Рішення

від 16.04.2019 по справі 911/46/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" квітня 2019 р. м. Київ Справа № 911/46/19

Розглянувши матеріали справи за позовом Керівника Білоцерківської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств та його структурного підрозділу - Київського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств

до Фермерського господарства Повіт-Агро

прo стягнення 123 839,76 грн.

Суддя А.Ю. Кошик

При секретарі судового засідання: Фроль В.В.

За участю представників:

прокуратури: Борисюк А.А.

позивача: Доній О.О.

відповідача: Поліщук В . А.

Обставини справи:

Господарським судом Київської області розглядається справа за позовом Керівника Білоцерківської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств та його структурного підрозділу - Київського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств (надалі - позивач) до Фермерського господарства Повіт-Агро (надалі - відповідач) прo стягнення 123 839,76 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 04.02.2019 року відкрито провадження у справі № 911/46/19 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 26.02.2019 року.

До канцелярії Господарського суду Київської області 13.02.2019 року прокуратурою подано пояснення № 33-353вих-19 від 11.02.2019 року.

У підготовчому засіданні 26.02.2019 року прокурор та представник позивача підтримали позовні вимоги.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце підготовчого засідання, у підготовче засідання 26.02.2019 року не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи, що судом під час підготовчого судового засідання 26.02.2019 року вирішено питання, зазначені в ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України та вчинено усі необхідні дії, передбачені ст. 177 Господарського процесуального кодексу України, з метою забезпечення правильного, своєчасного та безперешкодного розгляду справи по суті, суд за результатами підготовчого засідання постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 14.03.2019 року.

До канцелярії Господарського суду Київської області 14.03.2019 року представником відповідача подано письмові пояснення б/н від 13.03.2019 року, заяву б/н від 13.03.2019 року про застосування позовної давності та клопотання б/н від 13.03.2019 року про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 14.03.2019 року прокурор та представник позивача підтримали позовні вимоги. Представник відповідача підтримав подане до канцелярії Господарського суду Київської області 14.03.2019 року клопотання б/н від 13.03.2019 року про відкладення розгляду справи (з метою врегулювання спору в добровільному порядку). Зважаючи на відсутність заперечень з боку прокуратури та представника позивача, суд задовольнив клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 14.03.2019 року розгляд справи відкладався на 16.04.2019 року.

В судовому засіданні 16.04.2019 року прокурор та позивач позовні вимоги підтримали, відповідач проти позову заперечував.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення.

У зв`язку з чим, в судовому засіданні 16.04.2019 року судом закінчено розгляд справи та за результатами оцінки поданих сторонами доказів, у нарадчій кімнаті, прийнято рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з викладених у позові обставин та підтверджується матеріалами справи, Білоцерківською місцевою прокуратурою за результатами опрацювання інформації, наданої Київським відділенням Українського фонду підтримки фермерських господарств встановлено наступне.

Київським відділенням Українського державного фонду підтримки фермерських господарств, відповідно до Договору про надання фінансової підтримки фермерському господарству № 27-09 від 30.10.2009 року (далі - Договір), надано з Державного бюджету фінансову підтримку (допомогу) фермерському господарству Повіт-Агро в сумі 100000 грн. як надання фінансової допомоги на поворотній основі.

Київське відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств взяті на себе зобов`язання, відповідно до п. 3.2.1 Договору, виконало в повному обсязі, перерахувавши зазначену в договорі суму фінансової підтримки (допомоги) на поточний рахунок фермерського господарства Повіт-Агро , що підтверджується платіжним дорученням №19 від 18.11.2009 року на суму 100000 грн.

Відповідно до п. 3.4.2 Договору ФГ Повіт-Агро зобов`язалось повернути кошти фінансової підтримки згідно встановленого графіку, а саме: до 25.10.2010 року - 20 000,00 грн.;

до 25.10.2011 року - 20 000,00 грн.;

до 25.10.2012 року - 20 000,00 грн.;

до 25.10.2013 року - 20 000,00 грн.;

до 25.10.2014 року - 20 000,00 грн.

