Рішення

від 23.05.2019 по справі 580/1058/19

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2019 року справа № 580/1058/19

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тимошенко В.П., розглянувши у письмовому провадженні в спрощеному позовному провадженні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ЛПІ-Макод" до Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішень,

встановив:

22 січня 2019 року до Черкаського окружного адміністративного суду надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю "ЛПІ-Макод" (18007, м. Черкаси, вул. Благовісна, 269/105, кв. 105, код ЄДРПОУ 32882031) до Головного управління ДФС у Черкаській області (18000, м. Черкаси, вул. Хрещатик, 235, код ЄДРПОУ 39392109), в якому позивач просить:

1) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.12.2018 №0014451410;

2) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.12.2018 №0014461410.

В обґрунтування позову зазначено, що у період з 20.11.18 по 26.11.18 відповідачем проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "ЛПІ-Макод" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Уестон" за травень 2017 року з ТОВ "Феррете" за липень та вересень 2017 та показники фінансової звітності з їх відображенням в податковій декларації з податку на прибуток підприємств за 2017 рік. На підставі висновків акту перевірки прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, згідно з якими платнику податків були визначені податкові (грошові) зобов`язання , а саме: згідно податкового повідомлення рішення від 17.12.2018 №0014461410 збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на суму 396 673,00 грн, з яких сума податкового зобов`язання складає 317 338,00 грн, за штрафними санкціями 79 335,00 грн; згідно податкового повідомлення-рішення від 17.12.2018 №0014451410 збільшено суму грошового зобов`язання за платежем на прибуток на суму 357 005,00, з яких сума податкового зобов`язання складає 285 604,00 грн, за штрафними санкціями 71 401,00 грн. Позивач вважає, що контролюючим органом не доведено факт порушення товариством податкового законодавства.

Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 01.04.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

24 квітня 2019 року до Черкаського окружного адміністративного суду від Головного управління ДФС у Черкаській області надійшов відзив на адміністративний позов, у якому відповідач зазначив, що перевіркою встановлено порушення скаржником вимог п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено ПДВ на 317 338грн та п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на прибуток на 285 604 грн. Відповідач стверджує, що в первинних документах, виписаних ТОВ "Уестон" та TOB "Феррете" на ТОВ "ЛПІ-Макод" відображені господарські операції, які фактично не відбувались. Вважає, що прийнявши оскаржувані податкові повідомлення-рішення, відповідач діяв відповідно до вимог чинного законодавства та у межах наданих повноважень.

08 травня 2019 року до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначає, що податковою перевіркою недостовірно та не в повному обсязі враховано обставини, які існували на момент її проведення, факти порушення позивачем не є доведеними, акт перевірки не містить аналізу первинних документів, які були надані в ході проведення перевірки, а тому оскаржувані рішення винесенні з протиправно та є такими, що підлягають скасуванню.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи здійснюється у спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін.

Вивчивши доводи сторін, викладені у позовній заяві та відзиві на позовну заяву, дослідивши письмові докази, які містяться у справі, суд встановив таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю ЛПІ-Макод є юридичною особою (код ЄДРПОУ 32882031), зареєстроване 07.04.2004 та перебуває на податковому обліку в органах

В період з 20.11.2018 по 26.11.2018 ГУ ДФС у Черкаській області проведено документальну виїзну позапланову перевірку ТОВ ЛПІ-Макод з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ Уестон за травень 2017 року, з ТОВ Феррете за липень та вересень 2017 та показників фінансової звітності з їх відображенням в податковій декларації з податку на прибуток підприємств за 2017 рік, за результатами якої складено акт №447/23-0014-1007/32882031 від 03.12.2018.

Висновками перевірки встановлено такі порушення:

- п. 134.1 ст. 134 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI із змінами, п.п.1.2 п.1,п.п.2.4, п.п.2.1 п. 2 Наказу №88, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 року №996-ХVІ (із змінами та доповненнями) в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 285 604 грн за 2017 рік;

- п. 198.1, п.198.2, п. 198.3, п. 198.6, ст. 198 Податкового Кодексу України від №2755-VI із змінами, п. 2.4 Наказу №88, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 року №996- ХVІ (із змінами та доповненнями) в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в загальній сумі 317 338 грн, в т.ч. за травень 2017 на суму 52 940 грн, липень 2017 на суму 82 760 грн, вересень 2017 на суму 181 638 грн.

