Постанова

від 24.05.2019 по справі 816/192/18

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий І інстанції: Є.Б. Супрун

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2019 р. Справа № 816/192/18 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді Катунова В.В.,

Суддів: Ральченка І.М. , Бершова Г.Є. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Флеш Юніверс" на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24.05.2018, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 04.06.18 по справі № 816/192/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Флеш Юніверс"

до Головного управління ДФС у Полтавській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Флеш Юніверс" (далі - ТОВ "Флеш Юніверс", позивач) звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Полтавській області (далі - ГУ ДФС у Полтавській області, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.10.2017 №0010001401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в загальному розмірі 1 792 116,25 грн. та №0010011401, яким позивачу зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 9 636 500,00 грн. за декларацією від 02.08.2017 №9271058434 за 2016 рік.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 24.05.2018 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Флеш Юніверс" залишено без задоволення.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Головне управління ДФС у Полтавській області надало до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на правильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, апеляційну скаргу позивача без задоволення.

В судове засідання суду апеляційної інстанції представник позивача не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, надав клопотання про відкладення розгляду справи, мотивоване неможливістю прибуття уповноваженого представника у судове засідання апеляційного суду 21.05.2019, у зв`язку із перебуванням представника у щорічній відпустці.

Колегією суддів відмовлено у задоволенні даного клопотання, оскільки суд апеляційної інстанції не визнавав обов`язковою участь у судовому засіданні представника позивача. Апеляційний суд завчасно і належним чином повідомив учасників справи про час і місце розгляду справи, чого не заперечує представник апелянта у клопотанні. Отже, зазначені апелянтом у клопотанні обставини не можуть вважатись перешкодою для забезпечення у судове засідання іншого представника.

Крім того, беручи до уваги непоодинокі неявки позивача, належним чином повідомленого про дату, час та місце розгляду справи, позивач зловживає наданими йому КАС України процесуальними правами, що є недопустимим при судовому розгляді.

Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, відзив на апеляційну скаргу, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ТОВ "Флеш Юніверс" зареєстроване як юридична особа 21.01.2015, ідентифікаційний код 39592805, про що свідчить виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до реєстраційних даних основним видом економічної діяльності Товариства є оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами (а.с. 116 т. 2).

У період з 04.08.2017 по 23.08.2017 на підставі направлень від 01.08.2017 №2353, №2354, №2355, посадовими особами ГУ ДФС у Полтавській області згідно з підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, статті 77, пункту 82.1 статті 82 Податкового кодексу України та наказу ГУ ДФС у Полтавській області від 21.07.2017 №1821 на підставі плану-графіку документальних перевірок на серпень 2017 року була проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ "Флеш Юніверс" по питанню дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 21.01.2015 по 31.03.2017, законодавства про збір та облік єдиного соціального внеску за період з 21.01.2015 по 31.03.2017, за результатами якої складено акт від 01.09.2017 №1173/16-31-14-01-10/39592805 (а.с. 16-50 т. 1).

Згідно висновків акту перевірки контролюючим органом зафіксовані факти порушення платником вимог п. 44.1 ст. 44, ст. 135, ст. 137, пп. 138.1, 138.2 ст. 138, пп. 138.3.1 п. 138.3 ст. 138, пп. 138.3.2 п. 138.3 ст. 138, пп. 14.1.36 ст. 14 Податкового кодексу України, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" в результаті чого занижено податок на прибуток всього на суму 1 433 693,00 грн, у тому числі за 2016 рік на суму 230624,00 грн, за 1 квартал 2017 року на суму 1 203 070,00 грн та завищення від`ємного значення об`єкту оподаткування з податку на прибуток за 2016 рік на суму 9 636 500,00 грн.

Не погоджуючись з висновками, викладеними в акті перевірки від 01.09.2017 №1173/16-31-14-01-10/39592805, позивач 26.09.2017 подав заперечення до акту (а.с. 70-72 т. 1).

04.10.2017 листом №16400/10/16-31-14-01-17 контролюючим органом повідомлено заявника, що заперечення залишено без задоволення, а результати перевірки, які оформлені актом від 01.09.2017 №1173/16-31-14-01-10/39592805 - без змін (а.с. 73-78 т. 1).

На підставі висновків акта перевірки ГУ ДФС у Полтавській області 05.10.2017 прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0010001401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в загальному розмірі 1 792 116,25 грн, у тому числі за податковим зобов`язанням 1 433 693,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями 358423,25 грн;

- №0010011401, яким позивачу зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 9 636 500,00 грн за декларацією від 02.08.2017 №9271058434 за 2016 рік (а.с. 79, 81 т. 1).

Не погоджуючись з даними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач скористався правом адміністративного оскарження та подав скаргу від 20.10.2017 за №30 до ДФС України (а.с. 83-86 т. 1).

Рішенням ДФС України від 14.12.2017 №29947/6/99-99-11-01-01-25 про результати розгляду скарги податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу - без задоволення (а.с. 88-93 т. 1).

