Постанова

від 23.05.2019 по справі 640/986/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/986/19 Суддя (судді) першої інстанції: Вовк П.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

судді-доповідача: Беспалова О. О.

суддів: Ключковича В. Ю., Парінова А. Б.

за участю секретаря: Присяжної Д. В.

представників позивача Ягунова Ю. К., Тищенка А. П., представників відповідача Павленка С. С., Заруцького Р. І., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Орімі Трейд ЛТД на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 березня 2019 року (місце ухвалення: місто Київ, час ухвалення: не зазначений, дата складання повного тексту: не зазначена) у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю Орімі Трейд ЛТД до Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

ТОВ Орімі Трейд ЛТД звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03.01.2019 р. № 0000201401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 734854, 00 грн.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 березня 2019 року позов залишено без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити, вважаючи, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що протокол допиту свідка не може бути беззаперечним доказом відсутності реальності господарських операцій. Зазначає, що не може нести відповідальність за недобросовісність контрагентів у податкових правовідносинах, натомість маркетингові та рекламні послуги були надані рекламним агенством на користь позивача згідно умов договору, що підтверджується, на думку апелянта, достатніми доказами, наявними в матеріалах справи.

До Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив відповідача, зареєстрований 11.05.2019 р. за вх. № 16956, в якому зазначається, що акти виконаних робіт та податкові накладні були підписані ОСОБА_1 , як в. о. директора контрагента позивача, яка в подальшому заперечила свою причетність до діяльності цього контрагента в рамках кримінального провадження.

Також відповідач зазначає, що протягом 2015 року ТОВ РА Пропаганда не подавало податкової звітності. Вважає, що апелянт повинен був бути розумним та обачливим при виборі контрагента.

У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю - доповідача, осіб, що з`явились, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила таке.

Як вбачається з матеріалів справи, за результатами проведення документальної планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання податкового законодавства за період з 01 січня 2015 року по 30 червня 2018 року, валютного - за період з 01 січня 2015 року по 30 червня 2018 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01 січня 2015 року по 30 червня 2018 року, відповідачем складено акт від 18 жовтня 2018 року № 637/26-15-14-01-01/25287617, яким встановлено, зокрема, порушення позивачем вимог:

- п. 44.1 статті 44, пп. 134.1.1. п. 134.1 статті 134, пп. 139.2.1 п. 139.1 статті 139 ПК України п. п. 8 - 9 П(с)БО 9 Запаси , затвердженого наказом Мінфіну України від 20 жовтня 1999 р. № 246, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02 листопада 1999 р. за № 751/4044 (зі змінами та доповненнями), п. 10, 11, 19 П(с)БО 16 - Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 № 318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 року за № 27/4248 (зі змінами та доповненнями), П(с)БО 15 Доходи , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 р. № 290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 грудня 1999 року за № 860/4153 (зі змінами та доповненнями), статті 2, статті 4, статті 9 Основні принципи бухгалтера обліку та фінансової звітності Закону України № 996-XIV, в результаті чого занижено податку на прибуток на загальну суму 1525389, 00 грн., в тому числі: за 2015 рік на суму 1167093, 00 грн., за 1 квартал 2016 року на суму 187249, 00 грн.; за 1 півріччя 2016 року на суму 358296, 00 грн. та завищення від`ємного значення об`єкту оподаткування з податку на прибуток за 1 півріччя 2016 року на суму 43056, 00 грн., за 9 місяців 2016 року на суму 3125002, 00 грн., за 2016 рік на суму 3789138, 00 грн., за 2017 рік на суму 3789138, 00 грн., за 1 півріччя 2018 року на суму 3789138, 00 грн.;

- п. 187.1 статті 187, п. 188.1 статті 188, пп. 198.1, пп.198.2, п.198.6 статті 198 ПК України, Закону України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в України , в результаті чого занижено позитивне значення з податку на додану вартість на загальну суму 1602585, 00 грн., у тому числі: за лютий 2015 року на суму 104493, 00 грн. за березень 2015 року на суму 259997, 00 грн. за грудень 2015 року на суму 480266, 00 грн. за березень 2016 року на суму 208053, 00 грн. за червень 2016 року на суму 198666, 00 грн. за вересень 2016 року на суму 218281, 00 грн. за грудень 2016 року на суму 132827, 00 грн. та встановлено завищення від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 19 Декларації з ПДВ) на загальну суму 452013, 00 грн., в тому числі по періодах: за лютий 2015 року на суму 452013, 00 грн.;

