Рішення

від 15.04.2019 по справі 389/657/17

ЗНАМ’ЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15.04.2019

Провадження №2/389/225/17

ЄУН 389/657/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2019 року Знам`янський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого судді - Тьор Є.М.,

при секретарі - Пахуті Н.М.,

за участю:

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - ОСОБА_2 ,

відповідача - ОСОБА_3 ,

представника відповідача - ОСОБА_22,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду міста Знам`янка Кіровоградської областів порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: ОСОБА_4 про визнання заповіту недійсним, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою в якій просила суд визнати недійсним заповіт ОСОБА_5 , посвідчений 13 березня 2012 року секретарем Цибулівської сільської ради за реєстровим №12, яким належна останньому земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_1 заповідається його сестрі - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Вимоги обґрунтувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер її батько - ОСОБА_5 , житель АДРЕСА_1, про що 26 серпня 2016 року в книзі реєстрації актів цивільного стану виконавчого комітету Цибулівської сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області складено актовий запис №21 та видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 від 26 серпня 2016 року. Зазначила, що є рідною дочкою померлого ОСОБА_5 , прізвище з ОСОБА_1 на ОСОБА_1 змінено внаслідок вступу у шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 від 30 травня 2014 року, виданим відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Головного управління юстиції у Кіровоградській області. Крім неї ОСОБА_5 мав ще одну дочку - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . На час смерті ОСОБА_5 мав у власності земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1 . Таким чином, по закону після смерті батька вона та її сестра мали право на спадкування вказаної земельної ділянки, оскільки залишились єдиними спадкоємцями першої черги. Однак, звернувшись до нотаріуса з питання прийняття спадщини дізналась, що 13 березня 2012 року Цибулівською сільською радою за реєстровим номером 12 було посвідчено заповіт ОСОБА_5 , яким належна йому земельна ділянка заповідалась його сестрі - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вважає, що на час підписання та реєстрації заповіту її батько ОСОБА_5 не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності, оскільки на протязі останніх 15 років життя постійно зловживав алкоголем і страждав хронічним алкоголізмом. В 2006 році в Цибулівській АЗПСМ йому було поставлено діагноз хронічний алкоголізм, алкогольний делірій. Внаслідок алкогольної залежності він з 2007 року перебував на Д обліку у лікаря - нарколога Знам`янської ЦРЛ з діагнозом хронічний алкоголізм , що підтверджується довідкою Знам`янської ЦРЛ від 27 лютого 2017 року. Крім того, ОСОБА_5 двічі перебував на стаціонарному лікуванні в КЗ Кіровоградський обласний наркологічний диспансер , з 21 листопада 2006 року по 14 грудня 2006 року та з 05 липня 2008 року по 19 липня 2008 року з діагнозом психічні та поведінкові розлади внаслідок зловживання алкоголем, синдром залежності , що підтверджується довідкою КЗ КОНД №641 від 23 лютого 2017 року. Таким чином, вона впевнена, що вчиняючи заповіт на користь своєї сестри в обхід своїх дочок, які є спадкоємцями першої черги за законом, батько в силу розпаду особистості та порушень психіки внаслідок зловживання алкоголем, не віддавав повною мірою (чи взагалі не віддавав) звіт у своїх діях.

15 грудня 2017 року набув чинності Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального Кодексу України, Цивільного процесуального Кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів № 2147-VІІ від 03.10.2017 року, на підставі якого Цивільний процесуальний Кодекс України викладено в новій редакції.

Згідно п/п 9 п. 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень Цивільного процесуального Кодексу України в новій редакції, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач та її представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.

