Рішення

від 21.05.2019 по справі 201/9150/18

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

№ 201/9150/18

провадження 2/201/691/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2019 року Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

у складі: головуючого

судді Антонюка О.А.

при секретарі Плевако О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Аксіома» про припинення обтяження рухомого майна, усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виключення відомостей з реєстру обтяжень рухомого майна, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 23 серпня 2018 року звернувся до суду з позовом до відповідача ПАТ комерційний банк «Аксіома» про припинення обтяження рухомого майна, усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виключення відомостей з реєстру обтяжень рухомого майна, позовні вимоги не змінювалися, не доповнювалися і не уточнювалися. Позивач в своєму позові та з представником посилаються на те, що він, позивач ОСОБА_1 , є власником автомобіля МІЦУБІСІ ОУТЛЕНДЕР, 2006 року випуску, на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 , виданого Дніпропетровським ВРЕР-1 ДАІ УМВС України в Дніпропетровській області 01 серпня 2008 року, реєстраційний номер НОМЕР_2 . 25 липня 2008 року між ЗАТ Фінансовий союз банк , правонаступник якого є ПАТ КБ АКСІОМА та ПНВП Форт був укладений договір про надання відкличної не відновлювальної лінії № 051/01-08 у відповідності до якого банк надає позичальнику окремими частинами транші в межах максимального ліміту заборгованості. Відповідно до договору застави автотранспортного засобу № 016/02-09 від 27 березня 2009 року, позивач надав у заставу ЗАТ Фінансовий Союз Банк , зараз ПАТ КБ АКСІОМА , автомобіль МІЦУБІСМІ ОУТЛЕНДЕР, державний номер НОМЕР_2 , у забезпечення зобов`язань Приватного науково виробничого- підприємства ФОРТ за Договором про надання відкличної не відновлюваної кредитної лінії № 051/01-08 від 25 липня 2008 року.

13 травня 2015 року господарським судом Запорізької області по справі № 904/141/15 винесено рішення, яким суд постановив стягнути з ПНВП "Форт" (69006, м. Запоріжжя, Північне шосе, буд. 20-д, код ЄДРПОУ 30012214) на користь ПАТ "Комерційний Банк Аксіома (49005, м. Дніпропетровськ, вул. Сімферопольська, буд. 11, прим. 25, код ЄДРПОУ 33972230) заборгованість за договором про надання відкличної не відновлювальної кредитної лінії № 051101-08 від 25 липня 2008 року в сумі 10 196 680 (десять мільйонів сто дев`яносто шість тисяч шістсот вісімдесят) грн. 37 коп., а саме: заборгованість за кредитом - 5 286 949 (п`ять мільйонів двісті вісімдесят шість тисяч дев`ятсот сорок дев`ять) грн. 08 коп., заборгованість за процентами - 4909731 (чотири мільйони дев`ятсот дев`ять тисяч сімсот тридцять одна) грн. 29 коп.

Разом з тим, згідно з постановою господарського суду Запорізької області від 02 червня 2015 року у справі № 908/2986/15 ПНВП ФОРТ було визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. ПАТ Комерційний банк Аксіома заявило кредиторські вимоги до ПНВП ФОРТ на суму - 10 196 680.37 грн., яка є заборгованістю за договором про відкриття відкличної не відновлюваної кредитної лінії № 05/01-08 від 25 липня 2008 року. Ухвалою господарського суду Запорізької області від 26 червня 2015 року у справі № 908 2986/15 кредиторські вимоги банку визнані. В подальшому ухвалою господарського суду Запорізької області від 14 березня 2018 року у справі № 908/2986/15 банкрута Приватне науково- виробниче підприємство ФОРТ ліквідовано. Вказане рішення не було оскаржено та вступило в законну силу і відповідно до ст. 82 ЦПК України встановлені ним обставини не підлягають доказуванню при розгляді даної справи.

За приписами статті 609 ЦК України, зобов`язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов`язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов`язаннями про відшкодування коли, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю. Аналогічне положення закріплено і частиною 3 статті 205 Господарського кодексу України, якою встановлено, що господарське зобов`язання припиняється неможливістю виконання у разі ліквідації суб`єкта господарювання, якщо не допускається правонаступництво за цим зобов`язанням.

