Рішення

від 14.05.2019 по справі 904/986/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.05.2019м. ДніпроСправа № 904/986/19

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г., за участю секретаря судового засідання Клевець К.В., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Техелектромонтаж", м. Дніпро

до Приватного підприємства "Фірма "Гремко", м. Дніпро

про стягнення заборгованості, пені, 3% річних та інфляційних втрат за договором № 123 про виконання робіт по реконструкції в сумі 263 874,21 грн.

Представники:

Від позивача Сагайдак А.В. - адвокат за ордером №48/038 від 12.03.2019

Від відповідача не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Техелектромонтаж" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного підприємства "Фірма "Гремко" про стягнення заборгованості, пені, 3% річних та інфляційних втрат за договором № 123 про виконання робіт по реконструкції ТП стадіону "Трудові резерви" в загальній сумі 263 874,21 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору № 123 про виконання робіт по реконструкції ТП стадіону "Трудові резерви" від 18.05.2018 в частині повної та своєчасної оплати за виконані роботи.

Ухвалою суду від 18.03.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, справу призначено до розгляду в засіданні на 01.04.2019.

Ухвалою суду від 01.04.2019 відкладено розгляд справи у порядку спрощеного провадження на 23.04.2019.

Ухвалою від 23.04.2019 відкладено розгляд справи на 14.05.2019.

11.05.2019 позивач надав до суду детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги у справі № 904/986/19.

Позивач у судовому засіданні 14.05.2019 підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав, про розгляд справи повідомлений належним чином.

Ухвали суду, які направлялися за адресою місцезнаходження відповідача згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також за адресою керівника відповідача, повернулися до суду з поштовою відміткою "за закінченням терміну зберігання".

За визначенням п. 4, 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За загальними вимогами п. 91 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2009 № 270 (далі Правила), поштові відправлення, поштові перекази доставляються оператором поштового зв`язку адресатам на поштову адресу або видаються/виплачуються в об`єкті поштового зв`язку. Рекомендовані поштові відправлення підлягають доставки до дому (п. 92. Правил). Вручення рекомендованих листів з позначкою "Судова повістка" в об`єкті поштового зв`язку не передбачено (п. 102 Правил).

У разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин, рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причини невручення (п. 116 Правил).

Здійснення зберігання рекомендованих листів із позначкою "Судова повістка", які не вручені під час доставки до дому із причин відсутності адресата, Правилами не передбачено, а отже, повернення такого повідомлення із зазначенням причини невручення "закінчення встановленого строку зберігання", суперечить вимогам Правил, та фактично відповідає причині повернення "у зв`язку з відсутністю адресата".

Аналізуючи зазначені вище положення Правил надання послуг поштового зв`язку, слід дійти висновку, що повернення судового рішення із проставленням у поштовому повідомленні відмітки про закінчення строку зберігання поштового відправлення, є підтвердженням відсутності особи - адресата за адресою, а отже, день проставлення такої відмітки в поштовому повідомленні, слід вважати днем вручення судового рішення в порядку, п. 4, 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України.

Отже, зважаючи на зазначене вище, господарським судом дотримано всіх необхідних вимог щодо повідомлення, зокрема, відповідача про здійснення розгляду даної справи.

Сам лише факт не отримання стороною справи кореспонденції, якою суд, з дотриманням вимог процесуального закону, надсилав копії судових рішень за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною пропуску строку на подання зокрема відзиву на позов, оскільки зумовлена не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Аналогічна правова позиція висвітлена у постанові Верховного Суду від 23.04.2018 по справі №916/3188/16.

З урахуванням вищенаведених обставин, суд дійшов висновку щодо належного повідомлення відповідача про розгляд справи.

Крім того, на сайті Господарського суду Дніпропетровської області опубліковано оголошення про дату судового засідання (https://dp.arbitr.gov.ua/sud5005/pres-centr/news/696572/).

Відповідач вимог ухвали про прийняття позовної заяви до розгляду від 18.03.2019 та ухвал про відкладення від 01.04.2019, 23.04.2019 не виконав, письмовий відзив на позовну заяву не подав.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Оскільки строк, встановлений для розгляду справи закінчується 18.05.2019, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Судовий процес фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

При розгляді справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

В судовому засіданні 14.05.2019 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення в порядку ст. 240 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

18.05.2019 року між Приватним підприємством "Фірма "Гремко" (надалі - Відповідач - Генпідрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Техелектромонтаж" (надалі - Позивач - Підрядник) укладено Договір № 123 (надалі - Договір).

