Постанова

від 27.05.2019 по справі 908/2660/18

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.05.2019 року м.Дніпро Справа № 908/2660/18

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чус О.В. - (доповідача),

судді: Вечірко І.О., Кузнецов В.О.

Розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Січ-Інфоком" на рішення господарського суду Запорізької області від 13.02.2019, повне рішення оформлено і підписано 13.02.2019, суддя Носівець В.В., у справі № 908/2660/18

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Січ-Інфоком"

про стягнення 25500,14 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 13.02.2019 у справі №908/2660/18 позов задоволено.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Січ-Інфоком" в доход Державного бюджету України 25500,14 грн. неустойки за наступними реквізитами: Одержувач: державний бюджет м. Запоріжжя (Вознесенівський район), 22080300; код ЄДРПОУ 38025409; Банк одержувача: Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, р/р 31116094008007. Стягувач: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Січ-Інфоком" на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області 1762,00 грн. (одну тисячу сімсот шістдесят дві грн. 00 коп.) судового збору.

Рішення Господарського суду обґрунтовано тим, що:

- відповідач свої зобов`язання щодо повернення орендованого майна протягом трьох днів після закінчення строку дії договору, всупереч умов Договору та вимог чинного законодавства України, не виконав. Копією наданого до матеріалів справи акта приймання-передачі державного нерухомого майна підтверджується, що об`єкт оренди повернуто лише 31.01.2018;

- факт порушення відповідачем умов, визначених змістом зобов`язання, та факт користування орендованим за договором майном після закінчення терміну, на який його було укладено, є доведеним;

- оскільки сторони не досягли згоди щодо підписання договору на проведення незалежної оцінки на об`єкт оренди та договору про зміни, останній слід вважати неукладеними, а спірний Договір таким, що припинив свою дію внаслідок закінчення строку, на який його було укладено.

За вказаних обставин, господарський суд дійшов висновку щодо наявності порушень ТОВ "Січ-Інфоком" зобов`язань за договором оренди та правомірності позовних вимог щодо застосування до порушника санкцій у вигляді стягнення неустойки, передбаченої ч. 2 ст. 785 ЦК України та п.10.12 договору.

Не погодившись з рішенням господарського суду, відповідач звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Скаржник вважає рішення суду є незаконним та необґрунтованим через порушення судом норм матеріального права:

- судом допущено неправильне тлумачення статті 11 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та пункт 2 Методики оцінки об`єктів оренди, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 10.08.1995 №629;

- судом не враховано положення частини другої статті 17 Закону, статті 764 ЦК України, частини четвертої статті 284 Господарського кодексу України;

- судове рішення у справі не узгоджуються з положеннями статті 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України.

На думку скаржника, задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив із доведеності та обґрунтованості позовних вимог з огляду на фактичне припинення дії договору оренди та неповернення спірного майна відповідачем та наявність підстав для стягнення неустойки у орендних правовідносинах, за умови того, що орендна плата сплачувалася своєчасно і у повному обсязі, відповідно до умов договору оренди, що не відповідає дійсності та нормам законодавства і спростовується постановою Верховного Суду від 20.12.2018 року по справі № 910/2822/18.

За твердженням скаржника, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку не мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір є продовженим. Фактичні обставини справи та докази на їх підтвердження свідчать про те, що договір оренди нежитлового приміщення в силу його умов та ст.763 ЦК України є продовженим до 06.06.2019 року. Враховуючи викладене, як зазначено скаржником, матеріалами справи доведено, що відповідач продовжує займати спірне майно законно, орендну плату сплачує, підстав для нарахування неустойки немає.

Як зауважено скаржником, посилання суду на наведені приписи статті 11 Закону та пункту 2 Методики як на такі, що унеможливлювали "автоматичне продовження дії Договору" не є обґрунтованими, оскільки відповідні законодавчі приписи взагалі ніяким чином не регулюють питання, пов`язані як із закінченням дії договору оренди, так і з продовженням його дії, тобто спірні правовідносини зі справи не є предметом регулювання цих норм матеріального права.

