Рішення

від 14.05.2019 по справі 910/676/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.05.2019Справа № 910/676/19 Господарський суд міста Києва у складі судді Картавцевої Ю.В., при секретарі судового засідання Вишняк Н.В., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Фермерського господарства Карлюка Івана Васильовича

до Товариства з обмеженою відповідальністю Інновер Агро

про стягнення 329931,96 грн.

Представники:

від позивача: Нікітюк П.М.

від відповідача: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фермерське господарство "Карлюка Івана Васильовича" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інновер Агро" про стягнення 329931,96 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає про невиконання відповідачем обов`язку з повернення безпідставно набутих коштів у розмірі 329931,96 грн., сплачених позивачем за рахунком-фактурою №ІА-002400 від 31.10.2017 на оплату за міндобриво, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача набуті останнім без додатної правової підстави грошові кошти у розмірі 329931,96 грн.

До позовної заяви позивачем долучено заяву про забезпечення позову, у якій відповідачем зазначено Товариство з обмеженою відповідальністю "Інновер Агро", у якій заявник просить суд накласти арешт на кошти у розмірі ціни позову - 329931,96 грн., на суму сплаченого судового збору за подання позову у розмірі 4948,98 грн., на суму сплаченого судового збору за подання заяви про забезпечення позову у розмірі 960,50 грн., на суму витрат на правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн., що містяться на рахунку відповідача.

Відповідно до проведеного 07.02.2019 повторного автоматизованого розподілу позовну заяву Фермерського господарства "Карлюка Івана Васильовича" передано судді Картавцевій Ю.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.02.2019 у задоволенні заяви Фермерського господарства "Карлюка Івана Васильовича" про забезпечення позову відмовлено.

За змістом ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Відповідно до ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Враховуючи категорію та складність справи, дана справа підлягає розгляду в порядку загального позовного провадження.

Згідно з приписами статті 181 Господарського процесуального кодексу України для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання. Дата і час підготовчого засідання призначаються суддею з урахуванням обставин справи і необхідності вчинення відповідних процесуальних дій.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.02.2019 суд ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 05.03.2019.

05.03.2019 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

У підготовче засідання 05.03.2019 з`явився представник позивача, представники відповідача не з`явилися, про дату, час та місце підготовчого засідання були повідомлені належним чином.

Відповідно до ст. 177 Господарського процесуального кодексу України підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.

З метою належної підготовки справи для розгляду у підготовчому засіданні 05.03.2019 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 02.04.2019.

У підготовче засідання 02.04.2019 з`явився представник позивача, представники відповідача не з`явилися, про дату, час та місце підготовчого засідання були повідомлені належним чином.

У підготовчому засіданні 02.04.2019 судом з`ясовано, що в процесі підготовчого провадження у даній справі вчинені всі необхідні дії передбачені ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Відповідно до п. 18 ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України у підготовчому засіданні суд призначає справу до розгляду по суті, визначає дату, час і місце проведення судового засідання (декількох судових засідань - у разі складності справи) для розгляду справи по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.04.2019 суд ухвалив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 14.05.2019.

14.05.2019 до відділу діловодства суду від позивача надійшли додаткові документи.

У судове засідання 14.05.2019 з`явився представник позивача, який підтримав позов, представник відповідача не з`явився, про поважність причин неявки суд не повідомив, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

За змістом ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у судовому засіданні 14.05.2019, за відсутності представника відповідача, запобігаючи при цьому безпідставному затягуванню розгляду справи.

У встановлений судом строк відповідачем не подано до суду відзиву на позовну заяву позивача.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У судовому засіданні 14.05.2019 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю Інновер Агро (відповідач) було виставлено Фермерському господарству Карлюка Івана Васильовича (позивач) для оплати рахунок-фактуру №ІА-002400 від 31.10.2017 на товар карбамід 46,3%, селітра аміачна марки Б 34,4%, сульфат амонію на загальну суму 329931,96 грн.

