Рішення

від 16.05.2019 по справі 926/549/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2019 року Справа № 926/549/19

Господарський суд Чернівецької області у складі судді Байталюка В. Д., при секретарці судового засідання Боштан У. Г., розглянувши матеріали справи

за позовом керівника Сторожинецької місцевої прокуратури Чернівецької області в інтересах держави в особі головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області

до Костичанівської сільської ради Новоселицького району та фізичної особи-підприємця Лупой Бориса Прохоровича

про визнання незаконним та скасування рішення № 03-23/18 від 17.05.2018 Костичанської сільської ради, зобов`язання повернути земельну ділянку

Представники сторін:

від позивача - Балицька С. С. довіреність № 0-24-0.71-5/62-19 від 09.01.2019;

від відповідачів - не з`явились;

в судовому засіданні брала участь прокурорка Балук О. М.

В С Т А Н О В И В :

Керівник Сторожинецької місцевої прокуратури Чернівецької області звернувся з позовом в інтересах держави в особі головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області до Костичанівської сільської ради Новоселицького району та фізичної особи-підприємця Лупой Бориса Прохировича про:

1. визнання незаконним та скасування рішення Костичанівської сільської ради Новоселицького району Чернівецької області XXIII сесії VII скликання від 17 травня 2018 року Про надання в оренду земельної ділянки для сільськогосподарського призначення (рілля) в тимчасове платне користування ;

2. зобов`язання фізичної особи-підприємця Лупой Бориса Прохировича повернути головному управлінню Держгеокадастру у Чернівецькій області земельну ділянку сільськогосподарського призначення (рілля), що знаходиться на території Костичанівської сільської ради Новоселицького району (за межами населеного пункту) площею 4,0 га, у стані не гіршому порівняно з тим, у якому одержано в користування.

Ухвалою суду від 11.03.2019 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою суду від 25.03.2019 відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання на 17.04.2019, зобов`язано відповідача надати письмовий відзив на позов та повідомлено сторін про дату, час та місце розгляду справи.

11.04.2019 через канцелярію Господарського суду Чернівецької області, від представника позивача надійшли пояснення по справі (вх. № 1377).

17.04.2019 у зв`язку з перебуванням головуючого судді Байталюка В. Д. у відпустці засідання не відбулось, а учасникам справи вручено повідомлення про неможливість проведення судового засідання.

Ухвалою суду від 03.05.2019 підготовче засідання призначено на 16.05.2019.

16.05.2019, на електронну адресу Господарського суду чернівецької області, від відповідачів надійшли відзиви на позовну заяву (вх. №1744) в яких зазначається, що відповідачі позовні вимоги визнають в повному обсязі, а розгляд справи просять проводити без їх участі, однак дані відзиви направлені до суду без електронного цифрового підпису.

16.05.2019, за усним клопотанням прокурорки оголошено перерву до 15:00 16.05.2019.

Після перерви, 16.05.2019, від відповідачів надійшли відзиви на позовну заяву (вх. №№ 1754, 1755) в яких зазначається, що відповідачі позовні вимоги визнають в повному обсязі, та просять розгляд справи проводити без їх участі.

У судовому засіданні, 16.05.2019, прокурорка та представниця позивача просять задовольнити клопотання відповідачів та прийняти рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 46 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши прокурорку та представницю позивача встановивши фактичні обставини справи, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд встановив наступне.

17.05.2018 XXIII сесія VII скликання Костичанівської сільської ради Новоселицького району Чернівецької області прийняла рішення № 03-23/18 про надання фізичній особі-підприємцю Лупой В.С. в оренду терміном на 1 рік в тимчасове платне користування земельну ділянку орієнтовною площею 4,0 га для сільськогосподарського призначення (рілля), зі встановленою орендною платою у розмірі 5 % від нормативної грошової оцінки землі, що розташована за межами населеного пункту села Костичани в адміністративних межах Костичанівської сільської ради.

