Рішення

від 23.05.2019 по справі 910/16464/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.05.2019Справа № 910/16464/18 Суддя Господарського суду міста Києва Трофименко Т.Ю. , розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МОНОПОЛІЯ-Н" (08301, Київська обл., місто Бориспіль, ВУЛИЦЯ ЛІСНА, будинок 63)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНЕКС БУД" (04050, м.Київ, ВУЛИЦЯ СІЧОВИХ СТРІЛЬЦІВ, будинок 77)

про стягнення 457 497,08 грн.,

Представники сторін: без повідомлення (виклику)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Товариство з обмеженою відповідальністю "Монополія-Н" (надалі також - позивач ) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інекс Буд" (надалі також - відповідач ) про стягнення 457 497,08 грн., а саме: 387 710,00 грн. основного боргу та 69787,80 грн. пені.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору поставки № 22/01/2018-1 від 22.01.2018 в частині здійснення поставки будівельних матеріалів у відповідності до умов останнього та здійсненої позивачем передплати, в зв`язку з чим позивач вимагає стягнення з відповідача вартості непоставленого товару та нарахованої за порушення умов договору пені у вказаних сумах.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.12.2018 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

27.12.2018 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.01.2019 (суддя Якименко М.М.) прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/16464/18, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

14.02.2019 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позов.

За наслідками проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи 25.03.2019 у зв`язку із звільненням судді ОСОБА_1 з посади справу № 910/16464/18 передано для розгляду судді Трофименко О.Ю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.03.2019 прийнято справу № 910/16464/18 до свого провадження, вирішено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Ухвала Господарського суду міста Києва про відкриття провадження у справі від 16.01.2019 була надіслана на адреси сторін рекомендованим листом та отримана їх уповноваженими представниками, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Відповідно до статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач не подав до суду відзив на позов у встановлений строк, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, Суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ

22.01.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Монополія-Н" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інекс Буд" (постачальник) укладено Договір поставки № 22/01/2018-1 (далі - Договір), за умовами якого постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором поставляти будівельні матеріали, а покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, приймати та оплачувати таку продукцію.

Ціна товару договірна визначається у рахунках-фактурах та накладних на кожну партію поставленого товару. (п. 2.1 Договору)

Відповідно до п. 4.1 Договору, продукція, що є предметом поставки за цим договором, відвантажується покупцю у строки, передбачені заявками, які подаються в будь-якій доступній для сторін формі.

За приписами п.п. 5.1-5.2 Договору, поставка товару проводиться автомобільним транспортом постачальника. Поставка товару здійснюється постачальником на протязі 2 календарних днів після отримання 100% передплати згідно рахунку-фактури.

За прострочення термінів поставки сплаченого товару постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% від вартості товару за кожен день прострочення. (п. 8.2 Договору)

Даний договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2018 року, але в будь-якому випадку до повного і належного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором. (п. 9.1 Договору)

Як вбачається з матеріалів справи, Товариством з обмеженою відповідальністю "Інекс Буд" виставлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Монополія-Н" рахунки на оплату № 22/01/18-3 від 25.01.2018 на суму 310 000,00 грн та № ТРН-0115 від 14.02.2018 на суму 343 440,00 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Монополія-Н" здійснило відповідачу оплату за товар згідно виставлених рахунків у загальному розмірі 592 000,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 161 від 26.01.2018 на суму 310 000,00 грн та № 168 від 15.02.2018 на суму 282 000,00 грн.

На виконання умов Договору відповідачем було поставлено позивачу товар на загальну суму 204 290,00 грн, що підтверджується видатковими накладними № І01/02-1 від 01.02.2018 на суму 26 040,00 грн, № І02/02/18-1 від 02.02.2018 на суму 26 040,00 грн, № І05/02/13-1 від 05.02.2018 на суму 26 040,00 грн, № І14/02/18-1 від 14.02.2018 на суму 26 040,00 грн, № І19/02/18-1 від 19.02.2018 на суму 26 040,00 грн, № І20/02/18-1 від 20.02.2018 на суму 26 040,00 грн, № 11 від 23.03.2018 на суму 23 250,00 грн, № 6/04/18 від 06.04.2018 на суму 24 800,00 грн.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідачем не було поставлено товар, попередньо оплачений позивачем за Договором, на суму 387 710,00 грн, а також не було повернуто здійснену позивачем попередню оплату, у зв`язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем становить 387 710,00 грн. Окрім того, враховуючи неналежне виконання відповідачем умов Договору щодо поставки товару, позивач просить суд стягнути з відповідача також пеню у розмірі 69 787,08 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд зазначає таке.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до норм ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору позивачем було перераховано на рахунок відповідача в якості передоплати грошові кошти у загальному розмірі 592 000,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 161 від 26.01.2018 на суму 310 000,00 грн та № 168 від 15.02.2018 на суму 282 000,00 грн.