Не погодившись із правомірністю зазначених податкових повідомлень-рішень, позивач звернувся із зазначеним позовом до суду.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що спірні податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Полтавській області від 05.10.2017 №0010001401 та №0010011401 є такими, що відповідають критеріям законності, визначених частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, що справляються в Україні та порядок їх адміністрування, платників, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначає Податковий кодекс України від 02.12.2010 №2755-VI.

Так, відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Базою оподаткування, згідно з п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України, є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Відповідно до п. 137.1 ст. 137 Податкового кодексу України, податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу.

За приписами п.п. 138.1, 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму нарахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності та зменшується на суму розрахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до пункту 138.3 цієї статті.

Пунктом 138.3.1 ст. 131 Податкового кодексу України передбачено, що розрахунок амортизації основних засобів або нематеріальних активів здійснюється відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням обмежень, встановлених підпунктом 14.1.138 пункту 14.1 статті 14 розділу I цього Кодексу, підпунктами 138.3.2 - 138.3.4 цього пункту. При такому розрахунку застосовуються методи нарахування амортизації, передбачені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, крім "виробничого" методу.

Згідно з пп. 138.3.2 ст. 131 Податкового кодексу України не підлягають амортизації та проводяться за рахунок відповідних джерел, крім іншого, витрати на придбання / самостійне виготовлення невиробничих основних засобів, невиробничих нематеріальних активів, а також витрати на ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих основних засобів, невиробничих нематеріальних активів.

Тобто, розрахунок амортизації може здійснюватися господарюючим суб`єктом лише за умови використання основних засобів у власній господарській діяльності.

За визначенням наведеним у пп. 14.1.36 ст. 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до положень частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 цього ж Закону визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Таким чином, господарські операції для визначення бази оподаткування мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідний правовий висновок викладено, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 27.06.2017 у справі 808/1062/14.

При цьому будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Відповідно до акту, перевіркою показників рядку 02 декларацій "Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності" за період з 21.01.2015 по 31.03.2017 на загальну суму (-21 315 726,00 грн), встановлено їх заниження у сумі 17 601 464,00 грн., у тому числі за 2016 рік на суму 10917744,00 грн та за 1 квартал 2017 року на суму 6 683 720,00 грн.

На формування цих показників мали безпосередній вплив взаємовідносини позивача з ТОВ "Юкрейн-Спектор" (код ЄДРПОУ 39749994), ТОВ "Фінанс Профіт Груп" (код ЄДРПОУ 39562283), ТОВ "Автив Стиль" (код ЄДРПОУ 40760309), ТОВ "Альтаір Капітал" (код ЄДРПОУ 40308283) за однотипними договорами про надання послуг.

Як встановлено під час розгляду справи, за вказаними договорами ТОВ "Флеш Юніверс" замовляв та отримував послуги від вищевказаних контрагентів у вигляді робіт, пов`язаних з утриманням в належному стані нафтобаз, право на користування якими позивач набув за договором фінансового лізингу №4Ф16042ЛИ, укладеним 02.07.2016 між ПАТ КБ "Приватбанк" та ТОВ "Флеш Юніверс".

На підтвердження вказаних обставин позивач надав відповідні договори та супровідну документацію.

Так, 02.07.2016 між ПАТ КБ "Приватбанк" (Банк) та ТОВ "Флеш Юніверс" (Лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу №4Ф16042ЛИ, за умовами якого Банк передає Лізингоодержувачу майно, а Лізингоодержувач приймає майно від Банка в платне володіння та користування, а після сплати всієї суми лізингових платежів у власність, у визначені цим Договором строки, на умовах фінансового лізингу (а.с. 207-212 т. 2).

Згідно з додатком №3 до Договору Банк на праві власності передав, а Лізингоодержувач прийняв у платне володіння та користування нерухоме майно-предмет у вигляді 5 нафтобаз, що розташовані у Чернігівській області, а саме: АДРЕСА_1 ; ОСОБА_1 ; АДРЕСА_2 ; ОСОБА_2 ; АДРЕСА_1 Мала Дівиця, АДРЕСА_3 (а.с. 220 т.2).

Господарські взаємовідносини позивача з ПАТ КБ "Приватбанк" не входили до предмету перевірки, а тому й не досліджуються судом за винятком змісту самого договору фінансового лізингу, який визначає зміст та обсяг прав і обов`язків його учасників.

Після переходу ПАТ КБ "Приватбанк" у власність держави відповідно до постанови Уряду від 18.12.2016 №961 договір фінансового лізингу №4Ф16042ЛИ від 02.07.2016 був розірваний в односторонньому порядку з ініціативи Банку з 15.06.2017 на підставі пункту 8.2.3. Договору у зв`язку з прострочкою лізингових платежів, про що перший заступник голови правління Банку ОСОБА_3 надіслав Товариству повідомлення від 31.05.2017 №Э.Upr 1/3-67109 про розірвання договору фінансового лізингу.