Проте взяті на себе зобов`язання ФГ Повіт-Агро не виконало, кошти фінансової підтримки (допомоги) у визначені договором терміни не повернуло. Незважаючи на те, що останній платіж за вказаним договором повинен був бути здійснений селянським фермерським господарством Повіт-Агро 25.10.2014, Станом на 10.10.2018 року прострочена сума боргу ФГ Повіт-Агро складає 60 000,00 грн., про стягнення якої заявлено в позові.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

Згідно з п. 5.1. Договору у випадку прострочення терміну виконання зобов`язання по поверненню коштів фінансової підтримки фермерське господарство зобов`язане сплатити Київському відділенню Укрдержфонду суму заборгованості з урахуванням встановленого Державним комітетом статистики України індексу інфляції за весь період простроченого платежу.

У зв`язку з чим, в позові заявлено також вимогу про стягнення з ФГ Повіт-Агро року 53054,92 грн. інфляційних та 6257,72 грн. 3% річних. Також, відповідачу нараховано пеню за період з 16.07.2018 року по 30.09.2018 року на суму боргу 60000 грн. в загальній сумі 4 527,12 грн.

Відповідно до ст. 50 Бюджетного кодексу України з моменту надання кредитів з бюджету на суму отриманих з бюджету коштів, права кредитора та право вимагати від позичальників повернення таких кредитів до бюджету у повному обсязі переходять до держави (Автономної Республіки Крим, територіальної громади). Позовна давність на вимоги щодо погашення такої заборгованості не поширюється.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Однією з форм представництва, визначених частиною 6 даної статті, є звернення до суду з позовом.

Згідно з ч.4 ст. 29 Закону України Про фермерське господарство фермерське господарство несе повну відповідальність за дотримання умов кредитних договорів і розрахункової дисципліни.

З метою досудового врегулювання спору Київське відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств надсилало листи-претензії Фермерському господарству Профіт-Агро , а саме: 25.02.2015 року № 53/034-10, 07.08.2015 року № 53/152-10, 13.12.2016 року № 53/205-10, 26.09.2017 року № 53/1 18- 10.

У відповідь на вищевказані листи-претензії, листом № 86 від 28.12.2015 року відповідач просив продовжити термін погашення заборгованості та погодити погашення рівними частинами по 2 тис. грн. на місяць. Разом з цим, ФГ Повіт-Агро в порушення умов п. 3.4.2 та п. 4.2 Договору повернуло кошти фінансової підтримки (допомоги) на поворотній основі Київському відділенню Українського державного фонду підтримки фермерських господарств лише в сумі 40 000,0 грн., востаннє 16.07.2018 року в сумі 2000 грн.

Відповідач в ході розгляду спору позов визнав частково щодо суми основного боргу 27 500 грн., зазначив, що існуючу станом на 16.07.2018 року заборгованість в сумі 60 000 грн. погасив протягом січня - березня 2019 року на суму 32 500 грн., а саме: платіжним дорученням №282 від 18.01.2019 року - 5000 грн.; платіжним дорученням №293 від 01.02.2019 року - 2 000 грн., платіжним дорученням №15 від 15.02.2019 року - 6 000 грн.; платіжним дорученням №16 від 19.02.2019 року - 5000 грн.; платіжним дорученням №29 від 01.03.2019 року - 3 500 грн.; платіжним дорученням №33 щд 07.03.2019 року - 11 000 грн.

Щодо вимог про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних за період, починаючи з 25.10.2014 року до 08.01.2016 року, заявив про застосування строків позовної давності. Зокрема, інфляційні та річні нараховані позивачем за період, починаючи з 25.10.2014 року, в той час, як позовна заява надійшла до суду 08.01.2019 року.

В подальшому, платіжним дорученням №60 від 12.04.2019 року відповідачем було сплачено 27 500 грн.

Таким чином, станом на момент розгляду спору відповідачем погашено основну заборгованість в сумі 60000 грн. в повному обсязі, однак відповідне погашення відбулось після подання позову і з простроченнями.

Погашення відповідачем основної заборгованості в сумі 60000 грн. після подання позову є підставою для закриття провадження у справі у відповідній частині на підставі ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.

