Рішення

від 16.05.2019 по справі 480/345/19

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 травня 2019 р. Справа № 480/345/19

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шевченко І.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Мельник О.П.,

представника позивача - Васюти Д.К.,

представника відповідача - Мачули А.А.,

представника третьої особи - Панова О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, третя особа - Тарасівська сільська рада Великописарівського району Сумської області про визнання протиправною та скасування відмови, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області (далі - відповідач, ГУ Держгеокадастру у Сумській області), в якій просила:

1) визнати протиправною та скасувати відмову ГУ Держгеокадастру у Сумській області у наданні дозволу ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2.00 гектара за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Тарасівської сільської ради Великописарівського району Сумської області, викладеної у листі від 17.01.2019 №О-16637-358/21-19;

2) зобов`язати ГУ Держгеокадастру у Сумській області надати дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2.00 гектара за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Тарасівської сільської ради Великописарівського району Сумської області.

Свої вимоги мотивує тим, що відмова відповідача у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою суперечить нормам Земельного кодексу України. Відмічає, що підставою для відмови в наданні дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Однак, в даному випадку, відповідач жодної з них у відповіді не навів.

Ухвалою суду від 04.02.2019 вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Відповідач, заперечуючи проти позову, подав до суду відзив на позов (а.с.21-30), в якому, з урахуванням поданих доказів, просив суд відмовити у задоволенні позову, виходячи з того, що земельна ділянка, яку бажає отримати у власність ОСОБА_1 у розумінні частини сьомої ст.118 Земельного кодексу України, має невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

У відзиві представник відмітив, що рішенням Тарасівської сільської ради від 14.07.2000 у зв`язку з ліквідацією КСП Тарасівка право користування земельними ділянками, зайнятими під лісами та лісовими насадженнями, припинено та передано ці земельні ділянки загальною площею 123,0 га до резервного фонду Тарасівської сільської ради, в тому числі земельна ділянка площею 13,0 га, на якій розміщений фруктовий сад. Відповідно до акта приймання-передавання від 18.05.2000 земельна ділянка під фруктовим садом, яка мала остаточну вартість 5 400,00 грн., було передано з балансу КСП Тарасівка та прийнято на баланс Тарасівської сільської ради.

Таким чином, Тарасівська сільська рада, на запит відділу у Великописарівському районі ГУ Держгеокадастру у Сумській області від 22.12.2018 №1365/113-18, у листі від 26.12.2018 №357/02-24 висловила заперечення щодо надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою, оскільки, бажана земельна ділянка накладається на земельну ділянку, на якій розташований фруктовий сад, який в свою чергу постійно був у межах села та стоїть на балансі Тарасівської сільської ради.

Крім того, у відзиві зазначив, що суд не вправі зобов`язати відповідача до вчинення тих дій, які згідно із земельним законодавством України можуть здійснюватися лише за його розсудом.

Ухвалою суду від 11.03.2019 було вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та призначено судове засідання на 20.03.2019 (а.с.33).

Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання від 20.03.2019 (а.с.40), за клопотанням представника відповідача до участі у розгляді справи було залучено як третю особу, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Тарасівську сільську раду Великописарівського району Сумської області (далі - третя особа, Тарасівська СР) та у зв`язку з наданням часу третій особі для подання пояснень, доказів судове засідання було відкладено на 08.04.2019 (а.с.40). За клопотанням представника позивача в судовому засіданні 08.04.2019 було оголошено перерву до 24.04.2019 (а.с.57), а судове засідання 24.04.2019 за клопотанням представника третьої особи було відкладено на 16.05.2019 (а.с.62).

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд їх задовольнити з підстав, викладених у позові.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечувала, просила суд у їх задоволенні відмовити у повному обсязі з підстав, викладених у відзиві.

