Рішення

від 23.05.2019 по справі 926/957/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

58000, м. Чернівці, вул. О.Кобилянської, 14, тел. 55-09-34, е-mail: inbox@cv.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

23 травня 2019 року Справа № 926/957/19 Суддя Ковальчук Тетяна Іванівна , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 926/957/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Промтех-пак» , м. Жидачів Львівської області,

до Підприємства «ДІМ» Чернівецького обласного товариства інвалідів «Мир та добробут інвалідам» , м. Чернівці,

про стягнення боргу та штрафних санкцій у сумі 189816,29 грн.

за участю секретаря судового засідання Боднарчука В.В.,

представників:

позивача - Куцак О.М., адвокат, ордер серія ДН № 001833 від 13.04.2019 р.,

відповідача - не з`явився,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Промтех-Пак» звернулося з позовом до Підприємства «ДІМ» Чернівецького обласного товариства інвалідів «Мир та добробут інвалідам» , м. Чернівці, про стягнення грошових коштів у сумі 189816,29 грн., у тому числі 153838,96 грн. основного боргу, 14213,37 грн. пені, 5616,50 грн. 3% річних та 16147,46 грн. інфляційного збільшення боргу за невиконання зобов`язань за договором поставки № 3103/8 від 31.03.2014 р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на порушення умов договору поставки № 3103/8 від 31.03.2014 р. відповідач не оплатив вартість відвантаженого йому по видаткових накладних № 22092 від 22.09.2017 р. та № 26022 від 26.02.2018 р. товару на суму 153838,96 грн., у зв`язку з чим за період прострочення платежу йому нараховано пеню та компенсаційні платежі на підставі статті 625 Цивільного кодексу України.

Ухвалою суду від 03.04.2019 року відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження за участю представників сторін, призначено справу до розгляду по суті на 23.04.2019 р., відповідача зобов`язано до дати першого судового засідання надати відзив на позов, докази на його підтвердження, заяву із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного провадження, якщо такі заперечення наявні.

Письмовий відзив на позов відповідачем не поданий.

У судовому засіданні 23.04.2019 р. представник позивача позов підтримав, пояснив, що між сторонами було укладено договір поставки, на виконання якого позивач поставляв відповідачеві товар на умовах відстрочення платежів, однак відповідач не оплатив повну вартість товару, в зв`язку з чим просив задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача в судовому засіданні 23.04.2019 р. проти позовних вимог не заперечував, пояснив, що через дії третіх осіб посадові особи відповідача не мають доступу до приміщення офісу та документації з господарсько-фінансової діяльності підприємства, в зв`язку з чим органами Національної поліції здійснюється досудове розслідування. З огляду на вказані обставини з метою уточнення сум заборгованості просив відкласти розгляд справи.

Враховуючи повідомлені представником відповідача обставини та відсутність заперечень у представника позивача, суд усною ухвалою від 23.04.2019 р. оголосив перерву в судовому засіданні до 23.05.2019 р.

21.05.2019 р. від Підприємства «ДІМ» ЧОТІ «Мир та добробут інвалідам» через канцелярію суду надійшла заява про перенесення засідання 23.05.2019 р. у зв`язку з хворобою адвоката.

У судове засідання 23.05.2019 р. представник відповідача не з`явився.

Представник позивача в судовому засіданні 23.05.2019 р. проти відкладення розгляду справи заперечив, зазначив, що до заяви відповідача не додано доказів на підтвердження представництва інтересів останнього будь-яким адвокатом та що такий адвокат не має змоги взяти участь у судовому засіданні через хворобу, у зв`язку з чим представник позивача вважає, що відповідач намагається затягнути розгляд справи.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950) кожен має право на судовий розгляд своєї справи упродовж розумного строку. Строки, що встановлюються судом (наприклад, строк для усунення недоліків позовної заяви чи апеляційної скарги), повинні відповідати принципу розумності. Визначаючи (на власний розсуд) тривалість строку розгляду справи, суд враховує принципи диспозитивності та змагальності, граничні строки, встановлені законом, для розгляду справи при визначенні строків здійснення конкретних процесуальних дій, складність справи, кількість учасників процесу, можливі труднощі у витребуванні та дослідженні доказів тощо. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У даній справі суд заслухав пояснення представника відповідача по суті спору в судовому засіданні 23.04.2019 р., про дату, час і місце судового засідання після оголошеної перерви - 23.05.2019 р., представник відповідача повідомлений належним чином (а.с. 37).

