Постанова

від 23.05.2019 по справі 902/14/19

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

23 травня 2019 року Справа № 902/14/19

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Петухов М.Г., суддя Гудак А.В. , суддя Олексюк Г.Є.

секретар судового засідання Мазур О.Г.

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на рішення господарського суду Вінницької області від 26.02.2019 р.

(ухвалене о 12:34 год. у м. Вінниця, повний текст складено 04.03.2019 р.)

у справі № 902/14/19 (суддя Нешик О.С.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Об`єднання Транс-Континенталь"

про стягнення 7385,12 грн заборгованості згідно договору купівлі-продажу

Відповідно до ч.13 ст.8, ч. 10 ст.270 ГПК України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Об`єднання Транс-Континенталь" про стягнення 7385 грн. 12 коп. заборгованості у тому числі: 6179 грн. 72 коп. пені та 1205 грн. 40 коп. 3% річних.

В обґрунтовування позовних вимог, позивач зазначає, що на виконання умов договору № 14/2624/11 від 30.09.2011 протягом квітня, травня, червня, липня 2012 позивач передав, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 1801004 грн. 98 коп., однак відповідач в порушення умов договору, здійсненив оплату за отриманий газ з порушення обумовлених строків.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 26.02.2019 р. у справі № 902/14/19 було відмовлено в задоволені позову.

При ухвалені вказаного рішення суд першої інстанції виходив з того, що 30.09.2011 року між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Об`єднання Транс-Континенталь" (відповідач) було укладене Договір №14/2624/11 на купівлю-продаж природного газу, за умовами якого продавець зобов`язується передати у власність покупцю у IV кварталі 2011 року та у 2012 році природний газ, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити газ на умовах цього Договору.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору позивач протягом періоду з жовтня 2011 по грудень 2012 року передав у власність відповідачу природний газ на загальну суму 1801004 грн. 98 коп., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу.

В зв`язку із неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором щодо своєчасної оплати поставленого газу, позивач нарахував до сплати відповідачу в порядку п.7.2 Договору та ч.2 ст.625 ЦК України за період з 10.11.2011 р. по 10.02.2013 р. пеню у розмірі 6179 грн. 72 коп. та 3% річних у розмірі 1205 грн. 40 коп.

Судом зазначено, що 30.11.2016 р. набрав чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" №1730-VIII, який визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

Проаналізувавши обставини справи та застосувавши до спірних правовідносин положення Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" суд дійшов висновку, що оскільки заборгованість за поставлений природний газ відповідачем погашена в повному обсязі до набрання чинності Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" на момент звернення до суду з даним позовом у позивача були відсутні правові підстави для нарахування та стягнення з відповідача пені та 3% річних.

За таких обставин, судом було відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, позивач - Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернувся з апеляційною скаргою до Північно-західного апеляційного господарського суду, відповідно до якої просить рішення господарського суду Вінницької області від 26.02.2019 р. у справі № 902/14/19 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задоволити.

Скаржник вважає, що рішення господарського суду є незаконним та таким, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

На підтвердження своїх доводів, скаржник вказує наступне.

В оскаржуваному рішенні господарським судом Вінницької області не враховано жодного аргументу, доводу чи доказу позивача, не зазначено мотивів такого неврахування, чим порушено вимоги ст. ст. 7, 86, 38 ГПК України, що призвело до прийняття незаконного рішення.

Суд, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, посилається на ч. 3 ст.7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії".

Вказаним законом передбачено чітке коло осіб, що мають право на списання заборгованості та нарахувань, передбачений також і певний порядок списання заборгованості.

Виходячи з аналізу положень ст. 3 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", учасниками процедури врегулюванні заборгованості (яка включає у себе і списання заборгованості) є теплопостачальні та теплогенеруючі підприємства, включені до реєстру.