Відповідачем та її представником подано суду заперечення по справі (а.с.38-52). В судовому засіданні, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, посилались на те, що оцінюючи в сукупності обставини, на яких грунтуються вимоги та докази, якими вони підтверджуються, позов ОСОБА_1 є безпідставним та необгрунтованим, а тому необхідно відмовити в задоволенні її вимог у повному обсязі. ОСОБА_5 перебував на лікуванні в КЗ Кіровоградський обласний наркологічний диспансер з 21.11.2006 року по 14.12.2006 року та з 05.07.2008 року по 19.07.2008 року з діагнозом психічні та поведінкові розлади внаслідок зловживання алкоголем, синдром залежності. Однак, це не є підставою вважати, що ОСОБА_5 не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності, так як згідно законодавства фізична особа може бути визнана недієздатною виключно судом. Тобто, якщо стороною правочину є недієздатна особа, обов`язково подається рішення суду про визнання її недієздатною, яке набрало законної сили. З моменту останнього лікування (2008 рік) у неврологічному диспансеру, де ОСОБА_5 пройшов курс лікування, після чого був виписаний із задовільним станом здоров`я та до моменту складання заповіту (13.03.2012) пройшло 4 роки, за цей час жодного звернення до лікаря нарколога у зв`язку з вживанням алкоголю не було. ОСОБА_5 , мешкав у селі Цибулеве Знам`янського району Кіровоградської області, де спілкувався з односельцями, сусідами, а також неофіційно працював у людей, будь-якого порушення психіки в поведінці ОСОБА_5 не спостерігалося. Те, що ОСОБА_5 вирішив зробити заповіт на свою сестру то це його добровільне волевиявлення обумовлене тим фактом, що сестра допомогала ОСОБА_5 , він проживав у будинку який належить ОСОБА_8 , яка крім харчування та одягу, ще й давала кошт, оплачувала комунальні платежі, а після смерті за власний рахунок здійснила поховання. В той час, як із доньками ОСОБА_5 не спілкувався, останні йому не тільки не допомагали, а й навіть між ними були напружені стосунки, що свідчить про бажання останнього зробити заповіт на свою сестру ОСОБА_3 . Те, що бажання ОСОБА_5 було вільним і відповідало його внутрішній волі зробити заповіт на свою сестру підтверджує ще той факт, що заповіт посвідчений 13.03.2012 року, а помер він ІНФОРМАЦІЯ_2, тобто протягом 4 років, заповіт не був скасований або змінений.

Третя особа у судове засідання не з`явилась, подала до суду заяву, в якій не заперечувала щодо задоволення позовних вимог, розгляд справи просила суд проводити у її відсутність.

Ухвалою Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 29 березня 2017 року відкрито провадження у справіта призначено справу до судового розгляду. Даною зобов`язано Знам`янську районну державну нотаріальну контору надати копію спадкової справи заведену після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в селі Цибулеве Знам`янського району Кіровоградської області.

Ухвалою Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 20 квітня 2017 року, за клопотанням представника позивача зобов`язано приватного нотаріуса Знам`янського районного нотаріального округу Теплякова В.М. надати суду належним чином завірену копію спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 20 квітня 2017 року, за клопотанням представника позивача зобов`язано: головного лікаря Цибулівської амбулаторії загальної практики сімейної медицини Знам`янської ЦРЛ надати до суду, в якості доказу, оригінал амбулаторної картки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ; головного лікаря поліклінічного відділення Знам`янської ЦРЛ надати до суду, в якості доказу, оригінал амбулаторної картки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який проживав по АДРЕСА_1 обаласті і перебував на Д обліку; головного лікаря КЗ Обласний наркологічний диспансер надати до суду, в якості доказів, оригінали історії хвороби, іншу медичну документацію на ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який проживав по АДРЕСА_1 обаласті і перебував на Д обліку.

Ухвалою Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 20 листопада 2017 року, за клопотанням представника позивача зобов`язано головного лікаря Знам`янської центральної районної лікарні надати суду, належним чином завірені копії лікарського свідоцтва про смерть ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 та акту паталогоанатомічного дослідження (розтину трупа) ОСОБА_5 паталогоанатомом.

Ухвалою Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 21 лютого 2018 року, за клопотанням представника позивача призначено посмертну комплексну судову наркологічну та психіатричну експертизу. Провадження у справі зупинено на час проведення експертизи. Для проведення експертизи надано матеріали цивільної справи № 389/657/17 (провадження № 2/389/225/17) та оригінали амбулаторних карток ОСОБА_5 . з Цибулівської амбулаторії загальної практики сімейної медицини та Знам`янської ЦРЛ.

Висновок експерта №140 від 03 квітня 2018 року надійшов до суду 17 квітня 2018 року.

Ухвалою Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 16 травня 2018 року поновлено провадження у справі.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини у справі, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, ґрунтуючись на засадах справедливості, виваженості та законності, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі Проніна проти України ).

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 у селі Цибулеве Знам`янського району Кіровоградської обаласті народилась ОСОБА_1 . Батьком останньої записаний ОСОБА_5 (Том №1 а.с.6). Згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 , ОСОБА_1 уклала шлюб з ОСОБА_10 , після чого набула прізвище ОСОБА_1 (Том №1 а.с.7).

