Рішення

від 22.05.2019 по справі 909/258/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 909/258/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22.05.2019 м. Івано-Франківськ Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Ткаченко І. В., при секретарі судового засідання Сегін І. В., за участю прокурора військової прокуратури Івано-Франківського гарнізону Негрича Н. М., представника Державного підприємства "Івано-Франківський котельно-зварювальний завод" Лаб`як Л. Д., розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу № 909/258/19 за позовом заступника військового прокурора Івано-Франківського гарнізону Військової прокуратури Західного регіону України (76018, м. Івано-Франківськ, вул. Чорновола, 9) в інтересах держави, уповноваженим органом якої здійснювати відповідні функції в спірних відносинах є Державний концерн "Укроборонпром" (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 36) в особі Державного підприємства "Івано-Франківський котельно-зварювальний завод" (76002, м. Івано-Франківськ, вул. Хриплинська, 11) про стягнення з приватного підприємства "Стандарт-Є" (76018, м. Івано-Франківськ, вул. Гетьмана Мазепи, 40-А, кв. 7) 184 368 грн 18 коп. за договором купівлі-продажу.

Заступник військового прокурора Івано-Франківського гарнізону Військової прокуратури Західного регіону України звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області в інтересах держави, уповноваженим органом якої здійснювати відповідні функції в спірних відносинах є Державний концерн "Укроборонпром" в особі ДП "Івано-Франківський котельно-зварювальний завод" про стягнення на користь останнього з ПП "Стандарт-Є" 184 368 грн 18 коп. за договором купівлі-продажу від 12 квітня 2018 р. № 635. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення договірних зобов`язань не оплатив прийнятий від позивача ДП "Івано-Франківський котельно-зварювальний завод" товар.

21 березня 2019 р., суд постановив ухвалу про залишення позовної заяви без руху та зобов`язав заступника військового прокурора Івано-Франківського гарнізону у п`ятиденний строк з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху усунути виявлені недоліки.

03 квітня 2019 р., у зв`язку із усуненням недоліків позовної заяви суд постановив ухвалу про відкриття провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження та призначив розгляд справи по суті на 24 квітня 2019 р.

23 квітня 2019 р., до суду надійшло клопотання відповідача за підписом директора ОСОБА_1 , у якій він зазначив, що позов визнає частково в сумі 34 361 грн 18 коп., оскільки решту заборгованості за договором купівлі-продажу від 12 квітня 2018 р. № 635 сплатив, а розгляд справи просив відкласти. Доказів сплати заборгованості відповідач до своєї заяви не долучив.

24 квітня 2019 р., розгляд справи суд відклав на 22 травня 2019 р.

В судовому засіданні представник позивача зазначила, що кошти від ПП "Стандарт-Є" ДП "Івано-Франківський котельно-зварювальний завод" не отримувало, відтак просила позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про причини неявки суду не повідомив.

Копію ухвали від 24 квітня 2019 р., як і ухвали про відкриття провадження у справі, суд надіслав відповідачу на адресу, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - м. Івано-Франківськ, вул. Гетьмана Мазепи, 40-А, кв. 7, що є одночасно адресою засновника і керівника відповідача - Лотоцького С. В.

Згідно з ч. 4 ст. 89 ЦК України, відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами ч. 1 ст. 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців з Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Водночас, 20 травня 2019 р., поштове відправлення, яким суд надсилав відповідачу копію ухвали-повідомлення про судове засідання від 24 квітня 2019 р., повернулось до суду із відміткою відділення Укрпошти "інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення: адресат відсутній".

Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Крім того, за змістом ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 24 квітня 2019 р. було оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень 25 квітня 2019 р. (http://reestr.court.gov.ua/Review/81367735), а тому відповідач мав можливість ознайомитися з текстом цієї ухвали.

Сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами.

Водночас, право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за свою природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").

Сам лише факт неотримання відповідачем кореспонденції, якою суд з додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання вимог згаданої ухвали, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

03 квітня 2019 р., суд встановив відповідачу для подання відзиву на позов п`ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі.

Відповідно до даних рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, копію згаданої ухвали суду відповідач отримав 11 квітня 2019 р., відтак п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву розпочався 12 квітня 2019 р. та закінчився - 26 квітня 2019 р.