Матеріали цієї справи не містять доказів включення відповідача до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, не містять доказів наявності ліцензії на надання послуг з теплопостачання, не містить доказів наявності у власності або користуванні теплогенеруюче обладнання, а відтак застосування ч. 3 ст.7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" є неправомірним.

Враховуючи вищевикладене, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" вважає, що вищевказане судове рішення є незаконним, винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Об`єднання Транс-Континенталь" не скористався правом подати відзив на апеляційну скаргу позивача, що відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити, а оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким позов задоволити, виходячи з наступного.

Судом апеляційної інстанції встановлено та як убачається з матеріалів справи, що 30 вересня 2011 року між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (далі - продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Об`єднання Транс- Континенталь" (далі - покупець) було укладено Договір №14/2624/11 на купівлю-продаж природного газу (далі - Договір) (а. с. 28).

Відповідно до п. 1.1. Договору продавець зобов`язується передати у власність покупцю у IV кварталі 2011 року та у 2012 році природний газ (далі - газ), а покупець зобов`язується прийняти та оплатити газ на умовах цього Договору.

Згідно із п. 1.2. Договору газ, що продається за цим Договором, використовується покупцем виключно для подальшої реалізації населенню.

Згідно із п. 2.1. Договору продавець передає покупцеві з 01.10.2011 р. по 31.12.2012 р. газ обсягом до 12480 тис. куб. м.

За умовами п. 2.1.1 Договору обсяги газу, що планується передати за Договором, можуть змінюватися сторонами протягом місяця продажу у встановленому порядку.

Відповідно до п. 3.3. Договору приймання-передачі газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформляється актом приймання-передачі. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.

Розділом 5 Договору сторонами погоджено ціну на газ.

Згідно із п. 6.1. Договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 10-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 7.1 Договору сторони погодили, що за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України, а також цим Договором.

Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу до 31.12.2012 р., а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (розділ 11 Договору).

В подальшому, додатковими угодами № 1 та № 2 до Договору сторонами вносилися зміни до умов Договору стосовно ціни газу, викладаючи п. 5.2. Договору в новій редакції (а. с. 29-30).

На виконання умов Договору позивачем у період з жовтня 2011 р. по грудень 2012 р. передано, а відповідачем прийнято природний газ на загальну суму 1801004 грн. 98 коп., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу (а. с. 31-45).

Однак, відповідач в свою чергу за поставлений товар розрахувався не своєчасно, з порушенням строку визначеного умовами п. 6.1. Договору.

У зв`язку із неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором щодо своєчасної оплати поставленого газу, позивач нарахував до сплати відповідачу в порядку п.7.2 Договору та ч.2 ст.625 ЦК України за період з 10.11.2011 р. по 10.02.2013 р. пеню у розмірі 6179 грн. 72 коп. та 3% річних у розмірі 1205 грн. 40 коп.

Аналізуючи встановлені обставини справи та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції приймає до уваги наступні положення діючого законодавства з урахуванням фактичних обставин справи.

Згідно з ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Як установлено судом, між сторонами у справі на підставі укладеного договору виникли взаємні права та обов`язки (зобов`язання) з купівлі-продажу природного газу.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 1, ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України).

В силу ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 6.2 договору передбачено, що остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 10-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач взяті на себе зобов`язання з поставки природного газу виконав повністю, відповідач в свою чергу свій обов`язок з оплати вартості природного газу виконав не належним чином, хоч і розрахувався в повному обсязі, проте допустив прострочення.

Предметом даного спору є матеріально-правова вимога ПАТ "НАК "Нафтогаз України" до ТОВ "Об`єднання Транс-Континенталь" про стягнення пені та 3% річних за неналежне виконання вказаного вище договору.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що передбачені ст.625 ЦК України втрати, пов`язані з інфляційними процесами в державі, за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знецінення грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно оплачені боржником, тому дані платежі не є відповідальністю за порушення грошового зобов`язання і не відносяться до санкцій.