Представник третьої особи в судовому засіданні просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі з підстав, зазначених у письмових поясненнях (а.с.45,70). Відмітив, що при ліквідації КСП Тарасівка рішенням Тарасівської сільської ради від 14.07.2000 право користування земельними ділянками, зайнятими під лісами та лісовими насадженнями, припинено та передано ці земельні ділянки загальною площею 123,0 га до резервного фонду Тарасівської сільської ради, в тому числі земельна ділянка площею 13,0 га, на якій розміщений фруктовий сад. Відповідно до акта приймання-передавання від 18.05.2000 земельна ділянка під фруктовим садом, яка мала остаточну вартість 5 400,00 грн., було передано з балансу КСП Тарасівка та прийнято на баланс Тарасівської сільської ради. Земельна ділянка, яку бажає отримати позивач у власність, накладається на земельну ділянку, на якій розташований фруктовий сад, який у свою чергу постійно був у межах села та перебуває на балансі сільської ради. Меж на карті сільська рада не змінювала і не робила технічної документації на затвердження нових меж.

З посиланням на п.21 Перехідних положень Земельного кодексу України стверджує, що відповідачем правомірно було відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, оскільки спірна земельна ділянка, входить до земель колишнього колективного сільськогосподарського підприємства, та є власністю територіальної громади. На даний час територіальною громадою вживаються дії щодо державної реєстрації права комунальної власності на вказані земельні ділянки, на підтвердження чого надано копії державних актів на право колективної власності на землю, а також рішення Тарасівської сільської ради від 29.03.2019 та від 17.04.2019.

Заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, дослідивши наявні матеріали справи, заяви по суті справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з огляду на наступне.

В судовому засіданні встановлено, що позивач 21.12.2018 звернулась до ГУ Держгеокадастру у Сумській області із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2га за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Тарасівської сільської ради Великописарівського району Сумської області (а.с.14,23). До заяви було додано графічні матеріали, на яких зазначене бажане розташування земельної ділянки, а також копія паспорту та ідентифікаційного номеру (а.с.15-16, зворотній бік а.с.23).

Листом від 17.01.2019 №0-16637-358/21-19 (а.с.13) відповідач повідомив ОСОБА_1 , що відповідно до інформаційної довідки наданої Відділом у Великописарівському районі від 02.01.2019 за №1806/413-18 (а.с.24) землі, за рахунок яких планується формування земельної ділянки, відноситься до земель сільськогосподарського призначення, номер графи 8 (багаторічні насадження (сад)). Документальне оформлення процедури списання багаторічних насаджень залежить від форми власності, що зафіксована у статутних документах підприємства, поміж іншого, порядок списання державного майна встановлено Положенням про порядок списання державного майна, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 28.11.2005 №3045. Списання багаторічних насаджень державних підприємств, у тому числі наданих у користування, здійснюється безпосередньо підприємством після отримання погодження Міністерства аграрної політики України.

Також було зазначено, що відповідно до статті 179 глави 13 Цивільного кодексу України річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки. Частиною 2 статті 183 Цивільного кодексу України встановлено, що неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення. У відповідності до статті 187 Цивільного кодексу України складовою частиною речі є все те, що не може бути відокремлене від речі без її пошкодження або істотного знецінення.

При переході права на річ її складові частини не підлягають відокремленню. Оскільки насадження, що розміщені на земельній ділянці, неможливо відділити від цієї земельної ділянки без втрати її цільового призначення або істотного знецінення, то відповідно насадження, що, ростуть на земельній ділянці, є складовою частиною цієї земельної ділянки як неподільної речі, а тому при переході права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення під товарним сільськогосподарським виробництвом до громадянина переходить також право власності на всі його складові частини, тобто насадження.

Сади не є окремою річчю, а тому відносно них не можуть виникати цивільні права та обов`язки і, відповідно, укладатися будь-які цивільно-правові угоди.

З урахуванням викладеного, в листі відповідач повідомив ОСОБА_1 , що управління не має правових підстав для надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. а ч.3 ст. 22 Земельного кодексу України від 25.10.2001 №2768-ІІІ (далі - Земельний кодекс України) землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства. Згідно ч.4 ст. 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Порядок передачі земельних ділянок у власність громадян врегульовано ст.118 Земельного кодексу України відповідно до частин 6-7 якої громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення, серед іншого, особистого селянського господарства, у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Як вбачається з наведених норм, стаття 118 Земельного кодексу України містить виключний перелік підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою. Відповідач, в силу вимог Земельного кодексу України та покладених на нього обов`язків, зобов`язаний в кожному випадку дослідити фактичні обставини повно та всебічно для з`ясування наявності чи відсутності встановлених законом підстав для відмови в задоволенні заяви.

