Рішення

від 20.05.2019 по справі 912/3644/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

вул.В`ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25022,

тел/факс: 22-09-70/24-09-91 E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2019 рокуСправа № 912/3644/17 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Вавренюк Л.С., за участю секретаря судового засідання Скопець В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 912/3644/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокомплекс"

до відповідачів:

1. Устинівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області,

2. Головного управління Державної казначейської служби України у Кіровоградській області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Нива", 28600

про стягнення 403 621, 86 грн.

Представники:

від позивача - Тертична В.П., виконавчий директор, наказ №77 від 21.05.2018;

від відповідача 1 (Устинівський РВ ДВС Головного ТУЮ у Кіровоградській області) - Калініна А.О., довіреність № 131 від 21.01.2019;

від відповідача 2 (ГУ ДКСУ у Кіровоградській області) - Новохатський В.І., довіреність № 13-7/39-280 від 15.01.2019;

від третьої особи - участі не брали.

1. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрокомплекс" (надалі - ТОВ "Агрокомплекс") 07.12.2017 звернулось до Господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою про стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Кіровоградській області 403621,86 грн в рахунок відшкодування шкоди, завданої незаконними діями Відділу державної виконавчої служби Устинівського районного управління юстиції Кіровоградської області.

Позовна заява мотивована тим, що постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 09.01.2014 у справі №811/3461/13-а встановлено протиправність дій Відділу державної виконавчої служби Устинівського районного управління юстиції Кіровоградської області щодо арешту та реалізації майна позивача - насіння пшениці у кількості 19312 кг та насіння соняшника в кількості 29142,40 кг, внаслідок чого позивачу завдано матеріальної шкоди у розмірі 403 621,86 грн.

Позивач, посилаючись, зокрема, на ст.ст. 1166, 1173 та 1192 Цивільного кодексу України, вважає, що шкода, завдана йому незаконними діями відповідача-1, підлягає відшкодуванню за рахунок Державного бюджету України, розпорядником якого у спірних правовідносинах є Головне управління Державної казначейської служби України у Кіровоградській області.

Відповідач 1 - Устинівський районний відділ Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області у відзиві на позов позовні вимоги заперечує у повному обсязі, зазначаючи про пропуск позивачем строку позовної давності. На думку відповідача 1, перебіг строку позовної давності для звернення позивача у даній справі до суду, почався 11.11.2010, з моменту складання актів опису та арешту майна серії АА 866989 та серії АА 866987, при проведенні виконавчих дій та складанні яких був присутній директор ТОВ "Агрокомплекс". Тобто, як зазначає відповідач 1, позивач дізнався про порушення свого права з дня фактичного вибуття майна з його володіння, а не з дня набрання законної сили постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 09.01.2014 у справі №811/3461/13-а, з чого випливає, що останнім днем звернення до суду з даним позовом є 12.11.2013 (а.с. 1-175 том 2, а.с. 27-60 том 4).

Відповідач 2 - Головне управління Державної казначейської служби України у відзиві на позов зазначає про відсутність підстав для задоволення позову у зв`язку з недоведеністю позивачем факту заподіяння шкоди, причинно-наслідкового зв`язку між зазначеними позивачем діями органів державної влади та негативними для нього наслідками .

У відповіді на відзиви (а.с. 69-82 том 4) позивач наполягає на непропущенні ним позовної давності та наводить судову практику, згідно з якою, на його думку, позовна давність не пропущена. Так, позивач наводить перелік постанов: від 19.06.2018 у справі № 910/23967/16 Великої Палати Верховного Суду; від 30.03.2018 у справі № 916/219/16, від 23.08.2018 у справі № 904/8399/17, від 19.09.2018 у справі № 686/3471/17, від 28.11.2018 у справі № 568/494/16-ц, від 11.12.2018 у справі № 607/10827/16-ц, від 21.12.2018 у справі № 905/1071/17 Верховного Суду; від 26.10.2016 у справі № 906/1622/15, від 12.04.2017 у справі № 906/915/16, від 23.10.2017 у справі № 910/769/17 Вищого господарського суду України. Відтак, позивач вважає, що ним дотримано трирічний строк позовної давності для звернення до суду та посилається на дату набрання законної сили постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 09.01.2014 - 18.12.2014 (а.с. 93-94 том 1, а.с.61-63 том 4).

