Рішення

від 24.05.2019 по справі 910/3482/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.05.2019Справа №910/3482/19

Суддя господарського суду міста Києва Бойко Р.В., розглянувши в нарадчій кімнаті в порядку письмового провадження справу за позовом Спільного українсько-естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма-Фарм, ЛТД"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "РІА-ГРУП"

про стягнення 54 806,54 грн.,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2019 Спільне українсько-естонське підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма-Фарм, ЛТД" звернулося до господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "РІА-ГРУП" про стягнення 54 806,54 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не було належним чином виконано взяті на себе за договором поставки №83885 від 15.05.2017 грошові зобов`язання з оплати поставленої продукції, у зв`язку з чим виникла заборгованість у розмірі 45 672,12 грн. Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача відсотки за користування чужими грошовими коштами в сумі 9 134,42 грн., нараховані у розмірі 20% від суми заборгованості.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.03.2019 відкрито провадження у справі №910/3482/19; вирішено здійснювати її розгляд з правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; визначено учасникам справи строки для надання заяв по суті спору.

Ухвала господарського суду міста Києва від 25.03.2019 про відкриття провадження у справі, направлялася відповідачу рекомендованими листами з повідомленнями про вручення, що підтверджується відтиском печатки про відправлення на зворотному боці відповідної ухвали, на адресу його місцезнаходження, вказану у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: (03127, м. Київ, просп. Голосіївський, буд. 132).

Відповідна ухвала не була вручена відповідачу та була повернута до суду 10.04.2019 без вручення з відміткою про причини повернення - інші причини.

За змістом ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Керуючись приписами п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, суд приходить до висновку, що днем вручення відповідачу ухвали суду від 25.03.2019 є 10.04.2019 (дата проставлення на довідці відділення поштового зв`язку відміток щодо причини повернення поштових відправлень).

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про існування судової справи №910/3482/19.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов у визначений у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк не скористався.

За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва встановив наступне.

15.05.2017 між Спільним українсько-естонським підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма-Фарм, ЛТД", як постачальником, та Товариством з обмеженою відповідальністю "РІА-ГРУП", як покупцем, було укладено Договір поставки №83885 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору постачальник зобов`язався поставити і передати у власність покупцеві, а покупець прийняти та оплатити певний товар, асортимент, кількість та ціна якого, зазначені в видаткових накладних, які є його невід`ємною частиною.

Згідно з п. 1.2. договору предметом поставки є наступний товар:

1.2.1. лікарські засоби та вироби медичного призначення, предмети та засоби особистої гігієни, косметичні засоби, функціональні харчові продукти, дієтичні добавки та інші товари, які мають право відповідно до законодавства придбати та продавати аптечні заклади та їх структурні підрозділи.

Поставка товару здійснюється окремими партіями, кількість та асортимент товару в яких визначається сторонами шляхом оформлення замовлень відповідно до умов, викладених в розділі 3 ("Умови поставки товару") цього договору (п. 2.1. договору).

Відповідно до п. 6.1. договору оплата покупцем товару за цим договором здійснюється шляхом попередньої оплати або з відстроченням платежу. При цьому порядок оплати товару за цим договором (попередня оплата чи оплата з відстроченням платежу) обирається покупцем при поданні замовлення на поставку.

При здійсненні покупцем оплати товару за цим договором з відстроченням платежу строк, протягом якого покупець зобов`язаний здійснити оплату за товар на користь постачальника, вказується постачальником у видатковій накладній на товар, який поставляється. При цьому перебіг такого строку починається від дати поставки товару покупцю, що вказана у видатковій накладній. Надання постачальником покупцю рахунку-фактури для оплати товару з відстрочення платежу не є обов`язковими (п.6.2. договору).

Пунктом 12.10 договору передбачено, що договір вступає в силу з дати його підписання сторонами та діє протягом 2 (двох) календарних років, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами

Спір у справі виник у зв`язку з твердженнями позивача, що ним було належно виконано свої зобов`язання за Договором поставки №83885 від 15.05.2017 з поставки відповідачу товару, а відповідач свої зобов`язання з оплати поставленого товару належним чином не виконав, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість перед Спільним українсько-естонським підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма-Фарм, ЛТД" у розмірі 45 672,12 грн. Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача відсотки за користування чужими грошовими коштами в сумі 9 134,42 грн., нараховані у розмірі 20% від суми заборгованості.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем Договору, суд прийшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання, в тому числі Глави 54 Цивільного кодексу України.

