Постанова

від 23.05.2019 по справі 320/6739/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/6739/18 Суддя (судді) першої інстанції: Леонтович А.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ключковича В.Ю.,

суддів Парінова А.Б.,

Беспалова О.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Кулябівської сільської ради на рішення Київського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2019 року (прийняте в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження, суддя Леонтович А.М.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кулябівської сільської ради Яготинського району Київської області про визнання незаконним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Кулябівської сільської ради Яготинського району Київської області, у якому просив:

- визнати незаконним та скасувати рішення Кулябівської сільської ради від 13 вересня 2018 року про відмову у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення фермерського господарства із земель комунальної власності Кулябівської сільської ради Яготинського району Київської області, що знаходяться в межах населеного пункту в адміністративних межах Кулябівської сільської ради Яготинського району Київської області;

- зобов`язати Кулябівську сільську раду повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення фермерського господарства площею два гектара із земель комунальної власності Кулябівської сільської ради Яготинського району Київської області, що знаходяться в межах населеного пункту.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2019 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Кулябівської сільської ради від 13 вересня 2018 року про відмову у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення фермерського господарства із земель комунальної власності Кулябівської сільської ради Яготинського району Київської області, що знаходяться в межах населеного пункту в адміністративних межах Кулябівської сільської ради Яготинського району Київської області. Зобов`язано Кулябівську сільську раду району Київської області (ідентифікаційний код 04360379, місцезнаходження: 07712, Київська обл., Яготинський район, село Кулябівка, вул. Миру, буд. 179) повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення фермерського господарства площею два гектара із земель комунальної власності Кулябівської сільської ради Яготинського району Київської області, що знаходяться в межах населеного пункту.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповного з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, в якій просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2019 року та прийняти нове, яким відмовити позивачу в повному обсязі.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що Кулябівська сільська рада Яготинського району Київської області відмовила позивачу у зв`язку з відсутністю вільної земельної ділянки, так як бажане місце земельної ділянки передано в оренду на підставі договору оренди земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_2 від 31.12.2014, тобто відповідач не міг надати позивачу земельну ділянку.

Від позивача відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження, оскільки відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, з наступних підстав.

Судом апеляційної інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Кулябівської сільської ради Яготинського району Київської області із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення селянського фермерського господарства в межах населеного пункту в адміністративних межах Кулябівської сільської ради Яготинського району Київської області, розміром 2,0 га.

Рішенням Кулябівської сільської ради Яготинського району Київської області від 13.09.2018 за №194-27-VII клопотання позивача про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки залишено без задоволення (а.с.11).

Не погоджуючись з таким рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Суспільні відносини щодо володіння, користування та розпорядження землею врегульовано Земельним кодексом України від 25.10.2001 №2768-ІІІ.

Відповідно до статті 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно з частиною 6 статті 118 Земельного кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, Земельний кодекс України визначає вичерпний перелік підстав для відмови особі в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, при цьому зобов`язує орган державної влади або орган місцевого самоврядування у випадках ухвалення рішення про відмову в надані такого дозволу належним чином мотивувати причини цієї відмови.

Разом з тим, відповідно до ч. 5 ст. 116 Земельного кодексу України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Колегією суддів з матеріалів справи встановлено, що відмова у наданні позивачу дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0 га на території Кулябівської сільської ради для ведення селянського фермерського господарства в межах населеного пункту обумовлена відсутністю вільних земельних ділянок (а.с.11).

Як зазначалося судом апеляційної інстанції вище, підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Досліджуючи зміст оскаржуваного рішення відповідача від 13.09.2018 №194-27-VII, колегією суддів встановлено, що в ньому відсутні посилання на підстави передбачені ч.7 ст. 118 Земельного кодексу України.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржуване рішення Кулябівської сільської ради Яготинського району Київської області є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Щодо доводів апелянт про те, що обрана позивачем земельна ділянка перебуває в оренді на підставі договору оренди земельної ділянки колегія суддів зазначає наступне.

Аналіз частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України дає підстави для висновку, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. З іншого боку, подання зацікавленою особою документів, необхідних для розгляду клопотання, не в повному обсязі або виявлення у документах, поданих замовником, недостовірних відомостей об`єктивно перешкоджають розгляду та винесенню законного рішення про надання дозволу/вмотивованої відмови на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Разом з тим, у разі надання особою пакету документів, необхідних для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, з недоліками щодо комплектності, форми чи змісту, відповідний орган має право звернутися до заявника з пропозицією усунути виявлені недоліки.

Така дія є правомірним способом поведінки органу і має на меті створення громадянам умов для реалізації їх прав на землю.

Зазначена пропозиція щодо усунення недоліків не може вважатися "відмовою у наданні дозволу" у розумінні частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України. Проте, звернення з такою пропозицією не звільняє відповідний орган від обов`язку прийняти рішення щодо надання дозволу (або відмову) в межах встановленого законом місячного строку.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 18 грудня 2018 року у справі №335/13555/15-а.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Так, як вже було зазначено, що відмова у наданні позивачу дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0 га на території Кулябівської сільської ради для ведення селянського фермерського господарства в межах населеного пункту обумовлена відсутністю вільних земельних ділянок , при цьому, відповідач не повідомляв позивача, що відповідно до частини п`ятої статті 116 Земельного кодексу України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом, та про те, що бажане місце земельної ділянки передано в оренду на підставі договору оренди земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_2 від 31.12.2014, а тому, такі доводи та докази суд першої інстанції правомірно не розглянув.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання Кулябівської сільської ради повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення фермерського господарства площею два гектара із земель комунальної власності Кулябівської сільської ради Яготинського району Київської області, що знаходяться в межах населеного пункту, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вказана позовна вимога є належним способом захисту порушених прав позивача, тому підлягає задоволенню.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність, а тому не створює правових наслідків, крім тих, що пов`язані з неправомірністю його прийняття.

Відповідно до вимог частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, який відповідачем в даному випадку не виконаний.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції винесене з дотриманням норм процесуального та матеріального права, судом першої інстанції встановлено всі обставини, що мають значення для справи, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Кулябівської сільської ради Яготинського району Київської області залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку виключно з підстав, зазначених у п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя В.Ю.Ключкович

Судді А.Б. Парінов

О.О. Беспалов