- пп. 168.1.1 п. 168.1 статті 168 з урахуванням п. 54.2 статті 54, абз. 2 п. 57.1 статті 57, п. 87.9 статті 87, пп. 168.1.2, пп. 168.1.5, п. 168.1, пп. 168.4.4, пп. 168.4.7 п. 168.4 статті 168, п. 171.1 статті 171, пп. е п. 176.1 статті 176, пп. 1.1, пп. 1.2, пп. 1.3, пп. 1.4, пп. 1.5, пп. 1.6, п. 16 1 підрозділу 10 розділу XX ПК України, в результаті чого несвоєчасно перераховано до бюджету утриманий військовий збір в періоді, що перевірявся на загальну суму 14999, 93 грн. в тому числі: за грудень 2017 року - 1816, 80 грн., січень 2018 року - 4760, 40 грн., лютий 2018 року - 3226, 27 грн., березень 2018 року - 4503, 95 грн., квітень 2018 року - 692, 51 грн. Також станом на 30 червня 2018 року підприємством не сплачено (не перераховано) до відповідного бюджету утриманий військовий збір за травень 2018 року на загальну суму 5001, 57 грн.;

- п. 49.2, пп. 49.18.2 пп. 49.18 статті 49, пп. б п. 176.2 статті 176 ПК України, p. IV Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку , затвердженого наказом Мінфіну України від 13 січня 2015 року № 4, а саме, подання не в повному обсязі з недостовірними відомостями податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь фізичних осіб за 2 квартал 2018 року;

- п. 4 ч. 2 статті 6 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в результаті несвоєчасного подання звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до фіскальних органів за червень 2015 року.

На підставі наведених висновків акту перевірки податком органом прийнято податкові повідомлення-рішення, які частково скасовані Державною фіскальною службою України рішенням від 28 грудня 2018 року.

В подальшому контролюючим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 03 січня 2019 року № 0000201401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 734854, 00 грн.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно пп. 14.1.36 п. 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорам.

Відповідно до п. 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Колегія суддів зауважує, що наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, а будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів виключно у разі фактичного здійснення платником податків господарської операції.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, а тому не можуть бути підставою для врахування фінансових показників господарської операції в податковому обліку платника. Це однаковою мірою стосується як витрат із податку на прибуток, так і сум податкового кредиту з ПДВ.

У разі фактичного здійснення господарської операції певні недоліки, допущені в первинних документах, не є безумовною підставою для їх оцінки такими, що вони не є підставою для ведення платником податків податкового обліку, за умови, що в своїй сукупності ці документи складають цілісну картину господарської операції, факт здійснення якої не викликає сумнів.

При цьому, вищенаведені норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту/витрат, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування валових витрат за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Так з матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ РА Пропаганда (виконавець) 20 березня 2014 укладено договір № 20/0314, предметом якого є надання маркетингових та рекламних послуг, пов`язаних з реалізацією товарів, виготовлених під торговими марками замовника ( Принцеса Нурі , Принцеса Ява , Принцеса Канді , Принцеса Гіта , Грінфілд , Жокей , ТЕСС , Жардін тощо) (а. с. 86 - 88 Т. 2).

Сплачені за вказаними зобов`язаннями кошти були включені позивачем до складу витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування податком на прибуток підприємств у періоді, що перевірявся контролюючим органом.

Колегія суддів звертає увагу, що сам договір від імені контрагента позивача підписаний директором ОСОБА_2, відтак доводи відповідача про фіктивність господарських відносин у зв`язку з запереченням ОСОБА_1 причетності до такої діяльності до вказаного доказу відношення не мають.

Дефектності укладеного правочину відповідачем не доведено, що свідчить для колегії суддів на користь дійсного волевиявлення сторін договору мати взаємні права та обов`язки.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що згідно наявної в матеріалах справи копії протоколу допиту свідка ОСОБА_1 остання зазначила, що підписувала первинну документацію на прохання власника підприємства ОСОБА_2 Особистої участі у діяльності підприємства не брала (а. с. 69 - 73 Т. 3).

Наведене не спростовує існування такої діяльності поза особистою участю зазначеного свідка. Протокол допиту свідка не містить показань щодо обставин реальності господарських операцій.

Відтак висновок суду про те, що сам факт проведення досудового розслідування не є беззаперечним підтвердженням відсутності реальних правових наслідків всіх господарських операцій є вірним та підтримується колегією суддів в межах даного спору.

Натомість, відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції зазначив, що первинні документи не доводять надання будь-яких рекламних послуг замовнику; обсяг послуг і терміни їхнього виконання, ціну й загальну вартість послуг сторони погоджують у додатках до даного договору, які є невід`ємною частиною, однак такі додатки не надані до суду першої інстанції; докази фотофіксації надання контрагентом позивача маркетингових послуг стосуються лише торгових марок Принцеса Нурі та Принцеса Ява ; не надано доказів залучення контрагентом позивача третіх осіб з метою виконання своїх зобов`язань.