На підставі вказаного вище акту перевірки контролюючим органом 17.12.2018 прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №0014461410 про збільшення позивачу грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 357 005,00 грн в т.ч. 285 604,00 грн за основним платежем та 71 401 грн за штрафними (фінансовими) санкціями;

- №0014461410 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 396673,00 грн., в т.ч. 317338,00 грн. за основним платежем та 79335,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

Не погодившись з висновками, викладеними в акті перевірки, ТОВ ЛПІ-Макод подало письмові заперечення до ГУ ДФС у Черкаській області. За результатами розгляду заперечень податковий орган залишив їх без задоволення.

Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями від 11.09.2018, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв`язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Виходячи із системного аналізу вищенаведених правових норм для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 1 статті 9 вказаного Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Виходячи з вищенаведеного, відображенню в бухгалтерському обліку та податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, при наявності первинного документу, що підтверджує таку господарську операцію.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Так, проведеною податковим органом перевіркою встановлено порушення позивачем норм податкового законодавства.

При цьому, висновки відповідача базуються на висновках перевірки позивача, які викладені в акті перевірки.

Аналізуючи висновки відповідача, викладені в акті перевірки, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, суд приходить до такого.

У перевіряємий період ТОВ ЛПІ- Макод мало господарські відносини з ТОВ Уестон (код ЄДПРОУ 41133652) та ТОВ Феррете (код ЄДПРОУ 40952883), на підтвердження виконання яких позивачем до матеріалів справи надано:

- договір поставки № 04/09/17-1 від 04.09.2017, видаткова накладна № ФР-0000285 від 21.09.2017;

- договір поставки № 07/09/17-2 від 07.09.2017, видаткова накладна № ФР-0000284 від 27.09.2017;

- видаткова накладна № ФР-0000001 від 25 липня 2017;

- договір №01/09/17-Р про надання рекламних послуг від 01.09.2017 від 01.09.2017 з додатками№1-3, акт №283 приймання-передачі наданих послуг від 30 вересня 2017 року,

- договір № 15 МП про проведення маркетингових досліджень від 01.08.2017, акт №207 виконаних робіт згідно договору №15 МП від 01 серпня 2017 щодо проведення маркетингових досліджень від 14 вересня 2017, звіт про проведення лабораторних випробувань з використанням Продукту Баттер Бадс у виробництві морозива на замовлення ТОВ ЛПІ-Макод ;

- видаткова накладна № УЕ-2804001 від 28.04.2017;

- видаткова накладна № УЕ-2404001 від 24.04.2017;

- акт звірки взаєморозрахунків за 01.01.18 - 31.07.18;

- платіжне доручення №337 від 31.10.2017;

- платіжне доручення № 331 від 18.10.2017;

- платіжне доручення № 332 від 18.10.2017;

- платіжне доручення № 313 від 04.10.2017;

- платіжне доручення №321 від 05.10.2017;

- платіжне доручення № 312 від 03.10.2017;

- платіжне доручення № 314 від 04.10.2017;

- платіжне доручення № 285 від 07.09.2017;

- платіжне доручення № 289 від 07.09.2017;

- платіжне доручення № 169 від 17.05.2017;

- платіжне доручення № 223 від 07.07.2017.

Так в акті перевірки контролюючим органом зазначено, що надані ТОВ ЛПІ-Макод первинні документи по взаємовідносинам з ТОВ Феррете , а саме: договори поставки, надання послуг, видаткові накладні, акти виконаних робіт, податкові накладні підписані директором та головним бухгалтером ОСОБА_1

В той же час, згідно протоколу допиту свідка в кримінальному проваджені №32016100010000065 від 03.01.2018 керівник та головний бухгалтер ТОВ Феррете ОСОБА_1 дав свідчення щодо непричетності до здійснення ним господарської діяльності ТОВ Феррете .

Крім того, представник відповідача посилається на те, що у результаті аналізу бази даних ІС Податковий блок , Єдиний реєстр податкових накладних , податкової звітності постачальників у ТОВ Феррете встановлено відсутність виробничого обладнання, найманих працівників, транспортних засобів, торгівельного обладнання, складських приміщень, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємств та інших основних фондів у тому числі орендованих, відсутня затратна частина на оренду офісних та складських приміщень, оплату комунальних послуг, оплату послуг телефонного зв`язку, оплату послуг за користування мережі Інтернет, виплати заробітної плати, прибирання та інші витрати необхідні для ведення фінансово-господарської діяльності підприємств характерні для реального сектору економіки.

Щодо даних посилань представника відповідача суд зазначає таке.

Факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.

Матеріали досудового розслідування за вказаними вище кримінальними провадженнями не можуть бути враховані як доказ фіктивності ТОВ Феррете .

Сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06.11.2018 у справі №822/551/18.

Суд, на твердження відповідача про відсутність у контрагента позивача виробничого обладнання, найманих працівників, транспортних засобів тощо вказує, що оскільки відповідачем не доведено, а судом не встановлено неможливості залучення трудових ресурсів залучення людей за цивільно-правовими угодами. При цьому, норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності, як критерій правового статусу платника податків щодо формування витрат, які ним понесені.

Постановою Верховного Суду від 06.02.2018 у справі 804/4940/14 зазначено, що відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).

Згідно ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Щодо посилання відповідача на вирок Солом`янського районного суду м. Київ від 25.04.2018 №760/8719/18 у кримінальному провадженню №32018100090000017 відносно ОСОБА_2 (засновника, керівника та головного бухгалтера) - ТОВ Уестон , якого визнано винним у вчиненні злочину передбаченого ч. 1 ст. 205-1, ч.2 ст. 205-1 КК України, який набрав законної сили 25.06.2018, суд зазначає про таке.

При вирішенні даного спору суд враховує, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з`ясовувати рух активів платника податку в процесі здійснення спірних господарських операцій. При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів, їх подальшу реалізацію тощо.

Вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою (частина четверта статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції на час прийняття судами рішень).

Вироком Солом`янського районного суду м. Київ від 25.04.2018 №760/8719/18 не окреслено коло суб`єктів господарювання реального сектору економіки з якими здійснювалося лише документальне оформлення господарських операцій без реального їх проведення, відображення фіктивних господарських операцій у податковому та бухгалтерському обліку з метою мінімізації останніми податкових зобов`язань.

У вироку позивач відсутній серед переліку підприємств, установ і організацій яким штучно формувався податковий кредит, господарські операції між позивачем та контрагентами в рамках даних кримінальних проваджень не досліджувались. Не надано доказів, що первинні документи, виписані за результатом таких операцій, підписані чи видані неуповноваженими особами, не встановлено, що відповідна посадова особа не видавала будь-яких доручень щодо здійснення господарської діяльності, розпорядження товаром, виконання певних робіт.

Суд зазначає, що сам факт порушення кримінальної справи чи наявність обвинувальних вироків щодо посадових осіб господарюючих суб`єктів не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами. Під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримувати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Здійснення господарської діяльності контрагентом не може мати наслідків для позивача, оскільки законодавством не передбачений обов`язок суб`єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагента. Відомості, що є обов`язковими для перевірки підприємством стосовно свого контрагента, це включення його до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також наявність свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій. На період господарських взаємовідносин між позивачем та контрагентами, останні були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також платниками податку на додану вартість.

Враховуючи вищевикладене, суд не приймає до уваги посилання контролюючого органу на вищевказаний вирок, оскільки зазначений вирок суду не містить будь-яких встановлених обставин, пов`язаних саме з фінансово-господарською діяльністю між позивачем та ТОВ Уестон .

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 22 травня 2018 року в справі №826/14638/14.

Дослідивши матеріали справи, суд наголошує на тому, що позивачем вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення, з`ясовано наявність відповідних реєстрацій у ЄДР, інформація в якому презюмується достовірною, де були обліковані відповідні дані, крім того, перевірено наявність контрагента у реєстрі платників ПДВ.

За таких обставин, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між позивачем та його контрагентами не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності, а тому оскаржувані рішення підлягають скасуванню.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із ч.ч. 1-3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Ураховуючи викладене вище, суд дійшов висновку про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, а тому, наявні підстави для їх скасування, у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають до задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 9658,97 грн. підлягає стягненню на користь позивача з ГУ ДФС у Черкаській області за рахунок бюджетних асигнувань цього суб`єкта владних повноважень.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

вирішив:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю ЛПІ-Макод задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.12.2018 №0014451410.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.12.2018 №0014461410.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби в Черкаській області (вул. Хрещатик, 235, м. Черкаси, 18002, код ЄДРПОУ 39392109) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ЛПІ-Макод" (18007, м. Черкаси, вул. Благовісна, 269/105, кв. 105, код ЄДРПОУ 32882031) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 11305 (одинадцять тисяч триста п?ять) гривень 18 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо її не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційного суду за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 23.05.2019.

Суддя В.П. Тимошенко