Рішення

від 24.05.2019 по справі 810/4466/18

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 травня 2019 року м. Київ №810/4466/18

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Басая О.В., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДФС у Київській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авант ТМ" про стягнення податкового боргу,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Головне управління ДФС у Київській області (далі - позивач, ГУ ДФС у Київській області) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авант ТМ" (далі - відповідач, ТОВ "Авант ТМ"), в якому просить стягнути податковий борг у розмірі 22502,27 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що згідно з даними податкового обліку у відповідача утворилась заборгованість перед бюджетом у вказаному вище розмірі внаслідок невиконання податкових обов`язків зі сплати орендної плати за землю. Позивач зазначає, що вказана заборгованість підтверджується даними податкової декларації з плату за землю за 2015 рік, яка була подана відповідачем самостійно, однак визначена у ній узгоджена сума у добровільному порядку не сплачена.

Відповідач позов не визнав та подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що нарахування даного податкового боргу здійснено позивачем по помилково поданій податковій декларації з плати за землю за 2015 рік від 05.02.2015 №9009621851, в якій помилково було вказано найменування органу доходів за місцем розташування земельної ділянки та код органу місцевого самоврядування за місцезнаходженням земельної ділянки за КОАТУУ (1027 Білоцерківська ОДПІ місто), хоча товариство орендує земельну ділянку, яка відноситься до району (1002 Білоцерківська ОДПІ район).

Водночас, відповідач зауважив, що товариством 31.03.2015 та 01.04.2015 були подані до Білоцерківської ОДПІ уточнюючі декларації з плати за землю за 2015 рік, в яких були виправлені помилки та вірно було зазначено найменування органу доходів за місцем розташування земельної ділянки та код органу місцевого самоврядування за місцезнаходженням земельної ділянки за КОАТУУ, а саме 1002 Білоцерківська ОДПІ район. Проте, не зважаючи на подання уточнюючих декларацій, в інтегрованій картці платника по земельному податку відображено невірну інформацію, що призвело до подвоєння податкових зобов`язань з земельного податку за вказаний період.

Також, відповідач зазначив, що він звернувся до Білоцерківської ОДПІ з проханням визнати недійсною помилково подану податкову декларацію з плати за землю за 2015 рік від 05.02.2015 №9009621851 (місто) та анулювати помилково нарахований податковий борг, проте у відповідь на вказане звернення підприємство отримало відмову.

Крім цього, відповідач стверджує, що по факту помилково поданій декларації з плати за землю за 2015 рік від 05.02.2015 №9009621851 (місто) податковим органом у відповідності до вимог статті 76 Податкового кодексу України повинна була проведена камеральна перевірка, однак такої перевірки здійснено не було.

Враховуючи зазначене, відповідач вважає, що у нього відсутній податковий борг з орендної плати за землю за 2015 рік, оскільки ним виправлено помилки шляхом подання уточнюючої декларації, а також сплачено податкові зобов`язання по орендній платі за землю за 2015 рік, що підтверджується роздруківками з особового рахунку електронного кабінету ТОВ "Авант ТМ" та виписками з банківського рахунку.

Відповідно до ухвали від 03.09.2018, суд відкрив провадження в адміністративній справі, визначив, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження та призначив судове засідання.

Протокольною ухвалою суду від 13.11.2018 суд зобов`язав представника позивача подати в судове засідання інтегровану картку платника податків відповідача по району за 2015 рік, а представника відповідача подати платіжні доручення про сплату земельного податку за 2015 рік.

На виконання вимог протокольної ухвали суду від 13.11.2018 представником позивача надано суду інтегровану картку платника податків відповідача по земельному податку за 2015-2018 роки, а представником відповідача надано суду виписки по рахунку з банку за 2015 рік, які підтверджують сплату земельного податку за 2015 рік.