Третьою особою - ТОВ "Нива" ще 01.02.2018 подано суду заяву про підтримання позову ТОВ "Агрокомплекс" (а.с. 207 том 2).

2. Заяви, клопотання сторін.

Устинівський районний відділ Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області просив застосувати позовну давність.

ТОВ "Нива" ще 01.02.2018 просило здійснювати розгляд справи без присутності його представника.

3. Процесуальні дії у справі.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 01.02.2018 позов задоволено повністю. Стягнуто з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Кіровоградській області на користь ТОВ "Агрокомплекс" 403621,86 грн в рахунок відшкодування шкоди, завданої незаконними діями Відділу державної виконавчої служби Устинівського районного управління юстиції Кіровоградської області. Стягнуто з Устинівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області на користь ТОВ "Агрокомплекс" 6054,33 грн судового збору.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.05.2018 рішення Господарського суду Кіровоградської області від 01.02.2018 у справі №912/3644/18 залишено без змін. Постановою Верховного суду України від 26.11.2018 рішення Господарського суду Кіровоградської області від 01.02.2018 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.05.2018 у справі №912/3644/17 скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.

08.01.2019 матеріали справи № 912/3644/17 надійшли до господарського суду Кіровоградської області. Згідно протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями від 09.01.2019 дану справу призначено судді Макаренко Т.В. Ухвалою від 09.01.2019 суддею Макаренко Т.В. прийнято справу № 912/3644/17 до свого провадження та призначено до розгляду у підготовчому засіданні на 04.02.2019.

Ухвалою від 19.02.2019 закрито підготовче засідання та призначено справу №912/3644/17 до судового розгляду по суті на 01.03.2019.

У судовому засіданні 01.03.2019 оголошено перерву до 21.03.2019, а у судовому засіданні 21.03.2019 оголошено перерву 29.03.2019.

Однак, суддя Макаренко Т.В., в провадженні якої перебувала дана справа 29.03.2019 тимчасово непрацездатна. Крім того, відповідно до наказу голови суду № 13 від 22.03.2019 в період з 07 по 12 квітня 2019 року суддя Макаренко Т.В. буде перебувати у відрядженні по підготовці суддів окружних господарських судів в Дніпропетровському регіональному відділенні Національної школи суддів України в м. Дніпро.

Враховуючи те, що суддя Макаренко Т.В., в провадженні якої перебувала справа №912/3644/17, у зв`язку з вищевикладеними обставинами не могла продовжувати розгляд даної справи більше чотирнадцяти днів, що могло перешкодити розгляду справи №912/3644/17 у строки, встановлені Господарським процесуальним кодексом України, враховуючи вимоги частини другої статті 195 вказаного кодексу, а також з огляду на те, що 01.04.2019 закінчується строк розгляду вказаної справи по суті відповідно до інформаційної довідки помічника судді ОСОБА_1 від 29.03.2019, розпорядженням керівника апарату господарського суду від 29.03.2019 №13 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 912/3644/17.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.03.2019 дану справу призначено судді Вавренюк Л.С.

Ухвалою від 29.03.2019 суддею Вавренюк Л.С. прийнято справу до свого провадження та призначено розгляд справи по суті на 24.04.2019.

У судових засіданнях 24.04.2019 та 06.05.2019 оголошувались перерви до 06.05.2019 та до 20.05.2019 відповідно.

Представники позивача та відповідачів у судовому засіданні по розгляду справи по суті 06.05.2019 підтримали свої позиції, викладені у заявах по суті. У судовому засіданні після перерви 20.05.2019 брали участь представники позивача та відповідача 1.