За приписами ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у обумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи видаткових накладних позивачем поставлено відповідачу товар загальною вартістю 53 623,52 грн ., а саме:

- згідно видаткової накладної №23376428 від 22.11.2018 товар на суму 9 780,37 грн.;

- згідно видаткової накладної №23376429 від 22.11.2018 товар на суму 1 234,97 грн.;

- згідно видаткової накладної №23376862 від 22.11.2018 товар на суму 8 185,74 грн.;

- згідно видаткової накладної №23376863 від 22.11.2018 товар на суму 2 948,04 грн.;

- згідно видаткової накладної №23312157 від 09.11.2018 товар на суму 1 696,21 грн.;

- згідно видаткової накладної №23314693 від 09.11.2018 товар на суму 1 696,21 грн.;

- згідно видаткової накладної №23338208 від 15.11.2018 товар на суму 3 163,31 грн.;

- згідно видаткової накладної №23338209 від 15.11.2018 товар на суму 3 378,97 грн.;

- згідно видаткової накладної №23339906 від 15.11.2018 товар на суму 3 439,27 грн.;

- згідно видаткової накладної №23339907 від 15.11.2018 товар на суму 2 824,69 грн.;

- згідно видаткової накладної №23329181 від 13.11.2018 товар на суму 11 599,14 грн.;

- згідно видаткової накладної №23304224 від 07.11.2018 товар на суму 1 468,02 грн.;

- згідно видаткової накладної №23304228 від 07.11.2018 товар на суму 85,49 грн.;

- згідно видаткової накладної №23304222 від 07.11.2018 товар на суму 2 123,09 грн.

Вказані видаткові накладні підписані уповноваженими представниками та скріплені печатками сторін, а також в них міститься посилання на реквізити Договору.

Таким чином, вказаними видатковими накладними підтверджується виконання позивачем своїх зобов`язань за Договором з поставки відповідачу товару на загальну суму 53 623,52 грн .

Крім, того у розрахунку заборгованості позивачем вказано, що ним згідно видаткової накладної №23304223 від 07.11.2018 поставлено відповідачу товар на суму 522,74 грн., проте в матеріалах відсутні належні та допустимі докази здійснення поставки позивачем товару на суму 522,74 грн.

Положеннями ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У пункті 6.2 Договору сторонами було погоджено, що при здійсненні покупцем оплати товару за цим договором з відстроченням платежу строк, протягом якого покупець зобов`язаний здійснити оплату за товар на користь постачальника, вказується постачальником у видатковій накладній на товар, який поставляється. При цьому перебіг такого строку починається від дати поставки товару покупцю, що вказана у видатковій накладній. Надання постачальником покупцю рахунку-фактури для оплати товару з відстрочення платежу не є обов`язковими.

Отже, у відповідності до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України та п. 6.2 Договору відповідач зобов`язаний був оплатити поставлений позивачем товар:

- за видатковою накладною №23376428 від 22.11.2018 - товар на суму 9 780,37 грн. у строк до 23.11.2018;

- за видатковою накладною №23376429 від 22.11.2018 - товар на суму 1 234,97 грн. у строк до 23.11.2018;

- за видатковою накладною №23376862 від 22.11.2018 - товар на суму 8 185,74 грн. у строк до 23.11.2018;

- за видатковою накладною №23376863 від 22.11.2018 - товар на суму 2 948,04 грн. у строк до 23.11.2018;

- за видатковою накладною №23312157 від 09.11.2018 - товар на суму 1 696,21 грн. у строк до 07.12.2018;

- за видатковою накладною №23314693 від 09.11.2018 - товар на суму 1 696,21 грн. у строк до 07.12.2018;

- за видатковою накладною №23338208 від 15.11.2018 - товар на суму 3 163,31 грн. у строк до 13.12.2018;

- за видатковою накладною №23338209 від 15.11.2018 - товар на суму 3 378,97 грн. у строк до 13.12.2018;.