Відповідач у встановлений судом строк відзиву на позов не подав.

Згідно з ч. 1 ст. 118 ГПК України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Статтею 178 ГПК України передбачене право відповідача подати суду відзив на позовну заяву. Разом з тим, як визначено в ч. 3 цієї статті, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

При розгляді даної справи суд також керується положеннями п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 р. про те, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, що кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення Європейського суду з прав людини від 07 липня 1989 р. у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, заслухавши пояснення учасників справи, суд

в с т а н о в и в:

12 квітня 2018 р., ДП "Івано-Франківський котельно-зварювальний завод" (продавець) та ПП "Стандарт-Є" (покупець) уклали договір купівлі-продажу № 635, відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов`язується виготовити та передати котел КСВ -1,0 "ВК-22" за ціною 183 000 грн з ПДВ та бункер для пелета кутового V-0,45 м 3 , а покупець зобов`язується прийняти й оплатити товар.

Згідно з п. 3.1 Договору, продавець зобов`язується реалізувати товар покупцю протягом п`яти днів з моменту попередньої 100 % оплати.

На виконання умов договору від 12 квітня 2018 р. продавець передав визначений цим договором покупцю товар на загальну суму 184 368 грн 18 коп., що підтверджується даними наявних у матеріалах справи накладних від 16 квітня 2018 р. № 332 та № 333.

07 вересня 2018 р., позивач звернувся до відповідача із претензією щодо сплати заборгованості за поставлений товар, яку відповідач залишив без виконання.

Докази повного чи часткового погашення заборгованості в матеріалах справи відсутні.

Отже, предметом даного спору є вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар.

За змістом положень ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як визначено у ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами, що встановлено ст. 629 ЦК України.

Згідно з ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 692 ЦК України, обов`язок покупця з оплати товару виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на товар, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Так, в п. 3.1 Договору був визначений обов`язок покупця здійснити 100 % передоплату товару.

Під час розгляду справи суд встановив, що покупець передоплати товару не здійснив, однак продавець поставив покупцю товар, який останній прийняв.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 ЦК України, не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживати правом в інших формах. Отже, сторона договору поставки, яка прийняла поставлений товар на виконання такого договору, не повідомивши протилежну сторону про прийняття товару на відповідальне зберігання, не вправі відмовитись від виконання зобов`язань з розрахунку за отриманий товар, незважаючи на те, що умовами договору поставки передбачалась 100% передоплата товару, оскільки протилежне матиме наслідки зловживання правом з боку одержувача товару.

Отже, покупець зобов`язаний розрахуватися з продавцем (постачальником) за придбаний (поставлений) товар з моменту його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на товар.

Такої правової позиції дотримується Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в постанові від 20 лютого 2018 р. у справі № 905/105/17.

Із наявних в матеріалах справи документів вбачається, що належним чином виконавши свої договірні зобов`язання позивач поставив відповідачу визначений договором товар, який відповідач не оплатив.

Відтак позов заступника військового прокурора Івано-Франківського гарнізону Військової прокуратури Західного регіону України слід задовольнити.

Судові витрати, що складаються із сплаченого Військовою прокуратурою Західного регіону України судового збору за подання позову, суд покладає на відповідача.

Керуючись статтями 129, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

позов задовольнити;

з приватного підприємства "Стандарт-Є" (76018, м. Івано-Франківськ, вул. Гетьмана Мазепи, 40-А, кв. 7; ідентифікаційний код 34623173) на користь Державного підприємства "Івано-Франківський котельно-зварювальний завод" (76002, м. Івано-Франківськ, вул. Хриплинська, 11; ідентифікаційний код 07552205) стягнути 184 368 грн 18 коп. основного боргу за договором купівлі-продажу.

З приватного підприємства "Стандарт-Є" (76018, м. Івано-Франківськ, вул. Гетьмана Мазепи, 40-А, кв. 7; ідентифікаційний код 34623173) на користь Військової прокуратури Західного регіону України (79007, м. Львів, вул. Клепарівська, 20; ідентифікаційний код 38326057) стягнути 2 765 (дві тисячі сімсот шістдесят п`ять) грн 52 коп. судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя І. В. Ткаченко

Повне рішення складено 23 квітня 2019 р.