Рішення

від 15.05.2019 по справі 304/8/19

ПЕРЕЧИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 304/8/19

Провадження № 2/304/108/2019

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 травня 2019 рокум. Перечин

Перечинський районний суд Закарпатської області в складі:

головуючого - судді Ганька І. І.,

за участі секретаря судового засідання - Соханич Л.Ю.,

прокурора - Демківа Р.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 304/8/19 за позовом заступника керівника Ужгородської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Відділу охорони здоров`я Перечинської районної державної адміністрації Закарпатської області до ОСОБА_1 про стягнення витрат, -

В С Т А Н О В И В:

заступник керівника Ужгородської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі відділу охорони здоров`я Перечинської районної державної адміністрації Закарпатської області звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення коштів, понесених Перечинською центральною районною лікарнею на стаціонарне лікування потерпілого від злочину ОСОБА_2 у розмірі 2 246 грн. Свої позовні вимоги мотивує тим, що вироком Перечинського районного суду від 22 лютого 2016 року ОСОБА_1 засуджено за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, і призначено йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років без позбавлення права керувати транспортними засобами. На підставі ст. ст. 75, 76 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом 3 (трьох) років іспитового строку не вчинить нового злочину. Крім цього, даним вироком суду встановлено, що 21 листопада 2015 року близько 17.00 год. обвинувачений ОСОБА_1 знаходячись по місцю свого проживання в будинку АДРЕСА_1 , вчинив сварку із своїм сином ОСОБА_2 , під час якої умисно, з метою спричинення тілесних ушкоджень, взявши в руку кухонного ножа, наніс ним останньому удар в область живота, чим спричинив потерпілому тілесні ушкодження у вигляді проникаючого ножового поранення передньої черевної стінки зліва з пошкодженням лівої верхньої надчеревної артерії , які згідно висновку експерта № 1197 від 13 січня 2016 року відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, що були небезпечними для життя потерпілого в момент їх спричинення. У зв`язку з отриманими тілесними ушкодженнями потерпілий ОСОБА_2 протягом 9 днів, а саме з 21 по 30 листопада 2015 року, перебував на стаціонарному лікуванні у хірургічному відділенні Перечинської ЦРЛ, витрати на яке склали 2 246 грн. Оскільки зазначені витрати, здійснені лікарнею з вини відповідача, негативно впливають на фінансування інших хворих, внаслідок чого порушуються інтереси держави у сфері дотримання прав і свобод людини та громадянина в галузі охорони здоров`я і забезпечення пов`язаних з ними державних гарантій, тому просить позов задовольнити.

У судовому засіданні прокурор Демків Р.О. позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, та не заперечив проти заочного розгляду справи.

Представник відділу охорони здоров`я Перечинської районної державної адміністрації Закарпатської області Мулеса М.В. у судове засідання не з`явився, однак подав заяву, в якій просив розгляд справи провести без його участі, позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Крім цього, у разі неявки у судове засідання відповідача проти ухвалення заочного рішення не заперечив.

У судове засідання відповідач ОСОБА_1 повторно не з`явився, хоча про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причину неявки не повідомив, а тому суд зі згоди прокурора та представника позивача ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ч. 4 ст. 223, ст. ст. 280-282 ЦПК України.

Заслухавши пояснення прокурора та дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

У судовому засіданні встановлено, що вироком Перечинського районного суду Закарпатської області від 22 лютого 2016 року, що набрав законної сили 24 березня 2016 року, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України і призначено покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі. На підставі ст. ст.75, 76 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом 3 (трьох) років іспитового строку не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього обов`язки, а саме не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції та повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Вказаним вироком встановлено, що 21 листопада 2015 року близько 17.00 год. обвинувачений ОСОБА_1 знаходячись по місцю свого проживання в будинку АДРЕСА_1 , вчинив сварку із своїм сином ОСОБА_2 , під час якої умисно, з метою спричинення тілесних ушкоджень, взявши в руку кухонного ножа, наніс ним останньому удар в область живота, чим спричинив потерпілому тілесні ушкодження у вигляді проникаючого ножового поранення передньої черевної стінки зліва з пошкодженням лівої верхньої надчеревної артерії , які згідно висновку експерта № 1197 від 13 січня 2016 року відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, які були небезпечними для життя потерпілого в момент їх спричинення (а. с. 8-10).

