТзОВ Львівська дистрибюційна компанія та ТзОВ Львівська майстерня солодощів про стягнення заборгованості.

В обґрунтування вимог покликався на те, що 13 квітня 2016 року між фізичною особою ОСОБА_2 та ТзОВ Львівська дистрибюційна компанія укладено Договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) б/н від 13.04.2016 року, відповідно до умов якого ОСОБА_2 позичальнику надано позику у розмірі 1000000, 00 гривень на термін 91 день з моменту, зазначеного у п. 2.3 Договору. У відповідності до умов Договору Позичальник зобов`язаний, зокрема, повернути поворотну фінансову допомогу у встановлений договором строк.

Надання фізичною особою ОСОБА_2 поворотної фінансової допомоги підтверджується платіжним дорученням № 1 від 14.04.2016 року про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги, виданим ПАТ Юнісон Банк .

В подальшому, 11 квітня 2017 року між фізичною особою ОСОБА_2 , фізичною особою ОСОБА_1 та ТзОВ Львівська дистрибюційна компанія укладено Додаткову угоду № 1 від 11.04.2017 року до Договору, відповідно до якої Первісний кредитор - ОСОБА_2 передає усі свої права та обов`язки за Договором, а Кредитор - ОСОБА_1 приймає такі права та обов`язки.

Позивач зазначає, що 12 квітня 2017 року між ним та ТзОВ Львівська майстерня солодощів укладено Договір поруки № 1 від 12 квітня 2017 року, відповідно до умов якого Поручитель поручається перед Кредитором за виконання всіх зобов`язань Позичальника, що виникли на підставі Договору.

Однак, у вказаний строк до 14.07.2016 року відповідач суми позики не повернув.

Таким чином, станом на 19.02.2018 року позивачем нараховано інфляційне збільшення суми боргу в розмірі 235229,31 грн. та суму трьох процентів річних від простроченої суми за період з 15.07.2016 року по 19.02.2018 року 50547,95 грн.

Просив стягнути солідарно з відповідачів ТзОВ Львівська дистрибюційна компанія та ТзОВ Львівська майстерня солодощів на його користь заборгованість в розмірі 1285777,26 грн.

Оскаржуваним рішення Галицького районного суду м. Львова від 29 травня 2018 року позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Львівська дистрибюційна компанія та Товариства з обмеженою відповідальністю Львівська майстерня солодощів про стягнення заборгованості - задоволено.

Стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю Львівська дистрибюційна компанія та Товариства з обмеженою відповідальністю Львівська майстерня солодощів на користь ОСОБА_1 заборгованість в розмірі 1285777,26 грн., з яких 1000000 грн. - основна сума боргу; 235229,31 грн. інфляційне збільшення суми; 50547,95 грн. - сума трьох процентів річних від простроченої суми.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Львівська дистрибюційна компанія на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 4405,00 грн.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Львівська майстерня солодощів на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 4405,00 грн.

Рішення суду оскаржив відповідач ТзОВ Львівська майстерня солодощів , з оскаржуваним рішенням не погоджується, вважає незаконним та необґрунтованим, прийнятим з порушення норм матеріального та процесуального права, при неповному з`ясуванні всіх обставин справи.

В апеляційній скарзі зазначає, що додаткова угода № 1 про внесення змін до Договору про надання поворотної фінансової допомоги (позики) від 13.04.2017 року не є тим правочином, на підставі якого первісний кредитор може передати новому кредитору усі свої права та обов`язки, які виникли на підставі договору про надання поворотної фінансової допомоги (позики) від 13.04.2017 року, оскільки такі права та обов`язки у нового кредитора могли виникнути лише на підставі договору про відступлення права вимоги.

Також, на думку апелянта, суд першої інстанції неправильно здійснив розрахунок заборгованості за договором про надання поворотної фінансової допомоги від 13.04.2017 року. Звертає увагу, що відповідно до п. 2.3. Договору поворотна фінансова допомога за договором підлягає поверненню у термін 91 календарний день, тобто 14 липня 2016 року.

Таким чином, на суму основного боргу за період з 15 липня 2016 року по 19 лютого 2018 року нараховуються 3% річних в розмірі 48044,02 грн., а також збитки від інфляції за період з серпня 2018 року по січень 2018 року в розмірі 231000,00 грн.

