Рішення

від 22.05.2019 по справі 910/2821/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.05.2019Справа № 910/2821/19

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Літвінової М.Є.

за участю секретаря судового засідання: Зінчук С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест-Ресурс" (87510,

Донецька область, місто Маріуполь, вулиця Ширшова, будинок 6А, кімната 10)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київекспроммет" (04201, місто Київ, вулиця Петра Дехтяренка, будинок 35)

про стягнення 1 135 599, 12 грн.,

Представники учасників справи:

Від позивача: Михайлов В.П.;

Від відповідача: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Метінвест-Ресурс" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київекспроммет" (далі - відповідач) про стягнення 1 135 599, 12 грн., з яких 1 065 207, 85 грн. основного боргу та 70 391, 27 грн. пені.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач вказує на те, що між ним та відповідачем було укладено договір поставки, на виконання умов якого позивач здійснив попередню оплату, проте всупереч взятих на себе зобов`язань відповідач товар позивачу у повному обсязі не поставив, сплачені грошові кошти не повернув, внаслідок чого у Товариства з обмеженою відповідальністю "Київекспроммет" утворилась заборгованість.

Одночасно з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.03.2019 відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест-Ресурс" про забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.03.2019 відкрито провадження у справі №910/2821/19; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 01.04.2019; встановлено відповідачу строк протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання до суду відзиву на позовну заяву; встановлено позивачу строк - п`ять днів з дня отримання відзиву на позов для надання відповіді на відзив в порядку ст.166 Господарського процесуального кодексу України.

22.03.2019 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшла заява про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.03.2019 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест-Ресурс" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції залишено без задоволення.

Судом у підготовчому засіданні 01.04.2019 постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання у зазначеній справі до 22.04.2019, яку занесено до протоколу судового засідання. Представникам учасників справи направлено повідомлення про відкладення судового засідання на 22.04.2019 в порядку ст.ст.120-121 Господарського процесуального кодексу України.

01.04.2019 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшла заява про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.04.2019 у справі №910/2821/19 судом задоволено заяву позивача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.04.2019 було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 22.05.2019.

02.05.2019 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшла заява про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.05.2019 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест-Ресурс" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції залишено без задоволення.

Представник позивача у судове засідання 22.05.2019 з`явився, заявлені позовні вимоги підтримав.

Відповідач у судові засідання свого представника не направив, про причини його неявки суд не повідомив. Про проведення судових засідань відповідач був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень №0103049595046, №0103049599939.

Згідно з ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч.1 ст.251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.03.2019, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 22.05.2019 на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

07.05.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Метінвест-Ресурс" (покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Київекспроммет" (постачальник, відповідач) було укладено договір поставки №74/18-Д (надалі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити покупцю метали чорні вторинні (згідно ДСТУ 4121-2002 "Метали чорні вторинні. Загальні технічні умови" і умовами даного договору), в подальшому іменовані - металобрухт, та організувати його доставку на адресу вантажоодержувача, а покупець зобов`язується прийняти металобрухт і оплатити його вартість (п.1.1).

Ціна, номенклатура і кількість металобрухту, що постачається, визначаються сторонами у специфікаціях до цього договору, які оформляються окремо по кожному з вантажоодержувачів металобрухту (п.2.1 договору).

Відповідно до п.2.2 договору поставки №74/18-Д від 07.05.2018, загальна сума даного договору є величиною змінною, складається з суми всіх специфікацій, оформлених до цього договору і орієнтовно складає 50 000 000, 00 грн.

Постачальник здійснює поставку металобрухту залізничним (автомобільним) транспортом з відповідними супровідними документами на умовах DDP - цех або склад вантажоодержувача, вказаного у відповідній специфікації до цього договору (п.3.1 договору поставки №74/18-Д від 07.05.2018).

Згідно п.3.5 договору, строк поставки металобрухту визначається у відповідних специфікаціях до цього договору. Поставки металобрухту на умовах цього договору і відповідної специфікації здійснюється постачальником у період, на який укладена відповідна специфікація.

Датою поставки металобрухту вважати дату виписки вантажоодержувачем актів приймання - передачі ф.№69 або ф.№19. Право власності, ризики та вигоди на металобрухт переходять до покупця в момент його приймання в пункті призначення вантажоодержувачем, що підтверджується актами встановленої форми (ф.№69 або ф.№19) (п.3.6 договору).

