Рішення

від 21.05.2019 по справі 904/1376/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.05.2019м. ДніпроСправа № 904/1376/19

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Петренко І. В.

за участю секретаря судового засідання Пономарьова Є.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "ГЛОБУС"

до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ВАРТУС ГРУП"

про стягнення 73370,76грн., з яких 24912,27грн. процентів та 48458,49грн. (договір про надання гарантії №4509/ЮГ-17 від 06.07.2017)

Представники:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Тітов М.І., договір №06/05/19 від 06.05.2019.

СУТЬ СПОРУ:

АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "ГЛОБУС" (далі - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ВАРТУС ГРУП" (далі - відповідач) в якій просить суд стягнути 73370,76грн. (договір про надання гарантії №4509/ЮГ-17 від 06.07.2017).

Судові витрати по справі, а саме 1921,00грн. судового збору, позивач просить суд покласти на відповідача.

Крім того, позивач просить суд розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.

Короткий зміст позовної заяви та узагальнення її доводів.

06.07.2017 між сторонами укладено договір про надання гарантії №4509/ЮГ-17 (далі - договір), відповідно до умов якого відповідачем надано гарантію.

Сума договору і валюта гарантії становить 64459,75грн.

Строк дії гарантії по 31.12.2017.

Надана в межах договору гарантія є безумовною та безвідкличною.

18.12.2017 на адресу позивача надійшли вимоги ПАТ "Укрпошта" (далі - бенефіціар) №421-2162 від 13.12.2017 та №421-056 від 10.01.2018 щодо настання гарантійного випадку та перерахування грошових коштів за вказаною гарантією у зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань за договором поставки.

19.01.2018 позивачем здійснено оплату за гарантією на користь бенефіціара у розмірі гарантійної суми - 64459,75грн.

22.01.2018 банком-гарантом направлено на адресу принципала вимогу щодо відшкодування суми гарантійного платежу у розмірі 64459,75грн.

Вимога банка-гаранта станом на ранок 29.01.2018 принципалом не була виконана та сума гарантійного внеску не відшкодована.

30.01.2018 позивач подав позов до Господарського суду Дніпропетровської області про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 65605,90грн., яка складається з 64459,75грн. заборгованості за гарантією; 618,11грн. заборгованості за процентами нарахованими за період з 19.01.2018 по 28.01.2018; 528,04грн. пені за несвоєчасне погашення основного боргу за період з 19.01.2018 по 28.01.2018. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 08.02.2018 відкрито провадження у справі. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 02.04.2018 позовну заяву позивача задоволено та вирішено стягнути з відповідача 64459,75грн. заборгованості за гарантією; 618,11грн. заборгованості за процентами нарахованими за період з 19.01.2018 по 28.01.2018; 528,04грн. пені за несвоєчасне погашення основного боргу за період з 19.01.2018 по 28.01.2018 та 1762,00грн. судового збору. Господарським судом Дніпропетровської області видано накази про примусове виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.04.2018. На рахунок позивача 28.02.2019 зараховано 67367,90грн.

Позивач взяв до уваги, що з моменту звернення позивача до відповідача з вимогою щодо відшкодування суми гарантійного платежу та позовною заявою до моменту стягнення з відповідача Жовтоводським міським відділом ДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області грошових коштів на рахунок позивача сплинув час. Останній, на підставі пунктів 3.3, 3.4 договору, нарахував проценти за період з 29.01.2018 по 28.02.2019 на суму 24912,27грн. та на підставі пунктів 9.3, 9.3.1 договору нарахував пеню за період з 29.01.2018 по 28.02.2019 на суму 48458,49грн.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/1376/19 визначено суддю Петренка Ігоря Васильовича, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.04.2019.

Ухвалою від 09.04.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження. Клопотання позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження задоволено. Учасників процесу повідомлено, що розгляд справи буде здійснюватися за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Сторін повідомлено, що процесуальні дії вчиняються протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі, а саме по 10.05.2019.

