Ухвала

від 19.02.2019 по справі 757/46670/18-к

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/46670/18-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2019 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 з участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши клопотання ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна,-

ВСТАНОВИВ:

В провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 , про скасування арешту, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва № 757/40197/17-к від 13.07.2017 на майно - грошові кошти, вилучені під час обшуку автомобіля марки «Kia Sorento», д.н.з. НОМЕР_1 , яким користується ОСОБА_5 , в межах кримінального провадження № 42017000000001340 від 04.05.2017.

В обґрунтування доводів клопотання зазначає, що арешт накладено на особисті грошові кошти ОСОБА_4 необґрунтовано, оскільки при його накладенні слідчим суддею не взято до уваги те, що ОСОБА_4 жодного відношення до кримінального провадження не має, зазначені кошти не мають ознак визначених ст. 98 КПК України, у зв`язку з чим просить накладений арешт скасувати.

Заявник та прокурор, за клопотанням якого накладено арешт на майно, в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, про поважність причин своєї неявки не повідомили

У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.

Зважаючи на ці положення закону та враховуючи принцип диспозитивності, суд визнав можливим прийняти рішення по суті скарги у відсутність осіб, що не з`явилися, на підставі наданих доказів.

Згідно ч. 4 ст. 107 КПК України фіксація під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів не здійснювалась.

Слідчий суддя, дослідивши в матеріали клопотання, дійшов наступних висновків.

Так, в судовому засіданні на підставі поданих матеріалів встановлено, що Управлінням з розслідування кримінальних проваджень у сфері економіки Департаменту з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки Генеральної прокуратури України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42017000000001340 від 04.05.2017 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України.

Окрім іншого, в ході досудового розслідування встановлено, що у період з 04.01.2016 по 25.04.2017 посадові особи ТОВ «Технологічна Група Маресто» (ЄДРПОУ 39589195) за посередництвом організаторів «транзитно - конвертаційної групи» ухилились від сплати податків шляхом заниження податку на додану вартість на суму 5,3 млн. грн., що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах.

В межах вказаного кримінального провадження проведено обшук автомобіля марки «Kia Sorento», д.н.з. НОМЕР_1 , яким ОСОБА_5 , в функції якого за версією органу досудовго розслідування досудового розслідування входить отримання конвертованих грошових коштів в суб`єктів реального сектору економіки із певним відсотком, зняття готівкових коштів з банківських рахунків та передача їх та документів прикриття фінансово-господарської діяльності клієнтам транзитно-конвертаційної групи, який виїжджав з території ТОВ «Технологічна Група Маресто» (код ЄДРПОУ: 39589195). В ході даного обшуку виявлено та вилучено предмети, схожі на грошові кошти. Ухвалою слідчого судді від 02.08.2017 накладено арешт на грошові кошти, які вилучені під час обшуку автомобіля марки «Kia Sorento», д.н.з. НОМЕР_1 , яким користується ОСОБА_5 , з метою збереження речових доказів. Як визначено ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

За вимогами ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення, в тому числі, збереження речових доказів. У цьому випадку арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Речовими доказами відповідно до ст. 98 КПК України є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Звертаючись до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна, заявник не довів, як того вимагає ч.2 ст.174 КПК України, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Таким чином, слідчий суддя приходить до висновку, що арешт на майно на цій стадії досудового розслідування накладено обґрунтовано, оскільки зазначені речі та документи визнано речовими доказами у кримінальному провадженні іншого судом не встановлено.

Слідчий суддя враховує ту обставину, що майно, яке може мати ознаки речового доказу повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Разом з тим, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою запобігання відчуження, знищення чи пошкодження майна, що може перешкодити кримінальному провадженню, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, заявником не надано та слідчим суддею не встановлено.

Як встановлено п. 2 ч. 1 ст. 174 КПК України, арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Виходячи з викладеного, враховуючи те, що досудове розслідування у кримінальному провадженні наразі триває, слідчий суддя, приходить до висновку, що доводи клопотання про скасування арешту не містить належного обґрунтування, яке б надало слідчому судді підстави дійти висновку, що необхідність накладення арешту на вказані грошові кошти на теперішній час відпала або арешт накладено необґрунтовано а відтак не знаходить підстав для його задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 170-175, 309, 392, 532 КПК України, -

УХВАЛИВ:

В задоволені клопотання про скасування арешту майна- відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1