Учасники судового процесу, що не були присутні у судових засіданнях повідомлялись ухвалами-повідомленнями, які ними отримані, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень, а також відповідною роздруківкою із сайту "Укрпошта".

4. Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

01.09.2009 між ТОВ "Нива" та ТОВ "Агрокомплекс" укладено договір № 3 про спільну діяльність, за умовами якого сторони зобов`язались шляхом об`єднання майна та зусиль спільно діяти в сфері вирощування сільськогосподарських культур для досягнення наступних спільних господарських цілей: впровадження новітніх технологій по підготовці площ земельних ділянок, сівбі, догляду та збирання сільськогосподарських культур з метою отримання прибутку (далі - договір, а.с. 29-30 том 1).

Відповідно до пунктів 3, 4 такого договору доля ТОВ "Нива" складає 14%, доля ТОВ "Агрокомплекс" - 86%.

Пунктом 6.1 договору визначено, що фактичний розподіл зібраної продукції здійснюється сторонами згідно окремого балансу, який надається ТОВ "Агрокомплекс".

Вказаний договір підписаний сторонами, скріплений печатками та зареєстрований у Долинській міжрайонній державній податковій інспекції 30.09.2009.

31.05.2010 сторонами договору підписано доповнення, відповідно до якого пункт 5.1 договору доповнено умовою про те, що визначення розміру паю кожної сторони в грошовому виразі здійснюється після закінчення виконання договору про спільну діяльність. При цьому вартість паю кожної сторони визначається, виходячи з грошової оцінки спільної пайової власності сторін та з урахуванням сум взаємних розрахунків, шляхом оформлення окремого балансу (а.с. 31 том 1).

Окрім того, між ТОВ "Нива" та ТОВ "Агрокомплекс" 13.05.2010 укладено ще один договір про спільну діяльність № 3 (далі - договір 2, а.с. 33-35 том 1).

30.10.2010 ТОВ "Нива" та ТОВ "Агрокомплекс" підписали окремий баланс розподілу паїв та розподіл продукції згідно з договорами про спільну діяльність від 01.09.2009 та 13.05.2010. Товариства зазначили, що частка ТОВ "Нива" склала 19 312,00 кг озимої пшениці та 29 142,40 кг соняшника. Вказана частка залишається у ТОВ "Агрокомплекс" в рахунок погашення заборгованості. Претензії відносно поділу пайової власності у сторін відсутні (а.с. 65 том 1).

11.11.2010 державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Устинівського районного управління юстиції Федотовим С.В. при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження про стягнення з ТОВ "Нива" на користь фізичних та юридичних осіб штрафу та боргів проведено опис майна, а саме: насіння озимої пшениці вагою 19 312,00 кг та насіння соняшника вагою 29142,40 кг, що знаходилось в складському приміщенні ТОВ "Агрокомплекс". На вказане майно накладено арешт та передано на відповідальне зберігання директору ТОВ "Агрокомплекс" ОСОБА_2 (а.с. 68-71 том 1).

Водночас на Акті опису й арешту майна від 11.11.2010 № АА 866987, що фіксує опис насіння озимої пшениці вагою 19312 кг, опис розпочато 16:40 год., закінчено 17:05 год. відсутній підпис вказаної повноважної особи, лише зазначено її паспортні данні, проте при огляді оригіналу такого Акту, який наявний в матеріалах виконавчого провадження та наданий відповідачем 1 для огляду судом, в судовому засіданні з`ясувалась наявність підпису директора ТОВ "Агрокомплекс", відсутній підпис був лише на примірнику самого ТОВ "Агрокомплекс" (а.с. 68-69 том 1).

У Акті опису і арешту від 11.11.2010 серія АА № 866989, що фіксує опис насіння соняшника вагою 29 142,40 кг, опис розпочато 15:50, закінчено 16:15 наявний підпис ОСОБА_2 і в розділі про отримання майна на зберігання і в розділі про попередження про кримінальну відповідальність в розділі про отримання копії акта опису та арешту майна (а.с. 70-71 том 1).

