Ухвала

від 16.05.2019 по справі 757/15136/19-к

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 11-cc/824/2328/2019 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1

Категорія: ст. 183 КПК України Доповідач: ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

секретаря судового засідання ОСОБА_5

за участю:

прокурора ОСОБА_6

захисника ОСОБА_7

підозрюваного ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 23 березня 2019 року,

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою задоволено клопотання прокурора відділу Генеральної прокуратури України ОСОБА_9 та застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком 60 днів до 19 травня 2019 року, щодо

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не одруженого, має на утриманні двоє неповнолітніх дітей, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 209 КК України.

Приймаючи рішення, слідчий суддя врахував наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним інкримінованих кримінальних правопорушень, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, дані про особу підозрюваного, та прийшов до висновку про необхідність задоволення клопотання прокурора та застосування до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, захисник ОСОБА_7 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді скасувати, посилаючись на її незаконність та необґрунтованість, постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Якщо суд визнає за неможливе перебування підозрюваного без запобіжного заходу, застосувати до ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді застави у розмірі від 80 до 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб із покладенням додаткових обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги захисник зазначає про відсутність у даному кримінальному провадженні обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним інкримінованих кримінальних правопорушень та відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Захисник стверджує про відсутність в діях підозрюваного складу злочину. Додає, що слідчий суддя в обгрунтування наявності обґрунтованості підозри посилається на матеріали, які не були долучені прокурором до клопотання.

Також адвокат вказує, що підозрюваний ОСОБА_8 на має відношення до особистого телефону так званого ОСОБА_10 та його відеозаписів. Стверджує, що клопотання прокурора дублює повідомлення про підозру, а досудове розслідування здійснюється понад один рік.

Крім того, сторона захисту зауважує, що документи додані до клопотання прокурора стосуються інших осіб, щодо діяльності яких підозрюваний не має жодного відношення. Апелянт зазначає, що тяжкість покарання не може бути підставою для застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу. Додає про недоведеність неможливості застосування до підозрюваного ОСОБА_8 більш м`якого запобіжного заходу.

Далі в апеляційній скарзі захисник звертає увагу суду на те, що слідчим суддею необґрунтовано не визначено підозрюваному розмір застави, оскільки він не підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення поєднаного із застосуванням або погрозою застосування насильства.

У підсумку адвокат зазначає про неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника та підозрюваного, які підтримали апеляційну скаргу і просили її задовольнити, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін,дослідивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під варту для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, в провадженні Генеральної прокуратури України перебувають матеріали кримінального провадження № 42018000000000123, відомості про яке 22.01.2018 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за підозрою ОСОБА_8 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 209 КК України.

22.03.2019 ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 209 КК України.

Прокурор відділу Генеральної прокуратури України ОСОБА_11 звернувся до Печерського районного суду міста Києва з клопотанням про застосування щодо ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, яке ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 23 березня 2019 року задоволено та застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком 60 днів до 19 травня 2019 року.

Під час розгляду клопотання про застосування щодо ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя правильно встановив, що наведені у ньому дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним інкримінованих кримінальних правопорушень, а саме передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 209 КК України.

Згідно з положеннями статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод нікого не може бути позбавлено свободи, крім установлених цією статтею Конвенції випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

Відповідно до практики ЄСПЛ обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину закріпленої у статті 5 § 1(с) Конвенції гарантії від безпідставного арешту.

Враховуючи, що відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, колегія суддів приймає до уваги, що у рішенні ЄСПЛ у справі «Соловей і Зозуля проти України» останній зазначив, що суд має перевірити не лише дотримання процесуальних норм національного законодавства, а й обґрунтованість підозри, на підставі якої особу взято під варту.

Згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «К.Г. проти Німеччини» «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин. Крім того, Європейський Суд у своїй практиці неодноразово зазначав, що факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі Нечипорук та Йонкало проти України від 21 квітня 2011 року термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (також рішення від 30 серпня 1990 р. у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» (Fох, Campbell and Hartley v. the United Kingdom), п. 32, Series A, № 182).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Отже, на початковій стадії розслідування суд, оцінюючи обґрунтованість підозри, не повинен пред`являти до наданих доказів таких же високих вимог, як при формулюванні остаточного обвинувачення при направлені справи до суду.

Як вбачається з ухвали слідчого судді та журналу судового засідання, на основі наданих стороною обвинувачення матеріалів, які обґрунтовують клопотання, слідчий суддя встановив, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, детальний перелік яких міститься в клопотанні прокурора.

Оскільки на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, а саме питань, пов`язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, то слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів лише визначив, що причетність ОСОБА_8 до вчинення злочинів, підозра у яких йому повідомлена, є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу, з чим погоджується і колегія суддів.

Зважаючи на це, слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, у висновках, які зробив орган досудового розслідування відносно ОСОБА_8 чогось очевидно необґрунтованого чи недопустимого не встановив.

Твердження апелянта про відсутність у даному кримінальному провадженні обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним інкримінованого кримінального правопорушення та відсутність в діях підозрюваного складу злочину, не заслуговують на увагу, оскільки, на переконання колегії суддів, обґрунтованість підозри доведена доданими до клопотання матеріалами, з яких вбачається, що об`єктивний неупереджений спостерігач міг би зробити висновок про можливе вчинення підозрюваним інкримінованого йому кримінального правопорушення. Такі дані містяться зокрема у показаннях свідка ОСОБА_12 від 26.02.2019, протоколах обшуків віл 21.03.2019, протоках огляду веб-сайтів від 26.02.2019.

