Ухвала

від 21.05.2019 по справі 1-131/11

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у кримінальних справах:

головуючого: ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участі секретаря: ОСОБА_4

розглянув увідкритому судовомузасіданні матеріаликримінального провадження заапеляційною скаргою адвоката ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 на ухвалу Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 21.02.2019 року, якою відмовлено в задоволенні клопотання засудженого вироком Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 16.08.2013 року за ч.1 ст. 122, ч.1 ст. 396 КК України ОСОБА_6 про звільнення його від відбування покарання на підставі п.3 ч.1 ст. 80 КК України у зв`язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку.

Учасники судового провадження:

прокурор: ОСОБА_7

захисник: ОСОБА_5 .

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Апелянт просить ухвалу Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 21.02.2019 року скасувати. Постановити свою ухвалу, якою задовольнити клопотання ОСОБА_6 про звільнення від відбування покарання у зв`язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку.

провадження № 11-кп/812/402 /19 головуючий у 1 інстанції : ОСОБА_8

категорія: ухвала про звільн. від крим. від-ті. доповідач у апеляц. інстанції : ОСОБА_1 .

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.

Згідно ухвали суду, в задоволенні клопотання засудженого вироком Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 16.08.2013 року за ч.1 ст. 122, ч.1 ст. 396 КК України ОСОБА_6 про звільнення його від відбування покарання на підставі п.3 ч.1 ст. 80 КК України у зв`язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку відмовлено.

Узагальнені доводи апеляційної скарги.

Апелянт вважає, що рішення суду є незаконним та таким, що підлягає скасуванню у зв`язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи.

Зазначає, що дійсно ОСОБА_6 було засуджено вироком Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 16.08.2013 року за ч.1 ст. 122, ч.1 ст. 396 КК України. На оголошенні вироку останній не був присутнім, тому при зміні запобіжного заходу з підписки на взяття під варту в залі суду його взято не було. Працівниками Первомайського МВ УМВС України в Миколаївській області ніяких розшукових дій відносно нього не проводилось.

Стверджує, що працівники Первомайського МВ УМВС України в Миколаївській області на місце проживання ОСОБА_6 не виходили жодного разу, матеріали справи не містять рапортів чи пояснень сусідів про місцезнаходження останнього, він не міняв свій номер телефону, навчався в 2015 році в Добровеличківській спортивно технічній організації Кіровоградської області за програмою підготовки водіїв, що доводить, що ОСОБА_6 не переховувався від працівників поліції та не ухилявся від виконання вироку Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 16.08.2013 року, а тому до нього можливо застосування положень ст. 80 КК України.

Стверджує, що ОСОБА_6 поїхав працювати в м. Херсон порівняно недавно, а до цього проживав за своєю адресою.

В запереченнях прокурор просить залишити ухвалу районного суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Встановлені судом першої інстанції обставини.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні клопотання засудженого вироком Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 16.08.2013 року за ч.1 ст. 122, ч.1 ст. 396 КК України ОСОБА_6 про звільнення його від відбування покарання на підставі п.3 ч.1 ст. 80 КК України у зв`язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку суддя зазначив, що досліджені судом обставини свідчать, що ОСОБА_6 свідомо, в порушення вимог чинного законодавства, ухилявся від відбування призначеного йому покарання, а тому строк давності виконання обвинувального вироку не закінчився.

Встановлені судом апеляційної інстанції обставини.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора який заперечував щодо задоволення апеляційної скарги, пояснення захисника на підтримку апеляційної скарги, вивчивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, вирокомПервомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 16.08.2013 року ОСОБА_6 засуджено за ч.1 ст. 122, ч.1 ст. 396 КК України за сукупністю злочинів і вироків та призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на 2 роки.

Не погоджуючись з вироком суду захисником засудженого ОСОБА_6 було подано апеляційну скаргу, за результатами розгляду якої ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 22.10.2013р. вирок Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 16.08.2013 року було залишено без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

31.10.2013 року Первомайським міськрайонним судом Миколаївської області було направлено копію вироку відносно ОСОБА_6 до Первомайського МВ УМВС України в Миколаївській області для виконання вироку.

