Постанова

від 22.05.2019 по справі 420/6451/18

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 травня 2019 р.м.ОдесаСправа № 420/6451/18 Головуючий в 1 інстанції: Катаєва Е. В.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Бойка А.В., Шевчук О.А.,

при секретарі Іщенко В.О.,

за участю представника позивача Лета М.А. та представника відповідача Бутрик А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю МОЛОЧКО на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2019 року (м. Одеса, дата складання повного тексту рішення - 05.02.2019р.) по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю МОЛОЧКО до Державної фіскальної служби України про визнання дій протиправними, -

В С Т А Н О В И В:

11.12.2018 року ТОВ МОЛОЧКО звернулось до Одеського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України, в якому, з урахуванням уточнень, просило суд визнати протиправними дії відповідача щодо неприйняття у період з 08.06.2018 року по 19.06.2018 року (включно) податкових накладних в електронному вигляді, направлених на підставі Договору про визнання електронних документів №040420171 від 04.04.2017 року, укладеного між ТОВ МОЛОЧКО та ДПІ у Малиновському районі ГУ ДФС в Одеській області, а саме податкових накладних від 16.05.2018 року №16, від 18.05.2018 року №18, від 19.05.2018 року №19, від 21.05.2018 року №21, від 22.05.2018 року №22, 82, 86, від 23.05.2018 року №23, від 24.05.2018 року №24, від 25.05.2018 року №25, 87, від 29.05.2018 року №81,29,90, від 30.05.2018 року №73, 30, 78, від 31.05.2018 року №62, АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , 75, 76, 110,104, 61, 63,66, 68, 70, 72, 74, 93, 130, 260, 206, 208, 209, 201, 202, 203, 204, 205, 207, 140, АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 , АДРЕСА_8 , 148, 142, 131, АДРЕСА_9 , АДРЕСА_10 , АДРЕСА_11 , АДРЕСА_12 , 147, 114, 149, 113, 122, 107, 133, 124, 111, 146, 121, 143, 144, 106, АДРЕСА_13 , 128, АДРЕСА_14 , АДРЕСА_15 , АДРЕСА_16 , АДРЕСА_17 , 109, АДРЕСА_18 , 150, 135, 102, 103, 105, 112, 116, 117, 120, 123, 127, 134, 137, 31, 77, 79, 95, всього у кількості 96 податкових накладних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у період з 08.06.2018 року по 19.06.2018 року неправомірними діями відповідача підприємство позивача фактично було позбавлено права на направлення та реєстрацію податкових накладних за допомогою електронної системи.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2019 року у задоволенні адміністративного позову ТОВ МОЛОЧКО - відмовлено у повному обсязі.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду 1-ї інстанції, директор ТОВ МОЛОЧКО 15.02.2019 року подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом, при винесенні оскаржуваного рішення порушено норми матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05.02.2019 року та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, виступи сторін та перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність належних підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

Позивач - ТОВ МОЛОЧКО (код ЄДРПОУ 32642566 ) зареєстровано 14.11.2003 року. Знаходиться на податковому обліку в органах державної податкової служби та є платником ПДВ.

Починаючи з 08.06.2018 року ТОВ МОЛОЧКО , на підставі договору про визнання електронних документів №040420171 від 04.04.2017р., укладеного з ДПІ у Малиновському районі ГУ ДФС в Одеській області, за допомогою Автоматизованої системи Єдине вікно подання електронних документів , направляло на е/адресу ДФС України податкові накладні від 16.05.2018 року №16, від 18.05.2018 року №18, від 19.05.2018 року №19, від 21.05.2018 року №21, від 22.05.2018 року №22, 82, 86, від 23.05.2018 року №23, від 24.05.2018 року №24, від 25.05.2018 року №25, 87, від 29.05.2018 року №81,29,90, від 30.05.2018 року №73, 30, 78, від 31.05.2018 року №62, АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , 75, 76, 110,104, 61, 63,66, 68, 70, 72, 74, 93, 130, 260, 206, 208, 209, 201, 202, 203, 204, 205, 207, 140, 115, АДРЕСА_6 , 101, АДРЕСА_8 , 148, 142, АДРЕСА_19 , АДРЕСА_9 , АДРЕСА_10 , АДРЕСА_11 , АДРЕСА_12 , 147, 114, 149, 113, 122, 107, 133, 124, 111, 146, 121, 143, 144, АДРЕСА_20 , АДРЕСА_13 , 128, АДРЕСА_14 , АДРЕСА_15 , АДРЕСА_16 , АДРЕСА_17 , 109, АДРЕСА_18 , 150, 135, 102, 103, 105, 112, 116, 117, 120, 123, 127, 134, 137, 31, 77, 79, 95, всього у кількості 96 податкових накладних, - для здійснення їх реєстрації.