Дослідивши вказані доводи колегія суддів дійшла наступних висновків.

Зазначаючи про відсутність доказів в частині надання рекламних послуг, суд першої інстанції, між тим, зазначив, що надання маркетингових послуг щодо торгових марок Принцеса Нурі та Принцеса Ява матеріалами справи підтверджується, однак в подальшому відмовив у задоволенні позову у повному обсязі, не обґрунтувавши таке протиріччя.

Натомість, в матеріалах справи в дійсності містяться звіти по роботі консультантів ТОВ РА Пропаганда щодо вищезазначених торгових марок.

При цьому, колегією суддів підтримується доводи відповідача щодо недоведення реальності господарських операцій іншими звітами, виготовленими ТОВ Фоззі - Фуд , оскільки такі звіти не містять відомостей про залучення при їх формуванні представників контрагента позивача.

В свою чергу, суд першої інстанції не звернув уваги на ту обставину, що наявні в матеріалах справи акти здачі - прийняття робіт (надання послуг) не визначають, що послуги з торгівельних марок замовника були надані відносно торгових марок, що не були зазначені у звіті (а. с. 97 - 102 Т. 2).

Крім того, визначившись, що наявний в матеріалах справи звіт стосується надання саме маркетингових послуг, суд першої інстанції залишив поза увагою положення ст. 1 Закону України Про рекламу від 03.07.1996 р. № 270/96-ВР, відповідно до яких заходи рекламного характеру - заходи з розповсюдження реклами, які передбачають безоплатне розповсюдження зразків товарів, що рекламуються, та/або їх обмін споживачам однієї кількості чи одного виду товарів, що рекламуються, на інший.

Досліджені колегією суддів фотоматеріали звіту не суперечать визначеним законодавством способам розповсюдження реклами та спростовують висновки суду першої інстанції в цій частині.

За цих обставин не призводить до висновку про відсутність реальності господарських операцій і ненадання позивачем додатків до договору, оскільки характер, обсяг та зміст наданих послуг підтверджується відповідними звітами.

Щодо висновків суду першої інстанції про ненадання доказів залучення контрагентом позивача третіх осіб з метою виконання своїх зобов`язань колегія суддів зазначає таке.

З наявних в матеріалах справи звітів вбачається, що контрагентом позивача для виконання зобов`язань за договором було залучено промоутерів (групу осіб, що займається цілеспрямованою рекламою товару).

Натомість, матеріалами справи не підтверджується, що безпосередньо позивач був (чи повинен був бути) учасником цих трудових відносин чи стороною цивільно - правових договорів з такими особами.

Відтак залучення певних осіб до виконання робіт (надання послуг) поза межами правового поля контрагентом позивача не може мати наслідком висновок про недобросовісність самого позивача та жодним чином не доводить відсутності господарських операцій.

Колегія суддів зауважує, що презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об`єктивно відтворюють господарські операції, що є об`єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов`язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом.

У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов`язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного.

В той же час, аргументи відповідача та подані ним докази не є беззаперечними та повними для висновку про відсутність господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

Відтак доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції і апеляційним судом приймаються в якості належних.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення не у повній відповідності до норм матеріального та процесуального права, а тому наявні підстави для його часткового скасування.

У відповідності до ст. 139 КАС України вирішенню підлягає питання про розподіл судових витрат.

Так за подання позову і апеляційної скарги позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 11022, 81 грн. (а. с. 5 Т. 1) + 16534, 22 грн. (а. с. 126 Т. 3) = 27557, 03 грн.

Керуючись ст.ст. 139, 229, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Орімі Трейд ЛТД на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 березня 2019 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю Орімі Трейд ЛТД до Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 березня 2019 року скасувати.

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю Орімі Трейд ЛТД задовольнити.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення - рішення від 03 січня 2019 року № 0000201401.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю Орімі Трейд ЛТД (ЄДРПОУ 25287617, місцезнаходження: 01042, місто Київ, вулиця Іоанна Павла ІІ, будинок 4/6, корпус А , кімната 206) з Головного управління ДФС у місті Києві (ЄДРПОУ 39439980, місцезнаходження: 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, 33/19) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 27557, 03 гривень (двадцять сім тисяч п`ятсот п`ятдесят сім гривень 03 копійки) за рахунок бюджетних асигнувань.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Суддя-доповідач О. О. Беспалов Суддя В. Ю. Ключкович Суддя А. Б. Парінов

(Повний текст постанови складено 23.05.2019 р.)