Відповідно до умов п. 2.1 Договору, підрядник зобов`язується виконати по завданню генпідрядника власними та залученими силами роботи у відповідності та об`ємі відповідно розрахунку договірної ціни, (додаток №1 до договору) у відповідності з узгодженою проектною документацією, робочими кресленнями - проектом 16-2162 "Реконструкція КЛ-6Кв; 16-2162 "Технічне переоснащення ТП 5201", змінами та доповненнями до проекту, які виникають у процесі виконання робіт по реконструкції ТП.

Генпідрядник зобов`язується прийняти та оплатити роботи, виконані в рамках договору ціни, вказаної в п. 3.1. цього договору (п. 2.2. Договору).

Загальна вартість робіт по цьому договору складає 213 762,26 грн., в тому числі ПДВ 20% - 35627,04 грн. Розрахунок договірної ціни з дня його підписання генпідрядником є невід`ємним додатком № 1 до договору (п. 3.1. Договору).

Пунктом 4.1. Договору встановлено, що строк виконання робіт по цьому договору на повний об`єм робіт до 25.07.2018.

Розрахунки за виконання робіт проводиться в безготівковій формі в національній валюті України - гривні (п. 5.1. Договору).

Згідно п. 5.2. Договору приймання виконаних робіт технаглядом замовника та генпідрядника здійснюється на підставі актів приймання виконаних робіт та типової довідки форми № КБ-2В, при умові виконання підрядником п. 11.1. та 12.1. Акти приймання виконаних робіт, та виконавчу документацію готує підрядник та передає разом з виконавчою документацією генпідряднику до 25 числа звітного місяця. Генпідрядник та технагляд замовника на протязі п`яти робочих днів зобов`язаний здійснити приймання виконаних робіт та підписати акт, або надати вмотивовану відмову від прийняття виконаних робіт.

Пунктом 5.3. Договору встановлено, що оплата виконаних робіт здійснюється на протязі 5 банківських днів з дня здачі виконаних робіт, підписання вказаних в пункті 5.2 документів, з урахуванням пропорційного погашення авансових платежів. Якщо до якості виконаних робіт генпідрядником або технаглядом замовником заявлені претензії, оплата такої роботи здійснюється після усунення підрядником недоліків виконаних робіт. В цьому випадку до генпідрядника не застосовуються будь-які штрафні санкції, неустойка, не стягуються збитки, пов`язані зі здійсненням генпідрядником вище зазначених дій.

У відповідності до п. 14.1. Договору підрядник не менше, ніж за 5 днів повідомляє генпідрядника про готовність до приймання-передачі виконаних робіт (етапів робіт).

Акт приймання виконаних робіт в частині фізично виконаних об`ємів готує підрядник та передає для підписання генпідряднику до 25 числа звітного місяця одночасно з наданням виконавчої документації відповідно п. 11.1. та п. 12.1. договору. Замовник та генпідрядник на протязі 5 робочих днів зобов`язаний здійснити прийняття виконаних робіт в частині фізичних об`ємів та підписати акт, або надати обґрунтовану відмову від приймання виконаних робіт (п. 14.2. Договору).

Відповідно до п. 14.4. роботи вважаються виконаними після підписання генпідрядником та технаглядом замовника акта приймання та виконання підрядником вимог п. 11.1. та п. 12.1. Договору.

Цей договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріпленні печатками сторін, та дії до повного виконання сторонами зобов`язань (п. 17.1. Договору).

На виконання умов договору позивачем виконано роботи в повному обсязі та у встановлені договором строки на загальну суму 213 762,26 грн., що підтверджується: Актом приймання виконаних будівельних робіт за липень 2018 року, який підписаний повноважним представником позивача без заперечень та зауважень; підсумковою відомістю ресурсів; розрахунком загально виробничих витрат до Акту КБ-2в; розрахунком загально виробничих витрат до локального кошторису № 2-1-1 на енергопостачання; розрахунком загально виробничих витрат до локального кошторису № 2-1-3 на придбання устаткування; актом вартості устаткування, що придбавається виконавцем робіт, який підписаний повноважним представником позивача без заперечень та зауважень; довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за липень 2018 в сумі 213 762,26 грн., яка підписана повноважним представником позивача без заперечень та зауважень (а.с. 46-58).