Протокольною ухвалою від 20.11.2018 суд вирішив здійснювати розгляд даної адміністративної справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши позовну заяву, дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Авант ТМ" (попередня назва ТОВ "Спортзона") (ідентифікаційний код 31997138) зареєстроване в якості юридичної особи 18.04.2002 за адресою: 09100, АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 . АДРЕСА_3 , та перебуває на обліку в Білоцерківській ОДПІ ГУ ДФС у Київській області як платник податків, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 03.09.2018 №1004380985 (том 1, а.с. 28-30).

05 лютого 2015 року ТОВ "Спортзона" подано до Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2015 рік від 05.02.2015 №9009621851, в якій самостійно визначено щомісячну суму орендної плати, яка підлягає сплаті помісячно у розмірі 3750,37 грн. за січень - листопад 2015 року включно та 3750,42 грн. за грудень 2015 року (том 1, а.с. 14-15, 85-87).

У вказаній декларації вказано найменування органу доходів за місцем розташування земельної ділянки та код органу місцевого самоврядування за місцезнаходженням земельної ділянки за КОАТУУ (1027 Білоцерківська ОДПІ місто).

Як зазначає позивач, відповідні грошові зобов`язання не були сплачені відповідачем у повному обсязі, внаслідок чого утворилась заборгованість з орендної плати з юридичних осіб за період липень-грудень 2015 року в розмірі 22502,27 грн., що підтверджується витягом із зворотного боку інтегрованої картки платника податку з орендної плати за землю (том 1, а.с. 11, 41) та розрахунком податкового боргу (том 1, а.с. 8-9).

На виконання вимог п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України Білоцерківською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області була виставлена ТОВ "Спортзона" податкова вимога форми "Ю" від 25.02.2016 №361-23/21 про сплату податкового боргу за узгодженими податковими зобов`язаннями за кодом бюджетної класифікації 18010600 в загальному розмірі 45004,49 грн. (том 1, а.с. 13).

Вказану податкову вимогу вручено ТОВ "Спортзона" 02.03.2016, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, копія якого наявна в матеріалах справи (том 1, а.с. 13).

Проте, як зазначає позивач, дана податкова вимога залишилась без задоволення.

Враховуючи те, що податковий обов`язок щодо сплати узгоджених сум грошових зобов`язань у встановлені законодавством строки відповідачем не виконано, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами у даній справі, суд виходить з наступного.

Згідно з п.п. 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України (далі - ПК України) контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до п. 95.1 ст. 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Згідно з пунктами 95.2, 95.3 статті 95 ПК України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Згідно з п. 95.4 ст. 95 ПК України контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, умовою звернення стягнення на кошти платника податків, у тому числі розміщених на його банківських рахунках, є наявність у такого платника податків податкового боргу.

Підпункт 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлює, що грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до п.п.14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Згідно з п.п.14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Відповідно до п. 38.1 ст. 38 ПК України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Пунктом 31.1 статті 31 ПК України визначено, що строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Згідно з п. 54.1 ст. 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно з ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються законом (ч. 9 ст. 93 Земельного кодексу України).

Відповідно до ст. 21 Закону України "Про оренду землі" від 06.10.1998 №161-XIV орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Відповідно до п.п.14.1.147 п. 14.1 ст. 14 ПК України плата за землю - обовязковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Землекористувачі - це юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди (п.п.14.1.73 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Справляння плати за землю, в тому числі й орендної плати, здійснюється відповідно до положень розділу ХІІІ ПК України.

Відповідно до п. 288.1 ст. 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Форма надання інформації затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Договір оренди земель державної і комунальної власності укладається за типовою формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 288.2 ст. 288 ПК України платником орендної плати є орендар земельної ділянки.

Пунктом 288.3 статті 288 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (п. 288.4 ст. 288 ПК України).

Пунктом 286.2 статті 286 ПК України встановлено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Відповідно до п. 287.1 ст. 287 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Згідно з п. 287.3 ст. 287 ПК України податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Податкове зобов`язання з плати за землю, визначене у податковій декларації, у тому числі за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця (п. 287.4 ст. 287 ПК України).