Таким чином, суд у розгляді даної справи припустився неправильного застосування норм матеріального права, а саме неправильного тлумачення згаданих положень статті 764 ЦК України, статті 284 Господарського кодексу України, статті 17 Закону, і застосування закону, який не підлягав застосуванню, а саме статті 11 Закону та пункту 2 Методики. Наведене, в свою чергу, мало наслідком неправильне застосування судом положення частини другої статті 785 ЦК України, оскільки підстави для стягнення з товариства передбаченої цією нормою неустойки були відсутні.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить суд відмовити у задоволенні скарги в повному обсязі. Зокрема, позивачем зазначено, що необхідною передумовою для продовження дії Договору, в силу вимог ч. 2 ст. 11 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" та п. 2 Методики оцінки об`єктів оренди, є проведення нової оцінки орендованого майна з метою визначення нового розміру орендної плати, що є істотною умовою договору. У зв`язку з тим, що сторони не досягли згоди щодо підписання договору на проведення незалежної оцінки на об`єкт оренди та договору про зміни, останні слід вважати неукладеними, а Договір таким, що припинив свою дію внаслідок закінчення строку, на який його було укладено, оскільки за вимогами п. 10.4 Договору, при продовженні Договору обов`язково укладається договір про зміни, який є невід`ємною частиною до Договору. Продовження дії договору оренди у спірних правовідносинах було б можливим лише за умови визначення відповідних істотних умов та виконання умов, передбачених приписами статті 11 Закону України "Про оренду державного і комунального майна", пункту 2 Методики оцінки об`єктів оренди, частини 2 статті 277 ГПК України та підписанням відповідних примірників договорів про внесення змін до первісного договору .

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на апеляційну скаргу, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до положень ст.ст. 74, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлено наступні обставини.

Як вбачається з матеріалів справи, Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Запорізькій області (орендодавцем, позивачем у справі) та товариством з обмеженою відповідальністю "Січ-Інфоком" (орендарем, відповідачем у справі) 08.07.2010 укладено договір № 2622/д оренди державного нерухомого майна, що знаходиться на балансі Запорізької дирекції Українського державного підприємства поштового зв`язку "Укрпошта" (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - частину нежитлового приміщення (літ. Б; частини приміщень № 1, № 2, № 3, загальною площею 10,00 кв.м.) другого поверху триповерхової основної будівлі, реєстровий номер 21560045.800.АААЖЖБ354, відповідно до плану другого поверху та експлікації приміщень з технічного паспорту будівлі (далі - майно), що розміщені за адресою: Запорізька область, Пологівський р-н, м. Пологи, вул. Горького, буд. 29 (Додаток № 3).

Згідно п. 1.2 Договору, вартість майна визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку та висновком про його вартість і на дату оцінки - 30.11.2009 становить 16642,00 грн. без ПДВ (Додаток № 2).

У відповідності до п. 1.3 Договору оренди, майно передається в оренду з метою розміщення телекомунікаційного обладнання для надання послуг з доступу до Інтернет.

Пунктом 2.1 Договору визначено, що вступ орендаря у користування майном наступає одночасно з підписанням сторонами Договору та Акта приймання-передавання орендованого майна (Додаток №1).

Згідно із п. 5.11 Договору у разі припинення або розірвання Договору орендар зобов`язується повернути Балансоутримувачу орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати орендодавцеві збитки в разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря.

Розділом 6 Договору визначено права орендаря, зокрема, використовувати орендоване майно відповідно до його призначення та умов цього Договору.

Пунктом 10.1 Договору встановлено, що договір укладений строком на 2 (два) роки 11 місяців, з 08.07.2010 по 07.06.2013, включно.

Відповідно до п. 10.4 Договору, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. Зазначені дії оформляються договором про зміни, який є невід`ємною частиною договору при наявності згоди органу, уповноваженого управляти переданим в оренду майном.

За визначенням п. 10.6 Договору, чинність цього договору припиняється, зокрема, внаслідок закінчення строку, на який його було укладено.

Пунктом 10.10 Договору передбачено, що у разі припинення або розірвання цього договору, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря, майно протягом трьох робочих днів з дати розірвання (припинення) повертається орендарем Балансоутримувачу.

Майно вважається поверненим Балансоутримувачу з моменту підписання сторонами за участю Балансоутримувача Акта приймання-передавання. Обов`язок по складанню Акта приймання-передавання про повернення майна покладається на орендаря (п. 10.11 Договору).

Відповідно до п. 10.12 Договору, якщо орендар не виконує обов`язку щодо повернення майна в термін визначений в п. 10.10 Договору, орендар сплачує орендодавцю неустойку в розмірі подвійної орендної плати за останній повний місяць оренди за весь час, що відраховується від дати припинення або розірвання Договору до підписання Акта приймання-передавання, який підтверджує фактичне повернення орендованого майна.

