Рішення

від 11.04.2019 по справі 658/4534/18

КАХОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 658/4534/18

(провадження № 2/658/318/19)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2019 року м.Каховка

Каховський міськрайонний суд Херсонської області

у складі:

головуючого судді Терещенко О.Є.

при секретарях Яковлєвій А.В., Петровій А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Каховка Хер-сонської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Федорівської сіль-ської ради Каховського району Херсонської області про визнання незаконним та скасування розпорядження з поновленням на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди ,-

встановив :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Федорівської сільської ради Каховського району Херсонської області про визнання незаконним та скасування розпорядження з по-новленням на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач - ОСОБА_1 29.07.2017 року було прий-нята на роботу та призначена на посаду директора сільського будинку культури з 03.10.2017 року безстроково з окладом згідно штатного розпису. Розпорядженням керуючого справами виконкому Федорівської сільської ради Каховського району Херсонської області №90 від 17.10.2018 року позивача було звільнено на підставі п.2 ст. 36 КЗпП України з посади ди-ректора сільського будинку культури з 18.10.2018 року в зв`язку з виходом 17.10.2018 року з відпустки по вагітності та пологах та відпустці для догляду за дитиною основного праців-ника ОСОБА_2

Розпорядження про звільнення разом з трудовою книжкою отримано позивачем по пошті 05.11.2018 року. Просить визнати незаконним і скасувати Розпорядження керуючого справами виконкому сільської ради Каховського району Херсонської області №90 від 17 жовтня 2018 року та поновити її на посаді директора сільського будинку культури с. Федо-рівка Каховського району Херсонської області, стягнути з Федорівської сільської ради Ка-ховського району Херсонської області заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 7 333,26 грн. та моральну шкоду в сумі 10 000 грн., а також судові витрати.

В судовому засіданні представник позивача та позивач підтримали позовні вимоги, вважали їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, надавши відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову посилаючись на те, що звільнення по-зивача з посади було здійснено відповідно до вимог чинного законодавства України. Вважав позов необґрунтованим та безпідставним.

Заслухавши пояснення представника позивача, позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обста-вини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні ви-моги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, у відповідності до Розпорядження керуючого спра-вами виконкому Розо-Люксембурзьської (нині Федорівської) сільської ради №30 від 29.09. 2017 року ОСОБА_1 прийнято директором сільського будинку культури з 03 жовтня 2017 року, копія якого наявна в матеріалах справи.

Розпорядженням керуючого справами виконкому Федорівської сільської ради Кахов-ського району Херсонської області №90 від 17 жовтня 2018 року позивача звільнено на підставі п.2 ст.36 КЗпП України з посади директора сільського будинку культури з 18.10 2018 року в зв`язку з виходом 17.10.2018 року з відпустки по вагітності та пологах та від-пустці для догляду за дитиною основного працівника ОСОБА_2 .

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає, або на яку він вільно по-годжується. Використання примусової праці забороняється. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

За приписами ст.36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є:

1) угода сторін; 2) закінчення строку крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення; 3) призов або вступ пра-цівника або власника - фізичної особи на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу, крім випадків, коли за працівником зберігаються місце роботи, посада відповідно до частин третьої та четвертої ст. 119 цього Кодексу; 4) розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45); 5) переведення працівника, за його згодою, на інше підприємство, в установу, організацію або перехід на виборну посаду; 6) відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, ус-тановою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці; 7) набрання законної сили вироком суду, яким працівника засуджено (крім ви-падків звільнення від відбування покарання з випробуванням) до позбавлення волі або до ін-шого покарання, яке виключає можливість продовження даної роботи; 7-1) укладення трудо-вого договору (контракту), всупереч вимогам Закону України Про запобігання корупції , встановленим для осіб, які звільнилися або іншим чином припинили діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, протягом року з дня її припи-нення; 7-2) з підстав, передбачених Законом України Про очищення влади ; 8) підстави, пе-редбачені контрактом; 9) підстави, передбачені іншими законами.

