Постанова

від 23.05.2019 по справі 826/21192/15

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/21192/15 Суддя (судді) першої інстанції: Іщук І.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді: Собківа Я.М.,

суддів: Ісаєнко Ю.А., Файдюка В.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Парагона на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 жовтня 2015 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю Парагона про припинення юридичної особи, -

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Парагона про припинення юридичної особи.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 жовтня 2015 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, представник відповідача звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою позовну заяву залишити без розгляду.

Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення не повно досліджено обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовано норми матеріального права.

Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

Відзив на апеляційну скаргу на адресу суду не надходив.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Спірні правовідносини, що виникли між позивачем та відповідачем врегульовано нормами Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України, Податковим кодексом України, Законом України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців" (далі - Закон № 755-IV).

Так, відповідно до підпунктів 16.1.2., 16.1.3. пункту 16.1. статті 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов`язаний, зокрема, складати подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Підпунктом 20.1.37 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України передбачено право контролюючих органів звертатися до суду щодо припинення юридичної особи та припинення фізичної особи-підприємця підприємницької діяльності та/або про визнання недійсними установчих (засновницьких) документів суб`єктів господарювання.

Згідно з пунктом 49.2. статті 49 Податкового кодексу України, платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Відповідно до положень статті 33 Закону №755-IV юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов`язків іншим юридичним особам - правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення (реорганізації) або в результаті ліквідації за рішенням, прийнятим засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженим ними органом, за судовим рішенням або за рішенням державного органу, прийнятим у випадках, передбачених законом.

Юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Абзацом 5 ч. 2 ст. 38 Закону №755-IV встановлено, що підставою для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов`язано з банкрутством юридичної особи є неподання протягом року органам доходів і зборів податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону.

Як вбачається з аналізу зазначених правових норм, перебування особи в стані припинення не звільняє останню від виконання обов`язків, покладених ПК України щодо подання декларацій, звітності та інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів. Також законодавство не звільняє таку особу і від відповідальності за вчинення порушень зазначеного податкового законодавства.

Як вбачається з довідки Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві, відповідач заборгованості перед бюджетом не має, остання податкова звітність подана ІІ півріччя 2012 року. Таким чином, беручи до уваги той факт, що відповідач протягом року не подає податкових декларацій, документів фінансової звітності, є відповідні підстави для постановлення судового рішення про припинення відповідача відповідно до частини другої статті 38 Закону №755-IV.

Отже, враховуючи те, що відповідач протягом року не подає податкових декларацій, документів фінансової звітності, є відповідні підстави для постановлення судового рішення про припинення

Згідно з пунктом 67.2 статті 67 Податкового кодексу України контролюючі органи в установленому законом порядку мають право звертатися до суду про винесення судового рішення щодо припинення юридичних осіб або підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців.

Відповідно до статті 49 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" суд, який постановив рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, в день набрання таким рішенням законної сили направляє його копію державному реєстратору за місцем реєстрації фізичної особи - підприємця для внесення до Єдиного державного реєстру запису про судове рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця. Дата надходження судового рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця вноситься державним реєстратором до журналу обліку реєстраційних дій.

Державний реєстратор зобов`язаний не пізніше наступного робочого дня з дати надходження судового рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем внести до Єдиного державного реєстру запис про судове рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця та в той же день повідомити органи статистики, доходів і зборів, Пенсійного фонду України та фізичну особу - підприємця, щодо якої було постановлено судове рішення, про внесення такого запису.

Зазначені дії реєстратор має вчинити в силу наданих йому повноважень, що не потребує додаткового судового рішення щодо цього суб`єкта владних повноважень.

Таким чином, оскільки відповідач не подавав більше як протягом одного року до податкового органу податкових декларацій, звітності, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, крім того від нього не надійшло письмових заперечень проти позову до суду першої інстанції, то суд першої інстанції дійшов вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, рішення або ухвалу - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а відтак підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Парагона залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 жовтня 2015 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Собків Я.М.

Суддя Ісаєнко Ю.А.

Суддя Файдюк В.В.