За клопотанням представника відповідача Підприємству «ДІМ» судом надано достатній час - упродовж місяця, для вирішення питань, пов`язаних з участю у судовому процесі з розгляду справи № 923/957/19.

Однак, відповідач, заявляючи про чергове відкладення розгляду справи з причин хвороби адвоката, не надав будь-яких доказів на підтвердження таких обставин, не повідомив інших поважних причин для відкладення судового засідання.

З урахуванням викладеного та заперечень представника позивача, суд доходить висновку, що не обгрунтоване поважними причинами повторне відкладення розгляду справи порушує право позивача на судовий розгляд його справи впродовж розумного терміну, в зв`язку з чим заява відповідача про перенесення судового засідання задоволенню не підлягає.

У зв`язку з неподанням письмового відзиву на позов справу розглянуто за наявними в ній матеріалами (частина 9 статті 165 ГПК України).

Представник позивача в судовому засіданні 23.05.2019 р. пояснив, що доповнень до наданих у судовому засіданні 23.04.2019 р. пояснень по суті не має, зробив усну заяву про подання протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду доказів понесених позивачем витрат на правову допомогу для їх розподілу між сторонами.

Заслухавши пояснення представників сторін у судовому засіданні 23.04.2019 р., пояснення і заяву представника позивача про надання доказів понесених витрат на допомогу адвоката в судовому засіданні 23.05.2019 р., розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд встановив наступне.

31 березня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Промтех-пак» (Постачальник) та Підприємством «ДІМ» ЧОТІ «Мир та добробут інвалідам» (Покупець) було укладено договір поставки № 3103/8 (далі - Договір поставки, а.с. 6).

Згідно з указаним Договором сторони домовилися, що Постачальник зобов`язується забезпечити поставку товару та передати його у власність Покупця, а Покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного Договору (пункт 1.1).

Відповідно до пункту 1.2 Договору поставки предметом поставки є паперові мішки, тип, конструкція, кількість, ціна та вартість яких вказується окремими специфікаціями в додатках, що є невід`ємною частиною Договору.

Загальна кількість товару складає 500000 шт. і за домовленістю сторін може бути змінена шляхом підписання додаткової угоди (пункт 1.3).

Згідно з пунктами 2.2, 5.1, 7.1 Договору поставки загальна кількість Товару, що поставляється в одній партії, визначається на підставі письмової заявки Покупця, ціна за одиницю товару зазначається в додатках-специфікаціях, оплата товару проводиться з відтермінуванням платежу до 30-ти календарних днів від дати відвантаження товару, за домовленістю сторін допускаються інші умови оплати, про що вказується в специфікації на окрему партію товару.

Відповідно до пунктів 12.1, 12.2 Договір поставки набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2014 р., а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання, за згодою сторін договір може бути пролонгованим на наступний рік.

Як пояснили представники сторін у судовому засіданні 23.04.2019 р., Договір поставки щорічно продовжувався шляхом складання додатків до нього у вигляді Специфікацій на паперові мішки, унаслідок чого Договір поставки є чинним на даний час.

Так, до позовної заяви додано копії підписаного сторонами Додатку № 22 від 22.09.2017 р. до Договору № 3103/8 31.03.2014 р.

Згідно вказаного Додатку сторони узгодили поставку відповідачеві товару - паперових мішків клапанних обумовленої конструкції у кількості 13490 шт. на загальну вартість 81614,50 грн. з ПДВ, всі інші вимоги згідно з умовами Договору № 3103/8 31.03.2014 р. (а.с. 7).

На виконання вказаного Додатку позивач по видатковій накладній № 22092 від 22.09.2017 р. поставив, а відповідач прийняв без зауважень чи будь-яких інших застережень товар - мішки паперові у кількості 13490 шт. загальною вартістю 81614,56 грн. з ПДВ (а.с. 9,10).