23.05.2018 між Костичанівською сільською радою (орендодавець) та фізичною особою підприємцем Лупой Б.П. (орендар) укладено договір оренди землі, за яким орендодавець надає, а орендар приймає в тимчасове платне користування земельну ділянку для сільськогосподарського призначення (рілля), що розташована за межами населеного пункту села Костичани в адміністративних межах Костичанівської сільської ради.

Згідно із пунктами 2-4 договору оренди землі в оренду надається земельна ділянка для сільськогосподарського призначення (рілля) площею 4,0 га, нормативно- грошова оцінка земельної ділянки на 2018 рік становить 133007,80 грн, земельна ділянка, яка передається в оренду вільна від обмежень, що можуть перешкоджати її ефективному використанню по цільовому призначенню.

Відповідно до пункту 6 договір укладено строком на 1 рік починаючи з 29.05.2018 до 29.05.2019.

Згідно з пунктом 7 договору орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Відповідно до пункту 12 договору земельна ділянка передається в оренду для сільськогосподарського призначення (рілля).

Факт передачі земельної ділянки в оренду від сільської ради до ФОП Лупой Б.П. підтверджується актом приймання-передачі земельної ділянки від 29.05.2018 підписаний сторонами.

Водночас на договорі оренди земельної ділянки від 23 травня 2018 року відсутні відмітка про його реєстрацію в Державному земельному кадастрі. Також учасниками справи не надано будь-яких доказів, які підтверджують виникнення у фізичної особи-підприємця права власності чи іншого речового права на спірну земельну ділянку, зареєстрованого в установленому законом порядку.

Листом від 20.08.2018 № 117-4956 вих-18 прокурор звертався до головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області із вимогою про надання інформації щодо місця розташування земельної ділянки, власника земельної ділянки, відомостей щодо виготовлення технічної документації на вказану ділянку, її цільового призначення та розміру нормативно-грошової оцінки на 2018 рік, прийнятих рішень щодо надання її в оренду.

У відповідь ГУ Держгеокадастру у Чернівецькій області листом від 20.08.2018 повідомило, що земельна ділянка орієнтовною площею 4,0 га, відноситься до земель сільськогосподарського призначення державної власності 01.03 для ведення особистого селянського господарства (рілля) та розташована в адміністративних межах Костичанівської сільської ради Новоселицького району Чернівецької області, за межами населеного пункту, відомості щодо виготовлення документації з землеустрою стосовно вказаної земельної ділянки у Відділі відсутні.

У відповідності до листа ГУ Держгеокадастру у Чернівецькій області, середня вартість одного гектару ріллі по Чернівецькій області станом на 01.01.2018 становить 32991,29 грн.

Стосовно права звернення прокурора до Господарського суду з позовною заявою, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин третьої, п`ятої статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити … скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі Ф. В. проти Франції (F. W. v. France) від 31.03.2005, заява № 61517/00, пункт 27).

Водночас ЄСПЛ звертав увагу також на категорії справ, у яких підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі Менчинська проти Російської Федерації (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, пункт 35) ЄСПЛ висловив таку позицію (у неофіційному перекладі): Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, у разі захисту інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідне правопорушення зачіпає інтереси значного числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави .

При цьому ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо, суд вирішує наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону щодо функцій органів прокуратури, які не стосуються сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечення обмеження повноважень і функцій прокурорів сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему здійснення кримінального правосуддя, водночас для виконання будь-яких інших функцій має бути засновано окремі, належним чином розміщені та ефективні органи.

Зважаючи на викладене, з урахуванням ролі прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження зміст пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.

Отже, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).

Положення пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким має бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України Про прокуратуру .

Так, відповідно до частини першої, абзацу 1 частини третьої та абзацу 1 частини четвертої статті 23 Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Аналіз наведених законодавчих положень дає підстави для висновку, що виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття інтерес держави .