Відповідно до частини 3 статті 104 ЦК України порядок припинення юридичної особи у процесі відновлення її платоспроможності або банкрутства встановлюється законом. Враховуючи особливості ліквідації юридичної особи внаслідок її банкрутства, зважаючи на положення частини 5 статті 45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", вимоги не задоволені за недостатністю майна, вважаються погашеними.

Таким чином відповідно до ухвали господарського суду Запорізької області кіл 14 березня 2018 року у справі № 908/2986/15, вбачається що ПНВП Форт ліквідовано, як юридичну особу, у зв`язку з банкрутством. Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців станом на 23 березня 2018 року, з якого вбачається, що внесено запис про припинення за судовим рішенням юридичної особи у зв`язку з визнанням банкрутом ПНВП Форт .

Як вбачається з п. 4 резолютивної частини ухвали господарського суду Запорізької області від 14 березня 2018 року у справі № 908/2986/15 зазначено, що вимоги, що не задоволені за недостатністю майна банкрута, вважати погашеними.

Таким чином, враховуючи факт ліквідації ПНВП Форт внаслідок визнання його банкрутом, а також відсутністю у нього правонаступника, зобов`язання, які виникли з договору застави від 27 березня 2009 року № 016/02-09, за якими позивач виступав як заставодавець боржника, є таким, що припинився, у зв`язку з припиненням зобов`язання за кредитним договором № 051/01-08 від 25 липня 2008 року.

Отже договір застави автотранспортного засобу № 016/02-09 від 27 березня 2009 року про надання у заставу ЗАТ Фінансовий Союз Банк зараз ПАТ КБ АКСІОМА автомобіль МІЦУБІСІ ОУТЛЕНДЕР, державний номер НОМЕР_2 , у забезпечення зобов`язань ПНВП ФОРТ за Договором про надання відкличної не відновлюваної кредитної лінії № 051/01-08 від 25 липня 2008 року є автоматично припиненими.

На підставі вищезазначеного позивач звернувся з листом до уповноваженої особи Фонду гарантування викладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ АКСІОМА з проханням припинити обтяження, застосоване відповідно до договору застави автотранспортного засобу № 016/02-09 від 27 березня 2009 року на автомобіль МІЦУБІСІ ОУТЛЕНДЕР, державний номер НОМЕР_2 року випуску, який на праві власності належить позивачу ОСОБА_1 , на що отримав відповідь листом від 05 липня 2018 року № 01/91, в якому не було ніяких заперечень, а лише йому доведено інформацію, що в уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на запровадження ліквідації в ПАТ КБ АКСІОМА відсутні повноваження щодо припинення обтяжень.

Наявність обтяжень щодо автомобілю позивача, перешкоджає йому вільно користуватись та розпоряджатись належним позивачу вищевказаним автомобілем та порушує його права, як власника цього автомобіля.

Позивач звернувся до відповідача з питанням про усунення перешкод в користуванні і розпорядженні своїм майном, звільнення з-під обтяження, фактично арешту цього майна, зняття обтяжень, але отримав відмову, виник спір, який в добровільному порядку не вирішено. А тому просив припинити обтяження, застосоване відповідно до договору застави № 016/02-09 від 27 березня 2019 року на автомобіль МІЦУБІСІ ОУТЛЕНДЕР, 2006 року випуску, на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 , виданого Дніпропетровським ВРЕР-1 ДАІ УМВС України в Дніпропетровській області 01 серпня 2008 року, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який на праві власності належить ОСОБА_1 та виключити з Державного реєстру обтяжень рухомого майна запис від 21 липня 2011 року 18:07:07 за № 8587103 про обтяження автомобіля МІЦУБСІ ОУТЛЕНДЕР, 2006 року випуску, на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 , виданого Дніпропетровським ВРЕР-1 ДАІ УМВС України в Дніпропетровській області 01 серпня 2008 року, реєстраційний номер НОМЕР_2 , задовольнивши позов у повному обсязі.

Представник відповідача ПАТ КБ Аксіома в судове засідання не з`явився, про час та місце повідомлявся належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомив. Вказаним і матеріалами справи, на думку суду, фактично про розгляд справи знає і не заперечує проти розгляду справи без його участі за наявними матеріалами та винесення рішення по закону на розсуд суду. Суд вважає можливим розгляд справи за відсутності представника вказаного відповідача згідно ст. 223 ЦПК України.

