Ухвала

від 23.05.2019 по справі 679/1168/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

23 травня 2019 року

м. Київ

справа № 679/1168/16-ц

провадження № 61-9751ск19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Стрільчука В. А., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Хмельницького апеляційного суду від 10 квітня 2019 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Нетішинського Міського відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області в особі Ліквідаційної комісії, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, в якому просив стягнути з Державного бюджету України шляхом списання з відповідного рахунку Державної казначейської служби України майнову шкоду в розмірі 64 539 грн та моральну шкоду у розмірі 5 000 грн.

Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовано тим, що в 1998 році в місті Рівному він придбав на запчастини автомобіль марки Audi-A6 , 1998 року випуску, кузов НОМЕР_1. 14 квітня 1998 року для діагностики двигуна і визначення його якості для продажу він переганяв автомобіль на автостоянку в місто Нетішин, але був зупинений працівником ДАІ УМВС України в Хмельницькій області, яким складено протокол про скоєння ним адміністративного правопорушення за керування незареєстрованим автомобілем та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу. 29 квітня 1998 року для проведення розібрання автомобіля і продажу його по запчастинах він мав намір перегнати автомобіль на станцію технічного обслуговування в місто Нетішин, але повторно був зупинений працівником ДАІ УМВС України в Хмельницькій області, яким складено адміністративний протокол за повторне керування незареєстрованим транспортним засобом. 12 травня 1998 року Нетішинським міським судом розглянуто адміністративні матеріали стосовно повторного керування ним незареєстрованим транспортним засобом та винесено постанову про накладення на нього адміністративного штрафу та оплатне вилучення автомобіля Audi-A6 . В подальшому вилучений автомобіль судовим виконавцем був реалізований через магазин МПП Ювмекс-авто . Проте постановою голови Хмельницького обласного суду від 13 березня 2000 року постанову міського суду від 12 травня 1998 року скасовано та закрито адміністративне провадження. Про зазначені обставини обласний суд його не повідомив, прийняття рішення відбувалося без його участі і про вказані факти йому стало відомо лише в 2015 році, рішення суду про закриття адміністративної справи йому до цього часу не направлено. Підставою звернення до суду з позовом є те, що 31 січня 2005 року прокуратурою Хмельницької області стосовно нього було порушено кримінальну справу за ознаками злочинів, передбачених частинами третьою та п`ятою статті 27, частиною третьою статті 212, частиною другою статті 364 та частиною другою статті 366 Кримінального кодексу України. Автомобіль Audi-A6 став предметом розслідування та на нього було накладено арешт. 26 грудня 2011 року прокуратурою Рівненської області винесено постанову про закриття стосовно нього кримінальної справи за недоведеності участі обвинуваченого у вчиненні злочину. Вказаною постановою арешт на автомобіль Audi-A6 скасовано, але фактично знято не було. Питання про повернення у його власність вищевказаного автомобіля або його вартості постановою не вирішено, автомобіль йому до цього часу не повернутий, кошти за нього не відшкодовано. Вважає, що до нього незаконно застосовано адміністративне стягнення у вигляді накладення штрафу та оплатне вилучення автомобіля Audi-A6 , а тому просив позов задовольнити.

Рішенням Нетішинського міського суду Хмельницької області від 12 грудня 2018 року позов задоволено частково. Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок Державного бюджету України шляхом списання коштів з відповідного казначейського рахунку 64 539 грн матеріальної шкоди, завданої незаконним вилученням транспортного засобу Audi-A6 , 1998 року випуску, кузов НОМЕР_1 . В решті позову відмовлено. Судові витрати віднесено на рахунок держави.

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 10 квітня 2019 року апеляційну скаргу Державної казначейської служби України задоволено, рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області від 12 грудня 2018 року в частині задоволення позовних вимог про відшкодування матеріальної шкоди та вирішення питання про розподіл судових витрат скасовано та в цій частині ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено. В решті рішення суду залишено без змін. Компенсовано сплачений Державною казначейською службою України судовий збір в розмірі 968,09 грн за рахунок держави.

10 травня 2019 року ОСОБА_1 подав засобами поштового зв`язку касаційну скаргу, в якій просив скасувати постанову Хмельницького апеляційного суду від 10 квітня 2019 року, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки скарга подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб обчислюється станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

Статтею 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2019 рік передбачено, що у 2019 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць установлено в розмірі з 01 січня 2019 року (на час подання касаційної скарги) - 1 921 грн.

Предметом спору у цій справі є стягнення з Державного бюджету України шляхом списання з відповідного рахунку Державної казначейської служби України майнової шкоди в розмірі 64 539 грн та моральної шкоди в розмірі 5 000 грн, що станом на 01 січня 2019 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (192 100 грн).

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того, визнав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, враховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України розміщена у Загальних положеннях цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини с статті 7 цих Рекомендацій скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено після набрання чинності Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів , тобто після 15 грудня 2017 року.

Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитися з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов`язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі Зубац проти Хорватії від 05 квітня 2018 року).

Оскільки оскаржуване заявником судове рішення ухвалено у малозначній справі і воно не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Зазначення у постанові Хмельницького апеляційного суду від 10 квітня 2019 року про можливість оскарження цієї постанови в касаційному порядку не є підставою для перегляду справи судом касаційної інстанції, оскільки такий перегляд не відповідатиме положенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод в частині права особи на розгляд справи судом, встановленим законом.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини шостої, частиною дев`ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Хмельницького апеляційного суду від 10 квітня 2019 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Нетішинського Міського відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області в особі Ліквідаційної комісії, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя В. А. Стрільчук