В Основному Законі та ординарних законах не наведено переліку випадків, за яких прокурор здійснює представництво в суді, однак визначено критерії для оцінки орієнтири та умови, коли таке представництво є можливим. Приміром, таке право виникає там і тоді, коли прокурор діє в інтересах держави, у разі відсутності в органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, повноважень щодо звернення до суду із заявленими позовними вимогами.

Наявність інтересу і необхідність його захисту повинні базуватися на справедливих підставах, які мають бути об`єктивно обґрунтовані (доведені) і мати законну мету. Право на здійснення представництва інтересів держави у суді не є статичним, тобто не обмежується тільки зазначенням того, у чиїх інтересах діє прокурор, а спонукає і зобов`язує обґрунтовувати наявності права на таке представництво або, інакше кажучи, вимагає пояснити (засвідчити, аргументувати), чому в інтересах держави звертається саме прокурор. Знову ж таки, це має бути засновано на підставах, за якими можна виявити (простежити) інтерес того, на захист якого відбувається звернення до суду, і водночас ситуацію у динаміці, коли суб`єкт правовідносин, в інтересах якого діє прокурор, неспроможний самостійно реалізувати своє право на судовий захист.

Для представництва у суді інтересів держави прокурор за законом має визначити та описати не просто передумови спору, який потребує судового вирішення, а й виокремити ті ознаки, за якими його можна вважати винятком, повинен зазначити, що відбулося порушення або є загроза порушення економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

З огляду на викладене необхідно зазначити, що закон не передбачає права прокурора на представництво інтересів суспільства загалом, у цілому.

Процесуальні та матеріальні норми, які регламентують порядок здійснення прокурором представництва у суді, чітко й однозначно визначають наслідки, які настають і можуть бути застосовані у разі, якщо звернення прокурора відбулося із порушенням установленого законом порядку.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного суду від 05.02.2019 у справі № 910/7813/18.

Позов у справі, що розглядається, подано прокурором в інтересах держави, а позовні вимоги із посиланнями на положення статей 116, 123-126, 134, 137 Земельного кодексу України, статями 21, 203, 210, 215, 387, 1212, 1213 Цивільного кодексу України і статей 23, 24 Закону України Про прокуратуру аргументовано тим, що сільська рада передала особі земельну ділянку в оренду без проведення процедури земельних торгів.

При цьому, в обґрунтування подання позову прокурором як позивачем останній зазначив, що у цьому разі порушено інтереси держави у сфері контролю за використанням та охороною земель, ефективного використання земельних ресурсів. Органом, уповноваженим державою організовувати та здійснювати державний нагляд (контроль) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за: дотриманням вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових договорів, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок; дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю є Держгеокадастр, проте його посадові особи не наділені повноваженнями звертатися до суду із вимогами, заявленими у цьому позові, у зв`язку з чим цей позов заявляє в інтересах держави прокурор як позивач.

Крім цього, прокурор наголосив, що передача спірної земельної ділянки без проведення торгів порушує й економічні інтереси держави, призводить до втрати можливості отримання територіальною громадою міста максимального розміру орендної плати за використання земельної ділянки.

Стосовно позовних вимог про визнання незаконним та скасування рішення Костичанівської сільської ради Новоселицького району чернівецької області 23 сесії 7 скликання від 17.05.2018 Про надання в оренду земельної ділянки для сільськогосподарського призначення (рілля) в тимчасове платне користування суд зазначає наступне.

Згідно з частиною першою статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до статті 14 Конституції України та статті 1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Згідно з частинами першою-третьою статті 78 Земельного кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Статтею 84 Земельного кодексу України передбачено, що у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Згідно з частинами першою, другою статті 83 Земельного кодексу України, землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

За змістом положень статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Крім того, згідно з абзацом 4 статті 15-2 Земельного кодексу України до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, у сфері земельних відносин, належить організація та здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю.

Відповідно до Положення Держгеокадастр є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства України і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань організовує та здійснює державний нагляд (контроль): за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за: проведенням землеустрою, виконанням заходів, передбачених проектами землеустрою, зокрема за дотриманням власниками та користувачами земельних ділянок вимог, визначених у проектах землеустрою; дотриманням порядку визначення та відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.