При цьому зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов`язання згідно договору було виконано несвоєчасно.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача трьох процентів річних, заявлена на підставі ст. 625 ЦК України, відповідає вимогам законодавства.

Згідно поданого розрахунку, позивач нарахував відповідачу 3% річних в розмірі 1205 грн. 40 коп. (а. с. 15-24).

Колегія суддів не встановлено, що позивачем допущені помилки щодо здійснення розрахунку 3 % річних.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення 3% річних в розмірі 1205 грн. 40 коп. є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Щодо позовної вимоги про стягнення 6179 грн. 72 коп. пені, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Стаття 230 ГК України штрафними санкціями визначає господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання чи неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

Пунктом 7.2 Договору сторони передбачили, що у разі невиконання покупцем умов п. 6.1 Договору покупець зобов`язується (крім суми заборгованості) сплатити продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу.

На підставі наведених вище норм чинного законодавства та умов договору, зважаючи на допущене відповідачем порушення щодо строків оплати вартості отриманого природного газу, позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню в загальній сумі 6179 грн. 72 коп.

Суд апеляційної інстанції, перевіривши розрахунок позивача (а. с. 15-24), встановив, що розрахунок суми пені, відповідає сумі заявленої позивачем.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів апеляційної зазначає, що оскільки відповідач порушив строк оплати отриманого газу (мало місце прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання), то позовна вимога про стягнення з відповідача пені в розмірі 6179 грн. 72 коп. є обґрунтованою та такою, що підлягає до задоволення.

Як зазначалося вище, суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позовних вимог застосував положення Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії".

Однак, апеляційний господарський суд не погоджується із застосуванням вказаного закону до спірних правовідносин виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

Тобто, однією із умов застосування вказаного Закону є здійснення діяльності пов`язаної із виробництвом, постачанням теплової енергії та/або наданням централізованого водопостачання і водовідведення.

В той же час, матеріали господарської справи № 902/14/19 не містять доказів на підтвердження того, що відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Об`єднання Транс-Континенталь" здійснює будь який вид діяльності із зазначеного вище, що дає можливість суду застосувати норми Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії".

Також судом береться до уваги, що відповідно до п. 1.2. Договору газ , що продається за цим Договором, використовується покупцем виключно для подальшої реалізації населенню .

За таких обставин, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що судом першої інстанції було застосовано положення закону, який не підлягає застосуванню.

За приписами ч. 2 ст. 277 ГПК України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається, зокрема незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Підставою для скасування судового рішення є неправильне застосування норм матеріального права (п. 4 ч. 1 ст. 277 ГПК України).

За таких обставин апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" слід задоволити, а рішення господарського суду Вінницької області від 26.02.2019 р. у справі № 902/14/19 слід скасувати та ухвалити нове, яким позов задоволити.

Керуючись статтями 269, 270, 273, 275-279, 282 ГПК України, Північно-західний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задоволити.

2. Рішення господарського суду Вінницької області від 26.02.2019 р. у справі № 902/14/19 скасувати.

Ухвалити нове рішення.

Позов задоволити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Об`єднання Транс-Континенталь" (21001, Вінницька обл., м. Вінниця, вул. Матроса Кошки, будинок 10, код 32477244) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, будинок 6, код 20077720) - 6179 грн. 72 коп. пені, 1205 грн. 40 коп. 3% річних та 1762 грн. судового збору за подання позовної заяви.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Об`єднання Транс-Континенталь" (21001, Вінницька обл., м. Вінниця, вул. Матроса Кошки, будинок 10, код 32477244) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, будинок 6, код 20077720) -2643 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Господарському суду Вінницької області видати накази на виконання даної постанови.

5. Справу № 902/14/19 надіслати до господарського суду Вінницької області.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, строках та порядку встановлених статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "23" травня 2019 р.

Головуючий суддя Петухов М.Г.

Суддя Гудак А.В.

Суддя Олексюк Г.Є.