Рішення

від 23.05.2019 по справі 904/1246/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.05.2019м. ДніпроСправа № 904/1246/19

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова-ком", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

до Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості, 3% річних та інфляції в розмірі 71 032,80 грн.

Без виклику (повідомлення) учасників

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Нова-ком" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" про стягнення заборгованості за Договором про надання послуг №06-001/16-П від 01.11.2016 у сумі основного боргу 55 000,00 грн., 3% річних - 3 413,01 грн. та інфляційних втрат - 12 619,79 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем умов Договору №06-001/16-П від 01.11.2016, в частині повної та своєчасної оплати за наданні послуги.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 29.03.2019, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.

23.04.2019 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечив посилаючись на те, що 23.03.2017 року ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області порушено провадження у справі №904/128/17 про банкрутство Державного підприємства "Криворізька теплоцентраль", та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Оголошення про порушення справи про банкрутство опубліковано на офіційному сайті Вищого господарського суду України від 24.03.2017, № публікації 41468. 30.10.2018 року ухвалою господарського суду Дніпропетровської області у справі про банкрутство АТ Криворізька теплоцентраль з урахуванням нового Закону України Про приватизацію державного і комунального майна задоволено клопотання Фонду Державного майна України про припинення провадження у справі №904/128/17 про банкрутство АТ Криворізька теплоцентраль та закрито провадження у справі.

Відповідач вказує що зазначена у позові заборгованість виникла до відкриття провадження у справі №904/128/17 про банкрутство ДП "Криворізька теплоцентраль , а відтак дана заборгованість не відноситься до вимог поточних кредиторів.

За твердженням відповідача, враховуючи п. 4 3 ч. 4 Розділу X Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , зазначена заборгованість не підлягає стягненню з Відповідача під час приватизації АТ Криворізька теплоцентраль . З приводу вимог Позивача в частині стягнення з Відповідача нарахованих на суму основного боргу 3% річних та інфляційних втрат відповідач зазначив, що відповідно до розпоряджень КМУ від 10.05.2018 р. № 358-р, від 16.01.2019 р. № 36-р, АТ Криворізька теплоцентраль , на момент подачі позовної заяви Позивачем, знаходиться в приватизації, а тому на Відповідача поширюється дія Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом .

Так, відповідно до п. 4 3 ч. 4 розділу X "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань із задоволення всіх вимог, зупиняється перебіг позовної давності, не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання, три проценти річних від простроченої суми тощо .

Враховуючи вищевикладене, Відповідач просить відмовити Позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

23.04.2019 Позивач подав до суду відповідь на відзив, в якій зазначив, що виходячи із змісту норм ЗУ Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , встановлюється заборона на стягнення: грошових сум, фінансових санкцій, нарахування 3% річних та інфляції тільки відносно майнових вимог, стягнення яких здійснюється на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги. Таким чином, на думку позивача положення Закону, на які посилається відповідач, не може бути застосовані у спірних правовідносинах та прийнятий до уваги, оскільки стосуються заборони на майнові вимоги кредиторів, які здійснюються вже у рамках виконавчого провадження, відкритого відносно боржника і не стосуються майнових вимог, які стягуються з боржника у рамках загального позовного провадження про стягнення заборгованості.

Що стосується мораторію на задоволення вимог кредиторів стосовно відповідача, позивач вказав, що зазначений мораторій був скасований ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 30.10.2018 року разом із закриттям провадження у справі про банкрутство відповідача.

Таким чином, позивач вважає, що на теперішній час не має діючих законодавчо встановлених заборон щодо стягнення з відповідача суми пред`явленої заборгованості.

Також, позивач вказав, що відповідач у своєму відзиві на позов, не заперечує сам факт отримання послуг, не заперечує факту наявності заборгованості та суми заборгованості (в т.ч. щодо сум нарахованої інфляції та 3% річних), не наводить доказів сплати боргу, будь-яких інших обставин та підстав, які б звільняли його від відповідальності за невиконання ним своїх обов`язків за спірним договором.

За викладених обставин позивач просив суд позов задовольнити.

При розгляді справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.11.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Нова-Ком" (виконавець - позивач) та Публічним акціонерним товариством "КРИВОРІЗЬКА ТЕПЛОЦЕНТРАЛЬ" (замовник - відповідач) було укладено договір про надання послуг №06-001/16-П, відповідно до умов якого виконавець зобов`язується надати замовнику послуги з забезпечення виділення окремого серверного майданчику для встановлення та функціонування на ньому відповідного програмного забезпечення, погодженого з замовником, з послідуючим його технічним супроводом та адмініструванням, а замовник зобов`язується оплатити послуги виконавця на умовах даного договору.