05.11.2018 позивачем на адресу відповідача направлено претензію №1 (а.с. 60-62), що підтверджується копіями опису, фіскального чеку та квитанції (а.с. 63).

29.11.2018 відповідач частково розрахувався за виконані роботи в сумі 13 762,26 грн., в наслідок чого у нього перед позивачем виникла заборгованість у сумі 200 000,00 грн., що і стало причиною спору.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог на підставі наступного.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань) є, зокрема, договір.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Зміст договору та взяті за ним зобов`язання свідчать про те, що між сторонами виникли правовідносини субпідряду, які регулюються нормами ЦК України та ГК України.

У силу вимог ст. 838 ЦК України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.

Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов`язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов`язку. Замовник і субпідрядник не мають права пред`являти один одному вимоги, пов`язані з порушенням договорів, укладених кожним з них з генеральним підрядником, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 321 ГК України, ч. 1 ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, достроково.

Частиною 1 ст. 837 ЦК України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

За приписами ч. 1 ст. 843, ст. 844 ЦК України у договорі підряду встановлюється ціна роботи або спосіб її визначення, ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Зміни до твердого кошторису можуть вноситися лише за погодженням сторін.

Відповідно до ст. 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Згідно з п. 96 Постанови КМ України від 01.08.2005 року № 668 "Про затвердження Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві" підписання акта приймання-передачі є підставою для проведення остаточних розрахунків між сторонами.

Оплата за виконані роботи проводиться у порядку, визначеному договором підряду.

Договором підряду може бути передбачено, що оплата виконаних робіт проводиться після прийняття замовником закінчених робіт (об`єкта будівництва) або поетапно проміжними платежами в міру виконання робіт. У договорі підряду сторони можуть передбачати надання замовником авансу з визначенням порядку його використання (п. 98 Постанови КМ України від 01.08.2005 року № 668 "Про затвердження Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві").

Пунктом 99 Постанови КМ України від 01.08.2005 року № 668 "Про затвердження Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві", передбачено, що розрахунки за виконані роботи проводяться на підставі документів про обсяги виконаних робіт та їх вартість. Документи про виконані роботи та їх вартість складаються і підписуються підрядником та передаються замовнику. Замовник перевіряє ці документи і в разі відсутності зауважень підписує їх. Після підписання документів замовник зобов`язаний оплатити виконані роботи.

Порядок подання підрядником документів про обсяги і вартість виконаних робіт, проведення перевірки їх достовірності, підписання та оплати замовником визначається у договорі підряду.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Порушенням зобов`язання, у відповідності до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання, тобто неналежне виконання.

Факт наявності заборгованості за договором підтверджений матеріалами справи та відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами.

У відповідності до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається із матеріалів справи, позивач виконав умови договору належним чином, що підтверджується документами, наявними в матеріалах справи, а відповідач не виконав покладених на нього обов`язків по договору щодо проведення розрахунку за виконані роботи.

На підставі викладеного, позовні вимоги в частині стягнення 200 000,00 грн. основного боргу підлягають задоволенню у повному обсязі.

За неналежне виконання умов договору, крім основного боргу позивач також просить стягнути з відповідача пеню за період з 02.08.2018 по 12.03.2019 у сумі 45 407,05 грн., 3% річних за період з 02.08.2018 по 12.03.2019 у сумі 3 801,49 грн. та інфляційні втрати за період з серпня 2018 року по січень 2019 року у сумі 14 665,67 грн.

Відповідно до положень ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Умовами п. 16.4. Договору встановлено, що за порушення строків оплати робіт (пункт 5.3. цього договору), генпідрядник платить підряднику пеню з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої суми за кожен день прострочення.

Згідно з ч. 2 ст. 218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст. 199 Господарського кодексу України до відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються положення Цивільного кодексу України, насамперед, загальні положення про забезпечення виконання зобов`язання, встановлені його статтями 546-548. Проте, норми Цивільного кодексу України не повністю поширюються на господарсько-правові штрафні санкції.

За правилами Цивільного кодексу України пеня обчислюється - у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).

У частині першій статті 230 Господарського кодексу України поняття "неустойка" вживається як різновид штрафних санкцій. Господарський кодекс України не містить визначення штрафу і пені, як не містить і обмежень щодо застосування пені як санкції за порушення лише грошових зобов`язань.

Господарським кодексом України закріплено право сторін на власний розсуд формулювати умову договору про штрафні санкції (з дотриманням правил ч.1 ст. 231), їх розмір, спосіб обчислення, підстави застосування, співвідношення із збитками.

