Постанова

від 24.05.2019 по справі 816/4728/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 травня 2019 року

Київ

справа №816/4728/15

адміністративне провадження №К/9901/19271/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Кременчуцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду у складі судді Молодецького Р.І. від 10 лютого 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Мінаєвої О.М., суддів Макаренко Я.М., Шевцової Н.В. від 12 квітня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Кременчуцький міськмолокозавод до Кременчуцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2015 року Публічне акціонерне товариство Кременчуцький міськмолокозавод (далі - позивач, Товариство) звернулося до суду з позовом до Кременчуцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області (далі - відповідач, Інспекція) про скасування податкових повідомлень - рішень від 25 листопада 2015 року №0005582205/599 та №0005572205/598.

Предметом перевірки судів у цій справі були рішення податкового органу щодо правильності визначення грошових зобов`язань зі сплати податку на додану вартість (далі - ПДВ) за наслідками господарської діяльності Товариства з МПП Будматкомплект (код ЄДРПОУ 30874264) у січні - квітні 2015 року.

Товариство не погодилось із рішеннями Інспекції про заниження податкових зобов`язань за господарськими операціями із зазначеним контрагентом і послалося на необґрунтованість висновків акта перевірки від 10 листопада 2015 року №255/16-03-22-05-12/00446782, на підставі якого прийнято оскаржені податкові повідомлення-рішення.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2016 року позов задоволено; визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення від 25 листопада 2015 року №0005582205/599 та №0005572205/598.

Застосувавши при вирішенні спору підпункт а пункту 198.1, пункти 198.3, 198.6 статті 198, пункт 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), статті 1, 3, 4, 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року №996-XIV (далі - Закон №996-XIV), суд дійшов висновку, що операції по поставці МПП Будматкомплект позивачу запасних частин та матеріалів (далі - товар) є реальними, факт їх вчинення підтверджується належними доказами, а відтак позивач правомірно включив до складу податкового кредиту суми ПДВ за результатами таких операцій. Зазначив, що відповідачем не наведено, а судом не встановлено підстав, що дозволяли б дійти висновку про нікчемність чи недійсність правочинів, укладених між позивачем та МПП Будматкомплект .

Харківський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 12 квітня 2016 року постанову суду першої інстанції залишив без змін.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Інспекція подала касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій просила їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

У доводах касаційної скарги по суті порушує питання щодо неправильного застосування судами норм податкового і пов`язаного з ним законодавства, що регулюють підстави, умови, порядок, правильність і обґрунтованість обчислення, відображення і сплату сум ПДВ. Зазначає про непідтвердження платником податку товарності господарських операцій належними і допустимими доказами, які б відображали перевезення товару до позивача, адже в наданих до перевірки товарно-транспортних накладних відсутні повні дані щодо пункту навантаження та розвантаження товару, реквізити осіб, відповідальних за отримання товару, номеру замовлення, часу прибуття автомобіля для розвантаження; позивачем не надано подорожніх листів вантажного автомобіля; за результатами здійснених заходів з податкового контролю та аналізу податкової звітності контрагента не встановлено реальності господарських взаємовідносин підприємств з платниками податків по ланцюгу постачання та наявності у постачальника необхідних ресурсів і умов для здійснення спірних операцій тощо.

Письмових заперечень на касаційну скаргу не надходило.

В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про таке.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин, зокрема, з МПП Будматкомплект за січень-квітень 2015 року та правомірність відображення їх в податковій звітності, за результатами якої складено акт від 10 листопада 2015 року №255/16-03-22-05-12/00446782, у якому встановлено порушення позивачем вимог пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.6 статті 201 ПК України, в результаті чого виявлено заниження ПДВ у сумі 38361,70 грн., у тому числі за січень 2015 року - 11142,70 грн. та за лютий 2015 року - 27219,00 грн., а також зменшено від`ємне значення (рядок 24) на суму 31701,04 грн.

У акті перевірки Інспекція дійшла висновку про неправомірне формування позивачем податкового кредиту з ПДВ за операціями із МПП Будматкомплект без їх належного документального підтвердження. На обґрунтування цього контролюючий орган посилався на те, що надані до перевірки первинні документи оформлені з порушенням чинного законодавства. Також зазначив, що у ході перевірки встановлено відсутність у контрагента основних фондів, трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей для здійснення будь-якого виду діяльності; проведення операцій для надання податкової вигоди контрагентам, що полягало в їх документальному оформленні (шляхом складення рахунків-фактур, податкових накладних та інших документів) з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту й ухилення від сплати податків.

На підставі акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 25 листопада 2015 року: №0005582205/599, яким зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ по декларації за квітень 2015 року у сумі 31701,04 грн.; №0005572205/598, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ в загальному розмірі 57542,55 грн., у тому числі за основним платежем - 38361,70 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 19180,85 грн.

Згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (підпункт а).

Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.10 статті 201 ПК України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

За визначенням статті 1 Закону №996-XIV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як визначено підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У відповідності до статті 1 Закону №996-XIV господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Отже правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод (податкового кредиту) виникають за наявності певних обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної, зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкових вигод.