За приписами п. 5.2 Договору, поставка товару здійснюється постачальником на протязі 2 календарних днів після отримання 100% передплати згідно рахунку-фактури.

На виконання умов Договору відповідачем було поставлено позивачу товар на загальну суму 204 290,00 грн, що підтверджується видатковими накладними № І01/02-1 від 01.02.2018 на суму 26 040,00 грн, № І02/02/18-1 від 02.02.2018 на суму 26 040,00 грн, № І05/02/13-1 від 05.02.2018 на суму 26 040,00 грн, № І14/02/18-1 від 14.02.2018 на суму 26 040,00 грн, № І19/02/18-1 від 19.02.2018 на суму 26 040,00 грн, № І20/02/18-1 від 20.02.2018 на суму 26 040,00 грн, № 11 від 23.03.2018 на суму 23 250,00 грн, № 6/04/18 від 06.04.2018 на суму 24 800,00 грн.

27.11.2018 позивач направив відповідачу вимогу з проханням до 03.12.2018 поставити недопоставлений товар на оплачену суму або повернути на рахунок позивача 387 710,00 грн., що підтверджується описом вкладення у цінний лист та фіскальним чеком від 27.11.2018.

Проте, матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, які б спростовували доводи позивача або ж підтверджували поставку товару відповідачем чи повернення ним грошових коштів позивачу у сумі 387 710,00 грн.

Відтак, Суд доходить висновку, що відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору, не поставив товар та не здійснив повернення грошових коштів в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов`язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення 387 710,00 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Окрім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 69 787,08 грн пені за порушення строків поставки товару за Договором за загальний період прострочення з 07.04.2018 по 07.12.2018.

Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

У п. 8.2 Договору сторони погодили, що за прострочення термінів поставки сплаченого товару постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% від вартості товару за кожен день прострочення.

Перевіривши наведений позивачем розрахунок пені у зв`язку з простроченням поставки товару за Договором, Суд зазначає, що позивачем невірно визначено дату початку та дату закінчення такого період за кожною сплаченою партією товару згідно з рахунком-фактурою. Так, виходячи з п. 5.2 Договору, період прострочення поставки товару на суму 310 000,00 грн розпочався 29.01.2018, а поставки товару на суму 282 000,00 грн - 20.02.2018. Отже, встановлений законом шестимісячний строк для нарахування пені за вказаними поставками закінчився 29.07.2018 та 20.08.2018 відповідно.

Отже, здійснивши самостійний розрахунок пені з урахуванням визначеного позивачем початку періоду прострочення, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України суд позбавлений можливості виходити самостійно за межі заявлених позовних вимог, Суд дійшов висновку, що за період з 07.04.2018 по 29.07.2018 з відповідача підлягає стягненню пеня в сумі 12 050,94 грн, а за період з 07.04.2018 по 20.08.2018 - в сумі 38 352,00 грн, а разом 50 402,94 грн.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

З огляду на викладене вище, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, виходячи з суми судового збору, яка мала бути сплачена позивачем за позовом у розмірі 6 862,46 грн.

При цьому, Суд звертає увагу, що, оскільки позивач сплатив судовий збір за подання цього позову у розмірі 7 028,49 грн, то не позбавлений права на звернення до суду у встановленому Законом України Про судовий збір порядку із відповідною заявою про повернення надміру сплаченого судового збору.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНЕКС БУД" (04050, м.Київ, ВУЛИЦЯ СІЧОВИХ СТРІЛЬЦІВ, будинок 77, ідентифікаційний код 39173612) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МОНОПОЛІЯ-Н" (08301, Київська обл., місто Бориспіль, ВУЛИЦЯ ЛІСНА, будинок 63, ідентифікаційний код 37644510) основний борг у розмірі 387 710 (триста вісімдесят сім тисяч сімсот десять) грн. 00 коп., пеню у розмірі 50 402 (п`ятдесят тисяч чотириста дві) грн. 94 коп. та судовий збір у розмірі 6 571 (шість тисяч п`ятсот сімдесят одна) грн 70 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 23.05.2019

Суддя Т.Ю.Трофименко