12.12.2013 року начальник Первомайського МВ УМВС України в Миколаївській області повідомив суд, що 09.12.2013р. було направлено матеріали відносно ОСОБА_6 на підставі ст. 9 ЗУ «Про ОРД», до Оболонського РУ ГУ МВС України у м. Києві, для приєднання до матеріалів РС №05-4213 від 23.10.2013 року.

Також матеріали справи містять повідомлення начальника Оболонського РУ ГУ МВС України у м. Києві, що з метою встановлення місцезнаходження засудженого ОСОБА_6 , згідно постанови Оболонського районного суду м. Києва від 24.04.2013 року було заведено ОРС № 05-4213 від 23.10.2013 року.( а.п. 267).

Судом першої інстанції в ході розгляду клопотання засудженого ОСОБА_6 було допитано засудженого, досліджено всі вищезазначені обставини і на підставі них суд прийшов до висновку, що строк давності виконання обвинувального вироку не закінчився, оскільки ОСОБА_6 свідомо ухилявся від відбування призначеного покарання.

Колегія суддів з даним висновком не погоджується.

Так, ОСОБА_6 в суді першої інстанції та його захисниик в суді апеляційної інстанції пояснювали, що ОСОБА_6 не був присутній під час проголошення вироку Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 16.08.2013 року, але дійсно знав про нього. Увесь час з 2013 року ОСОБА_6 проживав за тією адресою, яка зазначена у вироку суду, місце проживання не змінював, в м.Херсон поїхавпрацювати недавно взв`язку зроботою. Сам до поліції не з`являвся, оскільки не хотів до в`язниці, чекав на виконання вироку.

Окрім того,вважають,що тіфакти,що вінне змінювавномер свогомобільного телефону,та нетривалийчас навчавсяв 2015році вДобровеличківській спортивно технічнійорганізації Кіровоградськоїобласті запрограмою підготовкиводіїв,при цьомупроживав засвоєю адресою,а тількиїздив нанавчання доданої організації,доводять,що вінне переховувався, а пасивно чекав на виконання вироку. При цьому, працівниками Первомайського ВП ГУНП в Миколаївській області ніяких розшукових дій відносно нього не проводилось.

Дані доводи знайшли своє підтвердження матеріалами провадження. Перевіривши дані матеріали, колегія суддів встановила, що у вироку Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 16.08.2013 року зазначено, що ОСОБА_6 проживає за адресою - АДРЕСА_1 і згідно досліджених судом першої інстанції довідок № 70 та довідки характеристики № 69 від 17.01.2019 р., наданих виконавчим комітетом Підгороднянської селищної ради Первомайського району Миколаївської області, ОСОБА_6 з 2013р. постійно проживає за адресою - АДРЕСА_1 .

Окрім того,як вбачаєтьсяз матеріалівпровадження, 06.10.2014рокузавих.№11772 на адресу Оболонського РУ ГУ МВС України в м. Києві судом першої інстанції було надіслано останне нагадування з проханням повідомити про виконання вироку суду від 16.08.2013 року, на що було отримано відповідь про те, що засудженого ОСОБА_6 оголошено в державний розшук, проте проведеними заходами встановити місцезнаходження ОСОБА_6 не виявилось можливим.(а.с.274-278).

Надалі матеріаликримінального провадженняне містятьбудь -яких нагадуваньсуду щодовиконання вирокувідносно ОСОБА_6 і тількичерез 4роки,а саме02.02.2018рокузавих.№3.17/25/2018 на адресу Оболонського УП ГУНП України в м. Києві повторно було надіслано нагадування з проханням повідомити про виконання вироку суду від 16.08.2013 року.(а.с.282).

Матеріали провадження не містять також будь яких повідомлень щодо дій по розшуку ОСОБА_6 в період з 2014 року по 2018 р. ні від Первомайського ВП ГУНП в Миколаївській області, ні від Оболонського УП ГУНП в м. Києві.