Недоведеність наявності вказаних умов позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкового кредиту, а покупця - права на його формування та відображення у бухгалтерському та податковому обліку.

Як встановлено судами та не спростовується відповідачем у касаційній скарзі, між позивачем (покупець) та МПП Будматкомплект (постачальник) укладені договори поставки №000013250 від 10 вересня 2014 року, №000017112 від 01 квітня 2015 року, аналогічні за змістом, відповідно до умов яких постачальник зобов`язувався передати, а покупець прийняти та оплатити товар згідно умов цього договору (пункт 1.1 договорів). Поставка товару покупцю здійснюється на склад покупця за адресою м. Кременчук, вул. 40 років Жовтня , 14/69 (пункт 3.1 Договорів).

За висновком судів фактична поставка позивачу товару (послуг) вказаним суб`єктом господарювання підтверджується залученими до матеріалів справи документами: видатковими накладними, виписаними на кожну партію поставки; журналом реєстрації довіреностей на отримання від МПП Будматкомплект товарно-матеріальних цінностей. Вказані документи, як зазначено судами, містять всі необхідні реквізити, відповідають вимогам Закону №996-XIV, тобто є первинними документами у розумінні цього Закону.

Розрахунки за отриманий товар, як свідчать установлені судами обставини, здійснювались безготівково, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями.

Встановлено, що виписані контрагентом податкові накладні містять усі обов`язкові реквізити, передбачені пунктом 201.1 статті 201 ПК України, й на момент їх складення контрагент позивача був зареєстрований у якості юридичної особи та платником ПДВ.

На підтвердження перевезення товару до матеріалів справи залучено копії товарно-транспортних накладних, які датовані періодом взаємовідносин позивача з його контрагентом щодо поставки/перевезення товару, у яких в графі вантажовідправник зазначено МПП Будматкомплект , вул. Бутиріна, 50, кв. 11 , м. Кременчук; в графі вантажоодержувач зазначено ПАТ Кременчуцький міськомолокозавод , вул . 40 років Жовтня , 14/69, м. Кременчук; в графах пункт навантаження та пункт розвантаження зазначено м. Кременчук. Останні містять також й відомості про перевізника, щодо задіяного у перевезенні автотранспорту та щодо одержання вантажу.

Установлено, що використання придбаного товару в господарській діяльності позивача підтверджується прибутковими накладними, накладними-вимогами на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів, накладними-вимогами на списання матеріалів.

На підставі зазначених обставин та наведених доказів, оцінка яким була надана з дотриманням норм процесуального законодавства, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що господарські операції між позивачем та МПП Будматкомплект документально підтверджені та фактично здійсненні з метою використання в оподатковуваних операціях.

Касаційний суд погоджується із висновком судів про те, що відповідачем - суб`єктом владних повноважень, на якого положеннями частини 2 статті 71 КАС України (в редакції, чинній на момент ухвалення оскаржуваних рішень) покладено обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, в ході розгляду справи не доведено обставин, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства та наявність яких би призводила до невизнання права позивача на формування відповідних сум податкового кредиту з ПДВ.

Не наведено й обставин та не надано доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру).

З урахуванням сутності та обсягу операцій відповідачем під час розгляду справи не доведено й недостатності у МПП Будматкомплект кількості трудових та інших ресурсів, які були необхідні контрагенту для виконання спірних операцій, але були відсутні.

Також слід зазначити, що транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, тому за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, певні недоліки у заповненні такого документа як товарно-транспортна накладна, не є єдиною та самостійною підставою для позбавлення платника податку права на формування податкових вигод.

Загалом як встановлено судами в ході розгляду справи, позиція податкового орану про порушення позивачем податкового законодавства по суті ґрунтується на інформації, отриманій за результатами здійснення податкового контролю по взаємовідносинам контрагента позивача із іншими особами, та без будь-яких фактів фіксації порушення робиться висновок про нереальність господарських операцій позивача із МПП Будматкомплект . Разом з тим, правовідносини контрагента із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими позивач не вступав у господарські відносини, самі по собі, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть свідчити про нереальність господарських взаємовідносин платника податку.

Відтак, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про помилковість тверджень відповідача щодо нереального характеру правовідносин позивача із згаданим контрагентом, підставою для яких стали лише припущення контролюючого органу та недоведені обставини.

Доводи ж касаційної скарги не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) в акті перевірки, запереченні на позовну заяву та з урахуванням яких суди вже надавали оцінку встановленим обставинам справи, й по суті зводяться лише до їх переоцінки.

За правилами статті 341 КАС України (в редакції, чинній на момент ухвалення даної постанови) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Верховний Суд вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, а тому прийняли рішення за правильного застосування норм матеріального права і з дотриманням процесуальних норм. Відтак підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Кременчуцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області залишити без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2016 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

С.С. Пасічник

І.А. Васильєва

В.П. Юрченко ,

Судді Верховного Суду