На виконання п. 2.1 Договору сторони 08.07.2010 підписали Акт прийому-передачі державного нерухомого майна, відповідно до якого орендодавець передав орендарю обумовлене Договором державне нерухоме майно.

Договором про зміни № 2 від 05.07.2013 термін дії договору продовжено по 05.06.2016 включно.

Листом № 052 від 30.03.2016 ТОВ "Січ-Інфоком" звернулось до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області з пропозицією продовжити термін дії Договору.

Позивач листом від 13.04.2016 за вих. № 11-13-02053 повідомив відповідача про необхідність надати до регіонального відділення документи для проведення конкурсного відбору суб`єктів оціночної діяльності.

Листом від 24.05.2016 № 067 відповідачем надано пакет документів для проведення конкурсного відбору суб`єктів оціночної діяльності.

На підставі наданих документів, регіональне відділення розпочало процедуру відбору оцінювачів для продовження Договору, внаслідок чого відбувся конкурс з відбору суб`єктів оціночної діяльності, за результатами якого було відібрано оцінювача та підписано проект договору по об`єкту оренди. Також, підготовлено договір про зміни до Договору, відповідно до якого, термін дії Договору буде продовжено за умови укладання тристороннього договору на проведення незалежної оцінки нерухомого майна з суб`єктом оціночної діяльності та орендодавцем, перерахування орендарем до Державного бюджету України різниці з орендної плати, у разі її збільшення, протягом двох місяців з моменту рецензування звітів з незалежної оцінки об`єкта оренди.

Орендар 21.07.2016 отримав для підписання 3 примірника проекту договору на проведення незалежної оцінки на об`єкт оренди, що підтверджено записом в журналі реєстрації документів на проведення оцінки з майна та копією титульної сторінки журналу реєстрації документів на проведення оцінки майна.

Договір на проведення незалежної оцінки на об`єкт оренди та договір про зміни відповідачем не підписані, до регіонального відділення не повернуті.

Листами від 02.09.2016 № 11-13-04937 та від 19.10.2016 № 11-22-05753 позивачем повідомлено відповідача про припинення терміну дії Договору та необхідність повернути орендоване майно.

Відповідач листом від 26.10.2016 № 153 проти припинення договору оренди заперечив та зазначив про пролонгацію договору з огляду на відсутність заяви орендодавця протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору оренди.

Претензією від 25.11.2016 за вих. № 11-22-06522 позивач звернувся до відповідача з вимогою звільнити державне нерухоме майно за договором оренди від 08.07.2010 № 2622/д та сплатити на користь Державного бюджету України 7129,06 грн. неустойки за період з 06.06.2016 по 14.11.2016.

Листом від 15.12.2016 за вих. № 206 відповідач у задоволенні претензії позивача відмовив та зазначив, що зважаючи на відсутність будь-яких заяв від орендодавця про припинення дії договору протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору оренди, договір є пролонгованим на новий термін, відповідно, відсутні підстави для повернення орендованого майна та нарахування неустойки.

У зв`язку з невиконання відповідачем зобов`язання щодо повернення об`єкта оренду у встановленому законом порядку, позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача 25500,14 грн. неустойки у вигляді подвійної орендної плати за період з 06.06.2016 по 31.01.2018.

Відповідно до Положення про Регіональне відділення ФДМ України по Запорізькій області, затвердженого Головою Фонду державного майна України від 19.07.2012, Регіональне відділення ФДМ України по Запорізькій області є державним органом, що здійснює державну політику у сфері приватизації та оренди державного майна. На Регіональне відділення ФДМ України по Запорізькій області покладено захист державних інтересів у цій сфері. Пунктом 5.3. Положення передбачено, що РВ ФДМ України по Запорізькій області здійснює контроль за надходженням до Державного бюджету України плати за оренду державного майна по договорах оренди, зокрема, укладених підприємствами, організаціями, установами, розмір орендної плати по яких погоджений регіональним відділенням.

Відповідно до ч. 6 ст. 283 ГК України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Договір найму укладається на строк, встановлений договором (ч. 1 ст. 763 ЦК України).