Заповітом від 13 березня 2012 року, ОСОБА_5 діючи добровільно, перебуваючи в здоровому глузді та ясній пам`яті, розуміючи значення своїх дій, попередньо ознайомлений секретарем сільської ради з приписами цивільного законодавства на випадок своєї смерті зробив таке розпорядження: земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва НОМЕР_5 площею 4,24 га, яка розташована на території Цибулівської сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області, заповів ОСОБА_3 . Зі змісту заповіта вбачається, що даний посвідчено секретарем Цибулівської сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області Студенко О.П.. Записаний секретарем зі слів ОСОБА_5 , до підписання заповіт прочитаний уголос заповідачем і власноручно підписаний ним та відповідає його дійсним намірам. Особу заповідача встановлено та дієздатність перевірено. В графі Підпис міститься особистий підпис ОСОБА_5 (Том №1 а.с.32).

ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Знам`янка Кіровоградської області помер ОСОБА_5 , про що свідчить свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 (Том №1 а.с.8).

Згідно з лікарським свідоцтвом про смерть №3054 від 26 серпня 2016 року, причина смерті ОСОБА_5 не встановлена, у зв`язку з гнилісними змінами трупу (Том №1 а.с.227).

З витребуваної судом копії спадкової справи №252/2016, заведеної після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 вбачається, що ОСОБА_4 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 звернулись із заявами про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_5 (Том №1 а.с.25-34).

Станом на день розгляду справи свідоцтва про право на спадщину не видавались, що вбачається з інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (Том №1 а.с.34).

На виконання ухвали суду від 20 квітня 2017 року в судовому засіданні оглянуто оригінали наступних документів: амбулаторної картки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що перебував на Д обліку у лікаря нарколога Знам`янської ЦРЛ, на 3 арк.; медичної картки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , КЗ Знам`янський районний центр первинної медико-санітарної допомоги на 41 арк..

Як вбачається з висновку судово-психіатричного експерта №140 від 03 квітня 2018 року, комісія прийшла до висновку, що враховуючи всі наявні медичні документи на ОСОБА_5 , повну відсутність записів наркологів, психіатрів та лікарів інших спеціальностей у період 3-х років життя перед складанням заповіту 13 березня 2012 року, не виявляється можливим дати однозначні відповіді на питання: чи міг ОСОБА_5 з урахуванням захворювання, на яке він страждав, через свій психічний стан усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними під час вчинення заповіту; чи був ОСОБА_5 на момент вчинення заповіту повністю цивільно дієздатним; чи страждав померлий ОСОБА_5 під час складення заповіту психічним розладом та чи був психічний розлад явно вираженим, що він позбавив померлого можливості розуміти значення своїх дій та керувати ними; чи був у померлого психічний розлад та чи міг він вплинути на здатність усвідомлювати значення своїх дій, а також приймати усвідомлювані рішення; чи був ОСОБА_5 недієздатним на момент складення заповіту внаслідок психічного розладу. Щодо відповідей на інші питання то ОСОБА_5 страждав психічними розладами і розладами поведінки внаслідок вживання алкоголю, синдром залежності (згідно МКХ-10, F0.30). ОСОБА_5 на момент вчинення заповіту страждав хронічним алкоголізмом. Тривале вживання алкоголю могло вплинути на психічне здоров`я ОСОБА_5 (Том №2 а.с.22-25).

Суд надає оцінку вищевказаному висновку з врахуванням позиції викладеній у Постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року за №204/5127/16-ц.