Судом встановлено, що позивачем було здійснено перерахування грошових коштів відповідачу в розмірі 329931,96 грн. з призначенням платежу: за міндобриво згідно з рахунком-фактурою №ІА-002400 від 31.10.2017, що підтверджується платіжним дорученням № 47 від 01.11.2017.

За змістом ст. 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Дослідивши обставини щодо правової природи правовідносин, що виникли між сторонами з приводу виставлення відповідачем рахунку на оплату позивачеві та його оплату останнім, суд дійшов висновку про укладення сторонами договору поставки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що 27.12.2018 позивач звернувся до відповідача з претензією про повернення безпідставно отриманих коштів №5 від 27.12.2018, у якій позивач вимагав протягом 7 календарних днів з дня отримання даної претензії повернути сплачені кошти у розмірі 329931,96 грн. (докази направлення претензії долучені до позову).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає про невиконання відповідачем обов`язку з повернення безпідставно набутих коштів у розмірі 329931,96 грн., сплачених позивачем за рахунком-фактурою №ІА-002400 від 31.10.2017 на оплату за міндобриво, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача набуті останнім без додатної правової підстави грошові кошти у розмірі 329931,96 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, Товариством з обмеженою відповідальністю Інновер Агро (відповідач) було виставлено Фермерському господарству Карлюка Івана Васильовича (позивач) для оплати рахунок-фактуру №ІА-002400 від 31.10.2017 на товар карбамід 46,3%, селітра аміачна марки Б 34,4%, сульфат амонію на загальну суму 329931,96 грн.

Як встановлено судом, позивачем було здійснено перерахування грошових коштів відповідачу в розмірі 329931,96 грн. з призначенням платежу: за міндобриво згідно з рахунком-фактурою №ІА-002400 від 31.10.2017, що підтверджується платіжним дорученням № 47 від 01.11.2017.

За змістом ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару (ст. 664 Цивільного кодексу України).

За змістом ст. 251 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ст. 252 Цивільного кодексу України).

За змістом ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як зазначав позивач, у телефонному режимі сторони домовились, що мінеральні добрива будуть доставлені позивачеві 02.11.2017. Вказані обставини не були заперечені чи спростовані відповідачем, який не скористався своїм правом подати відзив на позовну заяву.

Як зазначав позивач, відповідач не здійснив поставку за оплаченим рахунком-фактурою №ІА-002400 від 31.10.2017. Вказані твердження позивача не були спростовані відповідачем, зокрема, останнім не надано суду жодних доказів у підтвердження факту поставки товару за вказаним рахунком-фактурою.

Як встановлено судом, 27.12.2018 позивач звернувся до відповідача з претензією про повернення безпідставно отриманих коштів №5 від 27.12.2018, у якій позивач вимагав протягом 7 календарних днів з дня отримання даної претензії повернути сплачені кошти у розмірі 329931,96 грн. (докази направлення претензії долучені до позову).

Згідно з ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно з ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару абоповернення суми попередньої оплати .

Згідно з ч. 3 ст. 651 Цивільного кодексу України, у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до ч. 2 ст. 653 Цивільного кодексу України, у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.

Виходячи із змісту вищевикладених норм, покупець має право на односторонню відмову від договору купівлі-продажу, зокрема, у випадку здійснення покупцем попередньої оплати та непередання продавцем товару після її отримання у встановлені договором строки, у такому випадку покупець має право на повернення попередньої оплати, водночас, з моменту відмови покупця від договору та вимоги повернути попередню оплату - обов`язок продавця поставити товар припиняється.

Отже, відповідне право передбачає собою відмову від договору купівлі-продажу та припинення зобов`язань сторін за договором, в тому числі припинення обов`язку продавця поставити погоджений товар.