Окрім того, з повідомлення начальника Первомайського ВП ГУНП в Миколаївській області від 15.01.2019 р. вбачається, що ними при повторній перевірці ППС « Армор» було встановлено, що 19.12.2018 року Оболонським УП ГУНП в м. Києві справу оперативного обліку відносно ОСОБА_6 було закрито в зв`язку з затриманням( а. п. 354), а з листа начальника Оболонського УП ГУНП у м. Києві Первомайській місцевій прокуратурі вбачається, що станом на 15.02.2019 р. місцезнаходження ОСОБА_6 не встановлено та проводяться розшукові заходи по його розшуку.( а.п. 383)

Зазначене свідчить, що органами поліції дії по розшуку ОСОБА_6 проводились вкрай не ефективно.

Зважаючи на зазначене, колегія вважає, що достовірних даних, які б свідчили про те, що обвинувачений ОСОБА_6 навмисно ухилявся від відбування покарання матеріали кримінального провадження не містять.

Так, ухилення від відбування покарання це умисне діяння засудженого, спрямоване на те, щоб уникнути приведення обвинувального вироку до виконання. До таких дій відносять зміну прізвища, підроблення документів, зміну місця проживання чи роботи.

Якщо обвинувальний вирок не приведений у виконання не з вини засудженого, то такі дії не можна кваліфікувати як ухилення від відбування покарання. Не можливо вважати ухиленням від відбування покарання, зокрема: неявку засудженого для відбування покарання, якщо він не був попереджений про необхідність такої явки у зв`язку з недбалістю органів виконання покарання, недбалою роботою канцелярії суду, органів внутрішніх справ тощо.

Верховний Суд України на засіданні Судової палати у кримінальних справах 24 грудня 2015 року, розглядаючи справу № 5-324 кс 15, висловився про те, що особа засуджена до певного виду покарання, не несе правового обов`язку застосовувати правообмеження, які входять до його змісту, сама до себе- це виключна одностороння компетенція спеціальних державних органів, які виконують покарання.

Положеннями ст. 80 КК України передбачено нормативне регулювання інституту звільнення від відбування покарання у зв`язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку та встановлено імперативні строки, сплив яких є безумовною підставою для звільнення засудженого від відбування призначеного йому покарання.

Правова природа вказаного виду звільнення від відбування призначеного покарання зумовлюється одностороннім обов`язком держави примусово реалізувати через спеціально уповноважені нею органи призначене особі покарання протягом певних строків.

Водночас засуджена до певного виду покарання особа не може перебувати в потенційному очікуванні виконання покарання невизначений проміжок часу, у зв`язку із чим законодавчо встановлюються імперативні строки, сплив яких припиняє наявні між державою і засудженою особою кримінальні правовідносини, а отже, унеможливлює виконання покарання.

Відтак,враховуючи,що термін,протягом якогоне виконувавсяобвинувальний вирок Первомайськогоміськрайонного судуМиколаївської області від16.08.2013року відноснозасудженого за ч.1 ст. 122, ч.1 ст. 396 КК України ОСОБА_6 становить понад 5 років, на даний час вже збіг строк давності його виконання та факту ухилення засудженим від його відбування не доведено, клопотання засудженого про звільнення його від відбування покарання на підставі п.3 ч.1 ст. 80 КК України у зв`язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку підлягає задоволенню.

За таких обставин, ухвала суду першої інстанції від 21.02.2019року відноснозасудженого ОСОБА_6 , підлягає скасуванню в зв`язку з невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні фактичним обставинам кримінального провадження, а апеляційна скарга захисника ОСОБА_5 підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.376,405,407,409,419,424,532 КПК України, апеляційний суд

Постановив:

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 задовольнити.

Ухвалу Первомайськогоміськрайонного судуМиколаївської області від21.02.2019року скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою клопотання ОСОБА_6 задовольнити, звільнити ОСОБА_6 від відбування покарання у зв`язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 16.08.2013 року.

Дана ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий:

Судді: