Рішення

від 21.05.2019 по справі 908/921/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 4/57/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.05.2019 Справа № 908/921/19

м. Запоріжжя Запорізької області

за позовом Міністерства оборони України, (03168, м. Київ, пр-т Повітрофлотський, буд. 6)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «МІК», (69006, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, буд. 69-А)

про стягнення 937157,40 грн. штрафних санкцій за порушення умов договору № 286/3/18/17 від 12.02.2018

Суддя Зінченко Н.Г.

секретар судового засідання Петриченко А.Є.

За участю представники сторін:

від позивача Кривошея Д.А., довіреність № 220/513/Д від 03.12.2018;

від відповідача Кузнецов І.С., довіреність б/н від 03.01.2019;

18.04.2019 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява б/н і б/д (вх. № 1003/08-07/19 від 18.04.2019) Міністерства оборони України, м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «МІК», м. Запоріжжя про стягнення 937157,40 грн. штрафних санкцій за договором на поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) № 286/3/18/17 від 12.02.2018, що складається з: пені в розмірі 13199,40 грн. та штрафу в розмірі 923958,00 грн.

Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.04.2019 справу № 908/921/19 за вище вказаною позовною заявою розподілено судді Зінченко Н.Г.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 23.04.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/921/19, справі присвоєно номер провадження справи 4/57/19, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 22.05.2019.

В судовому засіданні 22.05.2019 на підставі ч. 3 ст. 185 ГПК України справу розглянуто та на підставі ст. 240 ГПК України судом оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та долучених судом до матеріалів справи.

Заявлені позивачем вимоги викладені в позовній заяві та ґрунтуються на ст., ст. 11, 509, 526, 530, 610, 612 ЦК України та ст., ст. 193,218 ГК України. Позов пред`явлений позивачем з підстав порушення відповідачем строків поставки товару, який поставлявся згідно укладеного сторонами договору про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) № 286/3/18/17 від 12.02.2018. Так, за умовами договору відповідач прийняв на себе зобов`язання щодо поставки сорочок (сорочка бойова вид 3, тип 4) у кількості 30000 штук загальною вартістю 13199400,00 грн. Умовами договору сторонами визначені строки поставки товару, а саме: 10000 штук до 30.04.2018 (включно) і 20000 штук до 30.06.2018. У зв`язку із недотриманням відповідачем обумовлених договором № 286/3/18/17 від 12.02.2018 строків поставки товару, позивач просить суд на підставі п. 7.3.4 договору стягнути з ТОВ «МІК» 13199,40 грн. пені за порушення строків поставки товару у кількості 2500 штук та 923958,00 грн. штрафу за порушення строків поставки товару у кількості 2500 штук понад 10 днів. Також позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь 14057,38 грн. судового збору.

Відповідач у відзиві на позовну заяву від 10.05.2019 (вх. № 08-08/9683/19 від 13.05.2019) зазначив, що дійсно між сторонами укладено договір про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) № 286/3/18/17 від 12.02.2018, за умовами якого ТОВ «МІК» повинно поставити Міністерству оборони України сорочки у кількості 30000 штук загальною вартістю 13199400,00 грн. Умовами договору встановлені строки поставки товару, а саме: 10000 штук до 30.04.2018 (включно) і 20000 штук до 30.06.2018. Відповідач не заперечує проти того факту, що поставка товару у кількості 2500 штук відбулася з простроченням строків поставки на 12 днів.

Крім того, 13.05.2019 на адресу господарського суду Запорізької області від відповідача за вх. № 08-08/9688/19 надійшло клопотання щодо зменшення пені та штрафу, яким ТОВ «МІК» із посиланням на ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України просить суд зменшити на 90% заявлені позивачем до стягнення суму пені та суму штрафу. Подане клопотання вмотивоване наступним. Основним видом діяльності ТОВ «МІК» є виробництво робочого одягу (код КВЕД 14.12). На даний час відповідач виконує значний обсяг замовлень для державних потреб. Також, відповідач протягом тривалого часу співпрацює з Міністерством оборони України. Продукція, що постачається товариством, спрямована на забезпечення військ у тому числі, що знаходяться у зоні проведення АТО на сході України. У період виконання договору поставки № 286/3/18/17 від 12.02.2018 між сторонами існували правовідносини щодо поставки матеріально-технічних засобів речової служби за щонайменше ще 7 аналогічними договорами. Наведеним підтверджується, що відповідач у період виготовлення замовленого товару за договором № 286/3/18/17 від 12.02.2018 також виконував значний обсяг інших замовлень для позивача. При цьому, відповідач є добросовісним постачальником, так як поставка товару за вказаними договорами здійснювалася без прострочень. Також, відповідач просить суд врахувати, що оплата за товар, по якому мало місце прострочення, надійшла вже після виготовлення та поставки товару. Таким чином, на момент виготовлення на замовлення позивача сорочок (сорочка бойова вид 3, тип 4) у кількості 30000 штук ніякої передоплати за це замовлення відповідач не отримував, та мав за власні кошти забезпечити виконання цього замовлення. При цьому відповідач вважає, що позивач не зазнав ніяких збитків або шкоди у зв`язку з незначним простроченням поставки по договору на 12 днів. Враховуючи викладене, відповідач наполягає на тому, що незначні порушення договірних зобов`язань не мали ніяких негативних наслідків для позивача та не порушили його майнові інтереси.