Відповідно до п.4.4 договору, якість та кількість відвантаженого металобрухту, визначені при відправці, є попередніми і уточнюються вантажоодержувачем в актах приймання - передачі форми №69 (№19) за результатами приймання металобрухту вантажоодержувачем і є остаточними для сторін.

За приписами п.6.2 договору, якщо інше не обумовлено сторонами у відповідній специфікації до цього договору, оплата металобрухту здійснюється покупцем протягом 10 банківських днів з моменту приймання металобрухту та виписки вантажоодержувачем актів приймання-передачі за ф.№69 або ф.№19, які підтверджують відповідність поставленого металобрухту умовам даного договору.

Оплата, яка здійснена покупцем понад поставленого металобрухту вважається попередньою оплатою за договором і підлягає поверненню покупцеві протягом 3-х банківських днів з моменту вимоги (п.6.3 договору).

За умовами п.7.4 договору, у випадку порушення постачальником строку перерахування грошових коштів, надлишково отриманих від покупця, а також повернення раніше сплачених за металобрухт сум, пов`язаних з порушенням строків чи обсягів поставок, поставок металобрухту неналежної якості, порушенням умов п.6.3 або 6.4 даного договору, постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої у відповідний період, від суми несвоєчасно перерахованих грошових коштів за кожен день прострочки.

Згідно п.7.9 договору, штрафні санкції, передбачені даним договором, нараховуються за весь період прострочення, якщо інший строк їх нарахування не передбачений даним договором.

Відповідно до п.п. (а) п.8.2 договору, спори, майнові вимоги за якими перевищують еквівалент 10 000, 00 доларів США (з урахуванням обмінного курсу НБУ на дату виникнення вимоги) за основною сумою зобов`язань, вирішуються в господарських судах України (згідно діючого законодавства України).

За приписами п.10.1 договору, цей договір набирає чинності з 07.05.2018 та діє по 03.10.2018 включно.

У відповідності до п.11.4 договору, усі зміни, доповнення та додатки, в тому числі специфікації до даного договору, являються його невід`ємною частиною та мають юридичне значення (дійсні) лише у випадку, якщо вони викладені у письмовій формі, підписані уповноваженими на це представниками обох сторін та скріплені печатками. Скріплення печатками підписів уповноважених представників сторін на даному договорі, усіх змін, доповнень, додатків у тому числі специфікаціях по даному договору та іншої документації, пов`язаної з виконанням даного договору - обов`язкові.

Як вбачається із матеріалів справи 07.05.2018 та 01.10.2018 між контрагентами були підписані додаткові угоди №1, №2, №3 до договору поставки №74/18-Д від 07.05.2018 відповідно. Згідно домовленостей викладених у вищезазначених додаткових угодах сторони дійшли згоди щодо виду металобрухту, який поставляється за договором №74/18-Д від 07.05.2018, внесли зміни у зазначений договір, а зокрема, п.10.1 договору виклали в наступній редакції - цей договір набирає чинності з 07.05.2018 та діє по 30.04.2019 включно, а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за ним.

Як вбачається з матеріалів справи, протягом періоду з 30.06.2018 по 23.09.2018 між контрагентами підписано специфікації до договору №74/18-Д від 07.05.2018 за умовами яких постачальник зобов`язався поставити покупцю металобрухт на загальну суму 1 994 340, 22 грн. без ПДВ. При цьому у відповідних специфікаціях зазначено, що загальна вартість металобрухту, який постачається за специфікаціями на момент підписання специфікацій, визначається виходячи із погодженої кількості та вартості металобрухту. Кінцевою вартістю металобрухту поставленого за специфікацією металобрухту є сумарна вартість металобрухту прийнятого в період дії специфікації відповідно підписаних сторонами накладних. Постачальник постачає металобрухт рівномірними партіями протягом строку (періоду) поставки з допустимим відхиленням +/- 5% від загального обсягу металобрухту, вказаного у специфікаціях. Оплата поставленого металобрухту повинна бути проведена на пізніше 30 числа місяця, наступного за місяцем, в якому була здійснена поставка, згідно виписаних вантажоодержувачем актів приймання-передачі ф.№69 або ф.№19, які підтверджують відповідність поставленого металобрухту умовам даного договору. Покупець має право дострокового (повного або часткового) виконання своїх зобов`язань по оплаті металобрухту.