З матеріалів справи вбачається, що під час перевірки контролюючий орган дійшов висновку про безтоварність господарських операцій позивача з приводу отримання послуг по утриманню нафтобаз за договорами, укладеними з ТОВ "Юкрейн-Спектор", ТОВ "Фінанс Профіт Груп", ТОВ "Автив Стиль", ТОВ "Альтаір Капітал".

Так, 01.08.2016 між ТОВ "Юкрейн-Спектор" (виконавець) та ТОВ "Флеш Юніверс" (замовник) укладено договір №ЮСБ-1509 про надання послуг (а.с. 120-121 т. 1).

За умовами вказаного договору виконавець зобов`язується за завданням замовника надати своїми власними силами та засобами послуги по прийманню, розміщенню та відпуску нафтопродуктів замовника за адресою: АДРЕСА_4 область АДРЕСА_5 м. Бобровиця, вул. Польова, 35, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, а також компенсувати витрати, що понесені виконавцем в рамках виконання умов даного договору.

На підтвердження факту виконання учасниками договору взятих на себе договірних зобов`язань позивач надав додаткові угоди до договору про надання послуг №ЮСБ-1509 щодо визначення розміру щомісячної плати за надані послуги за період з 01.08.2016 по 01.03.2017, податкові накладні від 31.08.2016 № 1384, від 30.09.2016 № 1419, від 31.12.2016 № 1558, від 30.11.2016 № 1384, від 31.12.2016 № 1314, від 31.01.2017 № 106, від 28.02.2017 №2, від 31.03.2017 №2,, копії актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.08.2016 № АН-000038, від 30.09.2016 № АН-0000051, від 31.10.2016 № АН-0000066, від 31.11.2016 № АН-0000080, від 31.12.2016 №АН-0000191, від 31.01.2047 № АН-0000002, від 28.02.2017 № АН-0000007, від 31.03.2017 № АН-0000010 (а.с. 122-153 т.1), а також докази часткової оплати придбаних послуг (а.с. 154-155 т. 1).

01.08.2016 між ТОВ "Юкрейн-Спектор" (виконавець) та ТОВ "Флеш Юніверс" (замовник) укладено договір №ЮСГ-1510 про надання послуг (а.с. 156-157 т. 1) на об`єкті за адресою: АДРЕСА_4 , за змістом аналогічний попередньому.

На підтвердження факту виконання учасниками договору взятих на себе договірних зобов`язань позивач надав додаткові угоди до договору про надання послуг №ЮСГ-1510 щодо визначення розміру щомісячної плати за надані послуги за період з 01.08.2016 по 01.03.2017, податкові накладні від 31.08.2016 № 1385, від 30.09.2016 № 1420, від 31.10.2016 № 1559, від 30.11.2016 № 1385, від 31.12.2016 № 1315, від 31.01.2017 № 107, від 28.02.2017 №3, від 31.03.2017 № 3, копії актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.08.2016 №АН-0000039, від 30.09.2016 №АН-0000052, від 31.10.2016 №АН-0000067, від 30.11.2016 №АН-00000081, від 31.12.2016 №АН-0000192, від 31.01.2017 №АН-0000003, від 28.02.2017 №АН-0000008, від 31.03.2017 №АН-0000011 (а.с. 158-189 т. 1), а також докази часткової оплати придбаних послуг (а.с. 190 т. 1).

01.08.2016 між ТОВ "Юкрейн-Спектор" (виконавець) та ТОВ "Флеш Юніверс" (замовник) укладено договір №ЮСМ-1511 про надання послуг (а.с. 191-192 т. 1) на об`єкті за адресою: АДРЕСА_4 , за змістом аналогічний попереднім двом.

На підтвердження факту виконання учасниками договору взятих на себе договірних зобов`язань позивач надав додаткові угоди до договору про надання послуг №ЮСМ-1511 щодо визначення розміру щомісячної плати за надані послуги за період з 01.08.2016 по 01.03.2017, податкові накладні від 31.08.2016 № 1386, від 30.09.2016 № 1421, від 31.10.2016 № 1560, від 30.11.2016 № 1386, від 31.12.2016 № 1316, від 31.01.2017 № 108, від 28.02.2017 №4, від 31.03.2017 № 4, копії актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.08.2016 №АН-0000040, від 30.09.2016 №АН-0000053, від 31.10.2016 №АН-0000068, від 30.11.2016 №АН-00000082, від 31.12.2016 №АН-0000193, від 31.01.2017 №АН-0000004, від 28.02.2017 №АН-0000009, від 31.03.2017 № АН-0000012 (а.с. 193-224 т. 1), а також докази часткової оплати придбаних послуг (а.с. 225-226 т. 1).

01.08.2016 між ТОВ "Фінанс Профіт Груп" (виконавець) та ТОВ "Флеш Юніверс" (замовник) укладено договір №ФПГ-02/08 про надання послуг (а.с. 227-228 т. 1) на об`єкті за адресою: АДРЕСА_4 , за змістом аналогічний усім попереднім.

