Рішення

від 20.05.2019 по справі 920/359/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20.05.2019 Справа № 920/359/19

м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі судді Резніченко О.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Чепульської Ю.В.,

Розглядається справа в порядку загального позовного провадження № 920/359/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Розмай Агро" (вул. Метрологічна, буд. 14-Б, м. Київ, 03143, код ЄДРПОУ 41622215),

до відповідача Фермерського господарства "Володченко" (вул. Центральна, буд. 36, с. Старикове, Глухівський район, Сумська область, 41444, код ЄДРПОУ 37185961)

про стягнення 241 785 грн. 52 коп. заборгованості відповідно до договору поставки № КИ-60-280218/ззр-ХО на умовах розстрочення платежу, укладеного між сторонами 28.02.2018,

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до суду, в якому просить стягнути з відповідача 241 785 грн. 52 коп., з яких: 191 855 грн. 73 коп. основного боргу за поставлену продукцію для сільгоспвиробництва відповідно до договору поставки № КИ-60-280218/ззр-ХО на умовах розстрочення платежу, укладеного між сторонами 28.02.2018, 9 592 грн. 79 коп. штрафу, 25 356 грн. 49 коп. пені, 14 980 грн. 51 коп. 25% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач порушив умови укладеного між сторонами договору поставки № КИ-60-280218/ззр-ХО, в частині своєчасної та повної оплати отриманого товару.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 09.04.2019 відкрите провадження у справі № 920/359/19, призначене підготовче засідання на 06.05.2019, 12:15, відповідачу наданий п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.

02.05.2019 відповідач подав відзив на позовну заяву № 10 від 26.04.2019, в якому визнає суму основного боргу в розмірі 191855 грн. 73 коп. Відповідач просить суд зменшити розмір належних до стягнення штрафу, пені, 25% річних, вказуючи на те, що порушення зобов`язання сталося не з вини відповідача.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 06.05.2019 закрите підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 20.05.2019, 12:30.

Представники сторін у судове засідання 20.05.2019 не з`явилися.

Позивач подав заяву (вх. № 3815 від 20.05.2019), в якій просить суд розглянути справу без участі представника позивача, позовні вимоги пітримує в повному обсязі.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для реалізації учасниками процесу своїх прав.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

28.02.2018 між сторонами укладено договір поставки № КИ-60-280218/ззр-ХО, за умовами якого позивач зобов`язується поставити та передати у власність відповідачу продукцію для сільгоспвиробництва, а відповідач - прийняти товар у власність та оплатити його в порядку та на умовах, визначених договором.

Згідно з п. 1.2. договору, загальна кількість та найменування товару, ціна одиниці товару, його співвідношення (асортимент), строк, порядок поставки та оплати, визначаються в договорі та додатках (додаткових угодах, специфікаціях) до договору, які є невід`ємними частинами даного договору.

Відповідно до п. 3.3. договору, датою поставки, переходу права власності на товар і ризиків випадкового знищення або пошкодження товару вважається дата фактичної передачі покупцю вивантаженого в місці поставки товару (дата підписання покупцем видаткової накладної).

За умовами п. 4.1. договору, загальну суму договору складають суми, відображені в усіх накладних та додатках до договору, відповідно до яких було поставлено товар протягом строку дії договору.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2018 року. Закінчення строку дії договору не звільняє сторін від обов`язку виконати свої договірні зобов`язання, які мали місце під час дії договору.

Згідно зі специфікацією № 1 від 28.02.2018 до договору, позивач зобов`язався поставити відповідачу продукцію загальною вартістю 238402 грн. 87 коп. до 16.03.2018 за умови оплати відповідачем до 15.03.2018 20% вартості товару; умови поставки DDP, Інкотермс 2010. Відповідач здійснює оплату товару в наступному порядку: а) 20% від вартості товару у строк до 15.03.2018, 40 % вартості товару - до 15.10.2018, 40% вартості товару - до 15.11.2018.

Згідно випискою з банківського рахунку позивача, 23.03.2018 відповідачем було здійснено попередню оплату товару в сумі 46 547 грн. 14 коп.

Видатковими накладними № 218 від 29.03.2018, № 861 від 27.04.2018, товарно-транспортними накладними № Р218 від 29.03.2018, № Р861 від 27.04.2018, довіреностями № 11 від 29.03.2018, № 12 від 27.04.2018, копії яких знаходяться в матеріалах справи, підтверджується факт поставки позивачем та отримання відповідачем товару за специфікацією № 1 на суму 238402 грн. 87 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач не виконав належним чином договірних зобов`язань щодо своєчасної та у повному обсязі оплати отриманого товару, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 191855 грн. 73 коп.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст.ст. 526, 629 Цивільного кодексу України, п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов`язання не допускається; договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами ст. 538 Цивільного кодексу України, виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання. При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту. У разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Відповідно до ст. 530 цього ж Кодексу, якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною першою статті 222 Господарського кодексу України визначено, що учасники господарських відносин, які порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

Факт поставки позивачем відповідачу та отримання останнім за договором товару на загальну суму 238402 грн. 87 коп. підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Відповідач не розрахувався за отриманий товар у повному обсязі, чим порушив права та охоронювані законом інтереси позивача. Відповідач у відзиві на позовну заяву визнав суму основного боргу; доказів оплати товару не подав.

Враховуючи встановлений судом факт поставки позивачем відповідачу товару на суму 238402 грн. 87 коп., факт неналежного виконання відповідачем зобов`язань стосовно його оплати в повному обсязі, суд вважає правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 191855 грн. 73 коп. заборгованості за товар.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

Приписами статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" № 2921-ІІІ від 10.01.2002р., розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Частиною шостою статті 232 ГК України, визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно з п. 8.3.1 договору, за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань по оплаті ціни (вартості) товару покупець сплачує на користь постачальника штраф у розмірі 5% (п`яти відсотків) та пеню за кожен день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу.

Нарахування неустойки (пені) за договором здійснюється протягом всього часу існування заборгованості (п. 8.4. договору).

Згідно з поданим розрахунком, відповідачеві нарахована пеня в сумі 25356 грн. 49 коп. за період з 16.11.2018 по 29.03.2019, виходячи з суми заборгованості, що становить 191 855 грн. 73 коп. в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, а також штраф в сумі 9592 грн. 79 коп., що становить 5% від суми боргу.

Чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як слідує із змісту ч.3 ст.6 Цивільного кодексу України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, крім випадків, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

При цьому, слід зазначити, що заборона на застосування пені та штрафу прямо не випливає з закону чи із суті відносин сторін, що дозволяє здійснити відповідне врегулювання у договорі.

Таким чином, в даному випадку суд вважає, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить приписам статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимоги кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором, або законом.

Пунктом 8.3.2. договору встановлено, що за порушення грошових зобов`язань по оплаті ціни (вартості) товару понад 20 (двадцять) календарних днів, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, покупець сплачує на користь постачальник 25% річних від суми боргу.

Згідно з поданим розрахунком, відповідачеві нараховані 25% річних в сумі 14980 грн. 51 коп. за період з 06.12.2018 по 29.03.2019.

Відповідач просить суд зменшити розмір належних до стягнення штрафу, пені, 25% річних, вказуючи на те, що порушення зобов`язання сталося не з вини відповідача та зазначаючи, що порушення строків оплати зобов`язання не завдало збитків позивачу. З посиланням на ст. 617 ЦК України, відповідач зазначає, що за договором № 30/08-2018 реалізації послуг елеватора від 30.08.2018 укладеного з Приватним підприємством Аграрні Інвестиції , 05.09.2018 та 06.09.2018 він передав на зберігання 618,820 тон зерна сої врожаю 2018 року. 19.10.2018 відповідач звертався з листом до ПП Аграрні Інвестиції про відвантаження 350 тон зерна сої на залізничний транспорт, але зерно не відвантажили, посилаючись на арешт зерна на підставі ухвали Харківського районного суду від 28.09.2018. Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 28.03.2019 по справі №635/4979/18 відповідачу було відмовлено у задоволенні клопотання про скасування арешту майна. Відповідно до довідки ПП Аграрні Інвестиції № 53 від 25.04.2019, станом на 25.04.2019, на зберігання у ПП Аграрні Інвестиції знаходиться соя товарна 605,74 т на суму 5875678,00 грн., насіння сої 343,24 т на суму 5663460,00 грн. та зерновідходи сої 14,12 т на суму 68482,00 грн. Загальна сума продукції, яка знаходиться на зберіганні і до цього часу не повернута, становить 11607620,00 грн. Після повернення ПП Аграрні Інвестиції зі зберігання зазначеного зерна, у відповідача з`явиться можливість сплатити заборгованість перед позивачем за договором поставки на умовах розстрочення платежу № КИ-60-280218/ззр-ХО від 28.02.2018.

Відповідно до ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Таким чином, невиконання ПП Аграрні Інвестиції як контрагентом відповідача зобов`язань за договором № 30/08-2018 реалізації послуг елеватора від 30.08.2018, не є тією обставиною, яка підтверджує відсутність вини відповідача і звільняє його від відповідальності за невиконання зобов`язань за договором поставки № КИ-60-280218/ззр-ХО на умовах розстрочення платежу.

Відповідно до ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 31 травня 2018 року у справі № 910/12069/17.

Розглянувши доводи, якими відповідач обґрунтовує своє клопотання, суд вважає, що останнім не наведено наявності виняткових обставин для зменшення розміру пені та штрафу. Враховуючи ступень виконання зобов`язання, зокрема несплату основного боргу, період прострочення, що становить більше 6 місяців, розмір нарахованих пені та штрафу, з урахуванням принципів розумності та справедливості, суд приходить до висновку про відсутність підстав для зменшення розміру пені та штрафу.

Суд враховує, що за приписами статті 42 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

При цьому, здійснення підприємницької діяльності на власний ризик означає покладення на підприємця тягаря несприятливих наслідків такої діяльності.

Сплата процентів річних від простроченої суми, так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

На підставі викладеного, враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем договірних зобов`язань щодо оплати поставленого товару, а також те, що право позивача щодо стягнення з відповідача 25% річних, пені, штрафу передбачене умовами укладеного між сторонами договору та діючим законодавством України, суд вважає правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 25 356 грн. 49 коп. пені, 9592 грн. 79 коп. штрафу, 14980 грн. 51 коп. 25 % річних.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст.129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фермерського господарства "Володченко" (вул. Центральна, буд. 36, с. Старикове, Глухівський район, Сумська область, 41444, код ЄДРПОУ 37185961) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Розмай Агро" (вул. Метрологічна, буд. 14-Б, м. Київ, 03143, код ЄДРПОУ 41622215) 191 855 грн. 73 коп. основного боргу за поставлену продукцію, 9 592 грн. 79 коп. штрафу, 25 356 грн. 49 коп. пені, 14 980 грн. 51 коп. 25% річних, 3626 грн. 78 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

5. Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Відповідно до пп. 17.5. п. 17 Розділу XI Перехідних положень до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне судове рішення складене 23.05.2019

Суддя О.Ю. Резніченко