Аналіз наведених норм свідчить про те, що податкове зобов`язання щодо плати за землю сплачується рівними частками землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Водночас, відповідно до п. 46.1 ст. 46 ПК України (тут і далі в редакції станом на момент подання податкової декларації від 05.02.2015 №9009621851) податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

У пункті 48.3 статті 48 ПК України перелічені обов`язкові реквізити, які повинна містити податкова декларація, а саме: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування контролюючого органу, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

Пунктом 48.4 статті 48 ПК України закріплено, що у окремих випадках, коли це відповідає сутності податку або збору та є необхідним для його адміністрування, форма податкової декларації додатково може містити такі обов`язкові реквізити:

відмітка про звітування за спеціальним режимом;

код виду економічної діяльності (КВЕД);

код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ;

індивідуальний податковий номер згідно з даними реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період.

При цьому, згідно з п. 49.8 ст. 49 ПК України прийняття податкової декларації є обов`язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов`язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов`язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Отже, законодавцем імперативно встановлено, що при прийнятті податкової звітності перевірці підлягає не лише наявність заповнення обов`язкових реквізитів, але і їх достовірність.

Аналіз зазначених норм права дає можливість дійти висновку, що посадова особа податкового органу зобов`язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов`язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 ПК України, в тому числі, з метою визначення належності органу, до якого подається звітність.

Згідно з п. 49.9 ст. 49 ПК України за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов`язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом.

Таким чином, процедура прийняття податкової декларації полягає у вчиненні посадовою особою податкового органу фактичних дій, зокрема, із: 1) перевірки наявності та достовірності заповнення обов`язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 ПК України; 2) реєстрації податкової декларації у день її отримання органом державної податкової служби.

Відповідно до п. 49.11 ст. 49 ПК України у разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов`язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.

Як вбачається з матеріалів справи, 05 лютого 2015 року ТОВ "Спортзона" подано до Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2015 рік від 05.02.2015 №9009621851, в якій самостійно визначено щомісячну суму орендної плати, яка підлягає сплаті помісячно у розмірі 3750,37 грн. за січень - листопад 2015 року включно та 3750,42 грн. за грудень 2015 року (том 1, а.с. 14-15, 85-87).

У вказаній декларації вказано найменування органу доходів за місцем розташування земельної ділянки та код органу місцевого самоврядування за місцезнаходженням земельної ділянки за КОАТУУ - 1027 Білоцерківська ОДПІ, місто.

Разом з тим, відповідач вказує на те, що у вказаній декларації від 05.02.2015 №9009621851 ним допущено арифметичну помилку та помилково вказано код КОАТУУ міста Біла Церква ( НОМЕР_1 ) замість коду Білоцерківський район (3220489501) та в графі код органу доходів і зборів помилково вказано 1027 Білоцерківська ОДПІ замість 1002 Білоцерківська ОДПІ.

Крім того, згідно наданого до суду копії договору оренди земельної ділянки від 22.10.2004, який укладений між Білоцерківською РДА та ТОВ "Спортзона" щодо оренди земельної ділянки для розміщення спортивно-технічного розважально-молодіжного центру, що знаходиться на території Шкарвської сільської ради за адресою: АДРЕСА_3 , та посвідчений приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області, вбачається, що земельна ділянка, яку орендує відповідач, знаходиться на території Білоцерківського району (том 1, а.с. 83-84).

Отже, при прийнятті податкової декларації з плати за землю за 2015 рік від 05.02.2015 №9009621851 контролюючим органом не здійснено перевірку достовірності заповнення реквізитів, передбачених п. 48.4 ст. 48 ПК України, а саме: коду органу місцевого самоврядування за місцезнаходженням земельної ділянки за КОАТУУ, що призвело до невизначення належності органу, до якого подавалась звітність.