Крім цього, суд першої інстанції розглянув справу за відсутності відповідача ТзОВ Львівська майстерня солодощів та її представника, щодо яких відсутні докази належного повідомлення про час та місце розгляду справи на 29 травня 2018 року, розгляд справи не відклав, чим порушив право відповідача на участь у судовому розгляді справи.

Просить суд скасувати рішення Галицького районного суду м. Львова від 29 травня 2018 року та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову повністю.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні апеляційну скаргу визнав в частині доводів апелянта про неправильний розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, погоджується із розрахунком таких платежів, наведених апелянтом, відтак вважає за необхідне змінити рішення суду першої інстанції в частині нарахованих 3% річних в розмірі 48044,02 грн. та збитків від інфляції в розмірі 231000,00 грн., врешті рішення суду першої інстанції просить залишити без змін.

Представники відповідачів ТзОВ Львівська дистрибюційна компанія та ТзОВ Львівська майстерня солодощів , будучи повідомленими належним чином про час та місце розгляду справи, в судове засідання не прибули, директор ТзОВ Львівська майстерня солодощів подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із відрядженням керівника підприємства у м. Одеса та неможливістю забезпечити явку інших представників.

На переконання колегії суддів, матеріалів справи достатньо для розгляду справи по суті, а тому вважає за можливе, відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України розглядати справу за відсутності осіб, що не з`явилися.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача про часткове визнання апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково виходячи із такого.

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Частиною 6 цієї ж статті визначено, що в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглядаючи даний спір та перевіряючи законність оскаржуваного рішення згідно вимог ЦПК України, судова колегія враховує таке.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа лише в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Обравши відповідний спосіб захисту права, позивач в силу ст. 12 ЦПК України зобов`язаний довести правову та фактичну підставу своїх вимог.

Судом встановлено, що 03 квітня 2016 року між фізичною особою ОСОБА_2 та ТзОВ Львівська дистрибюційна компанія укладено Договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) б/н від 13.04.2016 року, відповідно до умов якого ОСОБА_2 позичальнику надано позику у розмірі 1000000,00 гривень на термін 91 день з моменту, зазначеного у п. 2.3 Договору. У відповідності до умов Договору Позичальник зобов`язаний, зокрема, повернути поворотну фінансову допомогу у встановлений договором строк (а.с.5-8).

Відповідно до п. 2.3. Договору поворотна фінансова допомога надається у строк до 14 квітня 2016 року.

Згідно із п. 2.6 Договору, поворотна фінансова допомога надається на термін 91 день з моменту, зазначеного у п. 2.3.

Відповідно, поворотна фінансова допомога підлягає поверненню до 14 липня 2016 року.

Згідно із ч. 2 ст. 628 ЦК України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про існування між ОСОБА_2 та ТзОВ Львівська дистрибюційна компанія цивільно-правових відносин щодо договору позики.

В свою чергу, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ст. 1046 ЦК України).

Надання фізичною особою ОСОБА_2 поворотної фінансової допомоги підтверджується платіжним дорученням № 1 від 14.04.2016 року про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги, виданим ПАТ Юнісон Банк (а.с. 9).

В свою чергу, 11 квітня 2017 року між фізичною особою ОСОБА_2 , фізичною особою ОСОБА_1 та ТзОВ Львівська дистрибюційна компанія укладено Додаткову угоду № 1 від 11.04.2017 року до Договору, відповідно до якої Первісний кредитор ОСОБА_2 передає усі свої права та обов`язки за Договором, а Кредитор - ОСОБА_1 приймає такі права та обов`язки (а.с. 10).

Крім цього, 12 квітня 2017 року між ОСОБА_1 та ТзОВ Львівська майстерня солодощів укладено Договір поруки № 1 від 12 квітня 2017 року, відповідно до умов якого Поручитель поручається перед Кредитором за виконання всіх зобов`язань Позичальника, що виникли на підставі Договору про надання поворотної фінансової допомоги від 13 квітня 2016 року (а.с. 11-12).

Відповідно до п.3.1. Договору поруки, Поручитель та Позичальник несуть солідарну відповідальність перед Кредитором за неналежне виконання Позичальником зобов`язань за Договором.

Однак у вказаний строк до 14.07.2016 року відповідач суми позики не повернув.

Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 07.02.2018 року звертався до ТзОВ Львівська дистрибюційна компанія та ТзОВ Львівська майстерня солодощів з повідомленнями-вимогами про добровільне погашення заборгованості, проте жодної відповіді ним отримано не було (а.с.15, 17).

Задовольняючи позовні вимоги місцевий суд виходив з того, що у вказаний у договорі про надання поворотної фінансової допомоги строк до 14.07.2016 року відповідачі суми позики не повернули, на повідомлення-вимоги про добровільне погашення заборгованості не відреагували, відтак перевіривши поданий позивачем розрахунок, стягнув солідарно з відповідачів заборгованість в розмірі 1285777,26 грн., з яких 1000000 грн. - основна сума боргу; 235229,31 грн. інфляційне збільшення суми; 50547,95 грн. - сума трьох процентів річних від простроченої суми.

Що стосується доводів апелянта ТзОВ Львівська майстерня солодощів про те, що додаткова угода № 1 про внесення змін до Договору про надання поворотної фінансової допомоги (позики) від 13.04.2017 року не є тим правочином, на підставі якого первісний кредитор може передати новому кредитору усі свої права та обов`язки, які виникли на підставі договору про надання поворотної фінансової допомоги (позики) від 13.04.2017 року, колегія суддів звертає увагу на таке.

Статтею 512 ЦК України передбачено підстави заміни кредитора в зобов?язанні.

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 ЦК України).

Відповідно до правового висновку, викладеного в постанові Верховного Суду України від 20.11.2013 року (справа № 6-122цс13), виходячи зі змісту статей 512, 514 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо й до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача.

Згідно з вимогами чинного законодавства, заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

Доказами правонаступництва, залежно від підстав виникнення, можуть бути, зокрема, правочини щодо зміни кредитора або боржника у зобов`язанні.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що внаслідок укладеної 11 квітня 2017 року між фізичною особою ОСОБА_2 , фізичною особою ОСОБА_1 та ТзОВ Львівська дистрибюційна компанія Додаткової угоди №1 від 11.04.2017 року до Договору про надання поворотної фінансової допомоги, первісний кредитор ОСОБА_2 вибув із зобов`язання, а позивач ОСОБА_1 набув право вимоги до ТзОВ Львівська дистрибюційна компанія за вказаним договором.

В свою чергу, статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Питання недійсності будь яких із зазначених вище правочинів не ставилось, відповідних спорів на розгляді в суді не було.

Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Відповідно до ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Отже, будь-яке зобов`язання, яке зводиться до сплати грошей, є грошовим зобов`язанням незалежно від правових підстав його виникнення і в разі його порушення підлягає застосуванню ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції визначив розмір інфляційних втрат за період з 15.07.2016 року до 31.01.2018 року у сумі 235229,31 грн., а також три відсотки річних від простроченої суми за період з 15.06.2016 року до 19.02.2018 року у сумі 50 547,95 грн., при цьому керувався Інформаційним листом ВГС України від 17.07.2012 р. № 01-06/928/2012 р. Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справи окремих норм матеріального права .

Разом з тим, відповідно до ч. 4 ст. 364 ЦПК України особа, яка подала апеляційну скаргу, має право відмовитися від неї, а інша сторона має право визнати апеляційну скаргу обґрунтованою в повному обсязі чи в певній частині до закінчення апеляційного розгляду. Визнання апеляційної скарги іншою стороною враховується судом апеляційної інстанції у частині наявності або відсутності фактів, які мають значення для вирішення справи.

Колегія суддів враховує визнання апеляційної скарги позивачем ОСОБА_1 в частині доводів апелянта про неправильний розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, відтак рішення суду першої інстанції в частині визначеного розміру інфляційних втрат за період з 15.07.2016 року до 31.01.2018 року у сумі 235229,31 грн., а також 3% річних від простроченої суми за період з 15.06.2016 року до 19.02.2018 року у сумі 50 547,95 грн. необхідно змінити, визначивши заборгованість 3% річних в розмірі 48044,02 грн. та інфляційних втрат в розмірі 231000,00 грн.

Що стосується доводів апелянта про розгляд справи за відсутності відповідача ТзОВ Львівська майстерня солодощів та її представника, щодо яких відсутні докази належного повідомлення про час та місце розгляду справи на 29 травня 2018 року, чим порушено право відповідача на участь у судовому розгляді справи, колегія суддів звертає увагу на таке.