Відповідно до п. 2.1.1 договору, виконавець зобов`язується надати замовнику послуги відповідно до додатку №1 до цього договору.

Пунктом 2.3.1. договору встановлено обов`язок замовника своєчасно виконувати оплату послуг, що надаються виконавцем відповідно до умов даного договору.

Відповідно до п. 3.1. договору, вартість послуг виконавця за даним договором складає 27 500,00 грн., в тому числі ПДВ в місяць. Калькуляція вартості послуг виконавця, наведена у додатку №2 до договору.

Оплата послуг виконавця здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті України на розрахунковий рахунок виконавця в розмірі, зазначеному в п. 3.1. договору, не пізніше 20 числа кожного поточного місяця (п. 3.2. договору).

Пунктом 3.3. договору встановлено, що надані замовнику послуги виконавця, що не передбачені умовами (додатком №1) даного договору, сплачуються замовником додатково на підставі наданого виконавцем рахунку-фактури та складеного між сторонами акту здачі-прийняття наданих послуг не пізніше 3 календарних днів з моменту виставлення рахунку - фактури та підписання акту.

Днем платежу вважається день надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця (п. 3.4. договору).

Згідно з п. 3.5. договору, за підсумками кожного місяця, в якому виконавцем надавалися послуги за цим договором, складається двосторонній акт здачі-прийняття наданих послуг, який підписується між сторонами.

За підсумками місяця виконавець формує та реєструє в Єдиному реєстрі податкових накладних (у разі якщо замовник є платником ПДВ) одну зведену податкову накладну на загальний обсяг послуг, наданих за місяць (п. 3.6 договору).

Договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2016 включно, а в частині виконання обов`язків замовника з оплати послуг виконавця за цим договором - до повного їх виконання замовником (п. 7.2. договору).

На виконання умов договору позивач в період з січня по лютий 2017 року надав відповідачу послуги передбачені умовами договору (додатку №1) на загальну суму 55 000 грн., про що свідчать наявні в матеріалах справи акти наданих послуг: №551 від 31.01.2017 на суму 27 500 грн., №1143 від 28.02.2017 на суму 27 500 грн., які направлені на адресу відповідача та отримані ним, про що свідчать відмітки відповідача про отримання (а.с.35,38).

На оплату наданих послуг позивач виставив відповідачу рахунки на загальну суму 55 000 грн. (а.с.33,36).

06.06.2017 між позивачем та відповідачем укладено угоду про припинення дії договору № 06-001/16-П від 01.11.2016 про надання послуг, якою сторони дійшли згоди з 07.06.2017 припинити дію договору № 06-001/16-П від 01.11.2016, укладеного між ними 01.11.2016 за взаємною згодою. Сторони погодили, що припинення дії договору не звільняє сторони від зобов`язань, які повинні були бути виконані до моменту припинення дії договору та відповідальності за порушення його умов, які мали місце під час дії договору (а.с.32).

Відповідач за надані послуги не розрахувався, в зв`язку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 55 000 грн.

Позивач посилається на обставини невиконання відповідачем зобов`язань за договором в частині оплати вартості наданих позивачем відповідачу послуг, та просить суд стягнути з відповідача заборгованість за надані послуги у сумі 55 000 грн., що і є причиною спору.

Вивчивши матеріали справи та надані сторонами документи, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позову на підставі наступного.

Відповідно до Господарського Кодексу України, на підставі господарсько-договірних відносин між сторонами виникли майнові господарсько-договірні зобов`язання.

Частиною 1 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України).

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених господарським кодексом України.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до положень статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В силу ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Договір, укладений між сторонами є договором про надання послуг та на нього розповсюджуються норми Цивільного кодексу України, передбачені главою 63.

Відповідно ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Зобов`язання замовника оплачувати послуги виконавця на умовах і в порядку, передбаченому договором встановлено пунктом 2.3.1. договору.

З огляду на наведені вище положення законодавства, умови договору, строк виконання замовником своїх зобов`язань з оплати наданих послуг та у спірній сумі, є таким, що настав.