На підтвердження факту виконання учасниками договору взятих на себе договірних зобов`язань позивач надав додаткові угоди до договору про надання послуг №ФПГ-02/08 щодо визначення розміру щомісячної плати за надані послуги за період з 01.08.2016 по 01.01.2017, податкові накладні від 31.08.2016 №569, від 30.09.2016 №538, від 31.10.2016 №502, від 30.11.2016 №497, від 31.12.2016 №555, від 31.01.2017 №38, копії актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.08.2016 №С-00000015, від 30.09.2016 № С-00000018, від 31.10.2016 № С-00000022, від 30.11.2016 № С-00000026, від 31.12.2016 № 30, від 31.01.2017 №1 (а.с. 229-250 т. 1), а також докази часткової оплати придбаних послуг (а.с. 2-13 т. 2).

01.08.2016 між ТОВ "Фінанс Профіт Груп" (виконавець) та ТОВ "Флеш Юніверс" (замовник) укладено договір №ФПГ-01/08 про надання послуг (а.с. 14-15 т. 2) на об`єкті за адресою: АДРЕСА_4 , за змістом аналогічний усім попереднім.

На підтвердження факту виконання учасниками договору взятих на себе договірних зобов`язань позивач надав додаткові угоди до договору про надання послуг №ФПГ-01/08 щодо визначення розміру щомісячної плати за надані послуги за період з 01.08.2016 по 01.01.2017, податкові накладні від 31.08.2016 №570, від 30.09.2016 №539, від 31.10.2016 №503, від 30.11.2016 №498, від 31.12.2016 № 556, від 31.01.2017 №39, копії актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.08.2016 №С-00000014, від 30.09.2016 № С-00000019, від 31.10.2016 № С-00000023, від 30.11.2016 № С-00000027, від 31.12.2016 № 31, від 31.01.2017 №2 (а.с. 16-39 т. 2), а також докази часткової оплати придбаних послуг (а.с. 40-43 т. 2).

01.01.2017 між ТОВ "Автив Стиль" (виконавець) та ТОВ "Флеш Юніверс" (замовник) укладено договір №АСБ-0101 про надання послуг (а.с. 44-45 т. 2) на об`єкті за адресою: АДРЕСА_4 , за змістом аналогічний усім попереднім.

На підтвердження факту виконання учасниками договору взятих на себе договірних зобов`язань позивач надав додаткові угоди до договору про надання послуг №АСБ-0101 щодо визначення розміру щомісячної плати за надані послуги за період з 03.01.2017 по 01.03.2017, податкові накладні від 31.01.2017 №1284, від 28.02.2017 №569, від 31.03.2017 №617, копії актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.01.2017 №АН-0000014, від 28.02.2017 №АН-0000030, від 31.03.2017 №АН-0000034 (а.с. 46-57 т. 2).

01.01.2017 між ТОВ "Автив Стиль" (виконавець) та ТОВ "Флеш Юніверс" (замовник) укладено договір №АВГ-0102 про надання послуг (а.с. 58-59 т. 2) на об`єкті за адресою: АДРЕСА_4 .

На підтвердження факту виконання учасниками договору взятих на себе договірних зобов`язань позивач надав додаткові угоди до договору про надання послуг №АВГ-0102 щодо визначення розміру щомісячної плати за надані послуги за період з 03.01.2017 по 01.03.2017, податкові накладні від 31.01.2017 №1285, від 28.02.2017 №570, від 31.03.2017 №618, копії актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.01.2017 №АН-0000015, від 28.02.2017 №АН-0000031, від 31.03.2017 №АН-0000035 (а.с. 60-71 т. 2).

01.01.2017 між ТОВ "Автив Стиль" (виконавець) та ТОВ "Флеш Юніверс" (замовник) укладено договір №АВМ-0103 про надання послуг (а.с. 72-73 т. 2) на об`єкті за адресою: АДРЕСА_4 , за змістом аналогічний усім попереднім.

На підтвердження факту виконання учасниками договору взятих на себе договірних зобов`язань позивач надав додаткові угоди до договору про надання послуг №АВМ-0103 щодо визначення розміру щомісячної плати за надані послуги за період з 03.01.2017 по 01.03.2017, податкові накладні від 31.01.2017 №1286, від 28.02.2017 №571, від 31.03.2017 №619, копії актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.01.2017 №АН-0000016, від 28.02.2017 №АН-0000032, від 31.03.2017 №АН-0000036 (а.с. 74-85 т. 2).

03.01.2017 між ТОВ "Альтаір Капітал" (виконавець) та ТОВ "Флеш Юніверс" (замовник) укладено договір №АК-02/17 про надання послуг (а.с. 86-87 т. 2) на об`єкті за адресою: АДРЕСА_4 , за змістом аналогічний усім попереднім.

На підтвердження факту виконання учасниками договору взятих на себе договірних зобов`язань позивач надав додаткові угоди до договору про надання послуг №АК-02/17 щодо визначення розміру щомісячної плати за надані послуги за період з 03.01.2017 по 01.03.2017, податкові накладні від 31.01.2017 №738, від 28.02.2017 №505, від 31.03.2017 №745, копії актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.01.2017 №3, від 28.02.2017 № С-00000011, від 31.03.2017 № С-00000018 (а.с. 88-99 т. 2).