22.04.2019 від відповідача надійшло клопотання від б/д за вих.№б/н про розгляд справи з повідомленням сторін. Ухвалою від 24.04.2019 клопотання від б/д за вих.№б/н задоволено; призначено судове засідання для розгляду справи по суті з викликом повноважних представників сторін на 02.05.2019.

22.04.2019 від відповідача надійшов відзив в якому просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Короткий зміст заперечень відповідача та узагальнення його доводів.

1. Відповідач дійшов висновку, що за своєю природою 35% річних від суми боргу, які нараховуються з дня виникнення зобов`язання за кожен день прострочення охоплюються визначенням пені.

2. Відповідач звертає увагу суду, що сума заборгованості за гарантією складає 64459,75грн., а не 65605,90грн., як вказує позивач.

3. Відповідач наголошує, що позивач нараховує пеню за період з 29.01.2018 по 28.02.2019, в той час, як шестимісячний строк для нарахування пені сплив 19.07.2018.

4. Відповідач заявляє про застосування строку позовної давності.

5. Відповідач звертає увагу, що нарахування пені у розмірі 70% річних від суми заборгованості за кожен день прострочення не відповідає положенням Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань".

Ухвалою від 02.05.2019 судове засідання для розгляду справи по суті відкладено на 21.05.2019.

20.05.2019 від позивача надійшли письмові пояснення (Відповідь на відзив). Ухвалою від 21.05.2019 вказані пояснення долучено до матеріалів справи та залишено без розгляду.

Господарський суд констатує, що сторони мали реальну можливість надати всі існуючі докази в обґрунтування своїх позовних вимог та заперечень суду першої інстанції .

Приписами статті 248 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

В судовому засіданні, яке відбулося 21.05.2019 здійснено розгляд справи по суті.

В судовому засіданні оглянуто всі оригінали первинних документів на підставі яких виник спір.

Судовий процес, на виконання статті 222 Господарського процесуального кодексу України, фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні, яке відбулося 21.05.2019 в порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, беручи до уваги, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, а є результатом оцінки належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, надаючи оцінку зібраним у справі доказам в цілому, і кожному доказу окремо, який міститься у справі, мотивуючи відхилення або врахування кожного доказу, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Крім вказаного, одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (пункт 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-8/1427 від 18.11.2003 "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини").

Згідно з преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, рішенням Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою №48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 у справі за заявою №28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності , який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Відтак, приймаючи рішення зі спору у справі №904/1376/19 господарський суд взяв до уваги обставини встановлені постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.07.2018 по справі №904/524/18, яка набрала законної сили, а саме:

"Між ПАТ "КБ "Глобус" (банк-гарант) та ТОВ "Вартус Груп" (постачальник) укладений договір про надання гарантії №4509/ЮГ-17 від 06.07.2017, який регулює правовідносини сторін щодо надання банком-гарантом гарантії виконання договору (надалі - гарантія) з метою забезпечення належного виконання постачальником умов договору про закупівлю товарів за державні кошти, що буде укладений, згідно оголошення про проведення відкритих торгів UA-2017-05-26-001592-b, між ПАТ Укрпошта (покупець) та ТОВ "Вартус Груп" (постачальник). Гарантійним випадком є невиконання поставки постачальником перед покупцем своїх обов`язків, пов`язаних з виконанням умов основного зобов`язання, а саме: - невиконання поставки: "ДК 021:2015 - 34350000-5 Шини для транспортних засобів великої та малої тоннажності (Шини легкові, легковажні та камери) Лот № 2".

Пунктом 1.2. договору визначено, що надана в межах цього договору гарантія є безумовною та безвідкличною і вступає в силу з моменту розміщення грошового покриття постачальником в розмірі суми гарантії на відповідних рахунках банку-гаранта.