Наведене свідчить, що контролюючий орган у даному випадку згідно вимог п. 49.11 ст. 49 ПК України, в разі отримання податкової декларації з невірно зазначеним кодом органу місцевого самоврядування за КОАТУУ, повинен був відмовити в прийнятті податкової декларації та направити на адресу платника податків відповідне письмове повідомлення, чого здійснено не було.

У той же час, як свідчать матеріали справи, у зв`язку з допущенням вказаної арифметичної помилки у податковій декларації з плати за землю за 2015 рік від 05.02.2015 №9009621851, ТОВ "Спортзона" 31.03.2015 засобами електронного зв`язку було подано уточнюючу податкову декларацію з плати за землю за 2015 рік, відповідно до якої зменшено податкові зобов`язання по земельному податку за 2015 рік на загальну суму 45004,49 грн. (том 1, а.с. 88-91).

Прийняття вказаної декларації підтверджується квитанцією №2 від 31.03.2015 (том 1, а.с. 92).

Отже, в даній уточнюючій декларації ТОВ "Спортзона" фактично було відображено про відсутність будь-яких обов`язків по сплаті за землю саме на території міста Біла Церква, де у відповідача відсутні будь-які орендовані земельні ділянки.

В подальшому, ТОВ "Спортзона" 01.04.2015 засобами електронного зв`язку було подано уточнюючу податкову декларацію з плати за землю за 2015 рік, в якій самостійно визначено щомісячну суму орендної плати, яка підлягає сплаті помісячно у розмірі 3750,37 грн. за січень - листопад 2015 року включно та 3750,42 грн. за грудень 2015 року (том 1, а.с. 93-95).

Прийняття вказаної декларації підтверджується квитанцією №2 від 01.04.2015 (том 1, а.с. 95 на звороті).

У вказаній декларації ТОВ "Спортзона" вказано вірний код КОАТУУ Білоцерківський район (3220489501) та в графі код органу доходів і зборів вірно вказано 1002 Білоцерківська ОДПІ.

Однак, як свідчать матеріали справи, контролюючий орган при прийнятті податкової декларації з плати за землю за 2015 рік від 05.02.2015 №9009621851 не здійснив перевірку достовірності заповнення реквізитів, передбачених п. 48.4 ст. 48 ПК України, а саме: коду органу місцевого самоврядування за місцезнаходженням земельної ділянки за КОАТУУ, та в порушення вимог п. 49.11 ст. 49 ПК України не відмовив відповідачу в прийнятті вказаної декларації, що спричинило відображення невірної інформації в інтегрованій картці платника по земельному податку та призвело до подвоєння податкових зобов`язань з земельного податку за вказаний період.

Проте, незважаючи на невірно зазначені коди КОААТУ та органу доходів і зборів в декларації з плати за землю за 2015 рік від 05.02.2015 №9009621851, відповідачем сплачено податкові зобов`язання з орендної плати за землю за 2015 рік до відповідного бюджету своєчасно та у повному обсязі, що підтверджується виписками по рахунку, належним чином копії яких наявні в матеріалах справи (том 1, а.с. 123-135).

Крім того, сплата відповідачем орендної плати за землю за 2015 рік також підтверджується інтегрованою карткою платника податків відповідача по земельному податку за 2015-2018 роки, яка була надана позивачем на вимогу суду (том 1, а.с. 136-145).

При цьому, суд вважає, що у відповідача відсутній обов`язок щодо сплати грошових зобов`язань по декларації з плати за землю за 2015 рік від 05.02.2015 №9009621851, оскільки відповідачем 31.03.2015 було подано уточнюючу податкову декларацію з плати за землю за 2015 рік на зменшення податкових зобов`язань, а також у зв`язку з тим, що у відповідача відсутні будь-які орендовані земельні ділянки саме на території міста Біла Церква.

Отже, твердження позивача про наявність у відповідача податкового боргу з орендної плати за землю за період липень-грудень 2015 року в розмірі 22502,27 грн. є необґрунтованими.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Басай О.В.