Крім того в матеріалах справи міститься лист від 23.11.2010 за підписом директора ТОВ "Агрокомплекс", адресований начальнику відділу державної виконавчої служби Устинівського районного управління юстиції, у якому повідомляється, що 11 листопада 2010 року державним виконавцем Федотовим С.В. по зведеному виконавчому провадженню проведено опис майна ТОВ "Агрокомплекс": по акту серії АА № 866987 від 11.11.2010 - зерно пшениці в кількості 19312 кг на суму 25 000 грн; по акту серії АА № 866989 (серії АА 281810) від 11.11.2010 - насіння соняшника в кількості 29 142,2 кг на суму 100 000 грн. Далі, у листі повідомляється, що у зв`язку з тим, що при проведенні опису виконавцем не надано доказів належності описаного майна ТОВ "Нива" та враховуючи, що описане майно є власністю ТОВ "Агрокомплекс", яке не є зобов`язаною стороною по зведеному виконавчому провадженню, директор ТОВ "Агрокомплекс" пропонує для запобігання можливого спричинення шкоди товариству виключити з акту опису майно, яке було описано державним виконавцем по переліченим вище актам. Також директор ТОВ "Агрокомплекс" просить надати копії документів на підставі яких зроблено висновок про склад, ціну та належність описаного майна ТОВ "Нива" (а.с. 72 том 1).

23.12.2010 між відділом державної виконавчої служби Устинівського районного управління юстиції та ПП "Нива ОСОБА_3 ." укладено договори № 1210214 та № 1210215, відповідно до яких відділ державної виконавчої служби Устинівського районного управління юстиції передав ПП "Нива-В.Ш." насіння озимої пшениці вагою 19 312,00 кг та насіння соняшника вагою 29 142,40 кг для проведення аукціону з реалізації вказаного арештованого майна (а.с. 84-85, 86-87 том 1).

Ухвалою Устинівського районного суду Кіровоградської області від 29.12.2010 за позовом ТОВ "Агрокомплекс" відкрито провадження у справі про виключення майна з акту опису і арешту (насіння соняшника вагою 29 142,40 кг та насіння пшениці вагою 19 312 кг) (а.с. 90 том 1).

30.12.2010 начальником відділу державної виконавчої служби Устинівського районного управління юстиції прийнято постанову ВП № 21280205 про зупинення виконавчого провадження про стягнення боргу з ТОВ "Нива" в частині реалізації майна до розгляду вказаної справи по суті (а.с. 92 том 1).

Ухвалою Устинівського районного суду Кіровоградської області від 02.03.2011 залишено без розгляду позов ТОВ "Агрокомплекс" про виключення майна з акту опису і арешту.

Постановою начальника відділу державної виконавчої служби Устинівського районного управління юстиції від 14.03.2011 поновлено виконавче провадження ВП № 21280205 про стягнення боргу з ТОВ "Нива" в частині реалізації арештованого майна.

Листом № 27 від 21.03.2011 директор ТОВ "Агрокомплекс" звернувся до Начальника відділу державної виконавчої служби Устинівського РУЮ ОСОБА_4 , у якому зазначає, що йому стало відомо про виставлення спірного майна (насіння озимої пшениці вагою 19 312,00 кг та насіння соняшника вагою 29 142,40 кг) 16.03.2011 на торги, які відбудуться 01.04.2011 (а.с. 109 том 1).

ТОВ "Агрокомплекс" подав адміністративний позов від 23.03.2011 до Кіровоградського окружного адміністративного суду про скасування актів опису та арешту від 11.11.2010 (а.с. 99-103 том 2).

Спірне майно (насіння озимої пшениці вагою 19 312,00 кг та насіння соняшника вагою 29 142,40 кг) було продано 26.04.2011 на аукціоні з реалізації майна приватним підприємством "Нива ОСОБА_5 ", що підтверджується протоколом № 1210214 (а.с. 131-132 том 2).

