Рішення

від 20.05.2019 по справі 915/391/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" травня 2019 р. Справа № 915/391/19

Господарський суд Київської області у складі судді Лутак Т.В., при секретарі судового засідання Гришко В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного підприємства Еліт Транс

до Фізичної особи-підприємця Захарова Олександра Костянтиновича

про стягнення 37 418, 20 грн.

Представники:

від позивача: не з`явилися

від відповідача: не з`явилися

Обставини справи:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача 37 418, 20 грн. заборгованості за договором № 16.10.18 про надання транспортних послуг при перевезенні вантажів у міжнародному автомобільному сполученні від 16.10.2018, з яких: 33 889, 00 грн. - основного боргу, 2 168, 90 грн. - пені, 264, 60 грн. - 3% річних та 1 095,70 грн. - інфляційних втрат.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на невиконання відповідачем своїх договірних зобов`язань щодо оплати наданих позивачем послуг.

Ухвалою господарського суду Київської області від 09.04.2019 відкрито провадження у даній справі, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, призначено судове засідання на 25.04.2019 та витребувано у сторін певні документи.

23.04.2019 через канцелярію господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання б/н від 23.04.2019 (вх. № 8160/19 від 23.04.2019) про відкладення розгляду справи та надання йому додаткового часу для подання відзиву і доказів по справі.

До господарського суду Київської області від позивача надійшла заява б/н від 17.04.2019 (вх. № 8205/19 від 23.04.2019) про долучення до матеріалів справи витребуваних судом документів.

Ухвалою господарського суду Київської області від 25.04.2019, враховуючи вищезазначене клопотання відповідача та неявку його в судове засідання, з метою виконання завдань та основних засад господарського судочинства, розгляд справи відкладено на 20.05.2019.

13.05.2019 через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшла заява вих. № 13 від 09.05.2019 (вх. № 9209/19 від 13.05.2019), у якій він просить суд врахувати нові розрахунки пені, 3 % річних та інфляційних втрат, здійсненні станом на 08.05.2019, та провести розгляд справи без участі представника позивача.

Так, у вказаній заяві вих. № 13 від 09.05.2019 (вх. № 9209/19 від 13.05.2019) позивач просить змінити ціну позову з 39 539, 20 грн. на 42 364, 68 грн., що включають в себе 33 889, 00 грн. - основного боргу, 3 931, 00 грн. - пені, 481, 87 грн. - 3 % річних, 1 941, 81 грн. - інфляційних втрат та 2 121, 00 грн. - судових витрат.

Розглянувши заяву позивача вих. № 13 від 09.05.2019 (вх. № 9209/19 від 13.05.2019) в частині зміни ціни позову, суд зазначає, що за своїм змістом вона фактично є заявою про збільшення розміру позовних вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

За таких обставин, оскільки дана справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, право позивача на збільшення розміру позовних вимог може бути реалізовано лише до початку першого судового засідання.

Таким чином, враховуючи те, що заява вих. № 13 від 09.05.2019 (вх. № 9209/19 від 13.05.2019) подана позивачем до суду після першого судового засідання, суд не приймає її до розгляду в частині зміни ціни позову та розглядає позовні вимоги, що були заявлені у прохальній частині позовної заяви б/н б/д (вх. № 761/19 від 18.03.2019).

Представники сторін, належним чином повідомлені про час, дату і місце розгляду справи, у судове засідання 20.05.2019 не з`явилися, відповідач причин неявки суду не повідомив та відзиву на позовну заяву не подав.

Враховуючи, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ч. 9 ст. 165 та ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представників сторін за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 20.05.2019, відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом ухвалено рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

16.10.2018 між сторонами було укладено договір № 16.10.18 про надання транспортних послуг при перевезенні вантажів у міжнародному автомобільному сполученні, предметом якого є порядок взаємовідносин, що виникають між позивачем (перевізником) та відповідачем (експедитором) при плануванні, здійсненні та оплаті транспортних послуг при перевезенні вантажів у міжнародному автомобільному сполученні.

Відповідно до п. 2.3 договору на кожне окреме завантаження оформляється транспортне замовлення, яке містить опис умов і особливостей конкретного перевезення та є додатком до цього договору.

Згідно з п. 2.4 договору підтвердженням факту надання послуги є оригінал товарно-транспортної накладної встановленого зразка (CMR) з відмітками вантажовідправника, перевізника (експедитора), отримувача вантажу та митних органів.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що відповідач інформує позивача про строки та об`єми майбутніх перевезень, кількість та необхідний тип рухомого складу. Після попереднього узгодження заявки відповідач передає факсимільним зв`язком транспортне замовлення, що повинно містити наступну інформацію: чіткі адреси місця завантаження та розвантаження вантажу; дату та час подачі автомобіля для завантаження; вагу та вид вантажу; адресу відправника та отримувача вантажу із зазначенням контактних телефонів; адресу проведення митних формальностей при завантаженні та розвантаженні вантажу; строк доставки вантажу отримувачу; суму фрахту, форму і строк оплати за перевезення; інші особливості перевезення конкретного вантажу.