У банківських правовідносинах:

- безумовна гарантія - гарантія, за якою банк-гарант у разі порушення принципалом свого зобов`язання, забезпеченого гарантією, сплачує кошти бенефіціару за першою його вимогою без подання будь-яких інших документів або виконання будь-яких інших умов;

- безвідклична гарантія - гарантія, умови якої не можуть бути змінені і вона не може бути припинена банком-гарантом згідно із заявою принципала без згоди та погодження з бенефіціаром.

Згідно пунктів 2.1., 2.2. договору сума і валюта гарантії: 64459 грн. 75 коп. (код валюти платежу 980); строк дії гарантії: 06.07.2017 - 31.12.2017.

На виконання умов договору позивачем надано ПАТ "Укрпошта" гарантію виконання №4509 від 06.07.2017, що містить відмітку відповідача про ознайомлення з її умовами (а.с. 15 - 16), за змістом якої ПАТ КБ Глобус (банк-гарант) на прохання ТОВ "Вартус Груп" (постачальник), на підставі договору про надання гарантії № 4509/ЮГ-17 від 06.07.2017 та на підставі договору, що буде укладений згідно проведеного тендеру (UA-2017-05-26-001592-b) на поставку: ДК 021:2015 - 34350000-5 Шини для транспортних засобів великої та малої тоннажності (Шини легкові, легковантажні та камери) Лот .N 2 , що проводився ПАТ Укрпошта (покупець), прийняли на себе безумовні та безвідкличні зобов`язання:

- банк-гарант зобов`язується сплатити на користь покупця, перед яким постачальник має зобов`язання щодо виконання договору про закупівлю товарів за державні кошти, що буде укладений між ТОВ "Вартус Груп" (постачальник) та ПАТ Укрпошта (покупець), відповідно до умов тендеру (згідно оголошення про проведення відкритих торгів (UA-2017-05-26-001592-b) (основне зобов`язання), грошову суму відповідно до пункту 2 цієї Гарантії (гарантійний платіж), у випадку невиконання поставки: ДК 021:2015 - 34350000-5 Шини для транспортних засобів великої та малої тоннажності легкові, легковантажні та камери Лот №2 відповідно до основного зобов`язання.

Зобов`язання Банка-гаранта за цією Гарантією обмежуються сумою, що становить 64459грн. 75коп. (код валюти платежу 980). Сума гарантійного платежу залишається незмінною.

Як зазначає позивач та підтверджується матеріалами справи, до нього надійшли вимоги ПАТ "Укрпошта" №421-2162 від 13.12.2017 та №421-056 від 10.01.2018 з посиланням на настання гарантійного випадку сплати суми гарантії у розмірі 64459 грн. 75 коп. (а.с. 17-21).

Відповідно до п. 3.3. договору у випадку здійснення банком-гарантом на користь покупця платежу за гарантією, постачальник протягом одного робочого дня з дати здійснення гарантійного платежу відшкодовує банку-гаранту суму гарантійного платежу на рахунок №3548300346652 в ПАТ "КБ "Глобус" МФО 380526, ідентифікаційний код 35591059 та сплачує банку-гаранту проценти із розрахунку 35% річних.

Згідно п.3.4. договору проценти, передбачені п.3.3. цього договору, нараховуються починаючи з дати здійснення гарантійного платежу до дати його відшкодування банку-гаранту за фактичний строк користування грошовими коштами, виходячи з фактичної календарної кількості днів у місяці та році. Нарахування банком-гарантом процентів здійснюється у валюті кредиту. День здійснення гарантійного платежу та день відшкодування його суми постачальником в часовий інтервал при нарахуванні процентів рахуються як один день.

Відповідно до п.3.5. договору проценти за користування грошовими коштами сплачуються постачальником одночасно із відшкодуванням суми гарантійного платежу на рахунок № НОМЕР_1 в ПАТ КБ Глобус , МФО 380526, ідентифікаційний код 35591059.

