Рішення

від 21.05.2019 по справі 909/315/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.05.2019 м. Івано-ФранківськСправа № 909/315/19

Господарський суд Івано-Франківської області у складі:

судді Стефанів Т. В.,

секретар судового засідання Попович Л. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоконтакт Плюс"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Європа-Транс ЛТД"

про стягнення заборгованості за поставлений товар в сумі 108816 грн 72 коп., з яких 79299 грн 60 коп. - основний борг, 4132 грн 00 коп. - 3 % річних, 15234 грн 19 коп. - інфляційні втрати, 10150 грн 93 коп. - пеня.

за участю:

від позивача: Мушинський В. Т .

ВСТАНОВИВ: Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоконтакт Плюс" звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Європа-Транс ЛТД" про стягнення заборгованості за поставлений товар в сумі 142593 грн 09 коп., з яких 79299 грн 60 коп. - основний борг, 4132 грн 00 коп. - 3% річних, 15234 грн 19 коп. - інфляційні втрати, 43927 грн 30 коп. - пеня.

Мотивуючи позовні вимоги позивач вказує на неналежне виконання відповідачем договірних зобов`язань щодо оплати за поставлений товар. Як наслідок, за прострочення виконання грошового зобов`язання відповідачу нараховано 3 % річних та інфляційні втрати. Позов обґрунтовано ст. ст. 16, 20, 22, 526, 530, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. ст. 20, 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 08.04.2019 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження; розгляд справи по суті призначити на 07.05.2019.

07.05.2019 до суду від позивача надійшла заява № 1/5 від 06.05.2019 (вх. № 8521/19) про зменшення розміру позовних вимог, зокрема позивач просить стягнути з відповідача 79299 грн 60 коп. - основного боргу, 4132 грн 00 коп. - 3 % річних, 15234 грн 19 коп. - інфляційних втрат та 10150 грн 93 коп. - пені. Мотивуючи зменшення позовних вимог, позивач вказує на здійснення ним перерахунку пені, з урахуванням обмежених строків на її нарахування, встановлених ч. 2 ст. 232 ГК України.

Пунктом 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Оскільки заяву про зменшення позовних вимог подано позивачем до початку першого судового засідання (до початку розгляду справи по суті), суд приходить до висновку про задоволення даної заяви та розгляд справи з урахуванням зменшених позовних вимог.

07.05.2019 розгляд справи відкладено на 21.05.2019, про що зазначено в протоколі судового засідання від 07.05.2019.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задоволити та стягнути на користь позивача крім суми боргу витрати, пов`язані з наданням правової допомоги, що становлять 8000 грн 00 коп. В судовому засіданні подав договір про надання послуг правового характеру № 1/2 від 19.02.2019 та платіжне доручення № 117 від 22.02.2019 на суму 8000 грн 00 коп.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про причини неявки суду не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений. Ухвала суду від 07.05.2019 вручена представнику відповідача 14.05.2019, про що свідчить відмітка на повідомленні про вручення поштового відправлення.

Відповідно до ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки а також у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Відповідач не скористався правом стосовно надання відзиву на позов.

Частиною 9 ст. 165 ГПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, оцінивши докази у відповідності до ст. 86 ГПК України, суд встановив наступне.

23.07.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Автоконтакт Плюс" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Європа-Транс ЛТД" (покупець) укладено договір поставки № АП-4, згідно п. 1.1 якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця в обумовлений цим договором строк запасні частини та витратні матеріали для транспортних засобів, а покупець зобов`язується приймати вказаний товар і оплачувати його.

Пунктом 10. 1 договору сторони визначили строк його дії - до 21.12.2015. Якщо за 10 днів до закінчення строку дії цього договору жодною із сторін не надано письмового повідомлення про припинення дії цього договору, строк дії цього договору продовжується на кожен наступний календарний рік. У такому випадку новий строк дії договору вважається погодженим сторонами.

Пунктом 2.2 договору визначено, що ціни на товар, що поставляється за цим договором визначаються постачальником у відповідному рахунку, що має силу специфікації товару та підтверджує замовлення товару покупцем.