Відповідно до п. 3.2 договору позивач передає відповідачу факсимільним зв`язком письмове підтвердження прийняття замовлення до виконання із зазначенням реєстраційних номерів транспортних засобів і з обов`язковим підписом уповноваженої особи і штампом підприємства.

Згідно з п. 3.3 договору умови, що визначені в конкретному транспортному замовленні мають переважне право по відношенню до умов даного договору, за винятком пункту 6.4.

Пунктом 4.2.1 договору передбачено, що позивач зобов`язаний здійснити перевезення відповідно до заявки відповідача дотримуючись умов отриманого замовлення.

Відповідно до п. 5.1 договору розрахунки за надані транспортні послуги здійснюються шляхом банківського переказу відповідачем на рахунок позивача в гривнях, СКB (USD, EURO) чи російських рублях, у відповідності до умов, погоджених сторонами і вказаних в заявці на перевезення, якщо інше не обумовлено сторонами в додаткових угодах.

Згідно з п. 5.2 договору підставою для оплати фрахту відповідачем є оригінал рахунку-фактури позивача в одному примірнику, оригінал CMR-накладної з митними відмітками і відміткою вантажоотримувача про отримання вантажу та оригінали інших додаткових документів зазначених в транспортному замовленні. Для позивача обов`язково надання акту виконаних робіт. Зазначені документи повинні бути надані не пізніше 30 днів після виконання вантажоперевезення. Ненадання позивачем вищевказаних документів дає право відповідачу відмовити в оплаті фрахту до моменту надання необхідних документів.

Пунктом 5.3 договору передбачено, що строк оплати послуг позивача складає 14 днів для оплати в EUR, USD чи російських рублях і 7 днів в гривнях з моменту отримання відповідачем документів, вказаних в п. 5.2 даного договору. При цьому оплата виконується у валюті вказаній в транспортному замовленні. Можлива передоплата.

Відповідно до п. 5.7 договору при порушенні строків виконання грошових зобов`язань винна сторона сплачує іншій стороні пеню в розмірі 0,1 % від суми простроченого платежу за кожний банківський день прострочки.

Згідно з п. 9.1 договору даний договір вступає в силу з дати укладення і діє до 31.12.2020.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до умов договору № 16.10.18 про надання транспортних послуг при перевезенні вантажів у міжнародному автомобільному сполученні від 16.10.2018 сторонами було узгоджено та оформлено транспортні разові замовлення № 16/10/2018 від 16.10.2018 та № 16/10/2018-1 від 16.10.2018 з необхідною інформацією для здійснення перевезення, а також вартістю та строком оплати за перевезення.

На виконання умов договору та вищезазначених замовлень позивачем були надані послуги з перевезення вантажу, що підтверджується наявними у матеріалах справи товарно-транспортними накладними встановленого зразка (CMR) № 158491 та № 158492 з відмітками вантажовідправника, перевізника, отримувача вантажу і митних органів, а також підписаними в двосторонньому порядку актами здачі-приймання робіт (надання послуг) № 149 від 23.10.2018, № 150 від 23.10.2018.

Крім того, до матеріалів справи позивачем надано рахунки, що виставлялися відповідачу на оплату послуг, а саме: рахунок на оплату № 149 від 23.10.2018 на суму 33 889, 00 грн. та рахунок на оплату № 150 від 23.10.2018 на суму 33 889, 00 грн.

Загальна сума наданих позивачем відповідачу послуг за вищезазначеними документами (замовленнями, актами надання послуг та рахунками на оплату) становить 67 778, 00 грн.

Відповідно до наявних у матеріалах справи описів вкладення у цінні листи, а також рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення позивачем 29.10.2018 та 02.11.2018 було направлено на адресу відповідача транспортні разові замовлення № 16/10/2018 від 16.10.2018, № 16/10/2018-1 від 16.10.2018, товарно-транспортні накладні (CMR) № 158491, № 158492, акти здачі-приймання робіт (надання послуг) № 149 від 23.10.2018, № 150 від 23.10.2018 та рахунки на оплату № 149 від 23.10.2018, № 150 від 23.10.2018, а відповідачем вказані документи було отримано 06.11.2018.

Проте, в порушення своїх договірних зобов`язань, відповідач за надані позивачем послуги з перевезення розрахувався частково, а саме на суму 33 889, 00 грн. (рахунок № 150), що підтверджується платіжним дорученням № 258 від 11.01.2019 та банківською випискою по рахунку від 14.04.2019, у зв`язку з чим за ним утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 33 889, 00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до відповідача з претензією № 1 від 08.01.2019 про сплату існуючої заборгованості за надані послуги згідно договору № 16.10.18 про надання транспортних послуг при перевезенні вантажів у міжнародному автомобільному сполученні від 16.10.2018.