Наведене свідчить, що органи Держгеокадастру можуть виконувати, зокрема, дві абсолютно різних функції, а саме: 1) функції розпорядника земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності від імені власника, яким є держава Україна, з усіма повноваженнями власника на захист права власності; 2) функції органу державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності.

Як вбачається із матеріалів справи, спірна земельна ділянка є комунальною власністю, цільове призначення - землі сільськогосподарського призначення, розташована за межами населеного пункту Костичани в адміністративних межах Костичанівської сільської ради Новоселицького району Чернівецької області тому право на розпорядження нею належить Костичанівській сільській раді. Тому Держгеокадастр у цьому разі не наділений повноваженнями розпорядника з усіма повноваженнями власника на захист права власності, а надані законом функції державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства не наділяють Держгеокадастр правом звернення до суду з позовними вимогами, заявленими у цій справі.

Отже, як слідує із матеріалів цієї справи, зі змісту позовної заяви, аргументації про протиправність дій сільської ради, зазначеного предмета спору, характеру спірних правовідносин, прокурор навів достатньо суджень і обґрунтувань для звернення до суду за захистом інтересів держави та, відповідно, розгляду його позовних вимог по суті.

Згідно із статтею 16 Закону України Про оренду землі , укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Частиною першою статті 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної та комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Статтею 123 Земельного кодексу України встановлений порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування. Зокрема, надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України Про Державний земельний кадастр , право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.

Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.

У відповідності до частини другої статті 123 Земельного кодексу України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, в якому зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Органам, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідно до частини другої статті 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

У переліку, встановленому частинами другою, третьою статті 134 Земельного кодексу України не зазначено випадків надання в оренду земельних ділянок для виробництва сільськогосподарської продукції юридичним особам без проведення земельних торгів.

Частиною першою статті 135 та частиною п`ятою статті 137 Земельного кодексу України передбачено, що земельні торги проводяться у формі аукціону у порядку, встановленому законом.

Земельна ділянка, яка є предметом спору є земельною ділянкою сільськогосподарського призначення, а тому необхідною умовою для їх передачі в оренду мало бути проведення земельних торгів, за результатами яких укладається договір оренди.

Недотримання цієї процедури є порушенням органом місцевого самоврядування господарської компетенції під час укладення договору оренди землі, оскільки за результатами проведення земельних торгів сільська рада могла б на більш вигідніших умовах укласти договір оренди земельної ділянки, що призвело до недоотримання органом місцевого самоврядування коштів з орендної плати за землю.

У свою чергу підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов`язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

Костичанівською сільською радою не було проведено земельні торги для надання в оренду даної земельної ділянки площею 4,0 га, що є порушенням зазначених вище норм та позбавляє сільську раду на отримання ринкової суми орендної плати.

Відповідно до статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до пункту 10 статті 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Таким чином, позовні вимоги про визнання незаконним та скасування рішення Костичанівської сільської ради Новоселицького району Чернівецької області XXIII сесії VII скликання від 17 травня 2018 року Про надання в оренду земельної ділянки для сільськогосподарського призначення (рілля) в тимчасове платне користування є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Що стосується договору оренди земельної ділянки від 23 травня 2018 року, то у відповідності до статті 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Статтею 15 Закону України Про оренду землі , встановлено істотні умови договору оренди землі.

Однак у договорі оренди землі від 23 травня 2018 року не визначено всіх істотних умов, які є обов`язковими для договору оренди землі відповідно до статей 13, 15 Закону України Про оренду землі , зокрема об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування земельної ділянки) індексація орендної плати, строки, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату, умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; відповідальність сторін та інше, що є порушенням чинного законодавства.

Крім того, згідно статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Так, за змістом статті 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Відповідно до статті 4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державній реєстрації підлягає право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.