З`ясувавши думку сторін, перевіривши матеріали справи, оцінивши надані та добуті докази, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і підлягаючими задоволенню.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 , є власником автомобіля МІЦУБІСІ ОУТЛЕНДЕР, 2006 року випуску, на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 , виданого Дніпропетровським ВРЕР-1 ДАІ УМВС України в Дніпропетровській області 01 серпня 2008 року, реєстраційний номер НОМЕР_2 . 25 липня 2008 року між Закритим акціонерним товариством Фінансовий союз банк , правонаступник якого є ПАТ КБ АКСІОМА та приватним науково-виробничим підприємством Форт був укладений договір про надання відкличної не відновлювальної лінії № 051/01-08 у відповідності до якого банк надає позичальнику окремими частинами транші в межах максимального ліміту заборгованості. Відповідно до договору застави автотранспортного засобу № 016/02-09 від 27 березня 2009 року, позивач надав у заставу ЗАТ Фінансовий Союз Банк , зараз ПАТ КБ АКСІОМА , автомобіль МІЦУБІСМІ ОУТЛЕНДЕР, державний номер НОМЕР_2 , у забезпечення зобов`язань Приватного науково виробничого- підприємства ФОРТ за Договором про надання відкличної не відновлюваної кредитної лінії № 051/01-08 від 25 липня 2008 року.

13 травня 2015 року господарським судом Запорізької області по справі № 904/141/15 винесено рішення, яким суд постановив стягнути з Приватного науково-виробничого підприємства "Форт" (69006, м. Запоріжжя, Північне шосе, буд. 20-д, код ЄДРПОУ 30012214) на користь Публічного акціонерного товариства "Комерційний Банк Аксіома (49005, м. Дніпропетровськ, вул. Сімферопольська, буд. 11, прим. 25, код ЄДРПОУ 33972230) заборгованість за договором про надання відкличної не відновлювальної кредитної лінії № 051101-08 від 25 липня 2008 року в сумі 10 196 680 (десять мільйонів сто дев`яносто шість тисяч шістсот вісімдесят) грн. 37 коп., а саме: заборгованість за кредитом - 5 286 949 (п`ять мільйонів двісті вісімдесят шість тисяч дев`ятсот сорок дев`ять) грн. 08 коп., заборгованість за процентами - 4909731 (чотири мільйони дев`ятсот дев`ять тисяч сімсот тридцять одна) грн. 29 коп.

Разом з тим згідно з постановою господарського суду Запорізької області від 02 червня 2015 року у справі № 908/2986/15 Приватне науково-виробниче підприємство ФОРТ, м. Запоріжжя, було визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. ПАТ Комерційний банк Аксіома заявило кредиторські вимоги до ПНВП ФОРТ на суму - 10 196 680.37 грн., яка є заборгованістю за договором про відкриття відкличної не відновлюваної кредитної лінії № 05/01-08 від 25 липня 2008 року. Ухвалою господарського суду Запорізької області від 26 червня 2015 року у справі № 908 2986/15 кредиторські вимоги банку визнані. В подальшому ухвалою господарського суду Запорізької області від 14 березня 2018 року у справі № 908/2986/15 банкрута Приватне науково- виробниче підприємство ФОРТ ліквідовано. Вказане рішення не було оскаржено та вступило в законну силу і відповідно до ст. 82 ЦПК України встановлені ним обставини не підлягають доказуванню при розгляді даної справи.

Отже так, як застава носить похідний характер від зобов`язання, яке вона забезпечує, то з припиненням останнього припиняється й застава (ст. 548 ЦК України). Ця сама обставина передбачена і в підставах припинення застави в ст. 593 ЦК України. Пунктом 1 ч. 1 ст. 593 ЦК України передбачено, що право застави припиняється у разі припинення зобов`язання, забезпеченого заставою.

Згідно ст. 28 Закону України Про заставу застава припиняється з припиненням забезпеченого заставою зобов`язання; в разі загибелі заставного майна; в разі придбання заставодержателем права власності на заставне майно; в разі примусового продажу заставного майна; при закінченні терміну дії права, що складає предмет застави; в інших випадках припинення зобов`язань, установлених законом.

Відповідно до приписів статті 609 ЦК України - зобов`язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора). Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, положеннями якої передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до положень статті 598 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення - остання стадія існування зобов`язання, із завершенням якої первісний юридичний зв`язок між сторонами, виражений у конкретному зобов`язанні, втрачається.

Так, за приписами статті 609 ЦК України, зобов`язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов`язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов`язаннями про відшкодування коли, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю.

