Рішення

від 10.05.2019 по справі 907/100/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Рішення

10.05.2019 м. Ужгород Справа № 907/100/19

За позовом Фізичної особи - підприємця Степанюка Сергія Валерійовича, м. Ужгород

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінкмобайлс", м. Ужгород

про стягнення 51 128 грн. заборгованості за Договором про надання послуг 04012016_ССВ від 04.01.2016 року,

Суддя господарського суду - Пригара Л.І.

Секретар судового засідання - Тягнибок К.О.

представники :

Позивача - без виклику

Відповідача - без виклику

СУТЬ СПОРУ: Фізичною особою - підприємцем Степанюк Сергієм Валерійовичем, м. Ужгород заявлено позов до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінкмобайлс", м. Ужгород про стягнення 51 128 грн. заборгованості за Договором про надання послуг 04012016_ССВ від 04.01.2016 року .

Ухвалою господарського суду Закарпатської області від 12.03.2019 року відкрито провадження у справі № 907/100/19 у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Позивач просить суд задовольнити позов в повному обсязі, обґрунтовуючи позовні вимоги доданими до матеріалів справи документальними доказами, зокрема, посилається на факт неналежного виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором про надання послуг 04012016_ССВ від 04.01.2016 року в частині повного та своєчасного розрахунку за надані за договором послуги, внаслідок чого за відповідачем рахується заборгованість у сумі 51 128 грн.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, відзиву на позовну заяву у порядку ст. ст. 165, 251 Господарського процесуального кодексу України та письмово висловленої позиції щодо розгляду даної справи за правилами спрощеного позовного провадження не надав, про причини невиконання вимог суду не повідомив. Із заявами, клопотаннями до суду не звертався.

Відповідач не скористався наданим йому правом надати суду відзив на позов, на виклик суду жодного разу не з`явився, хоча підготовче провадження судом неодноразово відкладалося. Враховуючи, що про час та місце розгляду справи відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином (ухвалу суду було надіслано на його офіційну юридичну адресу), суд дійшов висновку, що він мав час та можливість надати свої заперечення з приводу предмета спору, та докази, які мають значення для розгляду справи по суті.

Учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд (ч. 2 ст. 14 ГПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

За таких обставин, суд вирішує спір за наявними у справі матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи,

суд встановив:

0 4 січня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сінкмобайлс" та Фізичною особою - підприємцем Степанюком Сергієм Валерійовичем був укладений договір про надання послуг 04012016_ССВ (надалі - Договір), відповідно до якого Замовник (відповідач у справі) доручає та зобов`язується оплатити, а Виконавець (позивач у справі) зобов`язується на умовах та у строки, встановлені Договором, надавати послуги з розроблення та тестування програмного забезпечення (в тому числі Додатків), послуги з оброблення даних та надання консультацій з питань інформатизації, надання інформації та надавати інші послуги у сфері інформаційних технологій (ІТ) (надалі - Послуги).

Пунктом 3.1. Договору сторонами встановлено, що замовник зобов`язаний оплатити роботу виконавця в розмірі та в строки, які передбачені Розділом 4 Договору.

Оплата за надані послуги здійснюється на підставі акту про надані послуги та виставлених рахунків на протязі 5-ти днів з моменту підписання Актів про надані послуги (п. 4.1. Договору).

Як стверджує позивач та підтверджується поданими ним матеріалами, за договором про надання 04012016_ССВ від 04.01.2016 року , зокрема, відповідно до Акту надання послуг від 30.06.2017 року, позивач надав відповідачеві послуги на загальну суму 103 760 грн., які відповідачем були оплачені частково, внаслідок чого у нього виник борг на суму 51 128 грн.

Направлена відповідачу 07.02.2019 року претензія про сплату боргу на вказану суму залишена відповідачем без задоволення, в зв`язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача суми боргу в примусовому порядку.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново - господарськими визнаються цивільно - правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності та регулюються Цивільним кодексом України з врахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Таким чином, обставини спору оцінюються судом з огляду на правила Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

За своєю правовою природою договір, укладений між сторонами, відноситься до договірних зобов`язань по наданню послуг.

Нормою ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ст. 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

У відповідності зі ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

На підставі 204 Цивільного кодексу України договори укладені між сторонами по справі, як цивільно правові правочини є правомірними на час розгляду справи, якщо їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов`язання за цими договорами мають виконуватися належним чином.

В силу вимог ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що відповідно до Акту надання послуг від 30 червня 2017 року позивач належно виконав свої зобов`язання, оскільки претензій по об`єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг) у відповідача не було. В свою чергу відповідач не оплатив вартість наданих відповідачем послуг в повному обсязі, а тільки на суму 52 632 грн., в зв`язку з чим за ним рахується заборгованість в розмірі 51 128 грн. Не погасив відповідач наявний перед позивачем борг і у встановлений претензією строк.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач доказів на спростування обставин, викладених позивачем, не надав.

За таких обставин, позовні вимоги належним чином доведені доданими до матеріалів справи документальними доказами, відповідачем не спростовані, відтак, порушене право позивача підлягає захисту судом шляхом стягнення на його користь з відповідача суми 51 128 грн. заборгованості за надані послуги. Отже, позов слід задоволити повністю.

Судові витрати у вигляді сплати судового збору належить покласти на відповідача відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, позивачем подано клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу.

