Постанова

від 08.04.2019 по справі 904/4865/18

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.04.2019 року м.Дніпро Справа № 904/4865/18

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів :

головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач)

суддів: Білецької Л.М., Паруснікова Ю.Б.

cекретар судового засідання Мудрак О.М.

представники сторін:

від позивача: Селіверстов А.М. адвокат, довіреність №7 від 19.06.2018 р.;

представник відповідача не з`явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином;

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства "Екостандарт-Т" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.12.2018 року (повний текст складено 29.12.2018 року) у справі № 904/4865/18 (суддя ОСОБА_1 . )

за позовом Приватного підприємства "Екостандарт-Т", м. Томак, Запорізька область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТБМ-Строймонтаж", м. Дніпро

про стягнення суми основної заборгованості у розмірі 215522,35 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 27.12.2018 року у справі № 904/4865/18 в задоволені позову відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що:

- заявлена позивачем до стягнення сума 215 522,35 грн. є рештою боргу, що не сплачена згідно акту здачі-приймання робіт №3 від 31.10.2017 р.;

- умовами укладеного між сторонами договору передбачено, що позивач надає послуги по збору, транспортуванню, знешкодженню та утилізації технологічних відходів;

- акти на переробку технологічних відходів від 14.11.2017 р., 18.11.2017 р., 22.11.2018 р., 26.11.2017 р., 30.11.2017 р. та від 10.12.2017 р., надані до матеріалів справи, складені після підписання позивачем акту здачі - приймання виконаних робіт №3 від 31.10.2017 р.

Тому, на думку суду першої інстанції, вказані акти на переробку технологічних відходів не можуть вважатись належними доказами виконання робіт згідно акту здачі - приймання виконаних робіт №3 від 31.10.2017р., оскільки на момент підписання акту виконаних робіт виконавцем, вони не були виконані.

Також суд зазначив, що перерахування коштів відповідачем в даному випадку не свідчить про виконання позивачем в жовтні 2017р. послуг за договором.

Не погодившись з рішенням, позивач оскаржив його в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі ПП "Екостандарт-Т" зазначає на неналежну оцінку судом обставин справи та доказів, якими вони підтверджені.

Вважає, що:

- суд штучно відокремив фактичні дії сторін договору № СТЖ-3108, які були документально оформлені актами виконаних робіт № 2 від 25.09.2017 р. та № 3 від 31.10.2017 р.;

- дії сторін з виконання обов`язків за договором № СТЖ-3108 не носили якогось відокремленого характеру, навпаки, це був триваючий в часі, фактично безперервний на протязі вересня - грудня 2017 року процес з збирання, прийняття, перевезення, знешкодження і утилізації 167,62 тон технологічних відходів, що здійснити одномоментно не можливо;

- в процесі господарської діяльності між сторонами склалася практика, що жодних документів про фактичну утилізацію та знешкодження зібраних відходів відповідач від позивача не вимагав, а сплачував роботи виходячи з фактичної кількості зібраних, прийнятих відходів згідно актів здачі-приймання виконаних робіт, які відповідач підписував без заперечень;

- 31.10.2017 р. позивач оформив акт № 3 здачі-приймання виконаних робіт, відповідно до якого кількість відходів, роботи з якими відповідно до договору № СТЖ-3108 виконав позивач, склала 129,040 тонн на загальну суму 296 792,52 грн. з ПДВ;

- вказаний акт № 3 та інші документи направлено на підпис ТОВ "ТБМ-Строймонтаж" тільки 22.12.2017 р. (рекомендоване поштове відправлення № 7170104406970);

- 28.12.2017 р. відповідач платіжним дорученням № 7003 сплатив позивачу 50 000,00 грн. з призначенням платежу - "сплата за послуги згідно договору № СТЖ-3108 від 31.08.2017 року", хоча формальних юридичних підстав для здійснення цього платежу у вигляді підписаного відповідачем акту здачі-приймання виконаних робіт не існувало.

Просить суд рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.12.2018 року по даній справі скасувати. Ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначає на законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення. Просить залишити його без змін, апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Вказує, що:

- позивачем не надано належних доказів на підтвердження обставин, викладених в позовній заяві, щодо надання ним в повному обсязі послуг з перевезення, знешкодження та утилізації відходів та чи взагалі позивач мав право на здійснення даного виду господарської діяльності;

- відповідно до п.2.2 договору вартість послуг встановлюється за погодження сторін в заявці та фіксується в актах наданих послуг, які сторонами не погоджувалися;

- жодні повідомлення згідно п.4.1 договору стосовно надання послуг відповідач позивачу не направляв;

- у позивача взагалі були відсутні підстави для початку надання послуг та відсутні підстави для позовних вимог.

