Постанова

від 23.05.2019 по справі 826/18259/13-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 травня 2019 року

Київ

справа №826/18259/13-а

адміністративне провадження №К/9901/4036/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Печерському районі Головного у правління Міндоходів у м. Києві на постановуОкружного адміністративного суду міста Києва від 26.12.2013 (суддя: Огурцов О.П.) та ухвалуКиївського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2014 (колегія суддів у складі: Троян Н.М., Костюк Л.О., Твердохліб В.А.) у справі №826/18259/13-а за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Візаж Дістрібюсьон доДержавної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві провизнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Візаж Дістрібюсьон звернулося до суду з адміністративним позовом, в якому з урахуванням уточнень просило визнання незаконними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 08.11.2013 №82426552201 та №82526552201.

Позов мотивований реальністю виконання господарських операцій зі спірними контрагентами, що підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.12.2013, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2014, адміністративний позов задоволено.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з необґрунтованості висновків відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства, оскільки реальність господарських операцій, проведених позивачем з контрагентами, підтверджується первинними документами.

Не погоджуючись з судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, оскільки вважає, що судові рішення були ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, а обставини, що мають значення для вирішення справи, судами з`ясовані неповно.

В письмовому запереченні на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про обґрунтованість позовних вимог та дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ДПІ у Печерському районі міста Києва ГУ Міндоходів у місті Києві на підставі наказу № 1589 від 26.09.2012 проведено планову виїзну перевірку ТОВ Візаж Дістрібюсьон з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 по 31.12.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 по 31.12.2012, за результатами якої складено акт № 578/26-55-22-01/32247661 від 28.10.2012.

В ході перевірки встановлено порушення пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.7, 201.10, статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження, що підлягає сплаті до бюджету податку на додану вартість у сумі 401171 грн. та завищення від`ємного значення з податку на додану вартість у сумі 100888 грн.

Виявлені порушення відповідач пов`язує з недоведеністю реальності здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ Шоковіта , ТОВ Лігран , ТОВ Компанія Алексус - ЛТД , ТОВ Компанія Грифон Консалт . При цьому, контролюючий орган посилається на акти перевірок та акти про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів позивача.

08.11.2013, враховуючи висновки акта, контролюючим органом прийняті податкові повідомлення-рішення №82426552201, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 501464 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 100293 грн. та №82526552201 від 08.11.2013, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 100888 грн.

Судами попередніх інстанцій також встановлено та підтверджується матеріалами справи, що реальність господарських операцій позивача з ТОВ Лігран за договорами на виконання робіт № 4/0503 від 05.03.2012, № 1/1007 від 10.07.2012, № 4/0703 від 07.03.2012, та № 4/1403 від 14.03.2012, з ТОВ Шоковіта за договорами на виконання робіт № 9/0711 від 12.12.2012 та № 4/0711 від 07.11.2012, з ТОВ Компанія Алексус - ЛТД за договором про надання послуг по проведенню комплексу робіт з отримання дозвільних документів № 04042012 від 04.04.2012 та з ТОВ Компанія Грифон Консалт за договором про надання послуг по проведенню комплексу робіт з отримання дозвільних документів № 07122011 від 07.12.2012, підтверджується первинними документами податкового обліку, які характерні для такого роду господарських взаємовідносин та обов`язковість ведення яких передбачена нормами законодавства України.

Відповідно до приписів підпункту а пункту 198.1 та пунктів 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В силу положень пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За вимогами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Проведення господарських операцій суб`єкта господарювання, за змістом статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно частини 2 статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Таким чином первинні документи по відображенню господарчих операцій є основою для податкового обліку.

Судами були досліджені всі первинні документи та встановлено дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум, віднесених до податкового кредиту та від`ємного значення з цього податку, внаслідок проведення операцій зі спірними контрагентами, які на час здійснення господарських операцій були зареєстровані у встановленому законодавством порядку.

Натомість, в обґрунтування прийняття спірних податкових повідомлень-рішень відповідачем не наведено обставин, які б вказували на безтоварність операцій. Висновки відповідача ґрунтуються на актах перевірок та актах про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів позивача, а не на аналізі суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, що, в свою чергу, також не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних господарських операцій.

Враховуючи вищенаведене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, про наявність законних підстав для задоволення позову.

Суд касаційної інстанції визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печорському районі Головного у правління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.12.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2014 - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

........................

........................

.........................

В.П.Юрченко І.А.Васильєва С.С.Пасічник Судді Верховного Суду