- за видатковою накладною №23339906 від 15.11.2018 - товар на суму 3 439,27 грн. у строк до 13.12.2018;

- за видатковою накладною №23339907 від 15.11.2018 - товар на суму 2 824,69 грн. у строк до 13.12.2018;

- за видатковою накладною №23329181 від 13.11.2018 - товар на суму 11 599,14 грн. у строк до 14.01.2019;

- за видатковою накладною №23304224 від 07.11.2018 - товар на суму 1 468,02 грн. у строк до 05.02.2019;

- за видатковою накладною №23304228 від 07.11.2018 - товар на суму 85,49 грн. у строк до 05.02.2019;

- за видатковою накладною №23304222 від 07.11.2018 - товар на суму 2 123,09 грн. у строк до 07.03.2019

Крім того, у своєму розрахунку заборгованості Спільне українсько-естонське підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма-Фарм, ЛТД" вказує про наявність залишку заборгованості за видатковою накладною №23376428 від 22.11.2018 (товар на суму 9 780,37 грн.) у розмірі 1 306,23 грн., зазначене свідчить про часткову оплату відповідачем вартості товару по вказаній накладній.

Доказів сплати на дату розгляду справи відповідачем на користь позивача грошових коштів у загальному розмірі 45 149,38 грн. (вартість поставленого товару за наявними в матеріалах справи видатковими накладними) матеріали справи не містять, вказані обставини відповідачем не були спростовані належними та допустимими доказами.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частинами 1 та 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України).

Аналогічні приписи закріплені у ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України.

Позовні вимоги Спільного українсько-естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма-Фарм, ЛТД" в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріа-Груп" суми основного боргу у розмірі 45 672,12 грн., підлягають задоволенню частково, оскільки наявність та обсяг заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріа-Груп" підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами у розмірі 45 149,38 грн. та відповідачем не були спростовані.

В іншій частині в задоволенні позову необхідно відмовити, у зв`язку не доведенням позивачем поставки товару на суму 522,74 грн. відповідно до видаткової накладної №23304223 від 07.11.2018, а відтак і наявність у відповідача обов`язку за договором здійснити оплату на суму 522,74 грн.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача відсотки за користування чужими грошовими коштами в сумі 9 134,42 грн., нараховані у розмірі 20% від суми заборгованості.

Положеннями ст. 536 Цивільного кодексу України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

За приписами ч. 1 ст. 1057 Цивільного кодексу України договором, виконання якого пов`язане з переданням у власність другій стороні грошових коштів або речей, які визначаються родовими ознаками, може передбачатися надання кредиту як авансу, попередньої оплати, відстрочення або розстрочення оплати товарів, робіт або послуг (комерційний кредит), якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 694 Цивільного кодексу України договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

Згідно з ч. 5 ст. 692 Цивільного кодексу України якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати. Договором купівлі-продажу може бути передбачений обов`язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем.

Відповідно до ч. 3 ст. 692 Цивільного кодексу України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

У пункті 10.4 Договору вказано, що за умови прострочення покупцем строків оплати за товар за цим договором, він повинен сплатити постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі двадцяти відсотків від прострочення суми оплати.

Проаналізувавши умову Договору, викладену у п. 10.4, суд дійшов висновку, що сторонами погоджено право продавця у випадку прострочення покупцем сплати вартості товару на нарахування 20% річних як процентів за користування чужими грошовими коштами на суму заборгованості покупця за весь період користування грошовими коштами, які належать до сплати постачальнику, починаючи з дати одержання товару, тобто сторонами застосовано право, передбачене ч. 5 ст. 692 Цивільного кодексу України.

При цьому, вказана норма закону є спеціальною у правовідносинах купівлі-продажу (поставки) та, по суті, конкретизує положення, викладені у ст. 536 та ч. 1 ст. 1057 Цивільного кодексу України.

Проценти за користування чужими грошовими коштами, нараховані на підставі договору за кожен день прострочення невиконаного зобов`язання, за своєю правовою природою охоплюються визначенням пені (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 20% річних за користування чужими грошовими коштами, суд дійшов висновку, що позивачем помилково здійснено розрахунок 20% річних за користування чужими грошовими коштами, як штрафу. Натомість, мова йде про відсотки річних, які розраховуються по формулі: сума санкції = сума заборгованості х відсотки річних, вказані у договорі х кількість днів прострочення : 365 : 100.