- акти про приймання згідно п.4.2 договору сторонами не підписувалось;

- позивачем не було складено та надано відповідачу документи, що підтверджують факт перевезення відходів (товарно-транспортна накладна);

- виконавцем не було надано послуги взагалі, а надані раніше послуги не виконують договір в повному обсязі, тому не настали конкретні обставини для здійснення оплати.

Просить суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав:

З матеріалів справи вбачається, що 31.08.2017 р. між Приватним підприємством "Екостандарт-Т" (далі - виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТБМ-Строймонтаж" (далі - замовник) підписаний договір про надання послуг по збору, транспортуванню, знешкодженню та утилізації технологічних відходів №СТЖ-3108 (далі - договір) (а.с.13-18).

Згідно п.1.1 договору замовник зобов`язується передати, а виконавець зібрати, перевезти, знешкодити та утилізувати технологічні відходи, що знаходяться на території об`єкту ПАТ "Запоріжкокс".

Відповідно до пункту 1.2 договору виконавець зобов`язується прийняти, перевезти, знешкодити й утилізувати відходи відповідно до умов даного договору. Виконавець гарантує, що має всі необхідні чинні дозволи та ліцензії, необхідні для виконання цього договору.

Згідно пункту 2.1 договору орієнтовна вартість, збору, перевезення та утилізації відходів становить 575000 грн.00коп. з ПДВ.

Кількість може бути зменшена замовником, як у більшу та і в меншу сторону шляхом направлення відповідного повідомлення на адресу виконавця.

Положеннями пункту 2.2 договору визначено, що вартість послуг за даним договором встановлюється за погодженням сторін в заявці та фіксується в актах наданих послуг.

Розрахунок замовника з виконавцем провадиться шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця наступним чином: оплата в розмірі 100 000 грн. після вивезення щонайменше 20 тн.; наступна оплата в розмірі 100 000грн. після вивезення щонайменше 40 тн.; надалі оплати здійснюються протягом 30 календарних днів після підписання актів надання послуг.

Приписами пункту 3.4.2 договору визначений обов`язок виконавця своєчасно сплачувати за надані виконавцем послуги, згідно наданих рахунків.

Пунктом 3.4.3 договору передбачено, що замовник зобов`язаний підписати два примірники представленого виконавцем акту наданих послуг.

Згідно пункту 3.6.1 договору виконавець зобов`язаний забезпечити прийом відходів від замовника на складські приміщення для утилізації промислових відходів, відповідно до вимог законодавства про відходи, нормативних документів, діючих санітарних правил утримання територій населених пунктів, та розроблених спеціальних локальних правил та норм. Надати документи, що підтверджують знешкодження та утилізацію відходів.

Положеннями пункту 3.6.4 договору передбачено, що виконавець зобов`язаний надавати замовнику рахунки за виконані згідно договору роботи зі збирання, оброблення, утилізації та перевезення відходів.

Відповідно до пункту 9.1 договору, він набуває чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2017 р.

Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі договору, є господарськими зобов`язаннями, тому, згідно зі ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання (ст.901 Цивільного кодексу України).

Статтею 193 Господарського кодексу України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов`язання.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Звернувшись до суду з позовною заявою, позивач стверджував про виконання ним умов договору та надання відповідачу послуг на суму 385 526,52 грн., порушення відповідачем умов договору в частині оплати.

На підтвердження надання послуг позивачем долучено до матеріалів справи акти здачі - приймання виконаних робіт №2 від 25.09.2017р. та №3 від 31.10.2017р.(а.с.19,23).

Як вбачається зі змісту акту здачі - приймання виконаних робіт №2 від 25.09.2017р., сторони підтвердили, що виконавець згідно договору №СТЖ-3108 від 31.08.2017 р. прийняв, перевіз, знешкодив та утилізував технологічні відходи кількістю 38,58 тн. на суму 88 734,00 грн. (а.с.19). Акт підписаний та скріплений печатками сторін без зауважень та заперечень.

Матеріали справи містять також акт здачі - приймання виконаних робіт №3 від 31.10.2017р., де відсутній підпис представника відповідача та печатка підприємства відповідача. За змістом акту йдеться про 129,040 тн. відходів на суму 296792,52 грн. (а.с.23).

Відповідно до платіжних доручень №6085 від 15.09.2017р., №6315 від 17.10.2017р., №7003 від 28.12.2017р., відповідач перерахував позивачу грошові кошти в розмірі 170 004 грн.17коп. В графі призначення платежу зазначено, що оплата здійснюється за послуги згідно договору №СТЖ-3108 від 31.08.2017р.(а.с.31-33).

Таким чином, отримавши послуги за актом №2 від 25.09.2017 року на суму 88 734,00 грн., та не визнаючи факт надання послуг за актом №3 від 31.10.2017 року, відповідач сплатив на виконання умов договору 170 004,00грн.