За таких обставин, з огляду на волевиявлення позивача щодо повернення суми попередньої оплати за договором, яке одночасно є односторонньою відмовою покупця від договору поставки (зобов`язання на суму 329931,96 грн.) через невиконання продавцем обов`язку з поставки обумовленого сторонами товару, що отримало вираз у претензії позивача про повернення безпідставно отриманих коштів №5 від 27.12.2018, такий договір (зобов`язання щодо поставки) в силу ст. 651 Цивільного кодексу України є розірваним, а зобов`язання сторін з цього моменту є припиненим.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Суд зазначає, що наявність обов`язку відповідача повернути позивачу суму попередньої оплати підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не було спростовано, однак відповідачем не надано суду доказів виконання такого обов`язку - доказів повернення позивачу грошових коштів у розмірі 329931,96, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст.ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (ч. 2 ст. 123 ГПК України). До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Згідно з ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Матеріалами справи підтверджується, що між позивачем (клієнт) та Адвокатським бюро Павла Нікітюка (адвокатське бюро) укладено договір про надання професійної правничої допомоги та представлення інтересів в суді від 19.12.2018, предметом якого відповідно до п. 1.1. є надання адвокатським бюро правової допомоги клієнту у справі щодо стягнення (добровільне повернення) коштів, що сплачені клієнтом згідно з рахунком-фактурою №ІА-002400 від 31.10.2017 з ТОВ Інновер Агро , в тому числі і щодо звернення до суду, підготовки позовної заяви та інших процесуальних документів по справі, у випадку добровільного неповернення коштів, та представлення інтересів клієнта під час судового розгляду в суді першої, апеляційної та касаційної інстанцій, та у всіх кримінальних провадженнях, що можуть бути пов`язані з цією справою.

Пунктом 4.2. договору передбачено, що гонорар адвокатського бюро залежить від обсягу виконаної роботи та погодженої ціни за виконання такої роботи сторонами договору та оформлюється додатковими угодами №1 та №2 до цього договору.

Додатковою угодою №1 до договору сторонами погоджено, що адвокатському бюро не пізніше 31.12.2018 буде сплачено гонорар у розмірі 8000,00 грн., який не підлягає поверненню, на підставі виставленого адвокатським бюро рахунку на оплату; за кожен день відрядження адвоката, який вестиме справу клієнта у м. Київ, клієнт сплачує адвокатському бюро 2000,00 грн.; інша оплата послуг адвокатського бюро буде визначатись залежно від обсягів виконаної роботи та врегульовуватись додатковими угодами.

Додатковою угодою №3 до договору сторонами погоджено, що адвокатському бюро не пізніше 02.04.2019 буде сплачено гонорар у розмірі 10000,00 грн., який не підлягає поверненню, на підставі виставленого адвокатським бюро рахунку на оплату.

В матеріалах справи міститься долучений позивачем акт від 04.03.2019 приймання виконаних робіт, наданих згідно з договором про надання професійної правничої допомоги та представлення інтересів в суді №б/н від 19.12.2018 на суму 8000,00 грн., акт від 14.05.2019 приймання виконаних робіт, наданих згідно з договором про надання професійної правничої допомоги та представлення інтересів в суді №б/н від 19.12.2018 на суму 10000,00 грн., а також платіжне доручення № 126 від 26.12.2018 на суму 8000,00 грн. та платіжне доручення №145 від 29.03.2019 на суму 10000,00 грн.

Із зазначених актів вбачається, що адвокатським бюро надано позивачу наступні послуги: підготовка претензії, вивчення судової практики, оформлення додатків до позовної заяви, підготовка та оформлення позовної заяви, підготовка та оформлення клопотань про долучення документів, представництво в Господарському суді міста Києва.

Перевіривши подані позивачем докази, враховуючи співмірність заявленої позивачем суми із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), суд вважає за можливе покласти на відповідача витрати позивача на оплату послуг адвоката в сумі 18000,00 грн.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору та на професійну правничу допомогу покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Інновер Агро (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26; ідентифікаційний код: 34414165) на користь Фермерського господарства Карлюка Івана Васильовича (34754, Рівненська обл., Корецький район, с. Черниця, вул. Нова, 3; ідентифікаційний код: 13983792) грошові кошти у розмірі 329931 (триста двадцять дев`ять тисяч дев`ятсот тридцять одна) грн. 96 коп., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 18000 (вісімнадцять тисяч) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 4948 (чотири тисячі дев`ятсот сорок вісім) грн. 98 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 24.05.2019

Суддя Ю.В. Картавцева