Рішення

від 19.05.2019 по справі 620/956/19

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2019 року м. Чернігів Справа № 620/956/19

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Бородавкіної С.В.,

за участі секретаря - Гайдука С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, без фіксування його за допомогою звукозаписувального технічного засобу в порядку ст. 229 КАС України, справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Ріпкинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 ) 02.04.2019 (відповідно до відбитку штампу на конверті) звернувся до суду з адміністративним позовом до Ріпкинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України (далі Ріпкинське ОУПФУ), у якому просить:

- визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови йому у призначенні пенсії за віком згідно статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;

- зобов`язати відповідача призначити йому пенсію зі зменшенням пенсійного віку відповідно до пунктів 1, 2 статті 55 Закону України ''Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи'', як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Позов мотивовано тим, що він, як учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (категорія 2), має право на призначення пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону України ''Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи'', зі зменшенням пенсійного віку.

Ухвалою судді від 08.04.2019 відкрито провадження у справі, призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

У судовому засіданні 22.04.2019 ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, надіслав відзив на позов, у якому позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволенні та зазначив, що позивач не має права на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 10 років, оскільки надані ним документи для призначення пенсії не підтверджують факт роботи в зоні відчуження не менше 5 календарних дів в період з 01.07.1986 по 31.12.1986, як того вимагає стаття 55 Закону України ''Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи''.

Заслухавши у судовому засіданні 22.04.2019 пояснення позивача, свідків, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов має бути задоволений у повному обсязі, враховуючи таке.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році (2 категорія), що підтверджується посвідченням (перереєстрованим) серії НОМЕР_1 (а.с. 4).

Судом встановлено, що 18.10.2018 позивач звернувся до Ріпкинського ОУПФУ із заявою про призначення пенсії за віком як учаснику наслідків ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, відповідно до статті 55 Закону України ''Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи'', зі зменшенням пенсійного віку на 10 років (а.с. 43).

Протоколом від 15.11.2018 за №5005/0422 відповідач відмовив ОСОБА_1 у задоволенні заяви, оскільки: у наданій позивачем довідці від 03.09.2013 №26390 не відображено дні виїзду в зони; в наказі командира в/ч НОМЕР_2 по стройовій частині №183 від 11.08.1986 відображено відрядження рядового ОСОБА_1 з 11.08.1986 в м. Київ-Белічічі (№ в/ч не вказано) для ремонту обладнання ПУСО (не розшифровано); за період з 11.08.1986 по 30.09.1986 прибуття в частину з відрядження рядового ОСОБА_1 не відображено. Згідно акту від 23.10.2018 №2880 зустрічної перевірки достовірності та обґрунтованості видачі довідки №5 від 30.07.2014, виданої ВАТ Чернігівське головне підприємство «Облагротехсервіс» за формою №122, заробітна плата за роботу в зоні відчуження не відокремлена. Інші первинні документи, які б містили інформацію про період роботи у зоні відчуження відсутні. Відповідно до довідки №1031 від 31.07.2014, виданої виконкомом Ріпкинської селищної ради Ріпкинського району Чернігівської області, ОСОБА_1 проживає у населеному пункті, який віднесено до IV зони по забрудненню у зв`язку з аварією на Чорнобильській АЕС з 07.04.2004 (а.с. 15).

Враховуючи наведене, Ріпкинське ОУПФ зазначило, що для призначення ОСОБА_1 пенсії за віком згідно пунктів 1, 2 статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, підстав немає.

Вважаючи вказану відмову Ріпкинського ОУПФУ протиправною, ОСОБА_1 звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я, соціальний захист потерпілого населення визначає Закон України від 28.02.1991 №796-ХІІ «Про соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи» (далі Закон №796-ХІІ).

Відповідно до статті 10 Закону №796-ХІІ учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов`язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу: учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, - які працювали у зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 року незалежно від кількості робочих днів, а з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - не менше 5 календарних днів 10 років.