27.04.2011 ТОВ "Агрокомплекс" подано до Кіровоградського окружного адміністративного суду заяву про зміну позовних вимог, відповідно до якої просить визнати незаконними дії відділу державної виконавчої служби та начальника відділу державної виконавчої служби Устинівського районного управління юстиції Федотова Сергія Валерійовича, пов`язані з описом, арештом, оцінкою та реалізацією майна, насіння пшениці в кількості 19 312 кг та насіння соняшника в кількості 29 142,40 кг; визнати незаконними та скасувати рішення відділу державної виконавчої служби та начальника відділу державної виконавчої служби Устинівського районного управління юстиції Федотова Сергія Валерійовича, пов`язані з описом, арештом, оцінкою та реалізацією майна, насіння пшениці в кількості 19 312 кг та насіння соняшника в кількості 29 142,40 кг (а.с. 138 том 2).

Вказане вище свідчить, що ТОВ "Агрокомплекс" 27.04.2011 був обізнаний про реалізацію спірного майна (насіння пшениці в кількості 19 312 кг та насіння соняшника в кількості 29 142,40 кг), а отже про втрату майна, вартість саме якого позивач й просить стягути з відповідача у даній справі, як матеріальну шкоду, заподіяну останнім.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 09.01.2014 у справі № 811/3461/13-а, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2014 та постановою Верховного Суду від 07.02.2018, визнано протиправною постанову відділу державної виконавчої служби Устинівського районного управління юстиції Кіровоградської області від 14.03.2011 про поновлення зведеного виконавчого провадження щодо стягнення коштів з ТОВ "Нива"; визнано протиправними дії відділу державної виконавчої служби Устинівського районного управління юстиції Кіровоградської області стосовно реалізації насіння пшениці у кількості 19 312 кг та насіння соняшника - 29 142,40 кг, на які було накладено арешт 11.11.2010 в межах зведеного виконавчого провадження про стягнення коштів з ТОВ "Нива" (а.с. 77-81, 82-83 том 1).

Постановою від 07.02.2018 Верховний Суд постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 9 січня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2014 року у справі №811/3461/13-а залишив без змін.

У відповідності до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи, або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи наведене, суд вважає доведеними обставини протиправності дій відповідача-1 щодо реалізації насіння пшениці у кількості 19312 кг та насіння соняшника у кількості 29142,40 кг, належних ТОВ "Агрокомплекс". Отже, факт неправомірності дій державного виконавця на момент розгляду господарським судом спору про відшкодування шкоди вже встановлений судовим рішенням, яке набрало законної сили і воно є преюдиціальним для вирішення даного спору.

При цьому, слід звернути увагу, що, як вбачається з ухвали Устинівського районного суду від 21.04.2011 у справі №4-с-1/2011, на яку в обґрунтування поданих заперечень посилається відповідач-1, судом під час розгляду скарги ТОВ "Нива" про визнання дій відділу державної виконавчої служби Устинівського районного управління юстиції та приватного підприємства "Нива-В.Ш." щодо відновлення виконавчого провадження, організації та проведення прилюдних торгів по реалізації описаного і арештованого рухомого майна незаконними, не встановлювались обставини щодо правомірності/неправомірності дій відповідача-1 в частині реалізації спірного майна. Судом відмовлено у задоволенні поданої скарги у даній справі, з мотивів недоведення ТОВ "Нива" порушення його прав і свобод під час виконання державним виконавцем судового рішення. В скарзі ТОВ "Нива" в частині визнання незаконними дій приватного підприємства "Нива ОСОБА_6 В. ОСОБА_7 ." щодо організації та проведення прилюдних торгів з реалізації описаного та арештованого рухомого майна судом відмовлено, так як суб`єктом оскарження за цією категорією є державний виконавець чи інша посадова особа державної виконавчої служби, а приватне підприємство "Нива-В.Ш." не є суб`єктом оскарження.