Аналогічно, сторонами було укладено Додаток № 24 від 26.02.2018 р. до Договору № 3103/8 31.03.2014 р. на поставку мішків паперових клапанних у кількості 12150 шт. на загальну суму 81162,00 грн. з ПДВ, поставка яких відповідачеві відбулася згідно з видатковою накладною № 26022 від 26.02.2018 р. на суму 81162,05 грн. (а.с. 8, 11, 12).

Всього згідно вказаних Додатків і видаткових накладних позивач поставив відповідачеві товар на суму 162776,61 грн. (81614,56 грн. + 81162,05 грн.).

З акту звірки взаємних розрахунків між позивачем і відповідачем станом на 13.12.2018 р. видно і визнано представником відповідача в судовому засіданні 23.04.2019 р., що з урахуванням існуючого сальдо розрахунків на користь позивача в сумі 135062,35 грн. на дату 01.09.2017 р. та здійснених відповідачем платежів за отриманий товар сукупна вартість поставки за видатковими накладними № 22092 від 22.09.2017 р. та № 26022 від 26.02.2018 р. оплачена на суму 8937,65 грн., відповідно, заборгованість складає 153838,96 грн. (162776,61 грн. - 8937,65 грн.) (а.с. 13).

Згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з частиною 1 статі 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник, зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві, товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 6 статті 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно норми статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 662 ЦК України унормовано, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

За приписами статей 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Зазначені норми узгоджуються з вимогами статті 629 ЦК України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Нормою 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У ході розгляду справи встановлено, що відповідач не оплатив поставлений йому позивачем товар - мішки паперові, на загальну суму 153838,96 грн., будь-яких доказів на спростування доводів позивача відповідач не надав, натомість, його представник у судовому засіданні визнав наявність заборгованості перед позивачем по спірних поставках.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в розмірі 153838,96 грн. підтверджені документально, є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Приписами статті 610 Цивільного кодексу України унормовано, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності.

Частиною 6 статті 231 ГК передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктом 13.3 Договору поставки обумовлено, що за односторонню безпідставну відмову від виконання своїх зобов`язань винна сторона сплачує штраф у розмірі 0,5% від суми за кожний день невиконання.

З огляду на механізм застосування штрафних санкцій за Договором поставки у вигляді нарахування узгодженої ставки відсотків від суми заборгованості за кожний день прострочення, передбачений пунктом 13.3 цього Договору штраф за порушення грошового зобов`язання за своєю правовою природою є пенею.

Відповідно до Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У позовній заяві і доданому до неї розрахунку позивач просить стягнути з відповідача 14213,37 грн. пені, нарахованої за прострочення оплати поставленого по видатковій накладній № 26022 від 26.02.2018 р. товару вартістю 81162,05 грн. за період з 29.03.2018 р. по 29.09.2018 р. виходячи з подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла впродовж періоду прострочення.

Враховуючи, що передбачена в пункті 13.3 Договору поставки ставка штрафних санкцій - 0,5% від суми боргу за кожний день прострочення, є вищою за подвійну облікову ставку НБУ, з огляду на положення статей 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» позивач правильно використав для нарахування пені подвійну облікову ставку НБУ, що діяла в період прострочення.

Проте, позивач помилково визначив кінцевою датою періоду нарахування пені 29.03.2018 р., тоді як такою датою є 28.09.2018 р.

Так, відповідно до статті 252 Цивільного кодексу України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку (частина 3 статті 254 ЦК).

Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконане. Іншого Договором поставки не передбачено.

За такого правового регулювання датою закінчення шестимісячного періоду нарахування пені, який починається 29.03.2018 р. буде дата 28.03.2018 р.

З огляду на вказане суд здійснив перерахунок пені за період з 29.03.2018 р. по 28.09.2018 р. і визначив її у сумі 14133,32 грн. (розрахунок суду, а.с. 47-48).