03.01.2017 між ТОВ "Альтаір Капітал" (виконавець) та ТОВ "Флеш Юніверс" (замовник) укладено договір №АК-01/17 про надання послуг (а.с. 100-101 т. 2) на об`єкті за адресою: АДРЕСА_4 , за змістом аналогічний усім попереднім.

На підтвердження факту виконання учасниками договору взятих на себе договірних зобов`язань позивач надав додаткові угоди до договору про надання послуг №АК-01/17 щодо визначення розміру щомісячної плати за надані послуги за період з 03.01.2017 по 01.03.2017, податкові накладні від 31.01.2017 №739, від 28.02.2017 №506, від 31.03.2017 №746, копії актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.01.2017 №4, від 28.02.2017 №С-00000012, від 31.03.2017 №С-00000019 (а.с. 102-113 т. 2).

Зважаючи на наявність взаємних договірних зобов`язань, факт реалізації яких позивач доводить переліченими вище письмовими доказами, представник позивача стверджував про безпідставність висновку перевірки щодо безтоварності відображених у них взаємовідносин.

Контролюючий орган у висновках податкової перевірки, зафіксував, що у перевірений період згідно з первинною документацією на орендованих нафтобазах господарської діяльності не відбувалося, паливно-мастильні матеріали належні позивачу на зберігалися, до перевірки не надано підтверджуючих документів про витрати на утримання нафтобаз, відсутні додаткові угоди до договорів, що унеможливлює встановити яким чином розраховувалися розміри плати в актах здачі-приймання (надання послуг).

Отже, з`ясуванню підлягають обставини надання послуг третіми особами з обслуговування нафтобаз, зміст та обсяг наданих послуг та наявність у позивача права на залучення цих третіх осіб до виконання зобов`язань, передбачених договором фінансового лізингу.

Під час розгляду справи встановлено, що 02.07.2016 між ПАТ КБ "Приватбанк" (Банк) та ТОВ "Флеш Юніверс" (Лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу №4Ф16042ЛИ (надалі - Договір), за умовами якого Банк передає Лізингоодержувачу майно, а Лізингоодержувач приймає майно від Банка в платне володіння та користування, а після сплати всієї суми лізингових платежів у власність, у визначені цим договором строки, на умовах фінансового лізингу (а.с. 207-212 т. 2).

Відповідно до п. 3.1. даного Договору, передача Банком та прийом Лізингоодержувачем майна в лізинг здійснюється згідно акту прийому-передачі майна - зазначеним у додатку №3, що є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до акту №1 прийому-передачі майна від 02.07.2016 (додаток №3 до Договору) Банк на праві власності передав, а Лізингоодержувач прийняв у платне володіння та користування нерухоме майно-предмет у вигляді 5 нафтобаз загальною вартістю 252345311,00 грн (а.с. 220 т. 2).

З дати підписання сторонами акту прийому-передачі майна, відповідно до положень п. 3.3. Договору, Лізингоодержувач приймає його від Банку в платне володіння і користування.

Згідно з п. 3.2. Договору Лізингоодержуваж під власну відповідальність зобов`язується неухильно дотримуватися норм та правил експлуатації, використання і ремонту майна.

Відповідно до п. 5.2.1. Договору, Банк зобов`язується передати майно в платне користування Лізингоодержувачу на умовах та строки, що обумовлені цим Договором.

Судом першої інстанції під час розгляду справи встановлено, що незважаючи на чіткі умови прийому-передачі майна за Договором, за якими Лізингоодержуваж набуває відповідних прав з моменту підписання Договору з додатками, до безпосереднього користування цим майном, ТОВ "Флеш Юніверс" приступити не зміг, оскільки функції по догляду і утриманню нафтобаз у належному стані на той час вже здійснювали підприємства ТОВ "Юкрейн-Спектор", ТОВ "Фінанс Профіт Груп", ТОВ "Автив Стиль", ТОВ "Альтаір Капітал", і саме через це позивачем укладено з ними відповідні договори для дотримання умов п. 6.2.2. Договору фінансового лізингу, яким передбачений обов`язок Лізингоодержувача утримувати майно в належному стані.

За змістом п. 4.2. Договору фінансового лізингу, яким передбачено, що протягом усього терміну дії цього Договору Лізингоодержувачу забороняється без згоди Банка передавати майно у сублізинг, оренду, у позику, або будь-яким іншим способом третій стороні, передавати в заставу або відчужувати у будь-який спосіб. Лізингоодержувач (боржник) у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою Банку. За згодою Банку виконання обов`язків Лізингоодержувача може бути покладено на іншу особу.