У відповідності до ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: 1) змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілю-вання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників; 2) виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок не-достатньої кваліфікації або стану здоров`я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а так само в разі відмови у наданні допуску до державної таємниці або скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов`язків вимагає доступу до дер-жавної таємниці; 3) систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`яз-ків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпо-рядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення; 4) прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом ро-бочого дня) без поважних причин; 5) нез`явлення на роботу протягом більш як чотирьох мі-сяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, не рахуючи відпустки по вагітності і ро-дах, якщо законодавством не встановлений триваліший строк збереження місця роботи (по-сади) при певному захворюванні. За працівниками, які втратили працездатність у зв`язку з трудовим каліцтвом або професійним захворюванням, місце роботи (посада) зберігається до відновлення працездатності або встановлення інвалідності; 6) поновлення на роботі праців-ника, який раніше виконував цю роботу; 7) появи на роботі в нетверезому стані, у стані нар-котичного або токсичного сп`яніння; 8) вчинення за місцем роботи розкрадання (в тому числі дрібного) майна власника, встановленого вироком суду, що набрав законної сили, чи по-становою органу, до компетенції якого входить накладення адміністративного стягнення або застосування заходів громадського впливу; 10) призову або мобілізації власника - фізичної особи під час особливого періоду; 11) встановлення невідповідності працівника займаній по-саді, на яку його прийнято, або виконуваній роботі протягом строку випробування.

А статтею 41 КЗпП України передбачені додаткові підстави розірвання трудового до-говору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу з окремими категоріями пра-цівників за певних умов, зокрема у випадках: 1) одноразового грубого порушення трудових обов`язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, пред-ставництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації, його заступниками, а також службовими особами органів доходів і зборів, яким присвоєно спеціальні звання, і службовими особами центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах дер-жавного фінансового контролю та контролю за цінами; 1-1) винних дій керівника підпри-ємства, установи, організації, внаслідок чого заробітна плата виплачувалася несвоєчасно або в розмірах, нижчих від установленого законом розміру мінімальної заробітної плати; 2) вин-них дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір`я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу; 3) вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального про-ступку, не сумісного з продовженням даної роботи; 4) перебування всупереч вимогам Закону України Про запобігання корупції у прямому підпорядкуванні у близької особи; 5) припи-нення повноважень посадових осіб.

У відповідності до п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" при розгляді справ про поновлення на роботі судам необ-хідно з`ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпоряд-женням) і перевіряти їх відповідність законові. Суд не в праві визнати звільнення правиль-ним, виходячи з обставин, з якими власник або уповноважений ним орган не пов`язували звільнення.

Отже, статтями 40 та 41 КЗпП України закріплено вичерпний перелік підстав, з яких власник або уповноважений ним орган може достроково розірвати трудовий договір із пра-цівником, а в п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику розгляду су-дами трудових спорів передбачено, що судам необхідно з`ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням) і перевіряти їх відповідність зако-нові.

Як встановлено в судовому засіданні та вбачається з матеріалів справи, позивач була прийнята на роботу безстроково, також неправомірність звільнення ОСОБА_1 підтверд-жується відповіддю з Головного управління держпраці у Херсонській області від 28.11.2018 , у якому зазначено, що під час інспекційного відвідування встановлено, що звільнення по-зивача проведено з порушенням п.2 ч. 1 ст. 36 КЗпП, також були порушені вимоги п.2.5 гл. 2 Інструкції №58 Про порядок ведення трудових книжок працівників та ч. 1 ст. 47 КЗпП.

Згідно із частиною 5 статті 82 ЦПК України обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало за-конної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному по-рядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встанов-лені.

Частиною 1 ст. 235 КЗпП України встановлено, що у разі звільнення без законної під-стави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Таким чином, оскільки у відповідача не було правових підстав для звільнення пози-вача, позовні вимоги в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі на посаді посаді директора директора сільського будинку культури с. Федорівка Каховського району Херсонської об-ласті підлягають задоволенню.

Окрім того, відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України при ухваленні рішення про по-новлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про ви-плату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про по-новлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який роз-глядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час ви-мушеного прогулу.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України Про оплату праці за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної пла-ти, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (да-лі - Порядок).

З урахуванням цих норм, зокрема абз. 3 п. 2 Порядку, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два ка-лендарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.

