Рішення

від 16.05.2019 по справі 910/3027/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.05.2019Справа № 910/3027/19

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Товариство Видубичі"

до Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

про стягнення грошових коштів

Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Кукота О.Ю.

Представники учасників справи:

від позивача Кулик М.В. (представник за довіреністю);

від відповідача Плахотнюк Я.В. (адвокат).

В судовому засіданні 16.05.2019 року, відповідно до положень ст.ст. 233, 240 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення, повідомлено представників позивача та відповідача, що повний текст рішення буде складено та підписано 23.05.2019 року.

СУТЬ СПОРУ:

11 березня 2019 року до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "Товариство Видубичі" (позивач) надійшла позовна заява б/н від 01.03.2019 року до Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (відповідач) про стягнення суми переплати за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 5540498 від 10.11.2008 року в сумі 21 371,81 грн. (двадцять одна тисяча триста сімдесят одна гривня 81 копійка).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у позивача наявна переплата за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 5540498 від 10.11.2008 року в сумі 21 371,81 грн., яку заявлено позивачем до стягнення. Крім того, наявна у позивача переплата в сумі 21 371,81 грн. за вказаним договором підтверджується також актом звіряння розрахунків за теплову енергія від 30.04.2018 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.03.2019 року у справі № 910/3027/19 позовну заяву б/н від 01.03.2019 року Товариства з обмеженою відповідальністю "Товариство Видубичі" до Публічного акціонерного товариства "Київенерго" про стягнення грошових коштів залишено без руху, надано Товариству з обмеженою відповідальністю "Товариство Видубичі" строк для усунення встановлених недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали. \

Так, поштове відправлення з ухвалою суду у даній справі було направлене Товариству з обмеженою відповідальністю "Товариство Видубичі" за адресою: 01013, м. Київ, вул. Промислова, 2, яка вказана в позовній заяві та відповідає адресі місцезнаходження товариства у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0103048999011 ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.03.2019 року у справі № 910/3027/19 вручено уповноваженому представнику позивача - 18.03.2019 року.

Тобто, строк для усунення встановлених недоліків позовної заяви до 28.03.2019 року (включно).

27.03.2019 року через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Товариство Видубичі" надійшли документи на виконання вимог ухвали суду, а саме: платіжне доручення № 984 від 22.03.2019 року на суму 1921,00 грн. про сплату судового збору за подання позовної заяви у даній справі; докази направлення Публічному акціонерному товариству "Київенерго" позовної заяви та доданих до неї документів за адресою: 04050, м. Київ, вул. Мельникова, 31 (фіскальний чек № 5936 від 26.03.2019 року та опис вкладення у лист від 26.03.2019 року).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.04.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи № 910/3027/19 здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання призначено на 25.04.2019 року.

19.04.2019 року через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти позовних вимог заперечив посилаючись на те що строк повернення грошових коштів не настав, оскільки позивач з вимогою про повернення спірних коштів до відповідача не звертався, тому позовні вимоги є передчасними. Крім того, відповідач вказав, що позивачем невірно обраний спосіб захисту до заявлених позовних вимог, до спірних правовідносин має бути застосована ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.04.2019 року розгляд справи відкладено на 16.05.2019 року.

В судовому засіданні 16.05.2019 року представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити. Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши всі представлені докази, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

10.11.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Товариство Видубичі" (надалі - позивач, абонент) та Акціонерною енергопостачальною компанією Київенерго , правонаступником якої є Публічне акціонерне товариство "Київенерго" (надалі - відповідач, енергопостачальна організація) укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 540498 (надалі - договір), предметом якого є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах передбачених договором.

Відповідно до п. п. 2.2.1. договору енергопостачальна організація зобов`язується постачати теплову енергію у гарячій воді на потреби: опалення та вентиляції - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року, в кількості та в обсягах згідно з додатком № 1 до договору.

За умовами п. 2.3.1. договору абонент зобов`язується додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку № 1 до договору, не допускаючи їх перевищення та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.

В додатку № 4 до договору сторони погодили порядок розрахунків, яким передбачено, що абонент до початку розрахункового періоду (місяця) сплачує енергопостачальній організації вартість заявленої у договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця (тобто здійснює 100% передплату).

Абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує в районному відділі тепло збуту № 1 табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період; акт звірки на початок розрахункового періоду.

Позивачем в обґрунтування своїх позовних вимог зазначено, що станом на 01.05.2018 року у позивача рахується переплата за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 5540498 від 10.11.2008 року в сумі 21 371,81 грн., що підтверджується актом звіряння розрахунків за теплову енергію від 30.04.2018 року, який підписаний обома сторонами без заперечень та скріплений печатками товариств.