Аналогічне положення закріплено і частиною 3 статті 205 Господарського кодексу України, якою встановлено, що господарське зобов`язання припиняється неможливістю виконання у разі ліквідації суб`єкта господарювання, якщо не допускається правонаступництво за цим зобов`язанням.

Відповідно до частини 3 статті 104 ЦК України порядок припинення юридичної особи у процесі відновлення її платоспроможності або банкрутства встановлюється законом.

Згідно положень частини 1 статті 37 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", під ліквідацією розуміється припинення суб`єкта підприємницької діяльності, визнаного господарським судом банкрутом, з метою здійснення заходів щодо задоволення в порядку цього Закону вимог кредиторів шляхом продажу його майна.

Враховуючи особливості ліквідації юридичної особи внаслідок її банкрутства, зважаючи на положення частини 5 статті 45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", вимоги не задоволені за недостатністю майна, вважаються погашеними.

Так, відповідно до частини 2 статті 39 та частини 2 статті 46 Закону Україну "Про поновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", за результатами розгляду звіту ліквідатора господарський суд виносить ухвалу про припинення провадження у справі про банкрутство в разі задоволення всіх вимог кредиторів заповідно до реєстру вимог кредиторів. Якщо за результатами ліквідаційної процедури після задоволення вимог кредиторів не залишилося майна, господарський суд виносить ухвалу про ліквідацію юридичної особи - банкрута. Копія цієї ухвали надсилається органу, який здійснив державну реєстрацію юридичної особи - банкрута, та органам державної статистики для виключення юридичної особи з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також власнику майна та органам доходів і зборів за місцезнаходженням банкрута. Відтак, ліквідація юридичної особи внаслідок її банкрутства є її припинення без правонаступництва.

Відповідно до положень частини 5 статті 111 ЦК України, частини 7 статті 59 ГК України юридична особа (суб`єкт господарювання) є ліквідованою з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Дані норми кореспондуються із положеннями закріпленими у статтях 6, 33 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".

Так, згідно з частиною 2 статті 33 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців юридична особа є такою, що припинилася, з лати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи. Абзацом 2 частини 6 статті Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" передбачено, що дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи є датою припинення юридичної особи.

Таким чином відповідно до ухвали господарського суду Запорізької області кіл 14 березня 2018 року у справі № 908/2986/15, вбачається що Приватне науково - виробниче підприємство Форт ліквідовано, як юридичну особу, у зв`язку з банкрутством. Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців станом на 23 березня 2018 року, з якого вбачається, що внесено запис про припинення за судовим рішенням юридичної особи у зв`язку з визнанням банкрутом Приватне науково - виробниче підприємство Форт .

Як вбачається з п. 4 резолютивної частини ухвали господарського суду Запорізької області від 14 березня 2018 року у справі № 908/2986/15 зазначено, що вимоги, що не задоволені за недостатністю майна банкрута, вважати погашеними.

Таким чином, з системного аналізу вищенаведених правових норм, враховуючи факт ліквідації Приватного наукового виробничого підприємства Форт внаслідок визнання його банкрутом, а також відсутністю у нього правонаступника, зобов`язання, які виникли з договору застави від 27 березня 2009 року № 016/02-09, за якими позивач виступав як заставодавець боржника, є таким, що припинився, у зв`язку з припиненням зобов`язання за кредитним договором № 051/01-08 від 25 липня 2008 року.

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного суду України від 07 листопада 2012 року у справі № 6-129 цс , та 11 вересня 2013 року у справі № 6- 52ж13. яка у відповідності до положень статті 111-28 ГПК України є обов`язкова для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.

Разом з тим, ч. 5 ст. 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів , яка передбачає, що суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів. Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 593 Цивільного кодексу України, право застави припиняється у разі припинення зобов`язання, забезпеченого заставою.

Отже договір застави автотранспортного засобу № 016/02-09 від 27 березня 2009 року про надання у заставу ЗАТ Фінансовий Союз Банк зараз ПАТ КБ АКСІОМА автомобіль МІЦУБІСІ ОУТЛЕНДЕР, державний номер НОМЕР_2 , у забезпечення зобов`язань Приватного науково виробничого - підприємства ФОРТ за Договором про надання відкличної не відновлюваної кредитної лінії № 051/01-08 від 25 липня 2008 року є автоматично припиненими.