У відповідь на вищевказану претензію відповідачем було направлено позивачу 08.01.2019 електронний лист про те, що кошти зарезервовані та послуги будуть оплачені.

Проте, відповідачем не було виконано свого зобов`язання щодо повної оплатити наданих позивачем транспортних послуг, що і стало підставою для звернення останнього з даним позовом до суду.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

Згідно з ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Статтею 916 Цивільного кодексу України передбачено, що за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 306 Господарського кодексу України перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов`язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Допоміжним видом діяльності, пов`язаним з перевезенням вантажу, є транспортна експедиція.

Згідно з ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.

Статтею 311 Господарського кодексу України передбачено, що плата за перевезення вантажів та виконання інших робіт, пов`язаних з перевезенням, визначається за цінами, встановленими відповідно до законодавства.

Відповідно до ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом положень статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Аналогічні положення містяться у статтях 525, 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач заявлених до нього вимог не спростував, у судове засідання своїх представників не направив, доказів, які підтверджують належне виконання ним зобов`язань за договором № 16.10.18 про надання транспортних послуг при перевезенні вантажів у міжнародному автомобільному сполученні від 16.10.2018 суду не надав.

З огляду на вищевикладене та враховуючи, що строк оплати за надані позивачем послуги на момент розгляду справи настав, борг відповідача перед позивачем на час ухвалення рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 33 889, 00 грн. основного боргу за договором № 16.10.18 про надання транспортних послуг при перевезенні вантажів у міжнародному автомобільному сполученні від 16.10.2018 є доведеними, обґрунтованими, підтверджені належними доказами і підлягають задоволенню.

Крім того, позивач, на підставі пунктів 5.7 договору, просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 0,1 % від суми простроченого платежу за кожний банківський день прострочки, яка за розрахунком позивача за період з 16.11.2018 по 20.02.2019 складає 2 168, 90 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

За приписом ст. 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань та ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Судом перевірено розрахунок пені, з урахуванням подвійної облікової ставки Національного банку України та визначеного позивачем періоду, та встановлено, що сума пені є більшою, ніж заявлена позивачем.

Таким чином, зважаючи на положення ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у сумі, що заявлена позивачем, а саме у розмірі 2 168, 90 грн.

Зважаючи на те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов`язання щодо здійснення оплати за надані послуги, позивач просить суд стягнути з відповідача 3 % річних та інфляційні втрати з простроченої суми грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача 3 % річних з простроченої суми за період з 16.11.2018 по 20.02.2019 складають 264, 60 грн., а інфляційні втрати з простроченої суми за період з16.11.2018 по 20.02.2019 складають 1 095, 70 грн.

Судом перевірено розрахунок 3 % річних, здійснений позивачем, з урахуванням визначеного ним періоду, та встановлено, що сума 3 % річних є більшою, ніж заявлена позивачем.

Таким чином, зважаючи на положення ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3 % річних у сумі, що заявлена позивачем, а саме у розмірі 264, 60 грн.

Разом з тим, перевіряючи розрахунок інфляційних втрат, здійснений позивачем, судом встановлено, що він є арифметично невірним, оскільки позивачем застосовано невірний середній індекс інфляції за прострочений період з урахуванням того, що індекс інфляції нараховується лише за повний місяць заборгованості.

Отже, за розрахунком суду з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 785, 22 грн. інфляційних втрат.

Враховуючи вищевикладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором № 16.10.18 про надання транспортних послуг при перевезенні вантажів у міжнародному автомобільному сполученні від 16.10.2018 підлягають частковому задоволенню, а саме у розмірі 37 107, 72 грн., з яких: 33 889, 00 грн. - основного боргу, 2 168, 90 грн. - пені, 264, 60 грн. - 3% річних та 785, 22 грн. - інфляційних втрат, у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 310, 48 грн. інфляційних втрат суд відмовляє.

Судовий збір, відповідно приписів ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на відповідача.

Керуючись статтями 2, 73-74, 76-79, 86, 129, 237-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги Приватного підприємства Еліт Транс задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Захарова Олександра Костянтиновича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) на користь Приватного підприємства Еліт Транс (56203, Миколаївська область, Березнегуватський район, селище міського типу Березнегувате, вулиця Кузьменка, будинок 140, ідентифікаційний код - 41262019) 33 889 (тридцять три тисячі вісімсот вісімдесят дев`ять) грн. 00 коп. - основного боргу, 2 168 (дві тисячі сто шістдесят вісім) грн. 90 коп. - пені, 264 (двісті шістдесят чотири) грн. 60 коп. - 3% річних, 785 (сімсот вісімдесят п`ять) грн. 22 коп. - інфляційних втрат та 1 921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн. 00 коп. - судового збору.

3. В частині позовних вимог про стягнення з Фізичної особи-підприємця Захарова Олександра Костянтиновича 310, 48 грн. інфляційних втрат відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 24.05.2019.

Суддя Т.В. Лутак