07.11.2018 року позивач звернувся до відповідача з листом № 31 від 05.11.2018 року про повернення суми переплати за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 5540498 від 10.11.2008 року в розмірі 21 371,81 грн. Вказаний лист направлено засобами поштового зв`язку 07.11.2018 року, що підтверджується фіскальним чеком від 07.11.2018 року (копія міститься в матеріалах справи). Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення за поштовим ідентифікатором № 0101303816853 зазначений лист був отриманий уповноваженою особою відповідача 08.11.2018 року.

Втім, відповідач вказаний лист залишив без відповіді та задоволення, грошові кошти в розмірі 21 371,81 грн., як переплату за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 5540498 від 10.11.2008 року, не повернув.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом про стягнення переплати за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 5540498 від 10.11.2008 року в розмірі 21 371,81 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог з огляду на наступне.

Пунктом 1 ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Нормами ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За приписами ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Як встановлено судом, між сторонами виникли правові відносини за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 5540498 від 10.11.2008 року.

У відповідності до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про теплопостачання" теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Спір у даній справі виник внаслідок наявності у позивача переплати за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 5540498 від 10.11.2008 року в сумі 21 371,81 грн., розмір якої підтверджується актом звіряння розрахунків за теплову енергію від 30.04.2018 року (вказаний акт підписаний обома сторонами без заперечень та скріплений печатками товариств).

Наявність та обсяг у позивача переплати за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 5540498 від 10.11.2008 року в сумі 21 371,81 грн. та настання строку виконання обов`язку щодо повернення відповідачем вказаних коштів позивачу підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та не були спростовані відповідачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

За ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 21 371,81 грн., як переплати за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 5540498 від 10.11.2008 року є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Суд відхиляє доводи відповідача про передчасність заявлених позовних вимог та ненастання строку для повернення грошових коштів, з підстав того, що 07.11.2018 року позивач звертався до відповідача з листом № 31 від 05.11.2018 року про повернення суми переплати за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 5540498 від 10.11.2008 року в розмірі 21 371,81 грн., який був отриманий уповноваженою особою відповідача 08.11.2018 року, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Крім того, судом також відхиляються доводи відповідача щодо застосування до спірних правовідносин положень ст. 1212 Цивільного кодексу України, з огляду на наступне.

Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

У статті 204 Цивільного кодексу України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Згідно з ч. 1 ст. 177 Цивільного кодексу України об`єктами цивільних прав є, зокрема речі, у тому числі гроші.

Стаття 1212 Цивільного кодексу України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Таким чином, суд вважає за необхідне зауважити, що застосування ст. 1212 Цивільного кодексу України має відбуватись за наявності певних умов та відповідних підстав, що мають бути встановлені судом під час розгляду справи на підставі належних та допустимих доказів у справі.

У випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Або ж коли набуття відбулось у зв`язку з договором, але не на виконання договірних умов. Чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання коштів).

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 02.10.2013 року у справі № 6-88цс13, від 02.09.2014 року у справі № 910/1620/13, від 14.10.2014 року у справі № 922/1136/13, від 25.02.2015 року у справі № 910/1913/14 та від 02.02.2016 року у справі № 6-3090цс15.

За змістом положень ст. 1212 Цивільного кодексу України про зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави цей вид зобов`язань породжується наявністю таких юридичних фактів: 1) особа набула або зберегла у себе майно за рахунок іншої особи; 2) правові підстави для такого набуття (збереження) відсутні або згодом відпали.

А отже, кошти, отримані як оплата за теплову енергію за договором і набуті за наявності правових підстав для цього, не можуть бути витребувані згідно зі ст. 1212 Цивільного кодексу України як безпідставне збагачення.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 22.01.2013 року у справі № 5006/18/13/2012 та від 14.10.2014 року у справі № 922/1136/13.

Тобто, правовідносини, що склались між сторонами, є договірними, що виключає можливість застосування до них статті 1212 Цивільного кодексу України.

Керуючись ст.ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (код ЄДРПОУ 00131305, адреса: 04050, м. Київ, вул. Мельникова, 31) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Товариство Видубичі" (код ЄДРПОУ 00132829, адреса: 01013, м. Київ, вул. Промислова, 2) грошові кошти: переплати за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 5540498 від 10.11.2008 року - 21 371,81 грн. (двадцять одна тисяча триста сімдесят одна гривня 81 копійка) та судовий збір - 1921,00 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня).

3. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 23.05.2019р.

Суддя О.В. Котков