19.01.2018 позивачем здійснено оплату за гарантію №4509 від 06.07.2017 на користь ПАТ Укрпошта в розмірі 64459 грн. 75 коп., що підтверджується меморіальним ордером №3145 від 19.01.2018 (а.с.24).

Відповідно до п. 6.3. договору до обов`язку постачальника входить у випадку здійснення банком - гарантом гарантійного платежу по гарантії відшкодувати банку - гаранту суму гарантійного платежу не пізніше наступного робочого дня з дати його здійснення банком - гарантом та проценти за фактичних термін користування грошовими коштами, згідно п.п.3.3.-3.5. договору за рахунок власних коштів та/або за рахунок кредитних коштів, для чого укласти з банком-гарантом протягом двох робочих днів з дати здійснення банком-гарантом гарантійного платежу по гарантії кредитний договір на суму гарантійного платежу на умовах банку.

Позивач посилається на обставини надіслання на адресу відповідача вимоги №122 від 22.01.2018 щодо відшкодування суми гарантійного платежу в розмірі 64459 грн. 75 коп., яка не виконана, сума гарантійного платежу відповідачем не відшкодована.

До стягнення позивачем пред`явлено заборгованість за гарантією - 64459 грн. 75 коп., заборгованість за процентами - 618 грн. 11 коп. (період:19.01.2018 - 28.01.2018), пеню за несвоєчасне погашення основного боргу - 528 грн. 04 коп. (період: 19.01.2018 - 28.01.2018).

З урахуванням викладеного та того, що сума, сплачена гарантом кредиторові відповідає умовам гарантії, зобов`язання відповідача з відшкодування банку-гаранту суми гарантійного платежу мало бути виконано у строк протягом одного робочого дня з дати здійснення гарантійного платежу, у відповідності до п.3.3 договору.

Оскільки факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати банку суми гарантійного платежу не спростований апелянтом, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми заборгованості за гарантією в розмірі 64459 грн. 75 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо доводів апелянта слід зазначити, що згідно п.2.2 договору строк дії гарантії з 06.07.2017 по 31.12.2017; надана в межах договору гарантія є безумовною, безвідкличною.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 618грн. 11коп. заборгованості за процентами та 528грн. 04коп. пені за несвоєчасне погашення основного боргу (період: 19.01.2018-28.01.2018).

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як було зазначено вище, в п. 3.3. договору сторони домовились, що у випадку здійснення банком-гарантом на користь бенефіціара платежу за гарантією, принципал протягом одного робочого дня з дати здійснення гарантійного платежу відшкодовує банку-гаранту суму гарантійного платежу та сплачує банку-гаранту проценти із розрахунку 35% річних.

Згідно п. 9.3. договору у випадку невиконання чи неналежного виконання постачальником будь-якого грошового зобов`язання, передбаченого цим договором, зокрема у випадку прострочення його виконання від 1 (одного) до 30 (тридцяти) календарних днів включно, постачальник сплачує банку - гаранту пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченого платежу за кожен день прострочення.

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача відсотків річних та пені у заявленому розмірі є обґрунтованим та таким, що підлягають задоволенню. Із поданого позивачем розрахунку вбачається період їх нарахування, на відсутність якого посилається апелянт.

Таким чином, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову; оскаржуване рішення прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права; підстав для його скасування не вбачається."

Предметом спору у даній справі є проценти нараховані на підставі пунктів 3.3, 3.4 договору за період з 29.01.2018 по 28.02.2019 на суму 24912,27грн. та пеня нарахована на підставі пунктів 9.3, 9.3.1 договору за період з 29.01.2018 по 28.02.2019 на суму 48458,49грн.

Правові відносини сторін виникли на підставі договору про надання гарантії №4509/ЮГ-17 від 06.07.2017 (далі - договір).

Гарантія надана в межах цього договору, відповідно до пункту 1.2, є безумовною та безвідкличною.