Як визначено п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Згідно з ч. 4 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Таким чином, у зв`язку з самостійним врегулюванням сторонами заявленої до стягнення у справі № 911/46/19 основної заборгованості в сумі 60000 грн. шляхом її сплати, перестав існувати предмет спору у справі № 911/46/19, що згідно з п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України є підставою для закриття провадження у справі у відповідній частині.

В той же час, згідно з ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, оскільки матеріалами справи підтверджується існування простроченої заборгованості відповідача в сумі 60000 грн. протягом наведених в позові періодів прострочення, відповідач є таким, що порушив виконання зобов`язання, що є підставою для застосування до нього передбаченої Договором та законом відповідальності.

Згідно зі ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Ссторонами в Договорі погоджено неустойку за прострочення виконання зобов`язання, яка відповідає ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України та Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань .

Також, ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не передбачено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку, пеня нарахована в загальній сумі 4527,12 грн. за період з 16.07.2018 року по 30.09.2018 року на існуючу у відповідний період заборгованість в сумі 60000 грн., що є правомірним і відповідає фактичним обставинам.

Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку, 53054,92 грн. інфляційних та 6257,72 грн. 3% річних нараховані за фактичні періоди прострочення по кожній простроченій сумі в межах строків, визначених законодавством з врахуванням умов Договору.

При цьому, суд не приймає посилання відповідача на пропуск строку позовної давності щодо відповідних вимог, оскільки згідно зі ст. 266 Цивільного кодексу України строк позовної давності спливає до додаткових вимог зі спливом позовної давності до основної вимоги.

Оскільки нормою ст. 50 Бюджетного кодексу України визначено, що позовна давність на вимоги щодо погашення заявленої у с праві заборгованості з повернення бюджетної позики не поширюється, відповідне правило стосується і додаткових вимог.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача 4527,12 грн. пені, 53054,92 грн. інфляційних та 6257,72 грн. 3% річних правомірні і підлягають задоволенню.

Як визначено ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення 4527,12 грн. пені, 53054,92 грн. інфляційних та 6257,72 грн. 3% річних, в решті вимог провадження у справі підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що складає 957,60 грн.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України Про судовий збір сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України Про судовий збір у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

Таким чином, решта сплаченого судового збору в сумі 900 грн. з вимог, щодо яких закрито провадження у справі, підлягає поверненню позивачу згідно з ч. 2 ст. 7 Закону України Про судовий збір .

Керуючись ст.ст. 73, 74, 129, п.2 ч.1, ч.4 ст.231, ст.ст. 233, 236-241, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Керівника Білоцерківської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств та його структурного підрозділу - Київського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств до Фермерського господарства Повіт-Агро прo стягнення 123 839,76 грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Фермерського господарства Повіт-Агро (09144, Київська область, Білоцерківський район, с. Людвинівка, вул. Жовтнева, 11, код ЄДРПОУ: 34224908) на користь Українського державного фонду підтримки фермерських господарств (01001, м. Київ, вул. Б.Грінченка, 1 код ЄДРПОУ 20029342) в особі його структурного підрозділу - Київського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств (01004, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 13/1, к. 206, код ЄДРПОУ 20077542) 4527,12 грн. пені, 53054,92 грн. інфляційних, 6257,72 грн. 3% річних.

3. Стягнути з Фермерського господарства Повіт-Агро (09144, Київська область, Білоцерківський район, с. Людвинівка, вул. Жовтнева, 11, код ЄДРПОУ: 34224908) на користь Прокуратури Київської області 957,60 грн. витрат по сплаті судового збору.

4. Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Закрити провадження у справі № 911/46/19 в частині позовних вимог Керівника Білоцерківської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств та його структурного підрозділу - Київського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств до Фермерського господарства Повіт-Агро прo стягнення 60 000 грн. заборгованості.

6. Повернути Прокуратурі Київської області з Державного бюджету України 900 грн. судового збору (сплаченого за платіжним дорученнями № 3001 від 05.12.2018 року, оригінал якого знаходиться в матеріалах судової справи № 911/46/19).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в апеляційному порядку. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя А.Ю. Кошик