Так, заявою про попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат позивач просить, окрім судового збору, відшкодувати витрати на правову допомогу, яка надавалася адвокатом Пшеницькою Г.В. на підставі Договору ССВ-1 про надання послуг від 01.02.2019 року. Відповідно до Додатку № 1 до вказаного договору сторони погодили розрахунок вартості послуг, відповідно до якого, з розрахунку вартості однієї одиниці роботи/людино-години - 600 грн, надання юридичних консультацій по справі кількістю 2, оцінюється разом у 1 200 грн, написання заяв, претензій, написання та підготовка позовної заяви до Господарського суду Закарпатської області у справі про стягнення з ТОВ "Сінкмобайлс" кількістю одиниць - 7 складає 4 200 грн, участь в судових засіданнях - 600 грн; всього на 6 000 грн.

В подальшому, позивач направив суду заяву про приєднання доказів понесення витрат на правничу допомогу, зокрема, Акт ССВ-1 здачі-приймання наданих послуг на суму 10 200 грн. та підтвердження їх сплати адвокату (квитанція до прибуткового касового ордера № 16 від 02 квітня 2019 року на суму 10 200 грн).

Відповідно до поданого суду Акту ССВ-1позивачу було надано та, відповідно, оплачено, правничу допомогу на суму 10 200 грн, яка складається з витрат на надання юридичних консультацій по справі кількістю 2 одиниці, разом - 1 200 грн.; написання претензії та надіслання ТОВ "Сінкмобайлс" кількістю 3, разом - 1 800 грн.; написання позовної заяви про стягнення заборгованості із ТОВ "Сінкмобайлс", підготовка додатків, подання позовної заяви до Господарського суду Закарпатської області кількістю 10, разом - 6 000 грн.; написання заяви про долучення доказів понесення витрат на правничу допомогу по справі 907/100/19 та подання до суду кількістю 2, разом - 1 200 грн.

З огляду на предмет позовних вимог та розмір заявленої до стягнення суми витрат на правничу допомогу судом враховано наступне.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Поряд з цим, відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року № 3477- IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду, як джерело права.

У справі "East/West Alliance Limited" проти України Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі "Ботацці проти Італії" (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

У пункті 269 Рішення цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі, якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Таким чином, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, а також доведеності понесених витрат.

Як вже встановлено судом, спір між сторонами виник внаслідок виникнення у відповідача перед позивачем боргу за послуги, факт надання яких підтверджується Актом наданих послуг, тобто предметом дослідження та оцінки у справі виступали Договір, яким врегульовано правовідносини між сторонами, згаданий акт надання послуг та факт проведеної на його підставі оплати. Саме тому, з огляду на малозначність справи та її незначну складність, розгляд її здійснювався судом в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Суд бере до уваги, що при розгляді справ у малозначних спорах представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених статтею 59 цього Кодексу (ст. 58 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи викладене вище та положення частини 4 ст. 126 ГПК України, заявлений позивачем розмір понесених позивачем витрат на оплату послуг адвоката у сумі 10 200 грн, як і факт необхідності залучення такого для розгляду справи незначної складності, не відповідає критерію співмірності та розумності їх розміру з урахуванням складності справи та ціни позову (51 128 грн.), яка присуджена на користь позивача до стягнення, а також є завищеним щодо іншої сторони спору.

З огляду на вищенаведене, заява позивача щодо відшкодування судових витрат на правничу допомогу у сумі 10 200 грн. підлягає задоволенню частково у розмірі 2 000 грн.

Крім того, суд звертає увагу, що при поданні позовної заяви та заяви про попередній розрахунок судових витрат, сторонами було погоджено вартість послуг. Так, вартість написання заяв, претензій, написання та підготовка позовної заяви до суду погоджена сторонами у Додатку № 1 до Договору ССВ-1 та складала 5 400 грн. (застереження у додатку щодо можливої невідповідності вартості послуг у майбутньому було підписано сторонами лише щодо вартості послуг за участь в судових засіданнях). Поряд з цим, у поданій суду заяві про приєднання доказів понесення витрат на правничу допомогу, позивач надав суду докази про отримання цих же послуг, однак, за ціною 9 000 грн.

Відповідно до ч. 6 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведене, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку).

Оскільки вартість послуг правової допомоги, яка визначена умовами відповідного договору, в подальшому позивачем та адвокатом була безпідставно та без жодних обґрунтувань збільшена, то вимога про відшкодування наданих послуг у заявленому розмірі не підлягає до задоволення і з цих підстав.

За приписами частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Керуючись ст. ст. 11, 13, 14, 73 - 79, 86, 129, 210, 220, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 247, 248 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ:

1 . Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінкмобайлс", 88000, м. Ужгород, пл. Ш.Петефі, буд. 47, офіс 401 (код ЄДРПОУ 39364549) на користь Фізичної особи - підприємця Степанюка Сергія Валерійовича , АДРЕСА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) суму 51 128 (П`ятдесят одна тисяча сто двадцять вісім гривень) грн. заборгованості за надані послуги, а також судові витрати в сумі 1 921 (Одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня) грн. на відшкодування витрат по сплаті судового збору та 2 000 (Дві тисячі гривень) грн. витрат на правову допомогу .

3. На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.

4. Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі - http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.

Повне судове рішення складено та підписано 23.05.2019 року.

Суддя Пригара Л.І.