Таким чином, відповідач, розглядаючи заяви ОСОБА_1 від 21.12.2018 повинен був прийняти одне з двох рішень: надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надати мотивовану відмову у його наданні. При цьому, у випадку надання відмови, ГУ Держгеокадастру у Сумській області повинно було керуватись лише тими підставами, виключний перелік яких визначено у ст.118 Земельного кодексу України.

Натомість, у листі від 17.01.2019 відповідач, без посилання на будь-які норми, визначені Земельним кодексом України для розгляду таких звернень, повідомив позивача з посиланням на інформаційну довідку відділу у Великописарівському районі від 02.01.2019 №1806/413-18, а також Положення про порядок списання державного майна, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 28.11.2005 №3045, землі за рахунок яких планується формування земельної ділянки відноситься до земель сільськогосподарського призначення, номер графи 8 (багаторічні насадження (сад)), а сади не є окремою річчю, а тому відносно них не можуть виникати цивільні права та обов`язки та укладатись будь-які цивільно-правові угоди.

Однак, вказані підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою є необґрунтованими та не передбачені приписами Земельного кодексу Україну.

Більш того, Положення про порядок списання державного майна, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 28.11.2005 №3045 втратило свою чинність ще в 2007 році на підставі наказу Фонду державного майна України від 20.12.2006 №1922, а тому посилання на нього є безпідставним.

У самому листі, всупереч вказаним вище приписам Земельного кодексу України, відповідачем не зазначено, в чому саме місце розташування земельної ділянки, що планується до відведення, не відповідає вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, чи генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, оскільки, відповідно до пп. а ч.2 ст. 22 Земельного кодексу України до земель сільськогосподарського призначення належать, в тому числі сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги).

До того ж, відповідно до інформаційної довідки відділу у Великописарівському районі ГУ Держгеокадастру у Сумській області від 02.01.2019 №1806/413-18, на яку посилається відповідач, спірна земельна ділянка не відноситься до категорій тих, які не можливо передавати у приватну власність.

Представник третьої особи, обґрунтовуючи позовні вимоги посилався на те, що спірна земельна ділянка, перебуває в межах населеного пункту села Тарасівка, однак, як вбачається з довідки відділу у Великописарівському районі ГУ Держгеокадастру у Сумській області від 02.01.2019 №1806/413-18 спірна земельна ділянка перебуває у державній власності (а.с.24). Ні відповідачем, ні третьої особою не було надано жодного доказу на спростування вказаних обставин та на підтвердження того, що спірна земельна ділянка не перебуває у державній власності. Відтак, вказані обставини судом не приймаються до уваги.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Враховуючи, що відповідач, відмовляючи ОСОБА_1 в задоволенні заяви від 21.12.2018 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, не дотримався вимог Земельного кодексу України, дане рішення не може відповідати приписам ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому позовні вимоги про визнання протиправною та скасування такої відмови є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою, суд вважає за необхідне в цій частині позовних вимог відмовити з огляду на наступне.

В ході розгляду справи було встановлено, що спірна земельна ділянка, входить до складу земель колективного сільськогосподарського підприємства, яке було припинено. Вказані обставини не заперечувались сторонами та підтверджується копіями рішення Тарасівської сільської ради від 14.07.2000 Про припинення права користування земельними ділянками , копією акта приймання-передачі об`єктів соціальної сфери з балансу КСП Тарасівка на баланс Тарасівської сільської ради від 18.05.2000, копією державного акта на право колективної власності, копією державного акта на постійне користування землями колгоспу (а.с.29,30,103-105,108-110).

Відповідно до п.21 Перехідних положень Земельного кодексу України, було встановлено, що з дня набрання чинності Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні , який набрав чинності 01.01.2019, землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Зазначений Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеного Закону переходять до комунальної власності.

Станом на момент розгляду справи третьою особою були прийняті рішення від 29.03.2019 Про створення інвентаризаційної комісії сільської ради та проведення інвентаризації землі, на якій розташований фруктовий сад , від 17.04.2019 Про затвердження протоколу інвентаризаційної комісії Тарасівської сільської ради (а.с.83-84), від 17.04.2019 Про передачу земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність за межами населеного пункту (а.с.81).

