Постанова

від 15.05.2019 по справі 500/2687/18

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2019 рокуЛьвів№857/3716/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Матковської З.М.,

суддів: Бруновської Н.В., Затолочного В.С.,

при секретарі судового засідання: Луців І.І.

з участю представника відповідача Чорнописької В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Еко-ліс-буд на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2019 року у справі №500/2687/18, головуючий суддя Осташ А.В., справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Еко-ліс-буд до Головного управління ДФС у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальності Еко-ліс-буд звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Тернопільській області, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 25.10.2018 №0009631404.

Позивні вимоги обґрунтовує тим, що позивач не погоджується із порушеннями визначеними відповідачем у частині не оприбуткування готівкових коштів в касовій книзі в сумі 5636,98 грн., з урахуванням того, що повірений у справі з припинення ТОВ Еко-ліс-буд перебуваючи у місті Луцьку 09.02.2017 загубив документи позивача, серед яких і також була касова книга. З приводу їх втрати звернувся 13.02.2018 із відповідною заявою до Луцького ВП ГУ НП у Волинській області. Правоохоронні органи прийняли і зареєстрували подану заяву, однак встановити місце знаходження втрачених документів не вдалося. Вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2019 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що рішення суду прийнято з порушенням норм процесуального права та невірним застосуванням норм матеріального права, тому підлягає скасуванню. Зокрема апелянт зазначає про те, що доказів вчинення позивачем інкримінованого йому порушення відповідачем не надано, а судом не здобуто, натомість суд неодноразово зазначав про необхідність подання позивачем доказів своєї невинуватості. Просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційного розгляду справи проти апеляційної скарги заперечив, зазначив, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Позивач в судове засідання не прибув, хоча належним чином був повідомлений про дату судового засідання.

Так, надіслана на адресу позивача судова повістка на адресу суд із відміткою поштового відділення про причини невручення за відсутністю за адресою .

Відповідно до ч. 11 ст. 126 КАС України, у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Крім цього, судова повістка була надіслана представнику позивача ОСОБА_1 , яка ним отримана 11.04.2019 р., проте представник позивача також в судове засідання не прибув.

Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, позивачем по справі станом на 26.07.2018 прийнято рішення про припинення діяльності шляхом ліквідації. Голова комісії з припинення - Вовкун С.Б.

Відповідно до п.78.1.7 статті 78 ПК України, Головним управлінням ДФС у Тернопільській області, проведено позапланову виїзну документальну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю Еко-ліс-буд за період діяльності з 04.02.2015 по 21.09.2018.

В ході проведення перевірки встановлено ряд порушень податкового законодавства, які зафіксовані в акті перевірки від 05.10.2018 №2258/19-00-14-04/39616506 (аркуш справи 17-23).

На підставі викладеного, податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 25.10.2018 №000963104 про застосування до ТОВ Еко-ліс-буд штрафних санкцій у розмірі 28184,90 грн.

ТОВ Еко-ліс-буд надав 11.10.2018 відповідачу заперечення до акта перевірки від 05.10.2018 №2258/19-00-14-04/39616506.

Головне управління ДФС у Тернопільській області надало лист про результати розгляду заперечення від 22.10.2018 №8905/19-00-14-04/10/21712, в якому зазначено, що прийнято рішення про залишення без змін висновки акта перевірки від 05.10.2018 №2258/19-00-14-04/39616506 та залишено без задоволення заперечення ТОВ Еко-ліс-буд .

Позивач не погодився з правомірністю оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідача, а тому звернувся до суду з цим позовом.

Суд першої інстанції в задоволенні позову відмовив з тих підстав, що відповідачем обґрунтовано застосовано до позивача штраф за не забезпечення зберігання касової книги та не оприбуткування готівки позивачем в день її надходження з врахуванням безготівкових надходжень коштів на адресу позивача.

Апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.

Як слідує з матеріалів справи, перевіркою встановлено факт відсутності касової книги, з огляду на що, Товариством не оприбутковано готівку в касі підприємства в день її фактичного надходження з оформленням її прибутковим касовим ордером та відображенням у касовій книзі всього за обревізований період на суму 69376,98 грн.

Так, відповідно до банківських виписок за період з 04.02.2015 по 21.09.2018 ТОВ Еко-ліс-буд з розрахункового рахунку НОМЕР_1 НОМЕР_2 АТ УкрСиббанк , було отримано на потреби підприємства готівкові кошти в розмірі 69376, 98 грн. Однак, в силу строків давності, встановлених статтею 102 ПК України, податковим органом застосовано штрафну санкцію за не оприбуткування готівки лише в 2016 та 2018 роках на загальну суму 5636, 98 грн.

З акту перевірки вбачається та не заперечується позивачем та обставина, що ним не надано під час перевірки касової книги. З пояснень голови ліквідаційної комісії Товариства наданих під час перевірки вбачається, що касова книга не надана для перевірки у зв`язку з її втратою.

Факт втрати касової книги платник підтверджується наданою позивачем заявою від ОСОБА_2 до Начальника Луцького ВП ГУ НП у Волинській області в якій міститься інформація про те, що загублено із власної необережності файли із документами (аркуш справи 26). Проте, в даній заяві не міститься інформації щодо втрати касової книги ТОВ Еко-ліс-буд .

Також у Висновку наданому Луцьким відділом поліції по заяві гр. ОСОБА_2 міститься опис втрачених документів, серед яких також не йдеться про втрату касової книги ТОВ Еко-ліс-буд .

Судом першої інстанції були допитані свідки. Свідок ОСОБА_2 зазначив, що перебуваючи у місті Луцьку Волинської області 09.02.2017 загубив документи та 13.02.2018 звернувся із відповідною заявою до Луцького ВП ГУ НП у Волинській області, проте, про втрату касової книги ТОВ Еко-ліс-буд не зазначив.