У висновку вказується, що ОСОБА_5 протягом життя хворів на ряд сомато-наркологічних захворювань, у зв`язку з чим періодично оглядався амбулаторно лікарями амбулаторії (при цьому йому призначалася амбулаторна терапія), двічі проходив стаціонарне лікування в обласному наркологічному диспансері. Зокрема, як відомо із медичної карти №0178 Цибулівської амбулаторії, починаючи з 1983 року щорічно хворів на гострі распіраторні вірусні захворювання. В березня 1994 року встановлено діагноз: ревматизм, неактивна форма, недостатність мітального клапану. В подальшому, перебував на обліку з вказаним діагнозом, періодично отримував протиревматичну терапію. В січні 1995 року, в березні 2002 року та в червні 2003 року хворів на гострий бронхіт. 17 листопада 2006 року був оглянутий на дому завідуючою Цибулівської амбулаторії ОСОБА_11 , у зв`язку з неправильною поведінкою, зловживанням алкоголем. Був встановлений діагноз: хронічний алкоголізм, алкогольний делірій та направлений на стаціонарне лікування в облнаркодиспансер (Том №1 а.с.11). Із ксерокопії історії хвороби №3311 облнаркодиспансера вбачається, що при госпіталізації свідомість не порушена, доступний продуктивному контакту в повній мірі, орієнтований в місці знаходження, власній особі, плутається в календарних датах. Хворий насторожений, тривожний, бачить людей, які раптово зникають. Встановлено діагноз: психічні розлади та розлади поведінки внаслідок вживання алкоголю, синдром залежності, психотичний стан переважно галюцинаторний. В процесі лікування психічний стан поліпшився (Том №1 а.с.111-123). При виписці 11 грудня 2006 року, контакту доступний, орієнтований всебічно, вірно, скарг на здоров`я не виказує (Том №1 а.с.114). Після виписки із облнаркодиспансеру ремісії не спостерігалось, продовжував пиячити. 20 лютого 2007 року був обстежений лікарем кардіологом в Знам`янській ЦРЛ, діагноз: ревматизм, неактивна фаза, недостатність мітального клапану змінено на вроджена вада серця, дефект міжпредсерцевої перегородки, серцева недостатність І ст. (Том №1 а.с.11). 05 липня 2008 року був доставлений в облнаркодиспансер, у зв`язку з неправильною поведінкою - знаходився в КПЗ за дрібне хуліганство, не спав, бігав по камері, щось збирав на підлозі, відмічалась температура тіла до 39 градусів. Із ксерокопії медичної карти стаціонарного хворого №2059 облнаркодиспансеру вбачається, що 05 липня 2008 року проведено огляд лікаря приймального відділення (далі російською мовою) дезориентирован во времени и месте, на вопросы отвечает не по существу, возбужден, нецензурно бранится. 07 липня 2008 року оглянутий зав. відділенням ОСОБА_12 - продуктивному контакту недоступний, на запитання не відповідає, орієнтування встановити не вдається, періодично озирається по сторонам, на больові подразнення реагує стогіном. Встановлено діагноз: психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю, синдром залежності, стан відміни з делірієм. Токсичний набряк головного мозку. Загальний стан хворого був важкий. 09 липня 2008 року встановлено супутний діагноз: гостра двухстороння н/дольова пневмонія. В результаті комплексного лікування, починаючи з 14 липня 2008 року поступово поліпшився психічний та соматичний стан, відновилась поведінка, нормалізувалась температура. 19 липня 2008 року виписується у задовільному стані у супроводі рідних для подальшого лікування у терапевта за місцем проживання. В липня 2008 року лікувався з приводу гострого бронхіту в денному стаціонарі Цибулівського ФАП. В подальший період часу, в представленій медичній документації, до 13 березня 2012 року (дата складання заповіту) записів про стан здоров`я ОСОБА_5 немає. 13 березня 2012 року секретарем Цибулівської сільської ради ОСОБА_23 посвідчений заповіт ОСОБА_5 на земельну ділянку НОМЕР_6 , площею 4,24 га, на користь ОСОБА_3 .. Заповіт власноруч підписаний ОСОБА_5 , його дієздатність перевірено.