Для з`ясування обставин не/надання Банком згоди Лізингоодержувачу на залучення третіх осіб для виконання умов Договору фінансового лізингу судом першої інстанції було витребувано від ПАТ КБ "Приватбанк" відомості, якими підтверджується або спростовується інформація щодо надання Банком згоди на передачу третім особам (ТОВ "Юкрейн-Спектор", ТОВ "Фінанс Профіт Груп", ТОВ "Автив Стиль", ТОВ "Альтаір Капітал") нерухомого майна, яке зазначено у Додатку №1 договору фінансового лізингу №4Ф16042ЛИ від 02.07.2016, укладеного Банком з ТОВ "Флеш Юніверс". Суд також витребував від Банку будь-які відомості щодо зміни, припинення договору фінансового лізингу №4Ф16042ЛИ від 02.07.2016 (а.с. 54 т. 3).

Так, судом першої інстанції встановлено, що відповідно до листа провідного менеджера Банку ОСОБА_4 , додатковою угодою від 02.07.2016 вносились зміни до Договору лізингу. Так, відповідно до п. 1 Додаткової угоди зазначено - змінити п. 4.2 розділу 4 Право власності на майно Договору та викласти в наступній редакції: Протягом усього терміну дії цього Договору: Лізингоодержувач має право передавати в оренду предмет лізингу; лізингоодержувачу забороняється без згоди банка передавати майно у сублізинг, у позику, або будь-яким іншим способом третій стороні, передавати в заставу або відчужувати у будь-який спосіб. Лізингоодержувач (боржник) у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою банку. За згодою банку виконання обов`язку лізингоодержувача може бути покладено на іншу особу.

Пунктом 2 Додаткової угоди зазначено - Доповнити підпунктом 6.2.20 п. 6.2. розділу 5 Права та обов`язки лізтнгоодержувача Договору у наступній редакції: п. 6.2.20. У разі укладення Лізингоодержувачем правочинів в порядку п. 4.2. цього Договору, надати Банку засвідчену Лізингоодержувачем копію Договору (оренди, іншого договору) протягом 10 календарних днів від дати його укладення.

Однак, Лізингоодержувач Банку не надавав вказаних документів.

Договір є розірваним від 15.06.2017 (а.с. 158 т. 3).

Вимогу суду щодо надання відповідних документальних підтверджень Банк залишив без виконання.

Натомість, позивачем надано засвідчену підписом керівника підприємства копію додаткової угоди до Договору фінансового лізингу №4Ф16042ЛИ від 02.07.2016 (а.с. 161 т. 3), зміст якої дублює зміст пояснень, наданих представником Банку 07.05.2018. Дана додаткова угода позивачем до перевірки не надавалася.

Судом першої інстанції вірно враховано, що, незважаючи на те, що і основний договір, і додаткова угода складені в один день - 02.07.2016, підписані вони різними особами - Договір фінансового лізингу - головою Правління Дубілет ОСОБА_5 , а додаткова угода - заступником керівника бізнесу - керівником напрямку кредитування клієнтів - Пономарьовим Олексієм Борисовичем, що діяв на підставі довіреності №20-К-Н-О від 06.01.2016. Основний договір складений у м. Дніпропетровську, а додаткова угода - у м. Дніпро.

За приписами пункту 85.2. статті 85 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Згідно з пунктом 44.6. статті 44 Податкового кодексу України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Зважаючи на факт ненадання Банком на вимогу суду екземпляру додаткової угоди, про зміст якої 07.05.2018 надав роз`яснення провідний менеджер Банку ОСОБА_4 , а також наявність розбіжностей у формі договору фінансового лізингу та додатковій угоді до нього, ненадання позивачем додаткової угоди під час проведення податкової перевірки, судом першої інстанції правомірно не прийнято в якості доказу надану представником позивача у вигляді додаткової угоди до Договору фінансового лізингу №4Ф16042ЛИ від 02.07.2016 як такий (а.с. 161 т. 3) і так само письмові пояснення від 07.05.2018 провідного менеджера Банку ОСОБА_4 в частині змісту даної угоди (а.с. 158 т. 3).

Судом першої інстанції вірно враховано, що заборона Лізингоодержувачу на передачу своїх прав та обов`язків по Договору третім особам без письмового погодження Банку встановлена ще й пунктом 10.1 Договору фінансового лізингу №4Ф16042ЛИ від 02.07.2016, зміни до якого не вносилися, а тому така заборона була чинною весь період дії Договору. При цьому, будь-яких письмових погоджень з боку Банку щодо можливості виконання зобов`язань за Договором, у тому числі й щодо залучення третіх осіб для виконання робіт з утримання майна в належному стані, позивач ні під час податкової перевірки, ні під час судового розгляду не надав.

Більш того, як повідомив провідний менеджер Банку ОСОБА_4 у своєму листі від 07.05.2018, Лізингоодержувач Банку не надавав документів з приводу отримання такого погодження.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з боку ТОВ Флеш Юніверс були допущені самовільні, всупереч існуючої договірної заборони, дії на залучення третіх осіб до виконання власних зобов`язань за Договором фінансового лізингу, що призвело до настання наслідків, не передбачених основним Договором.

Загальні правові та економічні засади фінансового лізингу визначає Закон України Про фінансовий лізинг від 16.12.1997 №723/97-ВР.

