Рішення

від 17.05.2019 по справі 902/104/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 ел.пошта : inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" травня 2019 р. Cправа № 902/104/19

за позовом :Товариства з обмеженою відповідальністю "Технобуд-С" (вул. Героїв Крут, буд. 4-в, офіс 48, м. Вінниця, 21100)

до :Приватного підприємства "Афіна БК" (вул. Магістральна,20, м. Жмеринка, Вінницька обл., 21100)

про стягнення 464 974,86 грн.

Суддя Яремчук Ю.О.

Секретар судового засідання Резніченко Ю.В.

За участю представників:

позивача: Олійник А.М.

відповідача: Нурманова Л.О.

присутня: Дідур ОСОБА_1 С.

В С Т А Н О В И В :

13.02.2019 р. до Господарського суду Вінницької області надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Технобуд-С" до Приватного підприємства "Афіна БК" про стягнення 464974,86 грн заборгованості згідно договору № ТО - 26102018 про постачання матеріалів будівельного призначення на умовах попередньої оплати від 26.10.2018 р.

Ухвалою суду від 18.02.2019 р. позовну заяву (№ б/н від 13.02.2019 р.) Товариства з обмеженою відповідальністю "Технобуд-С" до Приватного підприємства" "Афіна БК" про стягнення 450 925,54 грн заборгованості згідно договору № ТО - 26102018 про постачання матеріалів будівельного призначення на умовах попередньої оплати від 26.10.2018 р. - залишено без руху. Встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - протягом десяти днів з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.

19.02.2019 р. від позивача надійшла заява (вх. № канц. 2.1-34/1520/19 від 19.02.2019 р.) про усунення недоліків позовної заяви.

Розглянувши матеріали позовної суд дійшов до висновку про відкриття провадження.

При цьому судом встановлено, що в якості підстави заявлених позовних вимог позивач посилається, на наступне: 26.10.2018 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Технобуд-С" та Приватним підприємством "Афіна БК" було укладено Договір № ТО 26102018 про постачання матеріалів будівельного призначення на умовах попередньої оплати. Внаслідок неналежного виконання Договору Відповідачем, в останнього виникла заборгованість, що і стало підставою звернення з позовом до суду.

Ухвалою суду від 20.02.2019 р. відкрито провадження у справі 902/104/19. Визначено, що розгляд справи здійснюється за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 13.03.2019 р.

Ухвалою суду від 13.03.2019 р. повідомлено учасників справи про підготовче судове засідання, яке відбудеться 08.04.2019 р.

За результатами проведеного судового засідання 08.04.2019 р. суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 19.04.2019 р., про що постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.

Ухвалою суду від 08.04.2019 р. повідомлено учасників справи про розгляд судової справи по суті, який відбудеться 19.04.2019 р.

Ухвалою суду від 19.04.2019 р. розгляд справи було відкладено на 08.05.2019 р.

В судовому засіданні 08.05.2019 р. було оголошено перерву в розгляді справи до 17.05.2019 р.

В судове засідання призначене на 17.05.2019 р. з`явився представник позивача та представник відповідача.

Розгляд справи здійснювався з фіксуванням судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Представник позивача позов підтримав в повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві.

Представником відповідача в судовому засіданні подано клопотання (вх.№ канц. 02.1-34/4159/19 від 17.05.2019 р.), в якому останній просить суд задовольнити позов в сумі 377 511,36 грн, в зв`язку частковими проплатами після подання позову до суду в сумі 50 769,28 грн та не враховувати штрафні санкції.

Представник позивача заперечує проти неврахування штрафних санкцій та пені.

Суд, залишає без розгляду подане представником відповідача клопотання на підставі ч.2 ст. 207 ГПК України, про що винесено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.

Розглянувши подані документи і матеріали даної справи, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

26.10.2018 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Технобуд-С" та Приватним підприємством "Афіна БК" було укладено договір ТО-26102018 про постачання матеріалів будівельного призначення на умовах попередньої оплати.