Також в судовому засіданні 22.05.2019 представник відповідача усно заявив, що ТОВ «МІК» фактично визнає позовні вимоги Міністерства оборони України про стягнення пені в розмірі 13199,40 грн. та штрафу в розмірі 923958,00 грн. за договором на поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) № 286/3/18/17 від 12.02.2018.

Розглянувши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

УСТАНОВИВ:

12.02.2018 Міністерством оборони України (Замовник, позивач у справі) в особі заступника директора Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України Лутченка О.М. та Товариством з обмеженою відповідальністю «МІК» (Постачальник, відповідач у справі) на підставі рішення тендерного комітету Міністерства оборони України від 29.01.2018 № 75/5/7 укладено Договір про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України ) № 286/3/18/17 (далі за текстом Договір), відповідно до умов якого Постачальник зобов`язався у 2018 році поставити Міністерству оборони України футболки та сорочки (1833) (Лот 1. Сорочки 18332000-5 (Сорочка бойова, вид 3, тип 4) (далі за текстом товар), а Замовник зобов`язався забезпечити приймання та оплату товару в асортименті, кількості і у строки (терміни), вказані в Договорі. (пункт 1.1)

Пунктом 1.2 Договору сторони визначили, що номенклатура товару, передбаченого до поставки по Договору, вимоги згідно яких поставляється товар, строки (терміни) виконання Договору, визначаються специфікацією. Цим же пунктом затверджено Специфікацію до Договору, в якій сторонами погоджено: найменування товару Сорочки 18332000-5 (Сорочка бойова, вид 3, тип 4); нормативно-технічна документація, що встановлює основні вимоги до товару, ТУ У 14.1-00034022-095:2015 зі сповіщенням про зміни № 1 та зразки-еталону; строк постачання 10000 штук до 30.04.2018 (включно), 20000 штук до 30.06.2018 (включно); загальна кількість, яку необхідно поставити, 30000 штук за рік; ціна за одиницю виміру товару без ПДВ 366,65 грн.; ціна товару з ПДВ 13199400,00 грн.

Товар постачається на об`єднанні центри забезпечення після приймального контролю (якості) представниками Головного управління розвитку та супроводження матеріального забезпечення Збройних Сил України. Товар постачається партіями, які формуються відповідно до рознарядки та ростовки Міністерства оборони України, які є невід`ємними частинами Договору. При формуванні кожної партії товару має бути витримана пропорційність за розмірами, яка встановлена ростовкою Міністерства оборони України. (п.,п. 1.5, 1.6 Договору)

Пунктами 2.4, 2.5, 2.6 Договору визначено, що до початку приймального контролю якості товару Постачальник зобов`язаний надати Замовнику не менше двох зразків товару (контрольні зразки), які перевірені у випробувальній лабораторії на відповідність вимогам нормативної та технічної документації та документації, яка підтверджує їх якість та безпечність. Постачальник зобов`язаний до початку поставки товару за Договором письмово повідомити представника Замовника оголошенням про готовність партії товару до приймання та місце здійснення приймального контролю товару за якістю. Після отримання оголошення представник Замовника протягом трьох робочих днів розпочинає приймальний контроль товару за якістю у приміщеннях постачальника або виробника. Результати приймального контролю товару оформлюються актом приймального контролю товару за якістю.

Відповідно до п. 3.1 Договору ціна Договору становить 13199400,00 грн. з ПДВ.