Згідно Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005, документом, який засвідчує особливий статус особи є посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09 березня 1988 року №122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об`єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи (за наявності)) та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи").

Згідно із частиною третьою статті 65 Закону №796-ХІІ, посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.

Суд звертає увагу, що на підставі Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у зв`язку із участю позивача у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, ОСОБА_1 видано 04.12.1992 відповідне посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році (перереєстроване) (категорія 2) серії НОМЕР_1 (а.с. 4).

З аналізу вищевказаних нормативно-правових актів вбачається, що належним підтвердженням особливого статусу особи, яка звернулась із заявою про призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, у даному випадку - учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, є безпосередньо посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та будь-яка із інших перелічених у вказаному Порядку довідок чи інших первинних документів, у яких зазначено період роботи, населений пункт чи об`єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Судом, відповідно до військового квитка ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 від 01.11.1981 установлено, що позивач у період з 09.05.1986 по 30.09.1986 приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі військової частини НОМЕР_2 (а.с. 12). Вказана інформація відображена у довідці ІНФОРМАЦІЯ_1 від 29.10.1992 №4/263 (а.с. 15).

Відповідно до архівної довідки від 03.09.2013 №26390, місце дислокації військової частини НОМЕР_2 с. Оране. Дні виїзду ОСОБА_1 в зони не відображені, однак за період з 09.05.1986 по 30.09.1986 позивачем було отримано дозу опромінення 16,78 (а.с. 44).

Згідно довідки Ріпкинського районного ремонтно-транспортного підприємства від 17.11.1992 №1986, ОСОБА_1 приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з 09.05.1986 по 30.09.1986. Оплата праці за вказаний період проведена у двократному розмірі та складає 1404 рублі 27 копійок (а.с. 16).

Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с. 26-31), перебуваючи під присягою та будучи попередженими про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих свідчень, зазначили, що служили разом з ОСОБА_4 з 08.05.1986 та спільно приймали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Позивач був зварювальником у ремонтно-відновлювальному батальйоні. Також пояснили, військова частина дійсно дислокувалась у с. Оране, однак свідки та позивач здійснювали виїзди в зону для виконання завдань командування.

Крім того, зауважили, що за таких само обставин та на підставі таких же документів, як і у ОСОБА_1 , пенсійним фондом було призначено їм пенсію на підставі статті 55 Закону №796-ХІІ.

Таким чином, досліджені судом докази спростовують доводи відповідача, викладені у відзиві, що позивачем не надано жодного документу, який підтверджує його участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та надає право на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку на 10 років. При цьому, суд враховує, що позивач працював у зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 року та має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується відповідним посвідченням (перереєстрованим).

Відповідно до частини другої статті 3 Конституції України головним обов`язком держави є утвердження і забезпечення прав і свобод людини, за свою діяльність держава відповідає перед людиною. Забезпечення прав і свобод потребує, зокрема, законодавчого закріплення механізмів (процедур), які створюють реальні можливості для здійснення кожним громадянином прав і свобод (абзац четвертий підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 24 грудня 2004 року № 22- рп/2004).

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Частиною другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі «Федоренко проти України» (№25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути «існуючим майном» або «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи «законними сподіваннями» отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стреч проти Сполучного Королівства («STRETCH v. THE UNITED KINGDOM» №44277/98).

У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття «майно», а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як «наявне майно», так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого «права власності» (пункт 74 рішення Європейського суду з прав людини «Фон Мальтцан та інші проти Німеччини»). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися «активом»: вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є «активом», на який може розраховувати громадянин як на свою власність («MALTZAN (FREIHERR VON) AND OTHERS v. GERMANY» № 71916/01, 71917/01 та 10260/02).

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 07 липня 2015 року у справі № 21-727а15, від 20 вересня 2016 року у справі № 1601/12900/12 та у постанові Верховного Суду від 15 березня 2018 року у справі № 184/1238/17 (2-а/184/85/17).

При цьому, судом враховано, що документом, який підтверджує статус учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС та надає право користування пільгами, встановленими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зокрема, призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС».