Вирішуючи питання про розгляд справи у відсутність представників відповідачів, суд першої інстанції вказав, що представники відповідачів ТзОВ Львівська дистрибюційна компанія та ТзОВ Львівська майстерня солодощів у судове засідання не з`явилися, хоча про час, дату та місце проведення судового засідання неодноразово повідомлялися належним чином, проте до суду повернулися конверти за закінченням терміну зберігання (а.с.81, 82, 87, 89, 100,101). Крім цього, виклик відповідачів до суду був здійснений через оголошення на офіційному вебпорталі судової влади України (через веб - сайт Галицького районного суду м.Львова) (а.с. 99).

Відповідно до частин шостої, сьомої статті 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів, надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. Юридичним особам та фізичним особам-підприємцям у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Колегія суддів звертає увагу, що Європейський суд з прав людини зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, має на увазі право на усне слухання . Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (TRUDOV v. RUSSIA, № 43330/09, § 25, 27, ЄСПЛ, від 13 грудня 2011 року).

Аналіз матеріалів справи свідчить, що повістки про судове засідання, призначене на 27 квітня 2018 року на 16 год. 20 хв., а також на 29 травня 2018 року на 16 год. 30 хв. були направлені на адресу відповідачів ТзОВ Львівська дистрибюційна компанія за адресою м. Львів, проспект Шевченка, буд. 7, офіс 11 та ТзОВ Львівська майстерня солодощів за адресою Львівська обл., Пустомитівський район , АДРЕСА_2 , проте повернулися із відміткою за терміном зберігання та за не за запитом (а.с. 87,89, 102).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У пунктах 47, 48 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17-ц (провадження № 14-507цс18) вказано, що приписи ЦПК України як на момент ухвалення заочного рішення, так і на момент розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду не дозволяють дійти висновку, що повернення повістки про виклик до суду з вказівкою причини повернення за закінченням терміну зберігання є доказом належного інформування відповідача про час і місце розгляду справи. Окрім того, за змістом висновків Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду повернення повістки про виклик до суду з вказівкою причини повернення за закінченням терміну зберігання не свідчить про відмову сторони від одержання повістки чи про її незнаходження за адресою, повідомленою суду (пункт 31 постанови від 20 червня 2018 року у справі № 127/2871/16-ц).

Згідно частини одинадцятої статті 128 ЦПК України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

Колегією суддів встановлено, що повідомлення про призначення розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ТзОВ Львівська дистрибюційна компанія та ТзОВ Львівська майстерня солодощів про стягнення заборгованості в судовому засіданні на 29 травня 2018 року о 16 год. 30 хв., розміщене 05 травня 2018 року на сайті Галицького районного суду м. Львова веб-сайту Судова влада України (а.с. 99), відтак, відповідачі були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, при цьому факт неотримання відповідачем ТзОВ Львівська майстерня солодощів поштової кореспонденції, яку суд першої інстанції з додержанням вимог процесуального закону надіслав за належною адресою, зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка направлена судом на адресу, яка надана суду для вчинення відповідних дій.

Керуючись ст. ст. 259, 367, 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

постановила:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Львівська майстерня солодощів - задовольнити частково.

Рішення Галицького районного суду міста Львова від 29 травня 2018 року - змінити.

Викласти абзац другий резолютивної частини рішення в наступній редакції.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю Львівська дистрибюційна компанія , адреса розташування 79005, м. Львів, проспект Шевченка, 7, офіс 11, Код ЄДРПОУ 38853451 та Товариства з обмеженою відповідальністю Львівська майстерня солодощів , адреса розташування 81100, Львівська обл., Пустомитівський район, вулиця Глинська, 56, Код ЄДРПОУ 40156333 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання - АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , заборгованість в розмірі 1279044 (один мільйон двісті сімдесят дев`ять тисяч сорок чотири) грн. 02 коп., з яких 1000000 грн. - основна сума боргу; 231000 грн. 00 коп. інфляційне збільшення суми та 48044 грн. 02 коп. - сума трьох процентів річних від простроченої суми.

Врешті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений 17 травня 2019 року.

Головуючий: А.В. Ніткевич

Судді: С.М. Бойко

С.М. Копняк