Товар постачається на умовах DDP склад Замовника відповідно до Міжнародних правил про тлумачення термінів «Інкотермс» у редакції 2010 року згідно з положеннями Договору, встановленими нормами відвантаження у тарі та упаковці, які забезпечують його збереження під час транспортування, вантажно-розвантажувальних робіт і зберігання в межах термінів, установлених діючими стандартами, тощо. Строк поставки товару визначається специфікацією. Місцем поставки товару є об`єднанні центри забезпечення Тилу Збройних Сил України згідно з рознарядкою та ростовкою Міністерства оборони України, які є невід`ємною частиною договору, з обов`язковим дотриманням передбачених ними вимог до асортименту, кількості, адреси одержувачів Замовника та черговості відвантажень. Датою поставки товару вважається дата вказана одержувачем Замовника в акті приймального контролю якості товару та видатковій накладній Постачальника. (п., п. 5.1-5.3 Договору)

З матеріалів справи вбачається, що до Договору про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України ) № 286/3/18/17 від 12.02.2018 сторонами укладено Додаток 1 «Рознарядка Міністерства оборони України за специфікацією» та Додаток 2 «Ростовка Міністерства оборони України за специфікацією», в яких визначено: місце постачання товару, поштові адреси, кількість товару і графік постачання. Зазначені Додаток 1 і Додаток 2 підписані Постачальником і Замовником і скріплений печатками сторін.

Відповідно до вказаних вище Додатків 1 і 2 до Договору та умов пункту 1.2 Договору сторонами погоджено, що Постачальник зобов`язався поставити товар до: в/ч А2788, м. Київ в кількості всього 30000 штук, 10000 штук до 30.04.2018 (включно), 20000 штук до 30.06.2018 (включно).

За умовами п. 6.1.2 Договору Замовник зобов`язався прийняти поставлений товар згідно з належним чином оформленим і підписаним актом приймального контролю якості товару.

В свою чергу, Постачальник зобов`язався забезпечити постачання товару у строки, встановлені Договором (п. 6.3.1 Договору).

Матеріали справи свідчать та сторонами у справі не заперечується, що на виконання умов Договору відповідачем здійсненні поставки товару до в/ч А2788, м. Київ у передбаченій Договором кількості. Зокрема, в матеріалах справи наявні Оголошення № 3 від 11.07.2018 про пред`явлення товару на приймальний контроль якості та Акт приймального контролю (якості) № 82 від 12.07.2018. Обидва вказаних документа скріплені підписами уповноважених осіб Одержувача Замовника та Постачальника та засвідчені печатками підприємств.

З наведених документів вбачається, що поставка останньої партії товару в кількості 2500 штук сорочок (Сорочка бойова, вид 3, тип 4), що поставлявся в рамках Договору про поставку № 286/3/18/17 від 12.02.2018, здійснена відповідачем до в/ч А2788, м. Київ 12.07.2018.

Таким чином, з досліджених судом письмових доказів слідує, що поставка товару, в обумовленій Договором кількості та за визначеною сторонами адресою поставки, відбулася. Факт відповідних поставок товару сторонами не оспорюється. Будь-яких зауважень або заперечень щодо приймання-передачі товару сторони одна одній не пред`являли.

Проте, матеріали справи свідчать, що строки поставки, які сторонами були визначені в Додатках 1 і 2 до Договору та пункті 1.2 Договору, відповідачем дотримані не були, оскільки остання поставка партії товару в межах Договору фактично відбулася 12.07.2018, тоді як останній строк поставки товару сторонами погоджений до 30.06.2018 включно.

Відповідачем факт поставки товару у кількості 2500 штук сорочок з простроченням строків поставки на 12 днів визнається.

Спір у справі виник внаслідок порушення відповідачем строків поставки товару, обумовлених сторонами в Додатках 1 і 2 до Договору та пункті 1.2 Договору, у зв`язку з чим Міністерство оборони України просить суд стягнути з ТОВ «МІК» пені в розмірі 13199,40 грн. та штрафу в розмірі 923958,00 грн. за порушення умов Договору про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) № 286/3/18/17 від 12.02.2018.