Згідно калькуляції видатків на лікування хворого № 8 від 22 листопада 2018 року ОСОБА_2 з 21 по 30 листопада 2015 року проходив стаціонарне лікування у хірургічному відділенні Перечинської центральної районної лікарні, внаслідок чого витрати на його лікування склали 2 246 грн. (а. с. 7).

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов`язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого. Якщо лікування проводилося закладом охорони здоров`я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.

Як роз`яснено у постанові Пленуму Верховного Суду України № 11 "Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат" від 07 липня 1995 року, питання про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого вирішується згідно з Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 545 від 16 липня 1993 року. Термін і обґрунтованість перебування потерпілого від злочину на стаціонарному лікуванні визначається на підставі даних лікувального закладу, де він перебуває на лікуванні. До справи має бути приєднана довідка-розрахунок бухгалтерії цього закладу із записом про вартість одного ліжкодня та загальну суму фактичних витрат на лікування потерпілого.

Відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України № 545 Про порядок обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання від 16 липня 1993 року (далі - Постанова № 545) сума коштів, яка підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров`я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, виходячи з кількості ліжко-днів, проведених ним в стаціонарі та вартості витрат на його лікування в день. Кількість ліжко-днів визначається на підставі медичної картки стаціонарного хворого. Визначення суми витрат на лікування потерпілого за один ліжко-день провадиться виходячи з фактичної кількості ліжко-днів і загальної суми витрат за місяць (в якому проводилося лікування) на утримання лікувального закладу, за винятком витрат на капітальні вкладення, капітальний ремонт і придбання інвентаря та обладнання.

Згідно п. п. 3, 4 Постанови № 545 визначена сума коштів на лікування потерпілого стягується судом з обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, при ухваленні вироку за позовом закладу охорони здоров`я або прокурора. Стягнені в установленому порядку кошти залежно від джерела фінансування закладу охорони здоров`я, у якому перебував на стаціонарному лікуванні потерпілий, зараховуються до відповідного державного бюджету (Республіки Крим, місцевого чи регіонального самоврядування), або на користь юридичної особи (відомства), якій належить заклад охорони здоров`я.

Враховуючи вищенаведене та те, що вироком суду, який набрав законної сили, встановлена вина ОСОБА_1 у спричинені ОСОБА_2 тілесних ушкоджень, внаслідок отримання яких останній перебував на стаціонарному лікуванні у хірургічному відділенні Перечинської ЦРЛ та витрати на таке склали 2 246 грн., вказана сума відповідачем у добровільному порядку закладу охорони здоров`я не відшкодована, суд приходить до висновку про наявність достатніх підстав для задоволення позову у повному обсязі.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 цього Кодексу якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір за подання до суду юридичною особою позовної заяви майнового характеру судовий збір справляється в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таким чином, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, тому з врахуванням ціни позову (2 246 грн.) суд приходить до висновку, що судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь держави в сумі 1 921 грн.

На підставі наведеного та керуючись ст. 1206 ЦК України, ст. ст. 4, 12, 13, 76-83, 141, 223, 258-259, 265, 280-282 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

позов заступника керівника Ужгородської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Відділу охорони здоров`я Перечинської районної державної адміністрації Закарпатської області (89200, Закарпатська область, м. Перечин, пл. Народна, № 16; код в ЄДРПОУ 26325828) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) про стягнення витрат - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Відділу охорони здоров`я Перечинської районної державної адміністрації Закарпатської області (МФО 812016, ЄДРПОУ 26325828, р/р НОМЕР_1 в Головному управлінні Державної казначейської служби України в Закарпатській області) кошти, витрачені Перечинською центральною районною лікарнею на стаціонарне лікування потерпілого від злочину ОСОБА_2 в розмірі 2 246 (дві тисячі двісті сорок шість) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави судовий збір у розмірі 1 921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Головуючий: Ганько І. І.