Проте, від відповідача за кожною із цих податкових накладних надійшли квитанції про те, що документ не може бути прийнятий через відсутність з платником податків ТОВ МОЛОЧКО договору приєднання, який визначає права та обов`язки сторін в процесі електронного документообігу, рекомендовано надіслати заяву про приєднання до договору .

08.06.2018 року позивачем було оформлено заяву про приєднання до договору про визнання електронних документів №1552003 від 20.12.2017 року, яку було направлено на адресу податкового органу за допомогою Автоматизованої системи Єдине вікно подання електронних документів .

Але, за результатами розгляду цієї заяви позивачем було отримано квитанцію №1, в якій повідомлено, що Договір не прийнято. Діє Договір про визнання електронних документів від 04.04.2017 року №040420171 .

20.06.2018 року усі вказані вище 96 податкових накладних були прийняті та зареєстровані, з яких по 66 податкових накладних за несвоєчасну реєстрацію 28.08.2018 року були застосовані штрафні санкції, які наразі оскаржуються у справі №420/6450/18, що розглядається Одеським окружним адміністративним судом.

Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Вирішуючи справу по суті та повністю відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості та недоведеності позовних вимог та необхідності вирішення спірних питань у інших судових справах.

Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, погоджується з такими висновками суду 1-ї інстанції і вважає їх обгрунтованими, з огляду на наступне.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.

Так, як встановлено судовою колегією матеріалів справи та вже зазначалося вище, підприємство позивача у період з 08.06.2018р. по 19.06.2018р., на підставі договору про визнання електронних документів №040420171 від 04.04.2017р., укладеного з ДПІ у Малиновському районі ГУ ДФС в Одеській області, за допомогою Автоматизованої системи Єдине вікно подання електронних документів , направило на е/адресу ДФС України 96 податкових накладних - для здійснення їх реєстрації в ЄРПН.

Проте, як свідчать матеріали справи та пояснення представника відповідача, ДФС України шляхом надіслання квитанцій фактично не приймав ці податкові накладні, оскільки по-перше, в цей період часу відносно підприємства позивача проводились слідчі дії по кримінальному провадженні (яке на даний час вже закрито ), а по-друге, з підстав нібито відсутності у платника податків - ТОВ МОЛОЧКО укладеного договору приєднання, який визначає права та обов`язки сторін в процесі електронного документообігу та одночасно рекомендовано надіслати заяву про приєднання до цього договору.

В подальшому, як вбачається з матеріалів справи, 20.06.2018 року усі вказані вище 96 податкових накладних були прийняті та зареєстровані в ЄРПН, з яких по 66 податкових накладних за несвоєчасну реєстрацію 28.08.2018 року були застосовані штрафні санкції (т.б. ППР №0178471212 на суму 167186,11 грн .), які наразі оскаржуються у справі №420/6755/18, що розглядається Одеським окружним адміністративним судом.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, а також правові позиції Верховного Суду про те, що правова оцінка акту перевірки, діям посадових осіб контролюючого органу щодо його складання та викладеним у ньому висновкам, може бути надана судом лише при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акту, судова колегія вважає, що суд 1-ї інстанції, в даному випадку, дійшов обґрунтованого висновку про те, що не підлягають оцінці у даній справі дії ДФС України щодо штучного неприйняття в період з 08.06.2018р. по 19.06.2018р. 66-ти податкових накладних (від 29.05.2018р. №81, від 30.05.2018р. №73, від 31.05.2018р. №62, АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_21 , 76, 110,104, 61, 63,66, 68, 70, 72, 74, 93, 130, 260, 206, 208, 209, 201, 202, 203, 204, 205, 207, 140, 115, АДРЕСА_6 , 101, АДРЕСА_8 , 148, 142, АДРЕСА_19 , АДРЕСА_9 , АДРЕСА_10 , АДРЕСА_11 , АДРЕСА_12 , 147, 114, 149, 113, 122, 107, 133, 124, 111, 146, 121, 143, 144, 106, 96, 128, 129, 83, 84, 85, 109, 89, 150, 135 ), які відображені в Акті перевірки, на підставі якого було прийняте податкове повідомлення-рішення №0178471212 від 28.08.2018 року, яке, в свою чергу, є предметом розгляду у справі №420/6755/18, в зв`язку із чим, саме з даних підстав позовні вимоги в цій частині дійсно не підлягають задоволенню, оскільки, як зазначено вище, цим діям відповідача судом буде надана належна правова оцінка по справі №420/6755/18.