Проте, як установлено судом вище, право оренди на спірну земельну ділянку та договір оренди земельної ділянки від 23 травня 2018 року в установленому законом порядку не зареєстровані. Натомість нормативна грошова оцінка землі, яка зазначена в договорі оренди земельної ділянки, не була проведена та затверджена Костичанівською сільською радою, що призводить до несплати, в повній мірі, орендарем коштів за користування земельною ділянкою та завдає майнову шкоду органу місцевого самоврядування, який позбавлений можливості виконувати покладені на нього функції і реалізовувати фінансово-економічні повноваження.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог, зокрема, про витребування майна власником із чужого незаконного володіння.

Згідно із статтею 1213 Цивільного кодексу України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Статтею 387 Цивільного кодексу України визначено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Оскільки суд установив, що другий відповідач безпідставно користується спірною земельною ділянкою площею 4,0 га, яка знаходиться за межами населеного пункту Костичани в адміністративних межах Костичанівської сільської ради, то така підлягає витребуванню із незаконного користування фізичної особи-підприємця Лупой Б. П .

Судові витрати.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України у випадку задоволення позову витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Положеннями частини першої статті 130 Господарського процесуального кодексу України та положеннями частини третьої статті 7 Закону України Про судовий збір , передбачено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Як вбачається з матеріалів справи, прокуратурою Чернівецької області сплачено судовий збір у сумі 3842 грн, що підтверджується платіжними дорученнями від 26.12.2018 № 1563 та від 06.03.2019 № 214.

За таких обставин та враховуючи, що відповідачі визнали позов повністю до початку розгляду справи по суті, прокуратурі Чернівецької області належить повернути з Державного бюджету України 1921 грн - 50 % сплаченого судового збору за подання позову.

Решту 50 % судового збору слід покласти на відповідачів у порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України та стягнути на користь прокуратури Чернівецької області.

Керуючись статтями 129, 130, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В :

1. Позов керівника Сторожинецької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області до Костичанівської сільської ради Новоселицького району та фізичної особи-підприємця Лупой Бориса Прохоровича задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати незаконним та скасувати рішення Костичанівської сільської ради Новоселицького району Чернівецької області XXIII сесії VII скликання від 17 травня 2018 року Про надання в оренду земельної ділянки для сільськогосподарського призначення (рілля) в тимчасове платне користування .

3. Зобов`язати фізичну особу-підприємця Лупой Бориса Прохоровича ( АДРЕСА_1 , індивідуальний ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) повернути головному управлінню Держгеокадастру у Чернівецькій області (58013, м. Чернівці, вул. Героїв Майдану, 194-а, ідентифікаційний код 39909396) земельну ділянку сільськогосподарського призначення (рілля), що знаходиться на території Костичанівської сільської ради Новоселицького району (за межами населеного пункту) площею 4,0 га, у стані не гіршому порівняно з тим, у якому одержано в користування.

4. Повернути Прокуратурі Чернівецької області (58001, м. Чернівці, вул. Мирона Кордуби, 21, ідентифікаційний код 02910120) з Державного бюджету України 1961 грн судового збору, сплаченого згідно платіжного доручення № 1563 від 26.12.2018.

5. Стягнути з фізичної особи-підприємця Лупой Бориса Прохоровича ( АДРЕСА_1 , індивідуальний ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь прокуратури Чернівецької області (58002, м. Чернівці, вул. Мирона Кордуби, 21, ідентифікаційний код 02910120) судовий збір в сумі 960,50 грн .

6. Стягнути з Костичанівської сільської ради (60352, Чернівецька область, Новоселицький район, с. Костичани, ідентифікаційний код 04417330) на користь прокуратури Чернівецької області (58002, м. Чернівці, вул. Мирона Кордуби, 21, ідентифікаційний код 02910120) судовий збір в сумі 960,50 грн .

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення підписано 24.05.2019

Суддя В. Байталюк

Інформацію по справі можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/