Згідно з положеннями статті 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

На підставі вищезазначеного позивач звернувся з листом до уповноваженої особи Фонду гарантування викладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ АКСІОМА з проханням припинити обтяження, застосоване відповідно до договору застави автотранспортного засобу № 016/02-09 від 27 березня 2009 року на автомобіль МІЦУБІСІ ОУТЛЕНДЕР, державний номер НОМЕР_2 року випуску, який на праві власності належить позивачу ОСОБА_1 , на що отримав відповідь листом від 05 липня 2018 року № 01/91, в якому не було ніяких заперечень, а лише йому доведено інформацію, що в уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на запровадження ліквідації в ПАТ КБ АКСІОМА відсутні повноваження щодо припинення обтяжень.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, право приватної власності набувається в порядку, зазначеному законом. Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Наявність обтяжень щодо автомобілю позивача, перешкоджає йому вільно користуватись та розпоряджатись належним позивачу вищевказаним автомобілем та порушує його права, як власника цього автомобіля.

Право приватної власності є непорушним. Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, обтяження. Позивач звернувся до відповідача з питанням про усунення перешкод в користуванні і розпорядженні своїм майном, звільнення з-під обтяження, фактично арешту цього майна, зняття обтяжень, але отримав відмову, виник спір, який в добровільному порядку не вирішено, а тому позивач вимушений був звертатися з позовом до суду.

Суд вважає позовні вимоги підлягаючими задоволенню, виходячи з наступного.

Стаття 15 ЦК України передбачає право на захист цивільних прав та інтересів: 1. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання… .

Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 317 ЦК України, власникові належить права володіння, користування та розпорядження майном. Згідно із ст. 319 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Статтею 391 ЦК України передбачено право власника майна вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження майна. Згідно із ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту є відновлення становища, яке існувало до порушення.

За частиною 2 статті 19 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень підставою для реєстрації обтяження є втому числі і рішення суду, що набрало законної сили. Відповідно до ч. 2 ст. 30 цього закону дії або бездіяльність державного реєстратора може бути оскаржена до суду. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (стаття 4 ЦПК України).

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини передбачено наступне: кожен має право на справедливий … розгляд його справи … незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру… .

Згідно до статті 129 Конституції України, основними засадами судочинства є: законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості;…гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом .

Згідно до існуючої практики Європейського суду по правам людини, яка згідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини № 3477-IV, наряду с Конвенцією є джерелом права, наявність безпристрасності по п.1 ст. 6 повинно визначатися по суб`єктивному та об`єктивному критеріям.

У відповідності до ч.1 ст. 60 Закону України Про виконавче провадження , особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення майна з-під арешту.

Судом в засіданні з`ясовано, що як вбачається з позовної заяви спір між сторонами виник з приводу рухомого майна, на яке було накладено обтяження та заборону на його відчуження.

Позивач ОСОБА_1 є власником автомобіля МІЦУБІСІ ОУТЛЕНДЕР, 2006 року випуску, на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 , виданого Дніпропетровським ВРЕР-1 ДАІ УМВС України в Дніпропетровській області 01 серпня 2008 року, реєстраційний номер НОМЕР_2 . 25 липня 2008 року між ЗАТ Фінансовий союз банк , правонаступник якого є ПАТ КБ АКСІОМА та ПНВП Форт був укладений договір про надання відкличної не відновлювальної лінії № 051/01-08 у відповідності до якого банк надає позичальнику окремими частинами транші в межах максимального ліміту заборгованості. Відповідно до договору застави автотранспортного засобу № 016/02-09 від 27 березня 2009 року, позивач надав у заставу ЗАТ Фінансовий Союз Банк , зараз ПАТ КБ АКСІОМА , автомобіль МІЦУБІСМІ ОУТЛЕНДЕР, державний номер НОМЕР_2 , у забезпечення зобов`язань ПНВП ФОРТ за Договором про надання відкличної не відновлюваної кредитної лінії № 051/01-08 від 25 липня 2008 року.