Відповідно до п.1.1. договору - Постачальник, на підставі заявки Покупця зобов`язується передати у власність Покупця продукцію будівельного призначення (далі товар), а Покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його на умовах цього договору.

Загальні асортимент, кількість товару, поставку якого Постачальник здійснює за цим договором визначається у видаткових накладних або погодженій сторонами Специфікації (Специфікаціях), які підписані уповноваженими представниками Постачальника та Покупця, скріплені печатками сторін та становлять невід`ємну частину цього договору.

Пунктом 3.1. договору сторони погодили, що загальна сума договору складається з сум, вказаних у всіх видаткових накладних на товар, який поставлений Покупцю протягом строку дії цього договору.

Покупець здійснює оплату у розмірі 100% від загальної вартості товару (партії товару) протягом 20-ти робочих днів з моменту отримання видаткової накладної. Оплата здійснюється Покупцем на підставі цього договору. При зазначенні платежу Покупець обов`язково повинен вказувати у платіжному дорученні номер та дату цього договору, рахунку - фактури або обов`язково видаткової накладної. (п.3.4. договору).

Умовами договору між сторонами було визначено, що ціни зазначені у договорі та Специфікації на товар є погодженими між сторонами та не можуть бути змінені в односторонньому порядку. Специфікація підписується на основі підтвердженого замовлення Покупця (п.3.5. договору).

Товар за цим договором постачається (у тому числі окремими партіями) відповідно до видаткових накладних на підставі заявок Покупця, підтверджених Постачальником та Специфікації (п.5.1. договору).

У відповідності до пункту 7.1. договору цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2018 р., а в частині зобов`язань по оплаті за товар - до повного їх виконання.

У випадку порушення Постачальником обумовлених сторонами строків поставки, Постачальник за вимогою Покупця, повинен сплатити Покупцеві пеню в розмірі 0,3 % від вартості поставленого товару за кожен день прострочення поставки товару, але не більше подвійної ставки НБУ, що діяла за період за який нараховується пеня. Виплата пені не звільняє Постачальника від основного зобов`язання, відповідно до цього договору (п.8.3. договору).

Матеріалами справи стверджується, що позивачем на виконання умов укладеного договору на підставі видаткових накладних № 1021 від 29.10.2018 р. та № 1570 від 15.11.2018 р. було поставлено товар на 420 216,64 грн в тому числі ПДВ 70 036,11 грн та 8 064,00 грн в тому числі ПДВ 1 344,00 грн.

Дані накладні обопільно підписані між сторонами та скріплені печатками сторін.

В матеріалах справи міститься акт звірки взаєморозрахунків за період з 03.09.2018 р. по 18.12.2018 р. на загальну суму 428 280,64 грн. Даний акт звірки взаєморозрахунків обопільно підписаний між сторонами та скріплений печатками сторін.

Натомість відповідачем в порушення умов договору не було здійснено розрахунки за поставлений товар відповідно до умов договору, що і стало підставою звернення позивача з позовом до суду.

Разом з тим, після подання позову до суду, в рахунок погашення заборгованості за договором відповідачем сплачено позивачу 50 769,28 грн, що підтверджується квитанціями банку, копії яких знаходяться в матеріалах справи

Внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору останньому нараховано 30 708,90 грн пені, 3 426,24 грн інфляційних втрат та 2 559,08 грн 3 % річних.

З урахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

З моменту укладення сторонами Договору між ними виникли зобов`язання, які мають правову природу договору поставки.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст. 632 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовами договору було погоджено, що покупець здійснює оплату у розмірі 100% від загальної вартості товару (партії товару) протягом 20-ти робочих днів з моменту отримання видаткової накладної.

Оплата здійснюється Покупцем на підставі цього договору. При зазначенні платежу Покупець обов`язково повинен вказувати у платіжному дорученні номер та дату цього договору, рахунку - фактури або обов`язково видаткової накладної. (п.3.4. договору).