Таким чином, висновки та обставини, встановлені Устинівським районним судом під час розгляду справи №4-с-1/2011 не протирічать обставинам, встановленим у постанові Кіровоградського окружного адміністративного суду у справі №811/3461/13-а, та не свідчать про правомірність дій відповідача-1 при реалізації спірного майна, як на те посилається останній.

Предметом спору у даній справі є матеріально-правова вимога товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокомплекс" до Устинівського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області про стягнення грошових коштів в якості відшкодування шкоди в розмірі 403 621,86 грн, що є вартістю насіння пшениці у кількості 19 312 кг та насіння соняшника у кількості 29 142,40 кг (далі - спірне майно), у зв`язку з незаконними діями державного виконавця Устинівського районного відділу ДВС.

Як встановлено судом, власником вилученого насіння озимої пшениці та соняшника є товариство з обмеженою відповідальністю "Агрокомплекс".

Отже, неправомірні дії Устинівського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області щодо реалізації належного позивачу майна з метою погашення заборгованості третьої особи перебувають в прямому причинно-наслідковому зв`язку з втратою належного позивачу майна.

Норми статті 1192 Цивільного кодексу України надають потерпілому право вибору способу відшкодування шкоди. При розгляді спору про відшкодування шкоди шляхом покладення на особу обов`язку відшкодувати її в натурі (надати річ того ж роду і якості, полагодити пошкоджену річ тощо) слід серед іншого встановити можливість відшкодування шкоди в натурі винною особою.

Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Сума завданої шкоди у вигляді вартості втраченого насіння підтверджена Експертним висновком В-1011 від 04.12.2017 (а.с. 84 том 1).

Таким чином, враховуючи, що судовим рішенням встановлено неправомірність дій державного виконавця, а також підтвердженим є розмір шкоди у сумі 403621,86 грн, матеріалами справи підтверджено причинно-наслідковий зв`язок між протиправними діями відповідача 1 та завданням позивачу шкоди, господарський суд дійшов висновку про обгрунтованість вимог позивача.

Водночас у відзиві на позов № 1975 від 10.01.2018 Устинівський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області заявив про застосування позовної давності при вирішенні спору.

Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, то суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 Цивільного кодексу України (надалі - ЦКУ) і вирішити питання про наслідки такого спливу.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦКУ).

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (п. 51 рішення від 22.10.1996 за заявами № 22083/93, № 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; п. 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦКУ).

У ч. 4 ст. 267 ЦКУ передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Визначення початку відліку позовної давності міститься в ст. 261 ЦКУ, зокрема, відповідно до ч. 1 цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Для визначення моменту виникнення права на позов важливим є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти.

При цьому, за змістом зазначеної норми (статті 261 ЦКУ) законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об`єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.

Якщо встановити день, коли особа довідалась про порушення права або про особу, яка його порушила, неможливо, або наявні докази того, що особа не знала про порушення права, хоч за наявних умов повинна була знати про це, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа повинна була довідатися про порушення свого права.

Під можливістю довідатись про порушення права або про особу, яка його порушила, в цьому випадку слід розуміти передбачувану неминучість інформування особи про такі обставини, або існування в особи певних зобов`язань, як міри належної поведінки, в результаті виконання яких вона мала б змогу дізнатись про відповідні протиправні дії та того, хто їх вчинив.

Початок перебігу позовної давності у цій справі за позовом ТОВ "Агрокомплекс" про стягнення шкоди з Державного бюджету України пов`язується з певними моментами (фактами) завдання такої шкоди, які свідчать про порушення майнових прав ТОВ "Агрокомплекс", а не пов`язується з моментом набрання законної сили рішенням суду, яким визнано протиправними дії органу державної виконавчої служби, як наполягає позивач.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦКУ правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Стаття 317 ЦКУ визначає зміст права власності, так власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Господарським судом встановлено, що позивач - ТОВ "Агрокомплекс" в особі його директора - ОСОБА_2 був присутній 11.11.2010 під час опису та арешту спірного майна та передачі його на відповідальне зберігання останьому, як майна, що належить боржнику за виконавчим провадженням - ТОВ "Нива", тобто позивач був обізнаний з 11.11.2010 про його обмеження у праві розпоряджатись та користуватись спірним майном, що є складовими права власності. Дана обставина підтверджується поясненнями як поясненнями самого представника позивача у судовому засідані по розгляду справи по суті, а також змістом актів опису й арешту майна від 11.11.2010 (а.с. 68-69, 70-71 том 1).