Крім того, всупереч положенням ч. 5 ст. 132 КПК України, апелянтом не надано доказів на підтвердження зазначених ним обставин, з огляду на засади змагальності сторін, проте стороною обвинувачення обґрунтованість підозри доведена доданими до клопотання матеріалами, з яких вбачається, що об`єктивний неупереджений спостерігач міг би зробити висновок про можливе вчинення підозрюваним інкримінованих кримінальних правопорушень.

Твердження адвоката про те, що слідчий суддя посилається на матеріали, які не були долучені прокурором до клопотання, знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду, разом з тим, наведені обставини не тягнуть за собою необхідність скасування ухвали та відмови у застосуванні запобіжного заходу чи застосуванні менш обтяжливого запобіжного заходу, з огляду на доведеність стороною обвинувачення обґрунтованості повідомленої ОСОБА_8 підозри, та з огляду на інші долучені до клопотання докази.

Перевіряючи доводи клопотання прокурора на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про їх наявність, з огляду на конкретні обставини кримінального провадження.

В контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

На підставі вище викладеного, а також враховуючи дані про особу підозрюваного ОСОБА_8 , в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про доведеність прокурором у клопотанні ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне в матеріалах справи відсутні. Таким чином відсутні підстави вважати, що менш суворі запобіжні заходи будуть адекватними заходами у даному кримінальному провадженні, тому колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції щодо необхідності задовольнити клопотання прокурора, оскільки стороною обвинувачення в повному обсязі доведено суду обставини, які виправдовують обмеження права ОСОБА_8 на свободу, а тому вимоги апеляційної скарги в цій частині також слід визнати непереконливими.

Доводи захисника щодо відсутності ризиків неналежної процесуальної поведінки підозрюваного містять лише посилання на незгоду з наданими стороною обвинувачення матеріалами, а тому їх слід визнати необгрунтованими, оскільки відповідно до вимог ч. 5 ст. 132 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати суду докази обставин, на які вони посилаються, проте стороною захисту у судовому засіданні не надано будь-яких доказів, які б спростовували висновки слідчого щодо наявності ризиків, з огляду на документи долучені до клопотання.

В сукупності із вищенаведеними обставинами для вирішення справи у відповідності до вимог закону, слідчий суддя врахував дані, які характеризують особу підозрюваного ОСОБА_8 , та інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України.

Посилання захисника на те, що підозрюваний ОСОБА_8 не має відношення до телефону ОСОБА_10 , колегія суддів визнає передчасними, оскільки вони стосуються доведеності вини особи, що не є предметом розгляду на даному етапі провадження, проте підлягають перевірці на досудовому розслідуванні.

Посилання захисника на те, що тяжкість покарання не може бути підставою для застосування запобіжного заходу, не заслуговують на увагу, з урахуванням того, що слідчий суддя прийняв рішення на основі всебічно з`ясованих обставин, з якими закон пов`язує можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, врахував наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним інкримінованих кримінальних правопорушень, наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, дані про особу підозрюваного, при цьому дослідив належним чином матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.

Твердження сторони захисту про те, що досудове розслідування триває понад один рік, не є визначеною законом самостійною підставою для відмови у задоволення клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Посилання адвоката на відсутність даних стосовно впливу підозрюваного на свідків, на переконання колегії суддів, свідчить про правильність застосованого запобіжного заходу, з урахуванням конкретних обставин даного провадження.

Твердження захисника про те, що клопотання прокурора дублює повідомлення про підозру, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи апеляційним судом.

Разом з тим, прийнявши обґрунтоване рішення про необхідність застосування до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчий суддя залишив поза увагою вимоги ч. 3 ст. 183 КПК України, яка передбачає, що слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під варту, зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов`язків.

При цьому звертає на себе увагу той факт, що в матеріалах провадження не міститься даних про застосування підозрюваним ОСОБА_8 під час вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень, насильства.

За таких обставин, виходячи з вимог п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу захисника необхідно задовольнити частково, ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання прокурора відділу Генеральної прокуратури України ОСОБА_11 , застосувати до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, та визначити підозрюваному альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у сумі, яка перевищує визначені законом граничні межі та становить 90 мільйонів гривень, з покладенням обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

При визначені розміру застави, колегія суддів враховує обставини кримінального правопорушення, дані про особу підозрюваного, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, сімейний та майновий стан підозрюваного, а також практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Такий розмір застави здатен забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та виконання ним, у разі внесення застави, обов`язків, які на нього покладені в резолютивній частині цієї ухвали.

Керуючись ст.ст. 176, 177, 178, 182, 183, 194, 196, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 23 березня 2019 року, якою задоволено клопотання прокурора відділу Генеральної прокуратури України ОСОБА_9 та застосовано щодо ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком 60 днів до 19 травня 2019 року, скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою клопотання прокурора відділу Генеральної прокуратури України ОСОБА_11 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Строк дії ухвали визначити до 19 травня 2019 року.

Визначити ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у сумі, яка перевищує визначені законом граничні межі та становить 90 мільйонів гривень, у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на розрахунковий рахунок Київського апеляційного суду (м. Київ, вул. Солом`янська, 2-а, код ЄДРПОУ суду 42258617, банк ГУ ДКС України в м. Києві, МФО - 820172, реєстраційний рахунок 37310033182186).

У разі внесення застави у визначеному судом розмірі, вважати, що до підозрюваного ОСОБА_8 застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України, в разі внесення застави, покласти на підозрюваного ОСОБА_8 наступні обов`язки:

- прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду із встановленою періодичністю;

- не відлучатися з населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

У разі внесення застави встановити 2-х місячний термін дії обов`язків, покладених судом, починаючи з дня внесення застави.

Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4