Що ж стосується іншої частини позовних вимог ТОВ МОЛОЧКО , пов`язаних із неправомірністю дій відповідача щодо неприйняття у період з 08.06.2018р. по 19.06.2018р. 30 податкових накладних: від 16.05.2018 року №16, від 18.05.2018 року №18, від 19.05.2018 року №19, від 21.05.2018 року №21, від 22.05.2018 року №22, 82, 86, від 23.05.2018 року №23, від 24.05.2018 року №24, від 25.05.2018 року №25, 87, від 29.05.2018 року №29,90, від 30.05.2018 року №30, 78, від 31.05.2018 року №102, 103, 105, 112, 116, 117, 120, 123, 127, 134, 137, 31, 77, 79, 95, то з цього приводу суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, як визначено пунктом 14.1.60 ст.14 ПК України, Єдиний реєстр податкових накладних - реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.

Як передбачено п.201.1 ст.201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Так, судовою колегією з матеріалів справ та пояснень представників сторін встановлено, що останнім днем подачі та реєстрації вказаних вище 30 податкових накладних від 16.05.2018р., 18.05.2018р., 19.05.2018р., 21.05.2018р., 22.05.2018р., 23.05.2018р., 24.05.2018р., 25.05.2018р., 29.05.2018р., 30.05.2018р., 31.05.2018р. фактично є 15.06.2018 року.

Порядок же ведення Єдиного реєстру податкових накладних безпосередньо встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Постановою КМУ №1246 від 29.12.2010 року затверджено Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних.

Так, в пункті 2 вказаного вище Порядку №1246 наведено значення термінів, у якому вони вживаються, зокрема: податкова накладна - електронний документ, який складається платником податку на додану вартість відповідно до вимог ПКУ в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації; операційний день - частина дня, протягом якої здійснюються прийняття від платників податку податкових накладних та/або розрахунків коригування та реєстрація або зупинення реєстрації.

Пунктами 10,11 цього Порядку встановлено, що після складення податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронній формі на них накладається електронний цифровий підпис посадових осіб постачальника (продавця) у такому порядку: електронний цифровий підпис головного бухгалтера (бухгалтера) або електронний цифровий підпис керівника (у разі відсутності у постачальника (продавця) посади бухгалтера ); електронний цифровий підпис, який за правовим статусом прирівнюється до печатки (у разі наявності).

Після накладення електронного цифрового підпису платник податку здійснює шифрування податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронній формі та надсилає їх ДФС за допомогою засобів інформаційних, телекомунікаційних, інформаційно-телекомунікаційних систем з урахуванням вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис", "Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку. Примірник податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронній формі зберігається у платника податку.

Далі, згідно як передбачено п.12 цього ж Порядку, після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки питань, перелік яких наведений у даному пункті, зокрема, чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис", "Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Відповідно до приписів п.п.13,14 Порядку, за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. Квитанція в електронній формі надсилається платнику податку протягом операційного дня та є підтвердженням прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. Примірник квитанції в електронній формі зберігається в ДФС.

Як слідує з п.201.10 ст.201 ПКУ, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в ЄРПН та надати покупцю за його вимогою.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених п.201.1 цієї статті та/або п.192 ст.192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до п.201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в ЄРПН.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

Так, як встановлено з матеріалів справи судами обох інстанцій, позивач ТОВ МОЛОЧКО , в даному випадку фактично виконав покладені на нього, як платника податків, обов`язки щодо направлення податкових накладних, які були виписані в період з 16-го по 31 травні 2018 року: від 16.05.2018 року №16, від 18.05.2018 року №18, від 19.05.2018 року №19, від 21.05.2018 року №21, від 22.05.2018 року №22, 82, 86, від 23.05.2018 року №23, від 24.05.2018 року №24, від 25.05.2018 року №25, 87, від 29.05.2018 року №29,90, від 30.05.2018 року №30, 78, від 31.05.2018 року №102, 103, 105, 112, 116, 117, 120, 123, 127, 134, 137, 31, 77, 79, 95, - до ЄРПН у строки встановлені законодавством, а саме 15.06.2018 року, про що свідчать надані до суду докази (т.1 а.с.109-248,т.2 а.с.1-58 ).

Даний факт не оспорюється і відповідачем, що підтверджується його письмовим відзивом.

