Рішення

від 23.05.2019 по справі 136/464/19

ЛИПОВЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 136/464/19

провадження № 2/136/167/19

РІШЕННЯ

іменем України

"23" травня 2019 р. м. Липовець

Липовецький районний суд Вінницької області

в складі:

головуючого судді Кривенка Д.Т.

за участі секретаря судового засідання Марчук Н.А.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Липовець цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Щасливська сільська рада Липовецького району Вінницької області про визнання права власності на житловий будинок, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду із вищевказаним позовом до відповідача, обґрунтовуючи підставність позову тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_3 Після його смерті відкрилась спадщина за заповітом вчиненим спадкодавцем 27.04.2012, відповідно до якого він заповів усе належне йому майно позивачеві. Позивач спадщину прийняла шляхом постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини, інші спадкоємці, які мають право на обов`язкову частку у спадщині відсутні, утім реалізувати свої спадкові права в нотаріальному порядку на 2/3 частки житлового будинок, що розташований по АДРЕСА_1 , та увійшла до складу спадкової маси, 13 якої належала спадкодавцеві та 1/3 якої спадкодавець успадкував після смерті дружини ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , позивач в нотаріальному порядку позбавлена можливості, оскільки об`єкт нерухомості мав статус колгоспного двору, отож належав його членам на праві спільної сумісної власності, а визначити, яка частка належить спадкодавцеві нотаріусу не представилось за можливе.

Крім цього, власником іншої 1/3 частки житлового будинок, що розташований по АДРЕСА_1 , є ОСОБА_2 як член колгоспного двору. Понад десять років власник не цікавиться своєю часткою, втратив до нерухомості інтерес, не несе жодних зобов`язань по її утриманню. Позивач вільно, відкрито для третіх осіб та безперервно понад десять років володіє нерухомим майном, у тому числі 1/3 частки вищевказаного об`єкта нерухомості, утримує його, користується прибудинковою територією та земельною ділянкою, несе витрати по комунальних платежах. Таким чином вона є фактичним власником усього житлового будинку, однак не може повноцінно його використовувати, оскільки не є титульним володільцем, тому просить суд здійснити захист її порушених прав у цій частині у спосіб шляхом визнання за нею права власності за набувальною давністю на частку об`єкта нерухомості.

У визначений судом строк відповідач не подав до суду відзиву на позов, утім сільським головою подано заяву про визнання позову, відповідно до якої він не заперечував обставини викладені позивачем у позові, просив про розгляд справи за відсутності представника сільської ради .

За клопотанням представника позивача ухвалою суду від 28.03.2019 було витребувано матеріали спадкових справ до майна померлих ОСОБА_4 , ОСОБА_3 .

Позивач та його представник у підготовче судове засідання не з`явились, представник надав суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує, просить суд їх задовольнити.

З огляду на викладене, суд вважає, що за результатами підготовчого провадження можливо ухвалити рішення , тому розгляд справи суд проводить в даному судовому засіданні, на підставі наявних у справі доказів, за відсутності сторін, не здійснюючи при цьому фіксування судового засідання технічними засобами.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали цивільної справи, повно з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх зібраним у справі доказами, встановив, що 01.12.2017 в с. Щаслива Липовецького району помер ОСОБА_3 , на що вказує свідоцтво про смерть серія НОМЕР_1 . Після його смерті відкрилась спадщина.

Із матеріалів спадкової справи померлого ОСОБА_3 №222/2017 встановлено, що спадщина після смерті ОСОБА_3 відкрилась за заповітом вчиненим спадкодавцем 21.11.2017, відповідно до якого він заповів усе належне йому майно позивачеві ОСОБА_1 Вказаний заповіт за життя спадкодавця не змінено та не скасовано. Позивач скористалась своїм правом на спадщину подавши нотаріусу заяву відповідного змісту. Інші спадкоємці, які мають право на обов`язкову частку у спадщині за наявності заповіту відсутні, отож позивач є єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_3 , спадщину прийняла.

27.08.2017 постановою приватного нотаріуса Липовецького районного нотаріального округу Кобзар С.В. позивачеві було відмовлено у видачі на її ім`я нотаріального акту на житловий будинок, що розташований в АДРЕСА_1 , після смерті ОСОБА_3 , оскільки вказаний об`єкт нерухомості належав до суспільної групи колгоспний двір, а встановити, яка частка належала спадкодавцеві не представляється нотаріусу за можливе.

Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 "Про судову практику у справі про спадкування" роз`яснено, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Згідно ст. 120 Цивільного кодексу Української PCP 1964 р., майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності.

На підставі ст.ст. 121 , 123 Цивільного кодексу Української PCP 1964 р. володіння, користування і розпорядження майном колгоспного двору здійснюється за згодою всіх членів двору. Розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.

У п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2005 року N 20 "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності" (зі змінами та доповненнями) роз`яснено, що спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору.

Відповідно до п.п. "а" п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України, право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні.