При цьому, суд вважає необґрунтованими заперечення відповідача з посиланням на приписи п.4 3 Розділу Х Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» , з огляду на наступне.

07.03.2018 р. набрав чинності Закон України "Про приватизацію державного і комунального майна".

Частина 5 статті 12 вказаного вище Закону, передбачає, що справи про банкрутство боржників, якими є державні підприємства та/або господарські товариства, більше ніж 50 відсотків акцій (часток) яких прямо чи опосередковано належать державі, щодо яких прийнято рішення про приватизацію, не порушуються до її завершення. Провадження у справах про банкрутство таких підприємств / господарських товариств, щодо яких прийнято рішення про приватизацію, підлягає припиненню, крім тих, що ліквідуються за рішенням власника.

На підставі вказаної вище статті Закону, провадження у справі про банкрутство відносно відповідача - АТ "Криворізька теплоцентраль" припинено.

При цьому, Закон України "Про приватизацію державного і комунального майна" не містить положень про те, що, кредиторська заборгованість підприємства, яка виникла до початку процедури приватизації, вважається погашеною після припинення провадження у справі банкрутство на підставі п.4 3 розділу Х "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Отже, Законом про приватизацію не призупиняється дія будь-яких нормативних актів у сфері регулювання зобов`язальних правовідносин за участю державних підприємств, зокрема тих, що визначають правові підстави для звернення кредитора до суду з вимогами до боржника, які виникли на підставі господарського договору, а його чинність на час вирішення спору сама по собі не може бути підставою для відмови у захисті порушеного права.

Таким чином, норма п.4 3 Розділу Х Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» стосується лише тимчасової заборони для стягнення на підставі виконавчого документа, до завершення процедури приватизації боржника.

Отже, відповідач у встановлені строки свої зобов`язання по оплаті не виконав, доводи позивача, наведені в позовній заяві не спростував.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги у сумі 55 000 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Також позивач нарахував та просив суд стягнути з відповідача 3% річних у сумі 3 413,01 грн. за період з 21.02.2017 по 31.03.2019 та інфляційні втрати - 12 619,79 грн. за період з березня 2017 по лютий 2019.

Статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При перевірці розрахунку інфляційних втрат позивача суд враховує приписи Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань".

Так, п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур`єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 N 62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.97 N 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга".

Як вбачається з ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 30.10.2018р. у справі 904/128/17 ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 23.03.2017р. порушено провадження у справі №904/128/17 про банкрутство Державного підприємства "Криворізька теплоцентраль" та введено мараторій на задоволення вимог кредиторів.

Згідно з частиною 3 статті 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах; забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій; не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій; зупиняється перебіг позовної давності на період дії мораторію; не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.

Отже, з урахуванням частини 3 статті 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" після перерахунку інфляційні нарахування, що підлягають до стягнення становлять 2 557,21 грн. (березень 2017р., листопад 2018р. - лютий 2019р.), а 3% річних, що підлягають до стягнення становлять 759,45 грн. (з 21.02.2017р. по 22.03.2017р., з 31.10.2018р. по 31.03.2019р.).

Заперечення відповідача викладені у відзиві на позов, спростовуються викладеним вище.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 74, 77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

У відповідності до статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

З урахуванням викладеного позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за надані послуги у сумі 55 000 грн., 3% річних у сумі 759,45 грн. та інфляційні втрати у розмірі 2 557,21 грн.

В частині стягнення 3% річних у розмірі 2 653,56 грн. та інфляційних втрат у розмірі 10 062,58 грн. слід відмовити.

Згідно з приписами ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються сторін пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова-ком" до Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" про стягнення заборгованості, 3% річних та інфляції в розмірі 71 032,80 грн. - задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" (50014, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Електрична, буд. 1, ідентифікаційний код 00130850) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова-Ком" (50006, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Степана Тільги, 11, прим. 1, ідентифікаційний код 30231686) заборгованість у розмірі 55 000 грн., 759,45 грн. - 3% річних, 2 557,21 грн. - інфляційних втрат та 1 577,11 грн. витрат зі сплати судового збору, про що видати наказ, після набрання рішенням законної сили.

Відмовити в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 2 653,56 грн. та інфляційних втрат у розмірі 10 062,58 грн.

Судові витрати у сумі 343,89 грн. покласти на позивача.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судові рішення справі набирають законної сили відповідно до ст.ст. 241, 284 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 23.05.2019

Суддя Н.Г. Назаренко