Зважаючи на викладене, враховуючи, що даним обставинам, відповідачем під час надання відповіді не було надано оцінки та не враховано під час прийняття оскаржуваного рішення, на даний час, суд не має правових підстав для зобов`язання відповідача надавати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 2,00га за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Тарасівської сільської ради Великописарівського району Сумської області.

З урахуванням вказаного, суд відмовляє у задоволенні вимоги про зобов`язання відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою, однак, на підставі ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, з метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, суд вважає необхідним вийти за межі заявлених позовних вимог і зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача, зареєстровану 21.12.2018, про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00га за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Тарасівської сільської ради Великописарівського району Сумської області та прийняти рішення відповідно до вимог чинного законодавства України, з урахуванням висновків суду.

Щодо доводів відповідача про те, що суд не може зобов`язати орган владних повноважень до прийняття конкретного рішення, оскільки це буде фактичне втручання в його дискреційні повноваження, суд зазначає, що згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Тобто, дискреційними є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може» .

Натомість, у цій справі, відповідач помилково вважає свої повноваження дискреційними. Відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд, зокрема, прийняти відмову або надати дозвіл. Безперечно, правомірним у даному випадку є лише один варіант поведінки, залежно від фактичних обставин.

При цьому, слід зазначити, якщо відмова відповідного органу визнана судом протиправною, а іншого варіанту поведінки у суб`єкта владних повноважень за законом не існує, то суд має право зобов`язати такий орган влади вчинити конкретні дії, які б гарантували захист прав і свобод позивача. Отже, застосування судами зазначеного способу захисту права не можливо вважати втручанням у дискреційні повноваження такого суб`єкта владних повноважень.

Вказаний висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеної у постановах від 22.03.2018 (справа №823/795/17), від 27.02.2018 (справа №816/591/15-а), від 18 жовтня 2018 року (справа №818/1976/17).

Враховуючи, що ГУ Держгеокадастру у Сумській області протиправно відмовило позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, з підстав, не передбачених Земельним кодексом України, суд вважає, що в даному випадку не буде втручанням суду в дискреційні повноваження ГУ Держгеокадастру у Сумській області, а зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву про надання дозволу розроблення проекту землеустрою та прийняти рішення відповідно до вимог чинного законодавства, з урахуванням висновків суду, буде обґрунтованим, повним та належним способом захисту порушеного права позивача, оскільки відповідач протиправно надав формальну відмову з підстав, не передбачених діючим законодавством.

Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи вказане положення, суд вважає за необхідне стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ГУ Держгеокадастру у Сумській області суму судового збору в розмірі 768,40грн., сплаченого нею за подання позовної заяви згідно квитанції від 30.01.2019 №10_12 (а.с.3).

Керуючись ст.ст. 90, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 255, 295, 297, п.15.5 Розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області (40021, м.Суми, вул.Петропавлівська, буд.108, код ЄДРПОУ 3976885), третя особа- Тарасівська сільська рада Великописарівського району Сумської області (42825, Сумська область, Великописарівський район, с.Тарасівка, вул.Сумська, буд.1, код ЄДРПОУ 04390570) про визнання протиправною та скасування відмови, зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати відмову Головного управління Держгеокадастру у Сумській області у наданні дозволу ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2.00 гектара за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Тарасівської сільської ради Великописарівського району Сумської області, викладену у листі від 17.01.2019 р. №О-16637-358/21-19.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Сумській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 , зареєстроване в Головному управлінні Держгеокадастру у Сумській області 21.12.2018, про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 гектара за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Тарасівської сільської ради Великописарівського району Сумської області, та прийняти рішення відповідно до вимог чинного законодавства України, з урахуванням висновків суду.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Сумській області (40021, Сумська область, м. Суми, вул.Петропавлівська, буд.108, код ЄДРПОУ 39765885) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) в рахунок повернення сплачений при подачі позову судовий збір в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40коп.

В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 21.05.2019.

Суддя І.Г. Шевченко