11.11.2010 позивачу стало відомо про порушення його права власності на спірне майно, оскільки в цей день державним органом в особі відповідача 1 описано й арештовано майно, як майно ТОВ " ОСОБА_8 ". Крім того, позивачу також було відомо й про особу, яка порушила право позивача, тобто орган державної виконавчої служби в особі державного виконавця. Дана обставина не заперечується самим позивачем у справі.

Також, господарським судом встановлено, що позивачу було достеменно відомо 27.04.2011 про реалізацію спірного майна 26.04.2011, що підтверджується матеріалами справи, а саме відповідною заявою позивача від 27.04.2011 (а.с. 149 том 2), тобто про фактичне вибуття такого майна з його володіння, що є останньою складовою права власності.

Відтак, процес порушення права власності на спірне майно позивача є триваючим з моменту опису та арешту майна, коли майно залишилось у володінні позивача, проте було заборонено ним розпоряджатись і користуватись в наслідок накладення арешту органом ДВС і до моменту реалізації майна - тобто фактичне вибуття із володіння позивача спірного майна, про відшкодування вартості якого, у вигляді шкоди, позивачем й подано у даній справі позов.

Майно остаточно вибуло з права власності позивача в день його реалізації, тобто 26.04.2011, а отже було ним втрачено.

27.04.2011 позивач вже знав про порушення свого права щодо власності на майно, що було описано та арештовано 11.11.2010 відповідачем 1 у справі та про особу, яка його порушила, з цього моменту для позивача й розпочався відлік строку, обумовленого ч. 1 ст. 261 ЦКУ.

Водночас позивач звернувся із позовом, що розглядається у справі № 912/3644/17 лише 07.12.2017, тобто з пропуском строку позовної давності, а отже набагато пізніше, а ніж три роки з моменту достеменної обізнаності про реалізацію майна - 26.04.2011 (6 років 7 місяців) і тим більше з моменту опису та накладення арешту майна - 11.11.2010 (6 років та 11 місяців).

Позивач помилково пов`язує початок відліку позовної давності з моментом набрання законної сили (18.12.2014) постановою адміністративного суду від 09.01.2014 у справі № 811/1346/13-а, необхідно за початок такого відліку брати момент, коли позивач довідався про порушення свого права або про особу, яка його порушила та з якого у позивача дійсно виникло право на звернення до суду з позовом у даній справі.

Саме встановлення обставин виникнення такого права на звернення до суду і з`ясування, коли саме позивач довідався про порушення його права або інтересів щодо права власності на майно - насіння озимої пшениці вагою 19 312,00 кг та насіння соняшника вагою 29 142,40 кг є необхідними умовами для правильного вирішення спору, зокрема, в частині встановлення обставин, повязаних з початком перебігу позовної давності, саме на що й вказав Верховний Суд у своїй постанові від 26.11.2018 у даній справі (а.с. 213-222 том 3).

Також Верховний Суд у даній справі дійшов висновку про помилковість пов"язання початку відліку позовної давності у даній справі з моментом набрання законної сили постановою адміністративного суду, на чому саме й наполягає позивач у справі.

Відповідно до змісту ч. 5 ст. 310 та ч. 1 ст. 316 Господарського процесуального кодексу України вказівки та висновки суду касаційної інстанції, у зв"язку з якими скасовано судові рішення, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.

З огляду на наведене вище, а також обов"язковість висновку Верховного суду для суду першої інстанції при новому розгляді справи, господарський суд дійшов переконливого висновку, що позивачем пропущено строк позовної давності, що відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦКУ є підставою для відмови в позові.

5. Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

Твердження позивача про початок відліку позовної давності з моменту набрання законної сили постановою адміністративного суду є хибним, що досліджено у п. 4 даного рішення.

Посилання позивача на чисельні постанови вищих інстанцій в інших справах не є обставиною, яка може бути покладеною в основу та обґрунтування поданого позову у даній справі. Постанови Верховного Суду не є належними доказами в розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України.

Відсутність належного доказу до 18.12.2014, на чому наполягає позивач не є обставиною, що позбавляє права позивача звернутися до суду як з моменту опису й арешту майна так й з моменту реалізації майна з позовом щодо стягнення суми завданої шкоди з органу державної виконавчої служби, спричиненої останьою.

Крім того, господарський суд вважає слушною думку відповідача 1, що відповідно до ч. 2 ст. 21 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції на час звернення ТОВ "Агрокомплекс із позовом до Кіровоградського окружного адміністративного суду) вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір.

Отже, позивач мав право на звернення із позовом про відшкодування шкоди разом із позовом, що поданий до Кіровоградського окружного адміністративного суду ще у березні 2011 року, проте не скористався ним.

Відповідно до ч. 5 ст. 267 ЦКУ якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Водночас суд не знайшов поважних причин пропущення позовної давності позивачем. До того ж, позивачем не заявлено про такі причини. Більш того, за твердженням позивача, на чому саме наполягає й його представник у судовому засіданні, позовна давність не є пропущеною, оскільки позивач вважає, що такий строк має обчислюватись саме з моменту набрання законної сили постановою адміністративного суду, що прямо суперечить висновкам Верховного Суду, викладених у постанові від 26.11.2018 у даній справі, які в силу приписів ч. 5 ст. 310 та ч. 1 ст. 316 Господарського процесуального кодексу України є обов`язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

6. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Статтею 13 Конституції України встановлено, що держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 56 Конституції України встановлено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Крім того, відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованої Україною 17.07.1997, кожна людина, права і свободи якої викладені у цій Конвенції, порушуються, має ефективний засіб захисту у відповідному національному органі незалежно від того, що порушення було вчинене особами, які діяли в офіційній якості.

Право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном передбачено ст.1 Першого протоколу до Конвенції, відповідно до якої ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Згідно зі ст. 1173 ЦКУ шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи (стаття 1174 ЦКУ).

Згідно ч. 2 ст. 87 Закону України "Про виконавче провадження" збитки, завдані державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час проведення виконавчого провадження, підлягають відшкодування в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з ст. 257 ЦКУ загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За приписами ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

7. Висновки за результатами розгляду справи.

Позовні вимоги ТОВ "Агрокомплекс" є обґрунтованими, проте з огляду на заявлення відповідачем-1 про сплив позовної давності та ненаведення позивачем поважності причин пропуску позовної давності, господарський суд, на підставі ч. 4 ст. 267 ЦКУ відмовляє у задоволенні позову.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 73-80, 126, 129, 221, 232-233, 236-238, 240-242, ч. 5 ст. 310, ст.ст. 316, 326-327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Кіровоградської області.

Копії рішення направити сторонам у справі, а саме:

позивачу - Товариству з обмеженою відповідальністю "Агрокомплекс" за адресою: 28600, Кіровоградська область, Устинівський район, смт. Устинівка, вул. В Чорновола, буд.16;

відповідачу 1 - Устинівському районному відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області за адресою: 28600, Кіровоградська область, АДРЕСА_1 район, смт. Устинівка, вул. Благодатна, буд 1;

відповідачу 2 - Управлінню державної казначейської служби України у Кіровоградської області за адресою: 25022, м.Кропивницький, просп. Винниченка, буд 1а;

третій особі - Товариству з обмеженою відповідальністю "Нива" за адресою: 28600, Кіровоградська область, смт. Устинівка, вул. Миру, 61.

Дата складення повного рішення 24.05.2019.

Суддя Л.С. Вавренюк