По справі також встановлено, що за кожною своєчасно направленою для реєстрації податкової накладної позивач, в свою чергу, також своєчасно отримав від відповідача повідомлення та квитанції, у яких зазначено, що документ не може бути прийнятий - відсутній укладений з платником договір приєднання, який визначає права та обов`язки сторін в процесі електронного документообігу. Надішліть заяву про приєднання до договору .

Уважно дослідивши матеріали справи та наявні в них вказані вище квитанції, судова колегія, як і суд 1-ї інстанції, вважає обґрунтованими доводи позивача, що зазначені у цих квитанціях вимоги відповідача не ґрунтуються на положеннях діючого законодавства.

З матеріалів справи встановлено, що згідно з Інструкцією з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв`язку, затвердженою наказом ДПА України від 10.04.2008р. №233 (втратив чинність на підставі наказу Мінфіну №557 від 06.06.2017р. ), позивач ТОВ МОЛОЧКО 04.04.2017 року уклало із ДПІ у Малиновському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області договір №04042071 про визнання електронних документів, відповідно до якого, цей Договір діє до закінчення строку чинності посилених сертифікатів відкритих ключів. Якщо платник податків подає до органу ДФС нові посилені сертифікати ЕЦП, цей договір вважається пролонгованим до закінчення терміну чинності нових посилених сертифікатів ключів. Орган ДФС має право розірвати Договір в односторонньому порядку у випадку ненадання платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) або у разі зміни платником місця реєстрації (т.1 а.с.51-53).

06.06.2017 року наказом Мінфіну №557 був затверджений Порядок обміну електронними документами з контролюючим органами.

Так, пунктом 2 розділу І вказаного Порядку №557 визначено, що договір про визнання електронних документів - це Договір, який визначає права та обов`язки сторін в процесі електронного документообігу та укладається шляхом приєднання автора до Договору в цілому шляхом надсилання заяви про приєднання до договору про визнання електронних документів.

Проте, зі змісту п.2 наказу Мінфіну від 06.06.2017р. №557 вбачається, що договори про визнання електронних документів, що на день набрання чинності цим наказом є чинними, продовжують діяти до виникнення підстав, визначених п.14 розділу ІІІ Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами , затвердженого цим наказом.

Згідно із п.14 розділу ІІІ цього ж Порядку, дія договору та пов`язаних з ним повідомлень припиняється за ініціативи підписувача заяви про приєднання до Договору (керівника), поданої з дотриманням передбаченої п.15 цього розділу процедури, або за наявності однієї з таких підстав:

отримання інформації від АЦСК про завершення строку чинності (або скасування) посиленого сертифіката керівника;

отримання інформації з Єдиного державного реєстру про зміну керівника;

отримання інформації з Єдиного державного реєстру про державну реєстрацію припинення юридичної особи;

наявність в Реєстрі самозайнятих осіб інформації про зняття з обліку самозайнятої особи як платника податків в контролюючому органі;

наявність у Державному реєстрі інформації про закриття реєстраційного номера облікової картки платника податків підписувача Заяви про приєднання до Договору (керівника) у зв`язку зі смертю.

Разом з тим, як встановлено по справі, незважаючи на відсутність підстав для укладення договору про приєднання та на виконання вимог ДФС з метою реєстрації податкових накладених, позивач ТОВ МОЛОЧКО подало заяву про приєднання від 08.06.2018 року до договору про визнання електронних документів від 20.12.2017 року, проте отримало квитанцію з відміткою: помилка - договір не прийнято, діє договір про визнання електронних документів від 04.04.2017р. №040420171 (т.1 а.с.55-56 ).

Таким чином, враховуючи вищевикладені обставин, судова колегія, як і суд 1-ї інстанції, вважає, що у відповідача, в даному випадку, були відсутні належні підстави, зазначені в квитанціях про неприйняття для реєстрації направлених своєчасно позивачем для реєстрації в ЄРПН податкових накладних від 16.05.2018 року №16, від 18.05.2018 року №18, від 19.05.2018 року №19, від 21.05.2018 року №21, від 22.05.2018 року №22, 82, 86, від 23.05.2018 року №23, від 24.05.2018 року №24, від 25.05.2018 року №25, 87, від 29.05.2018 року №29,90, від 30.05.2018 року №30, 78, від 31.05.2018 року №102, 103, 105, 112, 116, 117, 120, 123, 127, 134, 137, 31, 77, 79, 95.

Тобто, в даному конкретному випадку фактично вбачається неправомірність дій відповідача щодо неприйняття вищезазначених податкових накладних.