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_13 показала, що є секретарем Цибулівської сільської ради та посвідчувала заповіт ОСОБА_5 .. Пояснила, що він прийшов до неї та повідомив, що хоче скласти заповіт, на кого вона не питала. Він був один, паспорт давав сам. Заповіт особисто читав та підписував. Заповіт набирався в сільраді, вона його друкувала. Відносно почерку підозри не виникло, особисто написав ОСОБА_1 . Зазначила, що був тверезий, запаху не було. З приводу його лікування не знала.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_11 показала, що є лікарем Цибулівської амбулаторії. Пояснила, що знала ОСОБА_5 з 2006 року. Її викликала його дружина ОСОБА_21 , мав діагноз: алкогольний делірій. Він пив, а потім припинив. Направлявся до наркодиспансеру, але потім бачила його в селі. Документів останнього після виписки не бачила, до терапевта ходив з ревматизмом, з направлення з райлікарні мався бронхіт та вроджена вада серця. У 2012 році спілкувалась з ним з приводу вродженої вади серця, говорив, що добре почувався. У 2013-2014 рр. лікувалась мати ОСОБА_5 , він приходив, був в адекватному стані, здоровий, охайний та тверезий на вигляд. В період 2014-2016 рр. ОСОБА_5 , як пацієнта не бачила.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_15 показала, що була сусідкою ОСОБА_5 .. Пояснила, що він працював у колгоспі, хороший тракторист. Розвівся, після чого жив у матері, є діти, але вони від нього відвернулись. Коли ходив складати заповід був тверезий, говорив, що нікому не потрібний. За життя, ходив на підробітки до людей, сапав та ремонтував. Мав з односільчанами нормальні стосунки. Коли був тверезий готував іжу. Коли випивав то був, зокрема, спокійний.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_16 показала, що була сусідкою ОСОБА_5 , жила поруч та знала його з 1990 року. Він був при своєму розумі та контролював себе. Сестра його доглядала та допомагала йому. Зазначила, що кожного дня зустрічалась з ОСОБА_5 , психічних розладів не бачила. Багато спілкувалася з ним, він цілком віддавав звіт своїм діям. Повідомила суд, що про оскаржуваний заповіт знала, він їй говорив. Діти до нього не заходили, хоча він кликав їх до себе, пропонував гроші. Відносин між ним та дітьми не було. Теща на нього кричала. Жив на утриманні сестри. Пив як і всі, бувало пив, а бувало й не пив. Було, що пив кожного дня. Два рази був на лікуванні, коли лікувався не пив. Лікарів викликала сестра.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_17 показала, що знала ОСОБА_5 та його сестру ОСОБА_3 , як нормальних людей. Зазначила, що коли мати померла ОСОБА_5 почав випивати. Коли до неї приїздили її онуки, він пригощав їх малиною, полуницею та яблуками. Кожного дня спілкувалась з ним, розладів не помічала. Пояснила, що любив випити, випивав, але не кожного дня. З приводу заповіту нічого не знає. Діти до нього не приходили та цурались, на похороні були, стояли окремо. З сестрою він мав добрі стосунки. Був дуже комунікабельним. Випивав, але алкоголіком не був. Один рік взагалі не пив.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_18 показала, що була сусідкою ОСОБА_5 , жила навскоси. ОСОБА_5 був нормальною людиною, допомагав людям. Не бачила щоб до нього приходили діти, йому допомагала сестра. Спілкувалась з ним кожного дня, психічних розладів не помічала. Був час, коли не пив. Як випивав то був спокійним. Він хотів спілкуватися з дітьми, а вони не були налаштовані на спілкування з батьком. Говорив, що заповіт хоче скласти на сестру, бо вона його доглядає, в цей час був тверезим. Взагалі, пив раз, два на місяць або тиждень. Проблем з алкоголем не мав.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_19 показала, що була у ОСОБА_5 на весіллі. Зазначила, що діти від нього відвернулися, не допомагали. Дочка навіть не запросила батька на власне весілля. Повідомила суду, що ОСОБА_5 жалівся їй, що написав заповіт на сестру, оскільки діти відцурались від нього. Взагалі, бачила його кожного дня, він добре розмовляв та мав нормальний психічний стан. 2-3 роки тому пив не часто. Скарг від односельців на його поведінку не було, його не вважали неадекватним та пропонували роботу. Він сам садив город, вирощував капусту та помідори.

