Рішення

від 20.05.2019 по справі 910/3108/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.05.2019Справа № 910/3108/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Баранова Д.О., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Автосвіт Україна (03036, м. Київ, проспект Повітрофлотський, буд. 92-Б; ідентифікаційний код: 39328961)

до Комунального підприємства Київпастранс (04070, м. Київ, вул. Набережне Шосе, буд. 2; ідентифікаційний код: 31725604)

про стягнення 412393,59 грн.

Без виклику (повідомлення) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

12.03.2019 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Автосвіт Україна з вимогами до Комунального підприємства Київпастранс про стягнення 412393,59 грн, з яких 402840,00 грн. основного боргу, 8818,70 грн. пені та 734,89 грн. 3% річних.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказав на те, що відповідач не у повному обсязі здійснив оплату за товар, поставлений позивачем відповідно до умов Договору №52.18-100 від 16.03.2018, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у сумі 402840,00 грн. Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 8818,70 грн. пені та 734,89 грн. 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.03.2019 відкрито провадження у справі №910/3108/19, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання); встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

01.04.2019 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач, в тому числі, заперечив проти задоволення позову з тих підстав, що строк сплати заборгованості необхідно відраховувати від дати пред`явлення позивачем претензії.

09.04.2019 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначив, що умовами Договору №52.18-100 від 16.03.2018 встановлено строк виконання відповідачем зобов`язання з оплати товару, що поставляється позивачем, з огляду на що посилання позивача на ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України є безпідставним.

02.05.2019 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просив суд стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 400840,00 грн, 28668,97 грн. пені, 2389,07 грн. 3% річних та 5664,36 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Частиною 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 2 ст. 118 Господарського процесуального кодексу України заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Провадження у справі було відкрито 18.03.2019, тоді як позивач звернувся із заявою про збільшення позовних вимог 02.05.2019, тобто після спливу 30 денного строку.

З огляду на те, що позивачем було пропущено процесуальний строк для подання заяви про збільшення позовних вимог, суд дійшов висновку залишити подану позивачем вказану заяву без розгляду.

14.05.2019 до Господарського суду міста Києва надійшов відзив відповідача на заяву про збільшення позовних вимог.

Разом з тим, суд зазначає, що поданий відповідачем відзив на заяву про збільшення під час розгляду справи, судом не враховується, з огляду на те, що подану позивачем заяву про збільшення позовних вимог було залишено без розгляду.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Будь-яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін не надходило.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

16.03.2018 між Комунальним підприємством Київпастранс (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Автосвіт Україна (постачальник) укладено Договір №52.18-100, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупця акумуляторні батареї код 31440000-2 за ДК021:2015 (стартерні акумуляторні батареї), а покупець сплатити за товар, визначений в асортименті, кількості та за цінами, які зазначені у Специфікації (Додаток №1), що додається до цього договору та є його невід`ємною частиною.

Додатком №1 до Договору №52.18-100 від 16.03.2018 (Специфікація товару) сторони погодили найменування товару, його кількість та загальну вартість.

Відповідно до п. 3.1 Договору №52.18-100 від 16.03.2018 сума цього договору (ціна договору) визначається згідно з Специфікацією (Додаток №1), що є невід`ємною частиною цього договору і становить 3038028,00 грн. з ПДВ.

Відповідно до п. 5.2 Договору №52.18-100 від 16.03.2018 поставка товару здійснюється на умовах DDP згідно з incoterms-2010 за адресою: м. Київ, філії та відокремлені підрозділи Комунального підприємства Київпастранс , перелік яких зазначається у Додатку №4 до цього договору. При цьому, транспортування товару проводиться за кошти постачальника, і вартість такої доставки входить в ціну договору.

Додатком №3 до Договору №52.18-100 від 16.03.2018 (Порядок приймання-передачі товару, гарантійні зобов`язання) сторони погодили, що датою поставки товару за договором вважається відповідна дата підписання сторонами накладної на фактично поставлений товар; право власності товару від постачальника до покупця переходить після передачі товару та підписання сторонами накладної на фактично поставлений товар.

Додатком №4 до Договору №52.18-100 від 16.03.2018 (Перелік адрес та реквізитів філій та відокремлених підрозділів Комунального підприємства Київпастранс ) сторони визначили найменування філій та відокремлених підрозділів Комунального підприємства Київпастранс , їх адреси.

Відповідно до п. 11.1 Договору №52.18-100 від 16.03.2018 цей договір набирає чинності з дня його підписання сторонами і діє до 31.12.2018 включно, але у будь-якому випадку - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання зобов`язань, які виникли під час дії цього договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Судом встановлено, що 06.11.2018 позивач поставив відповідачу товар на суму 407760,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-0000880 від 06.11.2018, яка підписана уповноваженими представниками сторін та скріплена печатками юридичних осіб позивача і відповідача (одержувач товару - станція технічного обслуговування автобусів Комунального підприємства Київпастранс ).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п. 4.1 Договору №52.18-100 від 16.03.2018 розрахунки за поставлений товар здійснюються покупцем у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 60 робочих днів з дати підписання покупцем видаткової накладної на фактично поставлену окрему партію товару.