Відповідно до ст. 1 вказаного Закону, фінансовий лізинг (далі - лізинг) - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов`язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Отже, визначальними умовами у відносинах за договорами фінансового лізингу є умови передбачені цими договорами.

Незважаючи на чіткий правовий механізм регулювання правовідносин даного роду, позивач відступив від дотримання умов Договору фінансового лізингу, та вчинив дії на укладення угод з третіми особами, які, за таких обставин, не можуть створювати для їх учасників ніяких правових наслідків.

Аналізуючи правомірність дій позивача з приводу формування складу амортизаційних відрахувань, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закон України Про фінансовий лізинг амортизаційні відрахування на предмет лізингу обчислюються відповідно до законодавства.

Так, пунктом 138.3.1 ст. 131 Податкового кодексу України передбачено, що розрахунок амортизації основних засобів або нематеріальних активів здійснюється відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням обмежень, встановлених підпунктом 14.1.138 пункту 14.1 статті 14 розділу I цього Кодексу, підпунктами 138.3.2 - 138.3.4 цього пункту. При такому розрахунку застосовуються методи нарахування амортизації, передбачені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, крім "виробничого" методу.

Наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 №92 затверджено Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби" (далі - Положення (стандарт) 7), яке визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про основні засоби, інші необоротні матеріальні активи та незавершені капітальні інвестиції в необоротні матеріальні активи (далі - основні засоби), а також розкриття інформації про них у фінансовій звітності.

Відповідно до визначень, наведених у п. 4 Положення (стандарт) 7, вартість, яка амортизується, - первісна або переоцінена вартість необоротних активів за вирахуванням їх ліквідаційної вартості.

Під час розгляду справи встановлено, що вартість майна - предмету фінансового лізингу на момент його передачі становила 252 345 311,00 грн, про що зазначено в акті №1 прийому-передачі майна, підписаного представниками Банку та лізингоодержувача 02.07.2016 (а.с. 220 т. 2), при цьому така ж сама сума вартості цього ж майна відображена і в акті прийому-передачі від 15.06.2017 (тобто на момент розірвання договору фінансового лізингу), за яким лізингоодержуваач передав, а Банк прийняв на праві власності нерухоме майно-предмет за Договором фінансового лізингу (а.с. 132-133 т. 3).

Таким чином, первісна вартість не відрізняється від ліквідаційної, а тому у позивача відсутні фактичні та відповідно й правові передумови для формування сум амортизації, на яку в подальшому зменшено фінансовий результат до оподаткування.

Перевіряючи фактичну сторону задекларованих позивачем господарських операцій, колегія суддів зазначає наступне.

Як вже встановлено судовим розглядом, у перевірений період позивач декларував доходи та витрати по взаємовідносинам з ТОВ "Юкрейн-Спектор", ТОВ "Фінанс Профіт Груп", ТОВ "Автив Стиль", ТОВ "Альтаір Капітал" за однорідними договорами про надання послуг, опис яких приведений вище, де ТОВ Флеш Юніверс виступав замовником, а контрагенти - виконавцями.

Спільною умовою, передбаченою підпунктом 2.2.3 цих договорів, є обов`язок виконавця (контрагентів позивача) здійснювати оплату всіх необхідних платежів по утриманню нафтобази, у тому числі комунальні послуги, заробітну плату охорони, послуги зв`язку, охорони та надати замовнику документи, що підтверджують такі витрати, тоді як замовник (позивач), за приписами підпункту 2.1.3 цих же договорів, зобов`язується компенсувати виконавцю витрати по утриманню нафтобази на підставі підтверджуючих документів про сплату, наданих виконавцем. Розмір плати за надані послуги узгоджуються сторонами у додаткових угодах до договору (пункт 3.1 договорів).

Зі змісту досліджених податкових накладних, які позивач отримав від виконавців послуг, і так само актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), під час розгляду справи встановлено, що надані виконавцями послуги визначені, як компенсація витрат по утриманню нафтобази за відповідною адресою, за відповідний місяць. Тобто, з наведеного визначення послуг неможливо встановити зміст послуг, їх вид, обсяг, а відтак і зміст самої господарської операції, чим порушено вимогу ч. 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні в частині обов`язку господарюючого суб`єкта відображати у первинних документах зміст та обсяг господарської операції.

Крім цього, в ході співставлення періодів надання послуг контрагентами позивача встановлено, що у період з 01.01.2017 послуги щодо компенсації витрат по утриманню одних і тих самих нафтобаз надавалися позивачу одночасно двома суб`єктами господарювання, зокрема: по нафтобазі за адресою: Чернігівська область, м. Бобровиця, вул. Польова, 35 - ТОВ «Юкрейн Спектор» та ТОВ «Автив Стиль» , по нафтобазі за адресою: АДРЕСА_4 район, с. Вокзал-Городня, вул. Вокзальна, 45 - ТОВ «Юкрейн Спектор» та ТОВ «Автив Стиль» , по нафтобазі за адресою: Чернігівська область, м. Мена, вул. Північна, 2 - ТОВ «Юкрейн Спектор» та ТОВ «Автив Стиль» ; по нафтобазі за адресою: Чернігівська область, Ріпкінський район, смт. Ріпки, Замглайське шосе, 1 - ТОВ "Фінанс Профіт Груп" та ТОВ "Альтаір Капітал"; по нафтобазі за адресою: Чернігівська область, Прилуцький район, смт. Мала Дівиця, вул. Вокзальна, 3 - ТОВ "Фінанс Профіт Груп" та ТОВ "Альтаір Капітал".