Відповідно до частин 1, 2 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Отже, неустойка, стягнення якої передбачено ч. 2 ст. 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається законодавцем як подвійна плата за користування річчю за час прострочення.

Законодавство у сфері орендних правовідносин пов`язує припинення обов`язків орендаря з фактом поверненням об`єкту договору оренди, тобто з моментом підписання акта приймання-передачі. У разі невиконання обов`язку, передбаченого ч. 1 ст. 785 ЦК України, цивільним законодавством визначена можливість стягнення неустойки за весь час прострочення виконання зобов`язання щодо повернення об`єкта оренди. Таким чином, право на стягнення неустойки, встановленої ч. 2 ст. 785 ЦК України, пов`язується з простроченням орендарем виконання зобов`язання з повернення орендованого майна за актом приймання-передачі.

Частиною 4 ст. 284 ГК України, ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Стаття 764 ЦК України визначає, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Отже, після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на той самий термін і на тих самих умовах, на яких цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує жодна із сторін договору. При цьому такі заперечення мають бути висловлені не пізніше одного місяця після закінчення терміну дії договору оренди.

Згідно із ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договором від 08.07.2010 № 2622/д сторонами узгоджено термін дії договору по 07.06.2013 включно. Договором про зміни № 2 від 05.07.2013 термін дії договору оренди продовжено по 05.06.2016 включно.

Предметом даного спору є державне майно, яке здавалося в оренду відповідачу. Отже, до спірних правовідносин, які виникли між сторонами, мають бути застосовані не лише умови договору, але й положення Закону України "Про оренду державного та комунального майна", а також положення Методики оцінки об`єктів оренди, затвердженої постановою КМУ від 10.08.1995 №629 та чинної на момент звернення відповідача до позивача з пропозицією про продовження дії спірного договору, які є спеціальними нормами права, що визначають певні особливості укладення та пролонгації договорів оренди державного майна.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено, приватизації об`єкта оренди орендарем (за участю орендаря), банкрутства орендаря, загибелі об`єкта оренди.

Статтею 291 Господарського кодексу України передбачено, що договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено, викупу (приватизації) об`єкту оренди, ліквідації суб`єкта господарювання (орендаря), загибелі (знищення) об`єкта оренди. Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

Пунктом 10.6 Договору передбачено, що чинність цього договору припиняється, зокрема, внаслідок закінчення строку, на який його було укладено.

Виходячи з ч. 1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" обов`язок орендаря повернути орендодавцеві об`єкт оренди на умовах, зазначених в договорі, є правовим наслідком закінчення строку дії договору оренди.

Обов`язок орендаря повернути майно в разі закінчення строку дії договору оренди передбачений також пунктами 5.11 та 10.10 Договору.

Проте, відповідач свої зобов`язання щодо повернення орендованого майна протягом трьох днів після закінчення строку дії договору (тобто з 06.06.2016 ), всупереч умов Договору та вимог чинного законодавства України, не здійснив. Відповідно до акту приймання-передачі державного нерухомого майна об`єкт оренди повернуто лише 31.01.2018.

З огляду на викладене, порушення відповідачем умов Договору та користування орендованим за договором майном після закінчення терміну його дії підтверджується матеріалами справи.

Доводи ТОВ "Січ-Інфоком", що спірний Договір вважається продовженим на новий термін, оскільки у встановлений договором термін на адресу орендаря будь-яких заяв від орендодавця стосовно припинення дії договору не надходило, спростовуються наступним.

Положеннями статті 11 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (в редакції, чинній станом на 15.06.2016) передбачено, що оцінка об`єкта оренди здійснюється за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. Оцінка об`єкта оренди передує укладенню договору оренди. У разі якщо на момент продовження дії договору оренди остання оцінка об`єкта оренди була зроблена більш як три роки тому, для продовження (поновлення) договору оренди провадиться оцінка об`єкта оренди.

Відтак, законом прямо передбачено обов`язок здійснення оцінки майна, у разі, якщо на момент продовження дії договору оренди остання оцінка об`єкта оренди була зроблена більш як три роки перед укладенням договору про продовження дії договору оренди такого об`єкта державного майна, що виключає дію загальної норми про автоматичну пролонгацію договору оренди за заявою орендаря (частини 2 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна") щодо такого об`єкта оренди.

Сторонами не надано доказів проведення оцінки орендованого відповідачем майна з моменту укладення Договору.