Обставини справи свідчать, що спірні правовідносини сторін врегульовані договором поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За змістом ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Статтями 525, 526 ЦК України унормовано, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Дана норма кореспондується з приписами ст. 193 ГК України.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

В силу статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Нормами ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За приписами ст. 230 ГК України порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

В ч. 1 ст. 549 ЦК України вказано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною 2 ст. 231 ГК України передбачено, що у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Отже, виходячи з положень зазначеної норми матеріального права, застосування до боржника, який порушив господарське зобов`язання штрафних санкцій у вигляді пені та штрафу, передбачених абзацом 3 ч. 2 ст. 231 ГК України, можливо при сукупності відповідних умов, а саме: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення, пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України, якщо допущено прострочення виконання не грошового зобов`язання, пов`язаного з обігом (поставкою) товарів, виконаних робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір пені за кожний день прострочення виконання такого зобов`язання та за прострочення його виконання понад тридцять днів додатково вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу з вказаної вартості.

Як вбачається з матеріалів справи, Замовником за Договором про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) № 286/3/18/17 від 12.02.2018 є Міністерство оборони України, поставка товарів здійснювалася за кошти Державного бюджету України.

Вимоги щодо стягнення пені та штрафу позивач обґрунтовує підпунктом 7.3.4 Договору, яким сторони визначили, що за порушення строків виконання зобов`язання Постачальник сплачує пеню в розмірі 0,1 відсотка вартості недопоставленого товару за кожну добу затримки, а за прострочення понад 10 днів з Постачальника додатково стягується штраф в розмірі 7 відсотків вказаної вартості Договору.

Відповідно до розрахунку позивача сума пені за прострочення поставки товару до в/ч А2788, м. Київ на 12 діб становить 13199,40 грн. (вартість непоставленого в строк товару становить 1099950,00 грн.), а сума штрафу становить 923958,00 грн.

Оскільки судом встановлений факт порушення відповідачем зобов`язань по поставці товару в обумовлений Договором строк, виконання Договору про поставку № 286/3/18/17 від 12.02.2018 здійснювалося за кошти Державного бюджету України, то вимоги позивача про стягнення з відповідача пені та штрафу є законними та обґрунтованими.

Перевіривши розрахунок пені та штрафу наданий позивачем, суд прийшов до висновку, що даний розрахунок не порушує норми законодавства та виконаний арифметично вірно.

Відповідач позовні вимоги визнав повністю, про що усно заявив суду в судовому засіданні 22.05.2019.

Згідно з п.1 ч. 2 ст. 46 ГПК України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.

Відповідно до ч. 1 ст. 191 ГПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Згідно з ч. 4 ст. 191 ГПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Частиною 3 статті 185 ГПК України визначено, що за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем.

Суд вважає, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує прав та інтересів інших осіб, тому дійшов висновку про можливість прийняття визнання позову відповідачем на стадії підготовчого провадження та ухвалення відповідного рішення.

Крім того, відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру пені та штрафу на 90 % до суми 93715,74 грн. (1319,94 грн. пеня і 92395,80 грн. штраф) посилаючись на те, що незначне прострочення поставки товару на 12 днів сталося не через недобросовісну поведінку відповідача у даних господарських відносинах, а через об`єктивні причини.

Так, основним видом діяльності ТОВ «МІК» є виробництво робочого одягу (код КВЕД 14.12), що підтверджується Відомостями з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 01.09.2016 № 2073/2016 та Витягом (безкоштовним) з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 19.04.2019.

На даний час відповідач виконує значний обсяг замовлень для державних потреб. Протягом тривалого часу відповідач співпрацює з Міністерством оборони України. Продукція, що постачається товариством, спрямована на забезпечення військ у тому числі, що знаходяться у зоні проведення АТО на сході України. Обсяг замовлень у останні роки значно зріс, підприємство відповідача працює понаднормово залучаючи всі наявні ресурси задля виконання ним своїх зобов`язань перед Державою.

У період виконання Договору про поставку № 286/3/18/17 від 12.02.2018 між сторонами існували правовідносини щодо поставки матеріально-технічних засобів речової служби за щонайменше ще 7 аналогічними договорами. Наведеним підтверджується, що відповідач у період виготовлення замовленого товару за Договором № 286/3/18/17 від 12.02.2018 також виконував значний обсяг інших замовлень для позивача. При цьому, відповідач є добросовісним постачальником, так як поставка товару за вказаними договорами здійснювалася без прострочень.

Крім того, як зазначає відповідач, і позивач проти цього не заперечив, оплата за товар, по якому мало місце прострочення, надійшла вже після виготовлення та поставки товару. Таким чином, на момент виготовлення на замовлення позивача сорочок (сорочка бойова вид 3, тип 4) у кількості 30000 штук ніякої передоплати за це замовлення відповідач не отримував, та мав за власні кошти забезпечити виконання цього замовлення.