На виконання умов договору №74/18-Д від 07.05.2018 у період з липня 2018 року по жовтень 2018 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Київекспроммет" було передано металобрухт на загальну суму 1 994 374, 21 грн. без ПДВ, що підтверджується видатковими накладними №07/18 від 31.08.2018 на суму 398 154, 71 грн. без ПДВ, №2/9 від 30.09.2018 на суму 801 863, 53 грн. без ПДВ, №1/9 від 30.09.2018 на суму 382 993, 51 грн. без ПДВ, №04/18 від 31.08.2018 на суму 26 919, 06 грн. без ПДВ, №03/18 від 31.07.2018 на суму 384 443, 40 грн. без ПДВ та відповідними актами приймання-передачі металобрухту.

При цьому відповідно до платіжних доручень №1820019402 від 12.07.2018 на суму 1 000 000, 00 грн, №1820023206 від 21.08.2018 на суму 209 582, 06 грн, №1820023407 від 22.08.2018 на суму 500 000, 00 грн, №1820025207 від 13.09.2018 на суму 830 000, 00 грн., №1820028107 від 03.10.2018 на суму 520 000, 00 грн. покупцем було перераховано постачальнику грошові кошти на загальну суму 3 059 582, 06 грн.

18.12.2018 позивач звернувся до відповідача із вимогою за вих.№4460/3 від 17.12.2018 про повернення надлишкової попередньої оплати у розмірі 1 065 207, 85 грн. Товариству з обмеженою відповідальністю "Метінвест-ресурс".

Листом за вих.№18-12/18 від 18.12.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю "Київекспроммет" пропонувало відвантажити товар на суму існуючої заборгованості.

Спір у справі виник внаслідок невиконання відповідачем обов`язку щодо повернення надлишку попередньої оплати позивачу у визначений договором строк, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача суму попередньої оплати у розмірі 1 065 207, 85 грн. та пеню на суму 70 391, 27 грн.

Дослідивши матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 129 Конституції України унормовано, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

За приписами ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 Господарського процесуального кодексу України).

Будь-які подані учасниками процесу докази підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

Відповідно до частин 1, 2 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частина 1, п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України визначає, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно ч.1, ч.4 ст.202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтями 6, 627 Цивільного кодексу України унормовано, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 Цивільного кодексу України).

За правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

Статтею 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст.662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу (ч.1 ст.691 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ч.1, ч.2 ст.693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.

Отже волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України унормовано, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Дана норма кореспондується з приписами ст.193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

З наявних в матеріалах справи документів вбачається, що відповідно до умов укладеного між сторонами договору відповідачем поставлено, а позивачем прийнято товар (металобрухт) на загальну суму 1 994 374, 21 грн.

В той же час, позивачем було фактично сплачено відповідачу 3 059 582, 06 грн, що підтверджується платіжними дорученнями Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест-Ресурс" на вказану суму.

Як вже вказувалось судом, відповідно до п.6.3 укладеного між контрагентами правочину, оплата, яка здійснена покупцем понад поставленого металобрухту вважається попередньою оплатою за договором і підлягає поверненню покупцеві протягом 3-х банківських днів з моменту вимоги.

18.12.2018 позивач звернувся до відповідача із вимогою за вих.№4460/3 від 17.12.2018 про повернення надлишку попередньої оплати у розмірі 1 065 207, 85 грн. Товариству з обмеженою відповідальністю "Метінвест-ресурс".

Однак відповідач вказану вище суму попередньої оплати на вимогу позивача не повернув, а натомість, листом за вих.№18-12/18 від 18.12.2018 пропонував відвантажити товар на суму існуючої заборгованості.

Наразі, як встановлено судом, в порушення п.6.3 укладеного між сторонами договору та вищенаведених норм чинного законодавства України, відповідач суму попередньої оплати на вимогу позивача не повернув.

Отже, оскільки відповідачем у визначеному Господарським процесуальним кодексом України порядку не спростовано факту порушення взятих на себе зобов`язань з повернення позивачу надлишку суми попередньої оплати, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 1 065 207, 85 гр. є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також, за прострочення виконання зобов`язання по поверненню суми попередньої оплати, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 70 391, 27 грн.

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) ст.610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов`язання.