Як свідчать матеріали справи, листом від 24.05.2016 № 067 відповідачем надано пакет документів, необхідних для проведення конкурсного відбору суб`єктів оціночної діяльності.

Після проведення Регіональним відділенням ФДМ України по Запорізькій області конкурсів з відбору суб`єктів оціночної діяльності, позивачем підготовлено договір про зміни до Договору, відповідно до якого, термін дії Договору може бути продовжений за умови укладання тристороннього договору на проведення незалежної оцінки нерухомого майна з суб`єктом оціночної діяльності та орендодавцем, перерахування орендарем до Державного бюджету України різниці з орендної плати, у разі її збільшення, протягом двох місяців з моменту рецензування звіту з незалежної оцінки об`єкта оренди.

Примірники проекту договору на проведення незалежної оцінки об`єкта оренди та договору про зміни вручені відповідачу для підписання 21.07.2016, проте з боку орендаря вони не підписані, на адресу орендодавця не повернуті.

Таким чином, оскільки сторони не досягли згоди щодо підписання договору на проведення незалежної оцінки на об`єкт оренди та договору про зміни, останній, як вірно зазначено місцевим судом, слід вважати неукладеними, а спірний Договір таким, що припинив свою дію внаслідок закінчення строку, на який його було укладено.

Таким чином, відповідач був поінформований про спеціальні вимоги законодавства про необхідність здійснення оцінки державного майна, яке не оцінювалося понад три роки, як передумову для укладення договору про продовження дії договору оренди. Також, судом встановлено, що відповідач не дотримався визначеної законодавцем процедури щодо узгодження орендної плати за державне майно, яке орендується понад три роки без проведення експертної оцінки його вартості згідно статті 11 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та узгодження сторонами розміру орендної плати за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

З огляду на таке, колегія суддів вважає правильними висновки місцевого суду про необхідність застосування процедури пролонгації спірного договору оренди відповідно до статті 11 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", що виключає безумовне продовження договорів оренди державного майна, яке не оцінювалося ФДМУ понад три роки.

Отже, продовження дії договору оренди у спірних правовідносинах було б можливим лише за умови визначення відповідних істотних умов та виконання умов, передбачених приписами статті 11 Закону України "Про оренду державного і комунального майна", пункту 2 Методики оцінки об`єктів оренди, частини 2 статті 277 ГПК України та підписанням відповідних примірників договорів про внесення змін до первісного договору.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06.09.2018 у справі №908/1435/17.

Згідно ч. 1 ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.

Частиною другою ст. 785 ЦК України передбачено, що у разі невиконання наймачем обов`язку щодо повернення речі наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів поділяє висновок господарського суду щодо наявності порушень ТОВ "Січ-Інфоком" зобов`язань за договором оренди та правомірністю застосування до порушника санкцій у вигляді стягнення неустойки, передбаченої ч. 2 ст. 785 ЦК України та п. 10.12 договору.

Посилання скаржника в апеляційній скарзі на постанову Верховного Суду від 20.12.2018 року по справі № 910/2822/18, колегією суддів до уваги не приймається з огляду на те, що в матеріалах справи наявні листи регіонального відділення від 02.09.2016 №11-13-04937 та від 19.10.2016 №11-22-05753 про припинення терміну дії Договору та необхідності повернути орендоване майно, які судом першої інстанції були досліджені, на відміну від справи № 910/2822/18, на яку посилається відповідач. Також майно за Договором повернуто Орендарем згідно акту-приймання-передавання 31.01.2018, що спростовує той факт, що Договір є чинним на теперішній час. Будь-яких доказів, що підтверджують продовження спірного Договору в матеріалах справи відсутні.

Згідно з положеннями ст. 236 ГПК України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно зі ч.3 ст.13, ст.77 Господарського процесуального кодексу України (в редакції з 15.12.2017р.), кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи встановлені вище обставини справи, зазначені положення законодавства, апеляційний господарський суд відхиляє доводи апелянта, наведені в обґрунтування апеляційної скарги.

Таким чином, апеляційний господарський суд вбачає підстави, передбачені статтею 276 Господарського процесуального кодексу України, для залишення рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Січ-Інфоком" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 13.02.2019 у справі №908/2660/18 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню у касаційному порядку.

Повний текст постанови складений 27.05.2019р.

Головуючий суддя О.В. Чус

Суддя І.О. Вечірко

Суддя В.О. Кузнецов