Таким чином, ОСОБА_1 , як ліквідатор наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 2, набув право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України в постанові від 21 листопада 2006 року № 21-1048во06 та ухвалі від 04.09.2015 № 690/23/15-а.

При цьому, посилання відповідача на те, що надані позивачем документи не містять інформацію про періоди роботи в зоні відчуження, суд вважає необґрунтованими, оскільки відповідно до наявних у матеріалах справи довідок ОСОБА_1 приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з 09.05.1986 по 30.09.1986. Вказаний період є достатнім для підтвердження факту та права на призначення пенсії на пільгових умовах, оскільки відповідно до вищенаведених вимог Закону №796-ХІІ таке право виникає при ліквідації наслідків у зоні відчуження з моменту аварії до 01.07.1986 незалежно від кількості робочих днів.

Крім того, Верховний Суд України у постановах від 21 листопада 2006 року № 21-1048во06 та від 4 вересня 2015 року № 690/23/15-а вказав, що єдиним документом, що підтверджує статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи та надає право користування пільгами, встановленими Законом № 796-ХІІ, у тому числі призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» або «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи». Різного роду довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи.

Зазначеного правового висновку дотримується і Верховний Суд у своїй постанові від 27 лютого 2018 року у справі № 344/9789/17.

Суд акцентує увагу, що зазначений статус ліквідатора наслідків аварії на Чорнобильській АЕС станом на час розгляду справи щодо ОСОБА_1 не скасований та не припинений. Відповідач у справі не є органом, який уповноважений вирішувати питання про надання чи позбавлення такого статусу.

Отже, рішення про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», при дійсному посвідченні учасника ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи (категорія 2) прийнято Ріпкинським ОУПФУ, протиправно.

Враховуючи наведене, суд вважає, що права позивача будуть захищені, а його інтереси поновлені, якщо Ріпкинське ОУПФУ буде зобов`язане призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах, відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зі зменшенням пенсійного віку на 10 років.

Щодо моменту з якого необхідно призначити пенсію позивачу, суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон №1058), особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років.

Згідно вимог частини першої статті 45 Закону №1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку.

Європейський суд з прав людини у пункті 50 рішення від 13.01.2011 (остаточне) по справі «Чуйкіна проти України» (case of Chuykina v. Ukraine) (Заява №28924/04) зазначив, що суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює «право на суд», в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21.02.1975 у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), підпункуту 2836, Series A №18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції.

Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах «Мултіплекс проти Хорватії» (Multiplex v. Croatia), заява №58112/00, пункт 45, від 10.07.2003, та «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, пункт 25, ECHR 2002-II).

Відповідно до запису в національному паспорті ОСОБА_1 серії НОМЕР_4 (а.с. 9-10), позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто станом на день звернення до Ріпкинського ОУПФУ із заявою про призначення пенсії (18.10.2018), йому виповнилось повних 55 років.

Враховуючи наведене, положення статей 26 та 45 Закону №1058- IV, у взаємозв`язку із статтею 55 Закону №796-ХІІ, суд зазначає, що пенсію за віком позивачу має бути призначено із 18.10.2018.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що наявні правові підстави для задоволення у повному обсязі адміністративного позову ОСОБА_1 .

Відповідно до пункту 10 частини першої статті 5 Закону України «Про удовий збір» підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 227, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_5 , АДРЕСА_1 ) до Ріпкинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України (код ЄДРПОУ 14249938, вул. Попудренка, 8, смт. Ріпки, Чернігівська область, 15000) про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправними дії Ріпкинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України ''Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи''.

Зобов`язати Ріпкинське об`єднане управління Пенсійного фонду України призначити ОСОБА_1 пенсію за віком зі зменшенням пенсійного віку на 10 років відповідно до статті 55 Закону України ''Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи''.

Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту. Апеляційна скарга, з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII ''Перехідні положення'' Кодексу адміністративного судочинства України, подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 23 травня 2019 року.

Суддя С.В. Бородавкіна