Разом з тим, не зважаючи на цей факт неправомірних дій відповідача, судова колегія, як і окружний суд, вважає, що у задоволенні адміністративного позову ТОВ МОЛОЧКО до Державної фіскальної служби України про визнання протиправними дій щодо неприйняття у період з 08.06.2018 року по 19.06.2018 року вищезазначених податкових накладних в електронному вигляді, направлених Товариством на підставі договору про визнання електронних документів №040420171 від 04.04.2017р., необхідно відмовити.

До такого висновку апеляційний суд приходить з наступних підстав.

Так, частиною 1 ст.2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Тобто, право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту поновлення порушених прав і свобод громадян.

Як передбачено ч.1 ст.5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій.

Аналогічні положення містяться і в пп.17.1.17 п.17 ст.17 ПК України, згідно з якими, платник податків має право оскаржувати в порядку, встановленому цим Кодексом, рішення, дії (бездіяльність) контролюючих органів (посадових осіб).

Отже, виходячи з вищезазначених положень законодавства, платниками податків до суду можуть бути оскаржені рішення, дії, бездіяльність суб`єктів владних повноважень, які порушують їх права, свободи та інтереси. Наслідком задоволення в адміністративному судочинстві позовних вимог є відновлення фактично порушених прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин. Суд, приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, повинен не лише вирішити позовні вимоги у відповідності до принципів верховенства права, а й обрати найбільш ефективний спосіб захисту порушеного права.

Належні способи захисту - це способи, які прямо передбачені законом або спеціальною нормою, аналіз якої дає змогу обрати такий спосіб захисту, який дає змогу забезпечити виконання її приписів.

Між тим, як встановлено судами обох інстанцій, спірні податкові накладні від 16.05.2018 року №16, від 18.05.2018 року №18, від 19.05.2018 року №19, від 21.05.2018 року №21, від 22.05.2018 року №22, 82, 86, від 23.05.2018 року №23, від 24.05.2018 року №24, від 25.05.2018 року №25, 87, від 29.05.2018 року №29,90, від 30.05.2018 року №30, 78, від 31.05.2018 року №102, 103, 105, 112, 116, 117, 120, 123, 127, 134, 137, 31, 77, 79, 95 були прийняті відповідачем 20.06.2018 року, про що зазначив сам позивач у позові, але все рівно просив визнати протиправними дії відповідача щодо їх неприйняття у період з 08.06.2018 року по 19.06.2018 року.

Тобто, як беззаперечно встановлено судами обох інстанцій, 20.06.2018 року фактично відбулось поновлення прав позивача.

Твердження ж позивача про нібито наявність якихось негативних наслідків для нього з посиланням на те, що було прийняте податкове повідомлення-рішення №0178471212 від 28.08.2018 року та застосовані штрафні санкції за несвоєчасну реєстрацію 66-ти податкових накладних, судова колегія, як і суд 1-ї інстанції, не приймає до уваги та розцінює критично, оскільки вказані штрафні санкції були застосовані за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних, які на цей час є предметом розгляду по іншій справі, в межах якої і повинна надаватися оцінка цим діям відповідача.

Що ж стосується інших 30 податкових накладних, прийняття і реєстрація яких відбулись не з вини позивача не своєчасно, то не зважаючи на даний факт, будь-яких негативних наслідків для позивача не настало та до того ж, як вже зазначалося вище, права позивача фактично одразу ж було поновлено відповідачем.

Можливість же застосування відповідачем в подальшому будь-яких штрафних санкцій не може бути достатньою підставою чи умовою для задоволення позовних вимог позивача.

Частиною 7 ст.246 КАС України встановлено, що висновок суду про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної із заявлених вимог не може залежати від настання або ненастання певних обставин (умовне рішення).

Окрім того, при прийнятті остаточно рішення по даній справі, судова колегія також вважає за необхідне прийняти до уваги та врахувати обставини, встановлені рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 09.10.2018р. по аналогічній справі №815/2819/18 (яке позивачем не оскаржувалося та набрало законної сили ) за позовом ТОВ Молочко до ДПІ у Малиновському районі м.Одеси ГУ ДФС в Одеські області таДФС України про визнання протиправною бездіяльність щодо неприйняття 96 податкових накладних.

Згідно з приписів ч.4 ст.78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 76 КАС України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

До того ж, ще слід зазначити й про те, що відповідно до приписів ст.ст.9,77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

А відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж у апеляційній скарзі доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм матеріального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, відповідно до ст.316 КАС України, залишає цю апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду 1-ї інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст.308,310,315,316,321,322,325,329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю МОЛОЧКО - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2019 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено 24.05.2019р.

Головуючий у справі

суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов

Судді: А.В. Бойко

О.А. Шевчук