Отже, позивач має право на нарахування 20% річних за користування чужими грошовими коштами, враховуючи строк зазначений у розрахунку основної заборгованості по кожній видатковій накладній:

- за видатковою накладною №23376428 від 22.11.2018 - у строк з 26.11.2018 до 06.02.2019 (72 дня прострочення);

- за видатковою накладною №23376429 від 22.11.2018 - у строк з 26.11.2018 до 06.02.2019 (72 дня прострочення);

- за видатковою накладною №23376862 від 22.11.2018 - у строк з 26.11.2018 до 06.02.2019 (72 дня прострочення);

- за видатковою накладною №23376863 від 22.11.2018 - у строк з 26.11.2018 до 06.02.2019 (72 дня прострочення);

- за видатковою накладною №23312157 від 09.11.2018 - у строк з 10.12.2018 до 10.02.2019 (63 дня прострочення) ;

- за видатковою накладною №23314693 від 09.11.2018 - у строк з 10.12.2018 до 10.02.2019 (63 дня прострочення) ;

- за видатковою накладною №23338208 від 15.11.2018 - у строк з 14.12.2018 до 10.02.2019 (59 днів прострочення) ;

- за видатковою накладною №23338209 від 15.11.2018 - у строк з 14.12.2018 до 10.02.2019 (59 днів прострочення) ;

- за видатковою накладною №23339906 від 15.11.2018 - у строк з 14.12.2018 до 10.02.2019 (59 днів прострочення) ;

- за видатковою накладною №23339907 від 15.11.2018 у строк з 14.12.2018 до 10.02.2019 (59 днів прострочення) ;

- за видатковою накладною №23329181 від 13.11.2018 - у строк з 15.01.2019 до 25.02.2019 (42 дня прострочення) ;

- за видатковою накладною №23304224 від 07.11.2018 у строк з 06.02.2019 до 04.03.2019 (26 днів прострочення) ;

- за видатковою накладною №23304228 від 07.11.2018 - у строк з 06.02.2019 до 03.03.2019 (26 днів прострочення) ;

- за видатковою накладною №23304222 від 07.11.2018 - у строк з 11.03.2019 до 14.03.2019 (4 дні прострочення).

За таких обставин, суд здійснив власний розрахунок 20% річних за користування чужими грошовими коштами (в межах встановлено судом періоду нарахування) та прийшов до висновку, що дана вимога Спільного українсько-естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма-Фарм, ЛТД" підлягає частковому задоволенню загальному у розмірі 1 371,84 грн. (за видатковими накладними №23376428 від 22.11.2018 - 52,25 грн., №23376429 від 22.11.2018 - 49,40 грн., №23376862 від 22.11.2018 - 327,43 грн., №23376863 від 22.11.2018 - 117,92 грн., №23312157 від 09.11.2018 - 58,55 грн., №23314693 від 09.11.2018 - 58,55 грн., №23338208 від 15.11.2018 - 102,27 грн., №23338209 від 15.11.2018 - 109,24 грн., №23339906 від 15.11.2018 - 111,19 грн., №23339907 від 15.11.2018 -91,32 грн., №23329181 від 13.11.2018 - 266,94 грн., №23304224 від 07.11.2018 -20,91 грн., №23304228 від 07.11.2018 - 1,22 грн. та №23304222 від 07.11.2018 - 4,65 грн.).

В іншій частині заявлених до стягнення 20% річних за користування чужими грошовими коштами у розмірі 7 762,58 грн. необхідно відмовити, оскільки вони обраховані невірно.

За таких обставин, позовні вимоги Спільного українсько-естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма-Фарм, ЛТД" підлягають частковому задоволенню із стягненням з Товариства з обмеженою відповідальністю "РІА-ГРУП" заборгованості розмірі у 45 149,38 грн. та відсотки за користування чужими грошовими коштами у розмірі 1 371,84 грн.

У відповідності до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 129, ст.ст. 233, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Спільного українсько-естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма-Фарм, ЛТД" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "РІА-ГРУП" (03127, м. Київ, просп. Голосіївський, буд. 132; ідентифікаційний код 39535375) на користь Спільного українсько-естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма-Фарм, ЛТД" (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, буд. 18-а; ідентифікаційний код 21642228) заборгованість у розмірі 45 149 (сорок п`ять тисяч сто сорок дев`ять) грн. 38 коп., відсотки за користування чужими грошовими коштами у розмірі 1 371 (одна тисяча триста сімдесят одну) грн. 84 коп. та судовий збір у розмірі 1 360 (одна тисяча триста шістдесят) грн. 59 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Відповідно до п.17.5 ч.1 ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду або через господарський суд міста Києва.

Повний текст рішення складено 24.05.2019.

Суддя Р.В. Бойко