13 травня 2015 року господарським судом Запорізької області по справі № 904/141/15 винесено рішення, яким суд постановив стягнути з Приватного науково-виробничого підприємства "Форт" на користь ПАТ "Комерційний Банк Аксіома заборгованість за договором про надання відкличної не відновлювальної кредитної лінії № 051101-08 від 25 липня 2008 року в сумі 10 196 680 (десять мільйонів сто дев`яносто шість тисяч шістсот вісімдесят) грн. 37 коп., а саме: заборгованість за кредитом - 5 286 949 (п`ять мільйонів двісті вісімдесят шість тисяч дев`ятсот сорок дев`ять) грн. 08 коп., заборгованість за процентами - 4909731 (чотири мільйони дев`ятсот дев`ять тисяч сімсот тридцять одна) грн. 29 коп.

Згідно з постановою господарського суду Запорізької області від 02 червня 2015 року у справі № 908/2986/15 Приватне науково-виробниче підприємство ФОРТ, м. Запоріжжя, було визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. ПАТ Комерційний банк Аксіома заявило кредиторські вимоги до ПНВП ФОРТ на суму - 10 196 680.37 грн., яка є заборгованістю за договором про відкриття відкличної не відновлюваної кредитної лінії № 05/01-08 від 25 липня 2008 року. Ухвалою господарського суду Запорізької області від 26 червня 2015 року у справі № 908 2986/15 кредиторські вимоги банку визнані. В подальшому ухвалою господарського суду Запорізької області від 14 березня 2018 року у справі № 908/2986/15 банкрута ПНВП ФОРТ ліквідовано. Вказане рішення не було оскаржено та вступило в законну силу і відповідно до ст. 82 ЦПК України встановлені ним обставини не підлягають доказуванню при розгляді даної справи.

Так як застава носить похідний характер від зобов`язання, яке вона забезпечує, то з припиненням останнього припиняється й застава (ст. 548 ЦК України). Ця сама обставина передбачена і в підставах припинення застави в ст. 593 ЦК України. Пунктом 1 ч. 1 ст. 593 ЦК України передбачено, що право застави припиняється у разі припинення зобов`язання, забезпеченого заставою.

Згідно ст. 28 Закону України Про заставу застава припиняється з припиненням забезпеченого заставою зобов`язання; в разі загибелі заставного майна; в разі придбання заставодержателем права власності на заставне майно; в разі примусового продажу заставного майна; при закінченні терміну дії права, що складає предмет застави; в інших випадках припинення зобов`язань, установлених законом.

Враховуючи особливості ліквідації юридичної особи внаслідок її банкрутства, зважаючи на положення частини 5 статті 45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", вимоги не задоволені за недостатністю майна, вважаються погашеними.

Так, відповідно до частини 2 статті 39 та частини 2 статті 46 Закону Україну "Про поновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", за результатами розгляду звіту ліквідатора господарський суд виносить ухвалу про припинення провадження у справі про банкрутство в разі задоволення всіх вимог кредиторів заповідно до реєстру вимог кредиторів. Якщо за результатами ліквідаційної процедури після задоволення вимог кредиторів не залишилося майна, господарський суд виносить ухвалу про ліквідацію юридичної особи - банкрута. Копія цієї ухвали надсилається органу, який здійснив державну реєстрацію юридичної особи - банкрута, та органам державної статистики для виключення юридичної особи з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також власнику майна та органам доходів і зборів за місцезнаходженням банкрута. Відтак, ліквідація юридичної особи внаслідок її банкрутства є її припинення без правонаступництва.

Відповідно до положень частини 5 статті 111 ЦК України, частини 7 статті 59 ГК України юридична особа (суб`єкт господарювання) є ліквідованою з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Таким чином відповідно до ухвали господарського суду Запорізької області кіл 14 березня 2018 року у справі № 908/2986/15, вбачається що Приватне науково - виробниче підприємство Форт ліквідовано, як юридичну особу, у зв`язку з банкрутством. Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців станом на 23 березня 2018 року, з якого вбачається, що внесено запис про припинення за судовим рішенням юридичної особи у зв`язку з визнанням банкрутом Приватне науково - виробниче підприємство Форт .

Як вбачається з п. 4 резолютивної частини ухвали господарського суду Запорізької області від 14 березня 2018 року у справі № 908/2986/15 зазначено, що вимоги, що не задоволені за недостатністю майна банкрута, вважати погашеними.

Таким чином, враховуючи факт ліквідації Приватного наукового виробничого підприємства Форт внаслідок визнання його банкрутом, а також відсутністю у нього правонаступника, зобов`язання, які виникли з договору застави від 27 березня 2009 року № 016/02-09, за якими позивач виступав як заставодавець боржника, є таким, що припинився, у зв`язку з припиненням зобов`язання за кредитним договором № 051/01-08 від 25 липня 2008 року.