За приписами ст.230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України вказано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст.548 Цивільного кодексу України унормовано, що виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Як встановлено судом, за умовами п.7.4 договору, у випадку порушення постачальником строку перерахування грошових коштів, надлишково отриманих від покупця, а також повернення раніше сплачених за металобрухт сум, пов`язаних з порушенням строків чи обсягів поставок, поставок металобрухту неналежної якості, порушенням умов п.6.3 або 6.4 даного договору, постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої у відповідний період, від суми несвоєчасно перерахованих грошових коштів за кожен день прострочки.

Згідно п.7.9 договору, штрафні санкції, передбачені даним договором, нараховуються за весь період прострочення, якщо інший строк їх нарахування не передбачений даним договором.

Враховуючи, що судом встановлено факт порушення відповідачем умов п.6.3 договору, то вимоги позивача про стягнення пені визнаються судом обґрунтованими.

Здійснивши перевірку наведеного заявником розрахунку, судом встановлено, що останній містить помилки, зокрема, заявником не враховано, що відповідно до умов 6.3 договору оплата, яка здійснена покупцем понад поставленого металобрухту вважається попередньою оплатою за договором і підлягає поверненню покупцеві протягом 3-х банківських днів з моменту вимоги, а за приписами ст.253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Як вбачається із наданих позивачем доказів, Товариство з обмеженою відповідальністю "Метінвест-ресурс" звернулось до відповідача з письмовою вимогою за вих.№4460/3 від 17.12.2018 про повернення надлишку попередньої оплати у розмірі 1 065 207, 85 грн. 18.12.2018 (фіскальний чек, накладна та опис вкладення у цінний лист відділення зв`язку від 18.12.2018), 18.12.2018 позивач отримав відповідь від відповідача, а отже з урахуванням умов п.6.3 договору та приписів ст.253 Цивільного кодексу України строк виконання відповідачем обов`язку з повернення позивачу надлишку попередньої оплати (протягом 3-х банківських днів з моменту вимоги) сплив 21.12.2018, а з 22.12.2018 означене зобов`язання відповідача є простроченим.

Здійснивши власний перерахунок пені за період, який визначений судом з 22.12.2018 (з наступного дня після дати коли відповідач повинен був виконати обов`язок з повернення надлишку суми попередньої оплати) по 25.02.2019 (дата, яка самостійно визначена позивачем у розрахунку до позовної заяви), суд дійшов висновку, що обґрунтованим є стягнення з відповідача пені в сумі 69 340, 65 грн.

За таких обставин, приймаючи до уваги наведене вище у сукупності, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест-ресурс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київекспроммет" підлягають задоволенню частково на вказані вище суми.

Згідно положень п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи до уваги висновки суду про часткове задоволення позовних вимог, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За приписами ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Частиною 1 ст.124 Господарського процесуального кодексу України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Як встановлено судом, у попередньому (орієнтовному) розрахунку суми судових витрат, який долучений позивачем до позовної заяви, останнім було зазначено про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Метінвест-ресурс" очікує понести витрати на професійну правничу допомогу на суму 24 477, 97 грн.

Однак, позивачем не було надано суду доказів понесення ним цих витрат (договорів, актів приймання-передачі наданих послуг, платіжних доручень тощо), у зв`язку з чим суми таких витрат, заявлені в орієнтовному розрахунку понесених судових витрат, судом не розподіляються.

Керуючись ст.ст.74, 129, 238 - 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест-Ресурс" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Київекспроммет" 1 135 599, 12 грн., з яких 1 065 207, 85 грн. основного боргу та 70 391, 27 грн. пені задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Київекспроммет" (04201, м.Київ, вул.П.Дехтяренка, будинок 35, ідентифікаційний код 32846590) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест-ресурс" (87510, Донецька обл., місто Маріуполь, вул.Ширшова, будинок 6А, кімната 10, ідентифікаційний код 24819472) 1 065 207 (один мільйон шістдесят п`ять тисяч двісті сім) грн 85 коп. попередньої оплати, 69 340 (шістдесят дев`ять тисяч триста сорок) грн 65 коп. пені та витрати по сплаті судового збору у розмірі 17 018 (сімнадцять тисяч вісімнадцять) грн 23 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Відповідно до ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Відповідно до ч.1 ст.256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

7. Згідно з п.п.17.5. п.17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 24.05. 2019 року.

Суддя М.Є.Літвінова