При цьому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач документально не підтвердив, яким чином здійснювався розподіл витрат по утриманню майна нафтобаз між виконавцями та відповідно підстави для розподілу сум компенсації позивачем таких витрат.

За змістом додаткових угод до договорів про надання послуг, сторони прийшли до згоди визначити розмір щомісячної плати за надані послуги згідно пункту 3.1 у конкретних сумах з урахуванням ПДВ.

Разом з цим, пункт 3.1. договорів про надання послуг визначає, що розмір плати за надані послуги, передбачені пунктом 1 договору узгоджується сторонами у додаткових угодах до договору, при цьому пункт 1 договорів стосується послуг по прийманню, розміщенню і відпуску нафтопродуктів.

При цьому, послуг по прийманню, розміщенню і відпуску нафтопродуктів на вищевказаних нафтобазах позивач фактично не отримував. Натомість, такі послуги він отримував за окремими договорами, які не охоплюються даною податковою перевіркою, укладеними з ПАТ Дніпронафтопродукт (а.с. 222-250 т. 2, а.с. 1-21 т. 3).

Також слід зазначити, що надані позивачем додатки до додаткових угод щодо розшифровки витрат по утриманню нафтобаз містять посилання на наявність «інших послуг» відповідної вартості, що унеможливлює встановлення змісту таких послуг.

На підставі вищевикладеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в ході розгляду справи позивачем не підтверджено належними та достатніми доказами фактичне надання послуг з боку ТОВ "Юкрейн-Спектор", ТОВ "Фінанс Профіт Груп", ТОВ "Автив Стиль", ТОВ "Альтаір Капітал", а відтак - і право на формування витрат за наслідками таких господарських операцій.

Відповідно до вимог статті 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання суті над формою, тобто операції обліковуються відповідно до їх суті, а не лише з урахуванням юридичної форми.

Погоджуючись з висновком суду першої інстанції, колегія суддів зазначає, що господарська операція, яка не відбулася в дійсності, не може бути об`єктом оподаткування.

Заперечуючи проти викладеного фахівцями контролюючого органу в акті перевірки, ТОВ ФЛЕШ ЮНІВЕРС вказує, що наданими до перевірки первинними документами бухгалтерського та податкового обліку повністю підтверджено фактичне здійснення господарських операцій між підприємством та його контрагентами.

Разом з тим, відомості, що містяться у податкових накладних, так і дані первинних документів, що складаються при здійсненні господарської операції та подаються платником до контролюючого органу, мають відповідати установленим вимогам та містити достовірну інформацію про обставини, з якими законодавство пов`язує реалізацію права платника на податкову вигоду.

З урахуванням встановлених судом обставин, які свідчать про відсутність доказів фактичного, безпосереднього виконання позивачем зобов`язань за договором фінансового лізингу, та як наслідок відсутність доказів використання предмету лізингу у власній господарській діяльності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність факту отримання позивачем послуг від третіх осіб на виконання зобов`язань, передбачених договором фінансового лізингу, та штучне формування позивачем витрат з метою заниження об`єкту оподаткування.

Згідно з підпунктом 54.3.2. пункту 54.3. статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Колегія суддів зазначає, що відсутність економічної доцільності господарських операцій, окрім як здійснення їх з метою отримання податкової вигоди, є підставою для зменшення в податковому обліку платника податку сум такої вигоди. Господарські операції для визначення податкових пільг мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. У зв`язку з наведеним недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій.

Колегія суддів зазначає, що декларуючи економічний сенс і доцільність вищезазначених господарських операцій ТОВ ФЛЕШ ЮНІВЕРС доказів в обґрунтування таких тверджень не навів.

З огляду на викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правомірності висновків перевірки контролюючого органу щодо заниження податку на прибуток на суму 1 433 693,00 грн., у зв`язку з чим до платника правомірно застосовано штрафну санкцію у розмірі 358 423,25 грн., та завищення від`ємного значення об`єкту оподаткування з податку на прибуток за 2016 рік на суму 9 636 500,00 грн.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає правомірним прийняття Головним управлінням ДФС у Полтавській області податкових повідомлень-рішень від 05.10.2017 №0010001401 та №0010011401.

Згідно з п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Однак, відповідно до п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог.

Зі змісту ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно та всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції повно та всебічно з`ясовано обставини в адміністративній справі, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального при дотриманні норм процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Флеш Юніверс" - залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24.05.2018 по справі № 816/192/18 залишити без змін .

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя-доповідач В.В. Катунов Судді І.М. Ральченко Г.Є. Бершов