Отже договір застави автотранспортного засобу № 016/02-09 від 27 березня 2009 року про надання у заставу ЗАТ Фінансовий Союз Банк зараз ПАТ КБ АКСІОМА автомобіль МІЦУБІСІ ОУТЛЕНДЕР, державний номер НОМЕР_2 , у забезпечення зобов`язань Приватного науково виробничого - підприємства ФОРТ за Договором про надання відкличної не відновлюваної кредитної лінії № 051/01-08 від 25 липня 2008 року є автоматично припиненими.

Згідно з положеннями статті 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, право приватної власності набувається в порядку, зазначеному законом. Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно до ст. 19 Конституції України ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законом.

Згідно ст. 82 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Вирішення даної цивільної справи та прийняття відповідного обґрунтованого по ній рішення неможливе без встановлення фактичних обставин, вибору норми права та висновку про права та обов`язки сторін. Всі ці складові могли бути з`ясовані лише в ході доказової діяльності, метою якої є, відповідно до ЦПК, всебічне і повне з`ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст. 43, 49 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст. 43 ЦПК України), так і обов`язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв`язок доказів у їх сукупності.

Всебічне дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, з урахуванням допустимості доказів та узгодженістю і несуперечністю між собою дають об`єктивні підстави вважати, що позов підлягає задоволенню повністю.

Згідно із ст. 129 Конституції України, одним з основних принципів судочинства, є законність. Принцип законності визначається тим, що суд у своїй діяльності при вирішенні справ повинен правильно застосовувати норми матеріального права до взаємовідносин сторін.

Не може суд прийняти до уваги позицію відповідача стосовно не визнання позовних вимог, оскільки вона спростовується вищенаведеним і нічим об`єктивно не підтверджується.

Суду не надано доказів того, що неправомірними, злочинними діями позивача, пов`язаними з неналежним виконанням взятих на себе обов`язків або під час розгляду звернень відповідача, останньому було завдано ушкодження здоров`я, майнової шкоди та прямих збитків, які знаходяться в безпосередньому причинно-слідчому зв`язку зі вказаними діями позивача і підлягають повному відшкодуванню за рахунок винної особи.

При таких обставинах суд вважає можливим позовну заяву задовольнити та припинити обтяження, застосоване відповідно до договору застави № 016/02-09 від 27 березня 2019 року на автомобіль МІЦУБІСІ ОУТЛЕНДЕР, 2006 року випуску, на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 , виданого Дніпропетровським ВРЕР-1 ДАІ УМВС України в Дніпропетровській області 01 серпня 2008 року, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який на праві власності належить ОСОБА_1 та виключити з Державного реєстру обтяжень рухомого майна запис від 21 липня 2011 року 18:07:07 за № 8587103 про обтяження автомобіля МІЦУБСІ ОУТЛЕНДЕР, 2006 року випуску, на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 , виданого Дніпропетровським ВРЕР-1 ДАІ УМВС України в Дніпропетровській області 01 серпня 2008 року, реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Таким чином суд вважає, що позовні вимоги про які у позивача є спір з відповідачем в такому вигляді ґрунтуються на вимогах закону і підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. 3, 8, 19, 41, 55, 124 Конституції України, ст. 15, 16, 526, 317, 319, 321, 583, 631, 651 ЦК України, ст. 19, 30 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , ст. 4, 5, 18, 43, 49, 76-81, 84, 89, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву задовольнити.

Припинити обтяження, застосоване відповідно до договору застави № 016/02-09 від 27 березня 2019 року на автомобіль МІЦУБІСІ ОУТЛЕНДЕР, 2006 року випуску, на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 , виданого Дніпропетровським ВРЕР-1 ДАІ УМВС України в Дніпропетровській області 01 серпня 2008 року, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який на праві власності належить ОСОБА_1 та виключити з Державного реєстру обтяжень рухомого майна запис від 21 липня 2011 року 18:07:07 за № 8587103 про обтяження автомобіля МІЦУБСІ ОУТЛЕНДЕР, 2006 року випуску, на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 , виданого Дніпропетровським ВРЕР-1 ДАІ УМВС України в Дніпропетровській області 01 серпня 2008 року, реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Рішення може бути оскаржено в Дніпровський апеляційний суд протягом 30 днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення складено 21 травня 2019 року.

Суддя -