Суд зазначив, що перерахування коштів відповідачем в даному випадку не свідчить про виконання позивачем в жовтні 2017р. послуг за договором.

Між тим, під час розгляду апеляційної скарги представник відповідача не надав пояснень, з якої ж підстави була проведена вказана оплата, якщо факт надання послуг ним не визнається.

Матеріали справи свідчать, що позивачем надані акти на переробку технологічних відходів від 14.11.2017р., 18.11.2017р., 22.11.2018р., 26.11.2017р., 30.11.2017р. та від 10.12.2017р. (а.с.25-30).

Відповідно до змісту вказаних актів позивачем здійснена переробка технологічних відходів, отриманих від ТОВ "ТБМ-Строймонтаж", загальною вагою 129,040 тн., тобто в тій же кількості, що зазначена в акті здачі - приймання виконаних робіт №3 від 31.10.2017 р. Вони дійсно підписані після складення акту здачі - приймання виконаних робіт №3. Відповідач заперечень на складені позивачем акти не надав.

Стосовно початку роботи без письмових заявок відповідача, позивач пояснює таку обставину тим, що такі відносини склалися між сторонами договору на практиці. Надані відповідачем суду апеляційної інстанції електронні заявки та повідомлення про початок робіт від 06.09.2017 року, 04.09.2017 року не можуть характеризувати фактичні правовідносини та сталу практику господарювання сторін за договором.

Позивач виписав на користь відповідача податкові накладні на повну суму наданих послуг, які зареєстровані позивачем в електронній системі Єдиного реєстру податкових накладних. Відповідач, у свою чергу, погодив виставлені податкові накладні та скористався правом на податковий кредит за отриманими від позивача податковими накладними, сформованими в результаті надання послуг за спірним договором, що свідчить про визнання ним та прийняття спірних послуг від позивача.

Відповідно до положень ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Колегія суддів погоджується з доводами апелянта про те, що обставини виконання сторонами умов договору слід оцінювати в сукупності доказів, а не окремо за кожним актом здачі-прийняття робіт. Так, є встановленим, що всього за актами №2, №3 позивач надав послуги на загальну суму385 526,52 грн., утилізував, а значить зібрав, вивіз відходів кількістю 167,62 тн. Відповідач перерахував позивачу грошові кошти в розмірі 170 004 грн.17коп. та в призначенні платежу підтвердив перерахування саме за спірним договором. Залишок не сплаченої суми становить 215 522,35 грн. Саме ця сума заявлена до стягнення.

Положення п.2.2 договору, як зазначено вище, передбачають, що оплата за надані послуги має бути проведена виходячи з кількості вивезених відходів, а проведення остаточного розрахунку пов`язано з датою підписання актів надання послуг. У даній справі акти про утилізацію підтверджують факт вивезення відходів з підприємства відповідача в кількості 129,040 тн..

За умовами п.2.2 договору наступна оплата в розмірі 100 000 грн. має відбутися після вивезення щонайменше 40 тн. (після вивезення відходів у кількості 38,58 тн. згідно акту здачі - приймання виконаних робіт №2 від 25.09.2017р.). Тобто, строк оплати на час звернення з позовом є таким, що настав.

Вказані умови договору та обставини справи відповідач під час розгляду апеляційної скарги не спростував.

Щодо посилання суду на відсутність підписаного акту здачі - приймання виконаних робіт №3 від 31.10.2017 р. слід зазначити наступне:

Відповідно до п.3.4.3 договору сторін замовник зобовязаний підписати два примірники наданого виконавцем акту наданих послуг.

Позивачем підтверджено, що замовник від вчинення таких дій ухилився. Інше ним не доведено.

Отже, при вирішенні спору суд першої інстанції не належним чином оцінив надані докази, чим допустив порушення норм процесуального права, що, відповідно до п.4 ч.1 ст.277 Господарського процесуального кодексу України є підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга доведена та підлягає задоволенню.

Судові витрати по справі слід покласти на відповідача, стягнувши на користь позивача сплачений судовий збір за розгляд позову в розмірі 3 232,85 грн. (а.с.12) та за розгляд апеляційної скарги в розмірі 4 849,28 грн. (а.с.135).

Керуючись ст.ст.269, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Екостандарт-Т" задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.12.2018 року у справі № 904/4865/18 скасувати.

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТБМ-Строймонтаж" на користь Приватного підприємства "Екостандарт-Т" заборгованість в сумі 215 522,35 грн., судові витрати за розгляд позовної заяви - 3232,85 грн., судові витрати за розгляд апеляційної скарги - 4849,28 грн.

Виконання постанови доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.287 Господарського процесуального кодексу України протягом 20 днів з дня складання повного тексту постанови.

Підписано в повному обсязі 24.05.2019 року.

Головуючий суддя: Т.А.Верхогляд

Суддя: Л.М. Білецька

Суддя: Ю.Б. Парусніков