Згідно свідоцтва про право особистої власності на домоволодіння (а.с.10) житловий будинок в АДРЕСА_1 належить до колгоспного двору, головою якого зазначено ОСОБА_3

Рішенням Щасливської сільської ради Липовецького району від 17.03.2016 вул. Ворошилова в с. Щаслива було перейменовино на АДРЕСА_1 (а.с.11)

Згідно відомостей органу місцевого самоврядування, які відображені у довідці від 12.09.2018 за №608 (а.с.13), станом на 15.04.1991 головою колгоспного двору, що розташований в АДРЕСА_1 був ОСОБА_3 , членами колгоспного двору - ОСОБА_4 , ОСОБА_2

Зібрані у справі докази підтверджують, що спірний об`єкт нерухомості належав на праві спільної сумісної власності трьом особам - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 у рівних частках, тобто по 1/3 кожному.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , на що вказує свідоцтво про смерть серія НОМЕР_2 .

Із матеріалів спадкової справи до майна померлої ОСОБА_4 №57/2014 судом встановлено, що після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина за законом. Своїм правом на спадкування скористався чоловік спадкодавця ОСОБА_3 , що підтверджено матеріалами справи, він спадщину прийняв шляхом постійного проживання із спадкодавцем. Інші спадкоємці цієї ж черги подали заяву про відмову від спадщини, отож ОСОБА_3 є єдиним спадкоємцем після смерті дружини ОСОБА_4 , спадщину прийняв, відтак вона йому належить з моменту відкриття спадщини, утім своїх спадкових прав він не оформив.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст.218 ЦК України).

Позивач спадщину після смерті ОСОБА_3 прийняла, у тому числі у вигляді частки житлового будинку, яка належала спадкодавцеві, а також та яку спадкодавець успадкував, інші спадкоємці від такого свого права відмовились. Утім реалізувати свої спадкові права в нотаріальному порядку позивач позбавлена можливості.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що наявність порушених прав позивача є очевидною, а обраний нею спосіб захисту порушених прав є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, що було встановлено в ході судового розгляду, отож суд дійшов висновку, що позов в цій частині обґрунтований.

Вирішуючи вимоги позивача про визнання права власності на частку нерухомого майна за набувальною давністю, суд виходить з такого.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом та вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Частинами 1 та 4 ст. 344 ЦК України, передбачено, що особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність). Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно набувається за рішенням суду.

Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, правила ст. 344 Цивільного кодексу України про набувальну давність поширюються на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом.

Частина 1 ст.1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, яка ратифікована Україною, передбачає право на ефективне мирне володіння майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Судом було встановлено, що ОСОБА_2 є співвласником житлового будинку, що розташований в АДРЕСА_1 , як член колгоспного двору, який не втратив право на нього станом на 15.04.1991.

Як убачається із акту складеного депутатом Щасливської сільської ради та затвердженого сільським головою 08.02.2019 (а.с.18), ОСОБА_1 з 1990 року по даний час проживає у житловому будинку по АДРЕСА_1 , відкрито та безперервно користується цим об`єктом нерухомості, несе витрати по комунальним платежам та здійснює утримання будинку, інший співвласник Цюсьмак М ОСОБА_5 . там не проживає більше десяти років, обов`язків щодо нерухомості не несе.

Аналізуючи зібрані у справі докази, які були перевірені зібраним у справі доказами, суд дійшов до переконання, що позивач є добросовісним володільцем чужого майна, а саме частки спірного об`єкта нерухомості, яка належить ОСОБА_2 Користування чужим майном є відкритим, очевидним для всіх третіх осіб, які мали можливість спостерігати за цим.

Встановлені судом обставини не дають найменшого сумніву стосовно правомірності набуття позивачем цього майна, а інше не випливає із закону та не встановлено рішенням суду.

Інші особи на володіння та користування даним будинком на підставах, передбачених законом, своїх прав не заявляють.

Також суд вважає доведеними обставини щодо безперервності строку, який дає право позивачеві в сукупності з іншими юридичними фактами на набуття права власності на це майно за набувальною давністю.

Таким чином суд дійшов до переконання, що позовні вимоги доведені належними та допустимими доказами, а відтак позов в цій частині також підлягає до задоволенню.

Крім цього, представник відповідача надав суду заяву про визнання позову.

Ураховуючи те, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права, свободи та інтереси третіх осіб, суд приймає визнання відповідачем позову та виносить рішення про його задоволення.

Відповідно доч.1ст.142 ЦПК України , у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого ним при поданні позову.

Зважаючи на викладене, суд вважає за доцільне повернути позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Керуючись ст. 200, 206, 259, 263, 265 - 269 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_3 ) до ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ), третя особа без самостійних вимог: Щасливська сільська рада Липовецького району Вінницької області (місцезнаходження с. Щаслива, вул.. Б. Хмельницького 1г, Липовецького району, Вінницької області, 22532, ЄДРПОУ - 04329205) про визнання права власності на житловий будинок, - задовольнити у повному обсязі.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності на цілий житловий будинок, що розташований по АДРЕСА_1 .

Повернути ОСОБА_1 з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого ним при пред`явленні позову згідно квитанції №0.0.1288036027.1 від 06.03.2019, що становить 1 102, 22 гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів учасниками справи до Вінницької апеляційного суду через Липовецький районний суд Вінницької області.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Д.Т. Кривенко