Суд надає критичну оцінку показам ОСОБА_20 та ОСОБА_21 , оскільки останні приходяться родичами позивачу (бабою та матір`ю).

Статтею 1233 ЦК України встановлено, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається (ст.1234 ЦК України).

Відповідно до ст.1247 ЦК України, заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251 - 1252 цього Кодексу. Заповіти, посвідчені особами, зазначеними у частині третій цієї статті, підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Статтею 1248 ЦК України визначено, що нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним. Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках (стаття 1253 цього Кодексу).

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.1257 ЦК України, заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Згідно з ч.1 ст.225 ЦК України, правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

У пункті 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 №9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними роз`яснено, що правила статті 225 ЦК поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо). Для визначення наявності такого стану на момент укладення правочину суд відповідно до статті 145 ЦПК зобов`язаний призначити судово-психіатричну експертизу за клопотанням хоча б однієї зі сторін. Справи про визнання правочину недійсним із цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів відповідно до статті 212 ЦПК. При розгляді справ за позовами про визнання недійсними заповітів на підставі статті 225, частини другої статті 1257 ЦК суд відповідно до статті 145 ЦПК за клопотанням хоча б однієї зі сторін зобов`язаний призначити посмертну судово-психіатричну експертизу. Висновок такої експертизи має стосуватися стану особи саме на момент вчинення правочину.

Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.2 ст.78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Обов`язок надання доказів покладається на сторони та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі.

Докази повинні бути не тільки належними, допустимими, достовірними, але й достатніми. Про що суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тобто, тягар доказування обставин викладених в позові, згідно з перерахованими нормами права, покладається на позивача. Саме ОСОБА_1 повинна надати докази недійсності оспорюваного правочину з підстав відсутності волевиявлення .

Твердження позивача та покази свідків ОСОБА_20 та ОСОБА_21 , за якими спадкодавець через зловживання алкогольними напоями був не спроможний розуміти значення своїх дій, не є переконливими в розумінні цивільно-процесуального законодавства, які безумовно доводять про такий стан заповідача, що вплинуло на його волевиявлення.

Підставою для визнання правочину недійсним за ст. 225 ЦК України може бути лише абсолютна неспроможність особи в момент його вчинення розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними. Висновок про тимчасову недієздатність слід робити перш за все на основі доказів, які свідчать про внутрішній стан особи в момент складання заповіту. Хоча висновок експертизи в такій справі є лише одним із доказів і йому слід давати належну оцінку в сукупності з іншими доказами у справі, будь-які зовнішні обставини (показання свідків тощо) мають лише побічне значення для встановлення того, чи була здатною особа в конкретний момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними .

Доказів того, що спірний заповіт складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення суду не надано.

Форма посвідченого заповіту відповідає положенням ст. 1247 ЦК України. А саме, заповіт складений у письмовій формі, і зазначенням місця та часу його складання, підписаний особисто заповідачем та прочитаний ним вголос. Секретарем сільської ради встановлено особу заповідача, його волевиявлення, дійсні наміри, перевірено дієздатність.

Таким чином, загальні вимоги до форми та порядку посвідчення заповіту дотримано.

Із доказів, наявних в матеріалах справи, не вбачається, що під час посвідчення заповіту ОСОБА_5 скаржився на будь-які фізичні вади, які б перешкоджали йому самостійно прочитати заповіт.

Оспорюваний правочин не суперечить актам цивільного законодавства, при його складанні секретарем сільської ради перевірено дієздатність заповідача, вільність волевиявлення і відповідність внутрішній волі та меті (наслідкам), яку він переслідував.

Дослідивши надані сторонами докази в їх сукупності та встановивши фактичні обставини справи, що мають суттєве значення для правильного вирішення справи, суд, аналізуючи та оцінюючи всі докази по справі в їх сукупності, приходить до висновку про те, що численні захворювання ОСОБА_5 жодним чином не підтверджують того, що складаючи заповіт від 13 березня 2012 року, в нього було відсутнє вільне волевиявлення чи воно не відповідало його внутрішній волі чи те, що саме цього дня він перебував у такому стані, коли не міг усвідомлювати значення своїх дій та (або) не міг керувати ними, належні та допустимі докази протилежного матеріали справи не містять, а покази свідків не спростовують встановлені судом обставини. Підстави, що передбачені ст.225 та ст.1257 ЦК України, для визнання оскаржуваного заповіту недійсним судом під час розгляду справи не встановлені. За таких обставин, суд вважає за необхідне в задоволенні позовних вимог відмовити.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вимоги ст.141 ЦПК України, суд вважає за необхідне судові витрати залишити по фактично понесеним.

На підставі викладеного, ст.ст.225, 1233, 1234, 1247, 1248, 1257 ЦК України, керуючись ст.ст.13, 78, 81, 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: ОСОБА_4 про визнання заповіту недійсним - відмовити.

Судові витрати по справі віднести на рахунок позивача.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Кропивницького апеляційного суду в тридцятиденний строк з дня його проголошення.Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У відповідності до п.15 п.п.15.5 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності ЦПК України. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Повний текст рішення складено 25 квітня 2019 року.

Суддя Знам`янського міськрайонного суду

Кіровоградської області Є.М.Тьор