Господарський суд констатує, що гарантійний платіж здійснено 19.01.2018.

Датою відшкодування гарантійного платежу банку-гаранту є 28.02.2019.

Обов`язок відшкодувати проценти за фактичний термін користування грошовими коштами, згідно п.п.3.3.-3.5. договору закріплено пунктом 6.3 договору.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Господарський суд констатує, що сторони договору можуть зменшити або збільшити передбачений законом розмір процентів річних.

Якщо укладеним сторонами договором передбачено збільшення розміру процентів у зв`язку з простроченням сплати боргу, розмір ставки, на яку збільшено проценти, слід вважати іншим розміром процентів.

Юридичний аналіз положень пунктів 3.3, 3.4 договору дозволяє зробити висновок, що сторони на власний розсуд та при вільному волевиявлені дійшли згоди збільшити передбачений статтею 625 Цивільного кодексу України розмір процентів до 35 (тридцяти п`яти).

Відтак, відповідач дійшов помилкового висновку, що за своєю природою 35% річних від суми боргу, які нараховуються з дня виникнення зобов`язання за кожен день прострочення охоплюються визначенням пені. Отже, вказані заперечення відповідача відхиляються судом як необґрунтовані.

Проаналізувавши положення пункту 3.4 договору господарський суд дійшов висновку, що правомірним часовим інтервалом для нарахування процентів є період з 19.01.2018 по 28.02.2019. При цьому, день здійснення гарантійного платежу та день відшкодування його суми постачальником в часовий інтервал при нарахуванні процентів рахуються як один день.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 02.04.2019 по справі №904/524/18 стягнуто проценти за період з 19.01.2018 по 28.01.2018.

Предметом спору у даній справі є проценти нараховані за період з 29.01.2018 по 28.02.2019.

Правильним періодом для нарахування процентів у даній справі є період з 29.01.2018 по 27 .02.2019, враховуючи, що відповідно до положень пункту 3.4 договору, день здійснення гарантійного платежу та день відшкодування його суми постачальником в часовий інтервал при нарахуванні процентів рахуються як один день.

Відповідач звертає увагу суду, що сума заборгованості за гарантією складає 64459,75грн., а не 65605,90грн., як вказує позивач. Господарський суд вказане заперечення відповідача визнає обґрунтованим, що підтверджується положеннями пункту 2.1 договору, відповідно до умов якого сума і валюта гарантії становить 64459,75грн.

Здійснивши власний перерахунок процентів нарахованих на підставі пунктів 3.3, 3.4 договору за період з 29.01.2018 по 27 .02.2019, господарський суд визнав вимогу такою, що підлягає задоволенню у розмірі 24415,23грн.

У відповідності до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» , платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно статті 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» , розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Господарський суд констатує, що гарантійний платіж здійснено 19.01.2018.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 02.04.2019 по справі №904/524/18 стягнуто пеню за період з 19.01.2018 по 28.01.2018.

Предметом спору у даній справі є пеня за період з 29.01.2018 по 28.02.2019, нарахована на підставі пунктів 9.3, 9.3.1 договору.

Здійснюючи юридичний аналіз положень пунктів 9.3, 9.3.1 договору господарський суд встановив, що умовами укладеного між сторонами договору не передбачено більший, ніж шість місяців період часу, за який нараховується пеня, так як умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Крім того, Законом України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» обмежено розмір пені подвійною обліковою ставкою подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже, обґрунтованою визнається позиція відповідача, що нарахування пені у розмірі 70% річних від суми заборгованості за кожен день прострочення не відповідає положенням зокрема Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань".

Обґрунтованим визнається твердження відповідача, що шестимісячний строк для нарахування пені сплив 19.07.2018.

З огляду на висновки суду, правомірним періодом для нарахування пені є період з 19.01.2018 по 18.07.2018.

Щодо заяви про застосування строку позовної давності.