Свідок ОСОБА_3 - голова комісії з припинення ТОВ Еко-ліс-буд , зазначила, що її чоловік ОСОБА_2 загубив касову книгу ТОВ Еко-ліс-буд , із заявою до органу фіскальної служби про її втрату не зверталася.

Відповідно до п.44.3. Податкового кодексу України, платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

У разі ліквідації платника податків документи, визначені пунктом 44.1 цієї статті, за період діяльності платника податків не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу), що передували даті ліквідації платника податків, в установленому законодавством порядку передаються до архіву.

Нормами п.44.5. ПК України чітко передбачено, що у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов`язаний у п`ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації.

Платник податків зобов`язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу.

У разі неможливості проведення перевірки платника податків у випадках, передбачених цим підпунктом, терміни проведення таких перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків.

У разі якщо до закінчення перевірки платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Таким чином, з урахуванням наведеного вище, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що оскільки, позивач не повідомив контролюючий орган про факт втрати касової книги у строки визначені ПК України та під час проведення ліквідаційної перевірки не надано відновленої касової книги, тому висновок податкового органу щодо відсутності документів, що підтверджують показники податкової звітності є вірним.

Відповідно до Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затв. Постановою Правління НБУ від 15.12.2004 року №637 та Положення про ведення касових операцій в Україні, затв. Постановою Правління НБУ від 29.12.2017 №148, приймання, одержаної з банку готівки в касу та видача готівки з каси для здавання її до банку оформляються відповідними касовими ордерами (прибутковими та видатковими) з відображенням такої касової операції в касовій книзі (п.3.7 Положення 637 та п.29 Положення 148).

Оприбуткування готівки - проведення підприємствами та підприємцями обліку готівки в касі на повну суму їх фактичного надходження у касовій книзі (п.1.2 Положення 637 та пп.18 п.3Положення 148).

Згідно з п. 2.6. Положення 637, уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

Згідно з п.11 Розділу II Положення 148, готівка, що надходить до кас, оприбутковується в день одержання готівки в повній сумі.

Оприбуткуванням готівки в касах установ/підприємств та їх відокремлених підрозділів, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

Перевіркою встановлено факт відсутності касової книги, з огляду на що, Товариством в порушення перелічених норм Положень 637 та 148, не оприбутковано готівку в касі підприємства в день її фактичного надходження з оформленням її прибутковим касовим ордером та відображенням у касовій книзі всього за обревізований період на суму 69376,98 грн.

Відповідно до банківських виписок за період з 04.02.2015 по 21.09.2018 ТОВ Еко-ліс-буд з розрахункового рахунку НОМЕР_1 НОМЕР_2 АТ УкрСиббанк , було отримано на потреби підприємства готівкові кошти в розмірі 69376, 98 грн.

В акті перевірки, зокрема на сторінці 13 зроблено детальний опис в розрізі дат та сум, отриманих коштів позивачем. Однак, в силу строків давності, встановлених статтею 102 ПКУ, податковим органом застосовано штрафну санкцію за не оприбуткування готівки лише в 2016 та 2018 роках на загальну суму 5 636, 98 грн.

Фінансову відповідальність за порушення норм щодо обігу готівки встановлено Указом Президента України від 12.06.1995 р. №436/95, зокрема за не оприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки передбачено штраф у п`ятикратному розмірі не оприбуткованої суми (ст.1 Указу №436/95), тому податковим органом правомірно накладено на позивача штраф у розмірі 28184,90 грн.

З урахуванням того, що на момент перевірки касової книги у позивача не було з підстав її втрати, висновок відповідача про застосування до позивача штрафу за не забезпечення зберігання касової книги та не оприбуткування готівки позивачем в день її надходження з врахуванням безготівкових надходжень коштів на адресу позивача є обґрунтованим.

Також суд першої інстанції вірно зазначив, що не приймає до уваги посилання позивача про те, податковим органом застосовано нормативно-правовий акт, який втратив свою чинність (Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджені Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637 втратило чинність на підставі Постанови Національного банку України №148 від 29.12.2017), оскільки враховуючи період діяльності товариства, яких охоплено податковою перевіркою, встановлено ряд порушень, які зазначили змін правового регулювання, про що зроблено відповідні посилання в акті перевірки, зокрема на сторінці 12 акті перевірки.

Також вірним є висновок суду першої інстанції про те, що безпідставними є доводи позивача про те, що відповідач провівши перевірку дотримання порядку ведення касових операцій з готівкою діяв поза межами повноважень враховуючи те, що не мав повноважень на перевірку дотримання вимог Положень №637 та Положення №148 (оскільки такі нормативні акти не відносяться ні до податкового ні до валютного законодавства), а також те, що про порушення вимог Положення 148 мав бути складений окремий акт, оскільки дані обставини не відносяться до предмету позову, та як позивачем оскаржується податкове повідомлення-рішення, а не законність проведення перевірки.

Таким чином, з урахуванням наведених вище норм чинного законодавства та встановлених обставин справи, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши оскаржуване повідомлення-рішення ГУ ДФС у Тернопільській області від 25.10.2018 №0009631404, апеляційний суд вважає, що таке прийняте відповідачем з урахування вимог чинного законодавства та з дотриманням передбачених статтею 2 КАС України принципів та критеріїв, тому підстав для його скасування немає.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати перерозподілу не підлягають.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Приведені в апеляційні скарзі доводи, висновку суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Еко-ліс-буд - залишити без розгляду, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2019 року у справі №500/2687/18 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Головуючий суддя З. М. Матковська судді Н. В. Бруновська В. С. Затолочний Повний текст постанови складено 24.05.2019р.