Наведені обставини, на думку відповідача свідчать, що позивач не зазнав ніяких збитків або шкоди у зв`язку з незначним простроченням поставки по Договору на 12 днів. Отже, незначні порушення договірних зобов`язань не мали ніяких негативних наслідків для позивача та не порушили його майнові інтереси.

Розглянувши вказане клопотання, суд зазначає про наступне.

Згідно із ч. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

За приписами ч. 4 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, правовий аналіз наведеної норми свідчить про те, що зменшення розміру неустойки це право суду, при якому повинні враховуватись певні обставини, які в своїй сукупності утворюють винятковість.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Зі змісту наведеного вище слідує, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін.

Одночасно, в чинному законодавстві України відсутній вичерпний перелік виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку. Отже, вказане питання віршується судом з урахуванням приписів ст. 86 ГПК України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Дослідивши наведені відповідачем обставини та подані в їх обґрунтування докази, суд вважає, що надані документи свідчать про відсутність вини відповідача у порушенні строків виконання Договору про поставку № 286/3/18/17 від 12.02.2018 та свідчать про здійсненні з його боку усіх можливих заходів для виконання зобов`язань за спірним Договором. Враховуючи вищевикладене, наведені відповідачем обставини є винятковими в розумінні ст. 223 ГК України, яка надає підстави для зменшення пені та штрафу.

За таких обставин, враховуючи, що товар за умовами Договору про поставку № 286/3/18/17 від 12.02.2018 поставлений з незначним простроченням, беручи до уваги, що прострочення відповідача не стало причиною будь-яких негативних наслідків ані для позивача, ані для третіх осіб, та не створило ніякої небезпеки, суд вважає за можливе задовольнити клопотання відповідача та зменшити розмір пені і штрафу, що нараховані Міністерством оборони України за порушення умов Договору № 286/3/18/17 від 12.02.2018, на 90 % до суми 93715,74 грн., яка складається з пені в сумі 1319,94 грн. і штрафу в сумі 92395,80 грн.

Відповідно до ч., ч. 1-4 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 74 ГПК України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вище наведене, позовні вимоги задовольняються судом частково в частині стягнення з ТОВ «МІК» на користь Міністерства оборони України пені в сумі 1319,94 грн. і штрафу в сумі 92395,80 грн. В іншій частині в задоволенні позову відмовляється.

Частиною 1 ст. 130 ГПК України і ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Враховуючи приписи зазначених норм закону, суд вважає наявними підстави для повернення позивачу з Державного бюджету України, за відповідною ухвалою, судового збору в розмірі 7028,69 грн., що дорівнює 50 % від суми судового збору сплаченого позивачем платіжним дорученням № 286/3/1058 від 09.04.2019 при зверненні до суду з позовом у даній справі, у зв`язку із визнанням позову відповідачем, про що судом буде постановлено відповідну ухвалу.

Згідно зі ст. 129 ГПК України судовий збір в розмірі 7028,69 грн., що дорівнює 50 % від суми судового збору сплаченого позивачем, покладаються на відповідача, при цьому суд вважає за необхідне зазначити, що судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Керуючись ст., ст. 129, 130, 185, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Міністерства оборони України, м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «МІК», м. Запоріжжя про стягнення 937157,40 грн. штрафних санкцій за договором на поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) № 286/3/18/17 від 12.02.2018 задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МІК», (69006, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, буд. 69-А, ідентифікаційний код юридичної особи 30105738) на користь Міністерства оборони України, (03168, м. Київ, пр-т Повітрофлотський, буд. 6, ідентифікаційний код юридичної особи 00034022) 92395 (дев`яносто дві тисячі триста дев`яносто п`ять) грн. 80 коп. штрафу, 1319 (одну тисячу триста дев`ятнадцять) грн. 94 коп. неустойки та 7028 (сім тисяч двадцять вісім) грн. 69 коп. судового збору. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

4. Повернути Міністерству оборони України, м. Київ з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 7028,69 грн., що дорівнює 50 % від суми судового збору сплаченого позивачем платіжним дорученням № 286/3/1058 від 09.04.2019 при зверненні до суду з позовом у справі № 908/921/19, у зв`язку із визнанням позову відповідачем, про що судом буде постановлено відповідну ухвалу.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст. ст. 240, 241 ГПК України « 27» травня 2019.

Суддя Н. Г. Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.