Час вимушеного прогулу позивачки - з 18.10.2018 року по 16 листопада 2018 року, що становить 22 робочих дні.

Середньомісячна заробітна плата ОСОБА_1 за останні два календарні місяці роботи, що передували дню звільнення, складала 333,33 грн. (4000+4000):24), що становить суму: 7333,26 грн.

Що стосується заявленої позивачем вимоги про стягнення моральної шкоди, судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Моральна шкода відшкодовується незалежно від матеріальної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Виходячи з положення статті 23 ЦК України, при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди суду необхідно встановити характер завданої моральної шкоди, глибину і тривалість моральних та фізичних страждань потерпілого, настання негативних змін у його житті, можливість відновлення стану, який мав потерпілий до нещасного випадку чи профе-сійного захворювання.

Відповідно до роз`яснень, що містяться у пункті 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди від 31 березня 1995 року №4 (далі по тексту - Постанова Пленуму), розмір відшко-дування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема вра-ховуються характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і вироб-ничих стосунках.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у при-ниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слід-ством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Статтею 237-1 КЗпП України встановлено, що відшкодування власником або уповно-важеним ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Водночас, п. 13 Постанови Пленуму встановлено, що за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуван-ню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Таким чином, оцінивши докази в їх сукупності, при визначенні суми моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, суд враховує характер та тривалість страждань позивача у зв`язку з незаконним звільненням, та виходячи із засад розумності, виваженості та справедли-вості вважає суму 10 000 грн. значно завищеною, а тому відповідно дана позовна вимога під-лягає задоволенню в сумі 3 000 грн.

Статтею 430 ЦПК України встановлено, що суд допускає негайне виконання рішень в частині присудження позивачеві виплати стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі середньомісячного заробітку та поновлення позивача на роботі.

Судові витрати відповідно до ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України по-кладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог. Таким чином, з відповідача під-лягає стягненню сума сплаченого судового збору у розмірі 1409,60 грн.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 81, 82, 83, 141, 258, 263, 265, 268, 280, 354-356, 430 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Федорівської сільської ради Каховського району Херсонської області про визнання незаконним та скасування розпорядження з поновленням на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнен-ня моральної шкоди - задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати розпорядження Федорівської сільської ради Каховського району Херсонської області № 90 від 17 жовтня 2018 року про звільнення ОСОБА_3 про звільнення з посади директора сільського бюудинку культури с. Федорівка Каховського району Херсонської області.

Поновити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешкаку АДРЕСА_1 , реєстраційний номер картки платника податків НОМЕР_1 , на посаді директора сільського будинку культури с. Федорівка Каховського району Херсонської області.

Стягнути з Федорівської сільської ради Каховського району Херсонської області (вул. Івана Франка, 53 с. Федорівка Каховський район Херсонська область, ЄДРПОУ - 26518958) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканку с. АДРЕСА_1 , реєстраційний номер кар-тки платника податків НОМЕР_1 ) заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 7 333, 26 грн. (сім тисяч триста тридцять три грн., 26 коп.).

Стягнути з Федорівської сільської ради Каховського району Херсонської області (вул. Івана Франка, 53 с. Федорівка Каховський район Херсонська область, ЄДРПОУ - 26518958) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешкаку с. АДРЕСА_1 , реєстраційний номер картки платника податків НОМЕР_1 ) моральну шкоду в сумі 3000 грн. (три тисячі грн.).

Стягнути з Федорівської сільської ради Каховського району Херсонської області (вул. Івана Франка, 53 с. Федорівка Каховський район Херсонська область, ЄДРПОУ - 26518958) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканку АДРЕСА_1 , реєстраційний номер кар-тки платника податків НОМЕР_1 ) судові витрати в розмірі 1409,60 грн. (тисяча чотириста дев`ять грн. 60 коп.).

В решті інших позовних вимог - відмовити.

Рішення в частині поновлення на роботі підлягає негайному виконанню.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині виплати ОСОБА_1 заробітної плати в межах суми платежу за один місяць.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Херсонського апеляційного суду через Каховський міськрайонний суд Херсонської області шляхом подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його про-голошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (викли-ку) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя: О. Є. Терещенко