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

Разом з тим після відкриття провадження у справі в рахунок погашення заборгованості за договором відповідачем сплачено позивачу 50 769,28 грн, що підтверджується квитанціями банку, копії яких знаходяться в матеріалах справи. (а.с. 69-71)

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акту державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Визнання боржником претензії кредитора не є способом припинення зобов`язання і не свідчить про відсутність спору; особа, претензія якої визнана боржником, вправі звернутися до господарського суду з позовом про стягнення визнаної суми коштів. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

З урахуванням зазначено, провадження у справі в частинні стягнення 50 769,28 боргу підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю предмету спору в цій частині.

З урахуванням встановлених обставин суд приходить до переконливого висновку про наявність факту порушення відповідачем прав позивача за захистом яких останній звернувся, позаяк матеріалами справи підтверджено факт передачі позивачем товару відповідачу та відсутність повної та своєчасної оплати зі сторони останнього за отриманий товар.

З огляду на викладене, за відсутності доказів погашення суми боргу в матеріалах справи та визнання позову відповідачем в частині суми основного боргу, позовні вимоги в частині стягнення 377 511,36 грн основного боргу за отриманий товар підлягають задоволенню, як правомірні та обґрунтовані.

Також судом розглянуто вимогу позивача про стягнення з відповідача 30 708,90 грн пені, 3 426,24 грн інфляційних втрат та 2 559,08 грн 3 % річних за результатами чого суд дійшов наступних висновків.

Згідно із ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов`язання, згідно з ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Слід зазначити, що у відповідності до п.3 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

У відповідності до ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною шостою статті 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Зокрема, п. 8.3 договору сторонами погоджено, що у випадку порушення Постачальником обумовлених сторонами строків поставки, Постачальник за вимогою Покупця, повинен сплатити Покупцеві пеню в розмірі 0,3 % від вартості поставленого товару за кожен день прострочення поставки товару, але не більше подвійної ставки НБУ, що діяла за період за який нараховується пеня. Виплата пені не звільняє Постачальника від основного зобов`язання, відповідно до цього договору.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Здійснивши за допомогою програми "ЛІГА.ЗАКОН" обрахунок 30 708,90 грн пені, 3 426,24 грн інфляційних втрат та 2 559,08 грн 3% річних судом не виявлено помилок.

Таким чином, з огляду на вищезазначене, заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача 30 708,90 грн пені, 3 426,24 грн інфляційних втрат та 2 559,08 грн 3 % річних є правомірними та обґрунтованим, оскільки відповідають вимогам чинного законодавства України.

За змістом ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Всупереч наведеним вище нормам відповідач не подав до суду жодних доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення 3 % річних та пені, інфляційних втрат, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст.129 ГПК України.

Крім того, відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України підлягають покладенню на відповідача витрати зі сплати судового збору в частині вимог за якими закрито провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмету спору, так як спір доведено до суду з вини останнього.

17.05.2019 р. в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частину рішення суду.

Керуючись ст. ст. 2, 3, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42 45, 46, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 91, 113, 118, 123, 129, 231, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1 . Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Афіна БК" (вул. Магістральна,20, м. Жмеринка, Вінницька обл., 21100, код ЄДРПОУ 33196519) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Технобуд-С" (вул. Героїв Крут, буд. 4-в, офіс 48, м. Вінниця, 21100, код ЄДРПОУ 39369678) основний борг в розмірі 377 511,36 грн., пеню в розмірі 30 708,90 грн, інфляційних втрат в розмірі 3 426,24 грн, 3% річних в розмірі 2 559,08 грн та витрати на сплату судового збору в розмірі 6 974,62 грн.

3 . Закрити провадження у зв`язку із відсутністю предмета спору в частині вимоги про стягнення 50 769,28 грн боргу.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Згідно з приписами ч.1 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

6. Згідно з положеннями ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

7. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 24 травня 2019 р.

Суддя Яремчук Ю.О.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу ( вул. Героїв Крут, буд. 4-в, офіс 48, м. Вінниця, 21100)

3 - відповідачу (вул. Магістральна,20, м. Жмеринка, Вінницька обл., 21100)