Пунктом 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що розмір нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Щодо пені за порушення зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого періоду не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі що умова договору про оплату пені за кожний день прострочення не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строк , за який нараховуються штрафні санкції.

Перевіривши розрахунки надані позивачем, судом встановлено, що пеня нарахована не вірно - за весь період прострочення оплати - з 02.08.2018 по 12.03.2019.

З врахуванням викладеного розмір пені слід розраховувати з 02.08.2018 по 02.03.2019, що становить 38 299,83 грн. та підлягає до стягнення з відповідача.

В частині стягнення 7 107,22 грн. пені слід відмовити.

Згідно з ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми.

Перевіривши розрахунок 3% річних за період з 02.08.2018 по 12.03.2019 судом встановлено, що їх сума, що підлягає до стягнення становить 13 800,36 грн.

В частині стягнення 1,13 грн. 3% річних слід відмовити.

Щодо нарахування інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Так, п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" встановлено, що згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур`єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

З врахуванням викладеного, інфляційні втрати, за період з серпня 2018 року по січень 2019 року становлять 15 768,62 грн., однак суд не може вийти за межі позовних вимог, тому до стягнення підлягає сума заявлена позивачем 14 665,67 грн.

Що стосується позовних вимог щодо зазначення в рішенні про нарахування пені до моменту виконання Приватним підприємством "Фірма "Гремко" рішення у даній справі, з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування в порядку частини 10 ст. 238 ГПК України та визначення в рішенні правила розрахунку остаточної суми пені суд відмовляє, оскільки судом стягується сума пені тільки за шість місяців.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно до ст. 74, 77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

У відповідності до статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставини, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Таким чином, позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню зі стягненням з відповідача суми основного боргу у розмірі 200 000,00 грн., 38 299,83 грн. - пені, 3 800,36 грн. - 3% річних, 14 665,67 грн. - інфляційних втрат.

В іншій частині позовних вимог слід відмовити.

Також, позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь витрати на професійну правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

З цього приводу суд зазначає наступне.

За змістом приписів статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до приписів частин 1-3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Крім того, частинами 4-5 зазначеної статті передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п. п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

На підтвердження понесених витрат на оплату послуг адвоката позивач надав до суду Договір про надання правової допомоги №18-02/01 від 8.02.2019 (а.с.18-20), ордер серія ДП № 49/038 від 12.03.2019 (а.с. 21), свідоцтво про право зайняття адвокатською діяльністю № 2612 (а.с. 22), платіжне доручення № 5090 від 20.02.2019 на суму 10 000,00 грн. (призначення платежу - оплата рахунку № 01 від 18.02.2019 за правничу допомогу згідно договору № 18-02/01 від 18.02.2019).

Також позивачем надано детальний опис робіт (наданих послуг) адвокатом (а.с. 93-94).

Відповідно до ч.ч. 5 та 6 ст. 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. бов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд вважає, що витрати на правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн. є завищеними, однак відповідач з заявою про їх зменшення не звертався.

За таких обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у сумі 10 000,00 грн. підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України, витрати на сплату судового збору у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме: на відповідача - 3 851,49 грн. та позивача - 106,65 грн.

Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 86, 123, 129, 232, 233, 237, 238, 240-242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Техелектромонтаж" до Приватного підприємства "Фірма "Гремко" про стягнення заборгованості, пені, 3% річних та інфляційних втрат за договором № 123 про виконання робіт по реконструкції в сумі 263 874,21 грн. - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Фірма "Гремко" (49017, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. В`ячеслава Липинського, буд. 1Б, кв. 36, код ЄДРПОУ 21920905) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Техелектромонтаж" (49000, м. Дніпро, вул. Молодогвардійська, буд. 13А, корп. 1, пр. 191, код ЄДРПОУ 36295923) основний борг в розмірі 200 000,00 грн. , 37 897,59 грн. - пені, 3 800,36 грн. - 3% річних, 12 398,57 грн. інфляційних втрат , 3 811,45 грн. - витрат по сплаті судового збору та 10 000,00 грн. витрат на правову допомогу, про що видати наказ, після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Судові витрати у сумі 146,69 грн. покласти на позивача.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судові рішення справі набирають законної сили відповідно до ст.ст. 241, 284 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 23.05.2019

Суддя Н.Г. Назаренко