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі зазначеної статті Цивільного кодексу позивач нарахував відповідачу 3% річних у сумі 3194,98 грн. за період з 23.10.2017 р. по 25.03.2019 р. на заборгованість за видатковою накладною № 22092 від 22.09.2017 р. з урахуванням проведеної 01.03.2018 р. часткової оплати у сумі 8937,65 грн.

Однак, визначаючи початок періоду прострочення для нарахування 3% річних, позивач не врахував, що останній 30-й день строку оплати товару за видатковою накладною № 22092 від 22.09.2017 р. припадає на вихідний день - неділю 22.10.2017 р.

Відповідно до норми частини 5 статті 254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Відтак, останнім днем строку виконання зобов`язання з оплати поставленого за видатковою накладною № 22092 від 22.09.2017 р. товару є наступний робочий день - понеділок 23.10.2018 р., а першим днем періоду прострочення - 24.10.2018 р.

З огляду на викладене суд здійснив перерахунок 3% річних від суми простроченого платежу за видатковою накладною № 22092 від 22.09.2017 р. за період з 24.10.2017 р. по 25.03.2019 р. і визначив проценти річних у розмірі 3188,27 грн. (а.с. 47-48).

Також позивачем помилково обчислено 3% річних від заборгованості за видатковою накладною № 26022 від 26.02.2018 р., оскільки 3% річних від боргу 81162,05 грн. за період з 29.03.2018 р. по 25.03.2019 р. становить 2414,85 грн., а не 2421,52 грн. (81162,05 грн. х 3% : 365 дн. х 362 дн. = 2414,85 грн.)

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, суд встановив, що такі в сумі 16147,46 грн. за період з листопада 2017 по лютий 2019 року нараховані правильно.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Доказами у господарському процесі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ст. 73 ГПК України).

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Встановивши обставини справи та оцінивши за правилами статті 86 ГПК України зібрані у справі докази, за результатами розгляду спору в судовому засіданні суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню в частині вимог про стягнення 153838,96 грн. боргу по оплаті за поставлений товар, 14133,32 грн. пені, 5603,12 грн. 3% річних, 16147,46 грн. інфляційних втрат. У частині вимог про стягнення пені в сумі 80,05 грн. та 3% річних у сумі 13,38 грн. у позові належить відмовити.

Відповідно до статті 129 ГПК України відшкодування витрат зі сплати судового збору покладається на сторін пропорційно розміру задоволених вимог: 2845,84 грн. судового збору належить стягнути з відповідача на користь позивача, 1,40 грн. судового збору залишається за позивачем (розрахунок суду, а.с. 47-48).

Представник позивача в судовому засіданні 23.05.2019 р. зробив усну заяву про подання доказів понесених ПАТ «Промтех-пак» витрат на правову допомогу адвоката після ухвалення рішення суду.

Відповідно до частини 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Оскільки справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження і дебати сторін в такому випадку не проводяться, заява представником позивача про подання доказів витрат на правову допомогу адвоката зроблена вчасно і буде розглянута судом за умови виконання позивачем вимог ч. 8 статті 129 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 20, 129, 238 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Підприємства «ДІМ» Чернівецького обласного товариства інвалідів «Мир та добробут інвалідам» (58000, м. Чернівці, вул. Б.Хмельницького, 19а, код ЄДРПОУ 35158255) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Промтех-пак» (81700, м. Жидачів Львівської області, вул. Друкарська, 10, код ЄДРПОУ 36142377) 153838,96 грн. боргу по оплаті за поставлений товар, 14133,32 грн. пені, 5603,12 грн. 3% річних, 16147,46 грн. інфляційних втрат та 2845,84 грн. судового збору.

3. У частині вимог про стягнення 80,05 грн. пені та 13,38 грн. 3% річних у позові відмовити.

4. Судовий збір у сумі 1,40 грн. залишити за позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю «Промтех-пак» .

З набранням судовим рішенням законної сили видати наказ.

Строк і порядок набрання рішенням законної сили та його оскарження.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).

У судовому засіданні 23.05.2019 р. проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст підписано 24 травня 2019 року.

Суддя Т.І.Ковальчук