Поняття позовної давності унормовано главою 19 Цивільного кодексу України.

Норми про позовну давність мають імперативний характер.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність) статтею 257 Цивільного кодексу України встановлено в три роки. Строк позовної давності тривалістю в три роки застосовується у вигляді загального правила, якщо для відповідної вимоги не встановлено спеціального строку.

Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) (стаття 258 Цивільного кодексу України).

За змістом статті 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку . Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. При цьому якщо виконання зобов`язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів, і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу. Вчинення боржником дій з виконання зобов`язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності, лише за умови, коли такі дії здійснено уповноваженою на це особою, яка представляє боржника у відносинах з кредитором у силу закону, на підставі установчих документів або довіреності. Бездіяльність боржника (наприклад, неоспорювання ним безспірного списання коштів, якщо така можливість допускається за законом або договором) не свідчить про переривання перебігу позовної давності, оскільки таке переривання можливе лише шляхом вчинення дій. Визнання боржником основного боргу, в тому числі і його сплата, саме по собі не є доказом визнання ним також і додаткових вимог кредитора (зокрема, неустойки, процентів за користування коштами), а так само й вимог щодо відшкодування збитків і, відтак, не може вважатися перериванням перебігу позовної давності за зазначеними вимогами. Визнання боржником свого боргу після спливу позовної давності не свідчить про переривання перебігу такої давності.

Разом із тим відповідно до частин 3-5 статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові; якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Господарський суд не визнає діями, які свідчать про визнання боргу примусове стягнення з відповідача заборгованості, так як воля відповідача була відсутня.

Отже, строк позовної давності за вимогою про стягнення пені у період 19.01.2018 по 03.04.2018 сплив, що є підставою для відмови в частині стягнення пені за вказаний період.

Здійснивши власний перерахунок пені нарахованої за період з 04.04.2018 по 18.07.2018, господарський суд визнав вимогу такою, що підлягає задоволенню у розмірі 6375,33грн.

Судові витрати. З урахуванням положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 806,24грн., з урахуванням того, що 41,97% позовних вимог позивача судом задоволено.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 254, 256-257, пунктом 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "ГЛОБУС" (04073, м.Київ, ПРОВУЛОК КУРЕНІВСЬКИЙ, будинок 19/5; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 35591059) до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ВАРТУС ГРУП" (52201, Дніпропетровська обл., місто Жовті Води, ПРОВУЛОК СТОВБИ О., будинок 5; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 40919359) про стягнення 73370,76грн. (договір про надання гарантії №4509/ЮГ-17 від 06.07.2017) задовольнити частково.

Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ВАРТУС ГРУП" (52201, Дніпропетровська обл., місто Жовті Води, ПРОВУЛОК СТОВБИ О., будинок 5; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 40919359) на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "ГЛОБУС" (04073, м.Київ, ПРОВУЛОК КУРЕНІВСЬКИЙ, будинок 19/5; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 35591059) 24415,23грн. (двадцять чотири тисячі чотириста п`ятнадцять грн. 23 коп.) процентів; 6375,33грн. (шість тисяч триста сімдесят п`ять грн. 33 коп.) пені; 806,24грн. (вісімсот шість грн. 24 коп.) судового збору.

В решті позовних вимог , а саме в частині стягнення з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ВАРТУС ГРУП" (52201, Дніпропетровська обл., місто Жовті Води, ПРОВУЛОК СТОВБИ О., будинок 5; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 40919359) на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "ГЛОБУС" (04073, м.Київ, ПРОВУЛОК КУРЕНІВСЬКИЙ, будинок 19/5; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 35591059) 497,04грн. процентів; 42083,16грн. пені відмовити.

Видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (частини 1,2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України).

Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 2 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до пункту 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення буде складено протягом п`яти днів з дня закінчення розгляду справи.

Дата підписання та складення повного судового рішення - 23.05.2019.

Суддя І.В. Петренко