Позивач поставив. а відповідач прийняв товар згідно видаткових накладних:

- № 121 від 25.04.2017 на суму 9986 грн 10 коп., на підставі довіреності № 125 від 19.04.2017 (з урахуванням часткової оплати борг по даній накладній становить 3442 грн 44 коп.);

- № 122 від 25.04.2017 на суму 9986 грн 10 коп., на підставі довіреності № 125 від 19.04.2017;

- № 123 від 25.04.2017 на суму 9525 грн 66 коп., на підставі довіреності № 125 від 19.04.2017;

- № 124 від 25.04.2017 на суму 9648 грн 60 коп., на підставі довіреності № 125 від 19.04.2017;

- № 126 від 04.05.2017 на суму 9152 грн 40 коп., на підставі довіреності № 128 від 04.05.2017;

- № 129 від 10.05.2017 на суму 9856 грн 50 коп., на підставі довіреності № 128 від 04.05.2017;

- № 130 від 10.05.2017 на суму 9831 грн 60 коп., на підставі довіреності № 128 від 04.05.2017;

- № 131 від 10.05.2017 на суму 9985 грн 80 коп., на підставі довіреності № 128 від 04.05.2017;

- № 132 від 11.05.2017 на суму 3892 грн 20 коп., на підставі довіреності № 128 від 04.05.2017;

- № 143 від 30.05.2017 на суму 3180 грн 00 коп., на підставі довіреності № 075 від 24.05.2017;

- № 151 від 01.06.2017 на суму 798 грн 30 коп., на підставі довіреності № 130 від 01.06.2017.

Покупець зобов`язаний оплачувати товар протягом 7 календарних днів з моменту прийняття товару та підписання відповідної видаткової накладної на товар.

Отже, останнім днем строку оплати за поставлений товар є:

- 02.05.2019 по видаткових накладних: № 121 від 25.04.2017 на суму 9986 грн 10 коп. (з урахуванням часткової оплати борг по даній накладній становить 3442 грн 44 коп.); № 122 від 25.04.2017 на суму 9986 грн 10 коп., № 123 від 25.04.2017 на суму 9525 грн 66 коп., № 124 від 25.04.2017 на суму 9648 грн 60 коп.;

- 11.05.2017 по видатковій накладній № 126 від 04.05.2017 на суму 9152 грн 40 коп.;

- 17.05.2017 по видаткових накладних: № 129 від 10.05.2017 на суму 9856 грн 50 коп., № 130 від 10.05.2017 на суму 9831 грн 60 коп., № 131 від 10.05.2017 на суму 9985 грн 80 коп., на підставі довіреності № 128 від 04.05.2017;

- 18.05.2017 по видатковій накладній № 132 від 11.05.2017 на суму 3892 грн 20 коп.;

- 06.06.2017 по видатковій накладній № 143 від 30.05.2017 на суму 3180 грн 00 коп.;

- 08.06.2017 по видатковій накладній № 151 від 01.06.2017 на суму 798 грн 30 коп.

Матеріали справи містять складений та підписаний двома сторонами акт звірки взаємних розрахунків, станом на 20.06.2017 року, згідно якого борг відповідача перед позивачем становить 79299 грн 60 коп.

На даний момент борг відповідачем не сплачено.

Пунктом 6.2 договору сторони погодили, що у випадку порушення покупцем строків оплати здійснення платежів, що визначені в цьому договорі, він сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від ціни поставленого, але несвоєчасно оплаченого покупцем товару за кожний день прострочення.

На підставі даного пункту договору, за порушення строків оплати за поставлений товар, позивачем нараховано пеню в сумі 10150 грн 93 коп., зокрема: по видаткових накладних: № 121 від 25.04.2017 на суму 9986 грн 10 коп. (з урахуванням часткової оплати борг по даній накладній становить 3442 грн 44 коп.); № 122 від 25.04.2017 на суму 9986 грн 10 коп., № 123 від 25.04.2017 на суму 9525 грн 66 коп., № 124 від 25.04.2017 на суму 9648 грн 60 коп. - з 03.05.2019 по 03.11.2017; по видатковій накладній № 126 від 04.05.2017 на суму 9152 грн 40 коп. - з 12.05.2017 по 12.11.2017; по видаткових накладних: № 129 від 10.05.2017 на суму 9856 грн 50 коп., № 130 від 10.05.2017 на суму 9831 грн 60 коп., № 131 від 10.05.2017 на суму 9985 грн 80 коп. - з 18.05.2017-18.11.2017; по видатковій накладній № 132 від 11.05.2017 на суму 3892 грн 20 коп. - з 19.05.2017 по 19.11.2017; по видатковій накладній № 143 від 30.05.2017 на суму 3180 грн 00 коп. - з 07.06.2017 по 07.12.2017; по видатковій накладній № 151 від 01.06.2017 на суму 798 грн 30 коп. - з 09.06.2017 по 09.12.2017.

За прострочення виконання грошового зобов`язання, на підставі ст. 625 ЦК України, відповідачу нараховано 4132 грн 00 коп. - 3% річних, за період прострочення 21.06.2017-17.03.2019 та 15234 грн 19 коп. - інфляційних втрат, за період прострочення: червень 2017 року - лютий 2019 року.

Суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, враховуючи наступне.

Із змісту ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) вбачається, що цивільні права та обов`язки виникають зокрема, з договору.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

В силу приписів ст. ст. 627, 628, 629 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у встановлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 265 ГК України).

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що при укладенні договору поставки № АП-4 від 23.07.2014 сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних його умов.

Позивач поставив, а відповідач прийняв товар згідно умов вищевказаного договору. Факт неналежного виконання відповідачем договірних зобов`язань стосовно оплати за отриманий товар, у строки визначені умовами спірного договору, доведено. Відповідач не надав суду жодних доказів в спростування заявлених вимог.

За таких обставин, керуючись вищезазначеними нормами законодавства, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача основної заборгованості в сумі 79299 грн 60 коп.

Згідно ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється належним чином проведеним виконанням.

Однак, якщо зобов`язання не виконано належним чином, то на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов`язки, в тому числі передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Крім того, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, та відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Судом встановлено, що п. 6.2 договору сторони погодили, що у випадку порушення покупцем строків оплати здійснення платежів, що визначені в цьому договорі, він сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від ціни поставленого, але несвоєчасно оплаченого покупцем товару за кожний день прострочення.

Судом перевірено розрахунки пені, 3% річних та інфляційних втрат. Розрахунки, подані позивачем є вірними, відповідно стягненню підлягають 4132 грн 00 коп. - 3 % річних, 15234 грн 19 коп. - інфляційних втрат, 10150 грн 93 коп. - пені.

Відповідно до ст. ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію ст. 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведене вище позов визнається судом обґрунтованим та підлягає задоволенню в повному обсязі.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд виходить з того, що згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

При зверненні з позовом позивач сплатив судовий збір в розмірі 2138 грн 91 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 153 від 13.03.2019.

На підтвердження витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката в розмірі 8000 грн 00 коп. позивач подав: договір про надання послуг правового характеру № 1/2 від 19.02.2019, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Автоконтакт Плюс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гал-Право" в особі директора Мушинського В. Т.; інформацію, що містить перелік виконаних робіт, зокрема аналіз наявних у позивача документів та оцінка перспективності стягнення з відповідача дебіторської заборгованості, аналіз судової практики, збір доказів, розрахунок заборгованості, підготовка та складання позовної заяви і подача її до суду, представництво в суді, транспортні витрати для забезпечення представництва в судових засіданнях; платіжне доручення № 117 від 22.02.2019 на суму 8000 грн 00 коп., що свідчить про здійснення позивачем оплати за послуги правового характеру на користь ТзОВ "Гал-Право".

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04, п. 269).

Суд встановив, що надані послуги, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України є пов`язаними з розглядом справи. Суд визнає їх розмір обґрунтованим та пропорційним з урахуванням обсягу наданих послуг, складністю справи та її значення для сторін.

Згідно приписів ст. 129 ГПК України, враховуючи зменшення розміру позовних вимог, судовий збір в сумі 1921 грн 00 коп. та 8000 грн 00 коп. - витрат на правову допомогу слід покласти на відповідача.

Суд звертає увагу позивача на приписи п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", згідно якого сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Керуючись ст. ст. 129, 165, 202, 236, 238, 240, 241, 242, 252, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоконтакт Плюс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Європа-Транс ЛТД" про стягнення заборгованості за поставлений товар в сумі 108816 грн 72 коп., з яких 79299 грн 60 коп. - основний борг, 4132 грн 00 коп. - 3 % річних, 15234 грн 19 коп. - інфляційні втрати, 10150 грн 93 коп. - пеня задоволити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Європа-Транс ЛТД" (вул. Промислова, 29/20, м. Івано-Франківськ, 76018; ідентифікаційний код 32605152) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоконтакт Плюс" (вул. Радищева, 10, Солом`янський район, м. Київ, 03680; ідентифікаційний код 39177135) - 79299 грн 60 коп. (сімдесят дев`ять тисяч двісті дев`яносто дев`ять грн 60 коп.) - основного боргу, 4132 грн 00 коп. (чотири тисячі сто тридцять дві грн 00 коп.) - 3 % річних, 15234 грн 19 коп. (п`ятнадцять тисяч двісті тридцять чотири грн 19 коп.) - інфляційних втрат, 10150 грн 93 коп. (десять тисяч сто п`ятдесят грн 93 коп.) - пені, 1921 грн 00 коп. (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну грн. 00 коп.) - судового збору, 8000 грн 00 коп. (вісім тисяч грн 00 коп.) - витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається відповідно до п. п. 17.5 п. 17 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 27.05.2019

Суддя Т. В. Стефанів