Таким чином, відповідач повинен був оплатити товар, поставлений позивачем за видатковою накладною №РН-0000880 від 06.11.2018 на суму 407760,00 грн. у строк до 01.02.2019 включно.

При цьому, суд вважає необґрунтованими твердження відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, щодо необхідності обчислення строку виконання зобов`язання від дати пред`явлення претензії, оскільки строк виконання відповідачем обов`язку оплатити товар встановлений у Договорі №52.18-100 від 16.03.2018 (протягом 60 робочих днів з дати підписання покупцем видаткової накладної на фактично поставлену окрему партію товару).

Судом встановлено, що 01.03.2019 відповідач сплатив позивачу грошові кошти у розмірі 4920,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №СТА02449/1 від 01.03.2019.

Таким чином, з огляду на те, що позивач поставив відповідачу товар на суму 407760,00 грн., а відповідач сплатив грошові кошти у сумі 4920,00 грн., станом на дату звернення позивача з даним позовом до суду у відповідача виникла заборгованість у розмірі 402840,00 грн.

При цьому, судом встановлено, що після звернення позивача з даним позовом до суду та відкриття провадження у справі - 18.04.2019 відповідач сплатив позивачу грошові кошти у сумі 2000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №СТА00693/1 від 18.04.2019.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу , знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Враховуючи, що предмет спору (частина заборгованості у розмірі 2000,00 грн.) припинив своє існування після звернення позивача з даним позовом до суду та відкриття провадження у справі, суд дійшов висновку закрити провадження у справі в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 2000,00 грн. на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України (у зв`язку з відсутністю предмета спору).

Доказів сплати грошових коштів у розмірі 400840,00 грн. (402840,00 грн. - мінус 2000,00 грн.) станом на дату розгляду справи у суді відповідачем суду не надано.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Наявність та розмір заборгованості Комунального підприємства Київпастранс за Договором №52.18-100 від 16.03.2018 (за видатковою накладною №РН-0000880 від 06.11.2018) у сумі 400840,00 грн. підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, у зв`язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Автосвіт Україна в частині стягнення з Комунального підприємства Київпастранс суми основного боргу у розмірі 402840,00 грн. підлягають частковому задоволенню у розмірі 400840,00 грн.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 8818,70 грн. за період з 13.02.2019 по 06.03.2019.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання зобов`язання.

Згідно з статтею 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно з п. 7.3 Договору №52.18-100 від 16.03.2018 за порушення термінів оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від вартості поставленого в строк товару, за кожен день прострочення оплати.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку в його обґрунтованості, у зв`язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Автосвіт Україна в частині стягнення з Комунального підприємства Київпастранс пені у розмірі 8818,70 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 734,89 грн. за період з 13.02.2019 по 06.03.2019.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку в його обґрунтованості, у зв`язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Автосвіт Україна в частині стягнення з Комунального підприємства Київпастранс 3% річних у розмірі 734,89 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

З огляду на те, що спір у справі виник у зв`язку з неправильними діями відповідача, який прострочив оплату товару, поставленого позивачем, судовий збір в частині позовних вимог, щодо яких суд дійшов висновку закрити провадження у справі (стягнення 2000,00 грн.), покладається на відповідача.

В іншій частині судовий збір покладається на відповідача у зв`язку з задоволенням позову у повному обсязі на підставі ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, судом встановлено, що за подання заяви про збільшення позовних вимог позивачем було доплачено судовий збір у розмірі 377,54 грн. відповідно до платіжного доручення №220 від 25.04.2019.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України Про судовий збір сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв`язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням).

З огляду на те, що подана позивачем заява про збільшення позовних вимог була залишена судом без розгляду, суд дійшов висновку повернути позивачу судовий збір у сумі 377,54 грн, сплачений відповідно до платіжного доручення №220 від 25.04.2019.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 74, 76-80, ст. 129, ст.ст. 231, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Автосвіт Україна задовольнити частково.

2. Закрити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з Комунального підприємства Київпастранс суми основного боргу у розмірі 2000,00 грн.

3. Стягнути з Комунального підприємства Київпастранс (04070, м. Київ, вул. Набережне Шосе, буд. 2; ідентифікаційний код: 31725604) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Автосвіт Україна (03036, м. Київ, проспект Повітрофлотський, буд. 92-Б; ідентифікаційний код: 39328961) суму основного боргу у розмірі 400840 (чотириста тисяч вісімсот сорок) грн. 00 коп., пеню у розмірі 8818 (вісім тисяч вісімсот вісімнадцять) грн. 70 коп, 3% річних у розмірі 734 (сімсот тридцять чотири) грн. 89 коп. та судовий збір у розмірі 6185 (шість тисяч сто вісімдесят п`ять) грн. 90 коп.

4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю Автосвіт Україна (03036, м. Київ, проспект Повітрофлотський, буд. 92-Б; ідентифікаційний код: 39328961) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 377 (триста сімдесят сім) грн. 54 коп., сплачений відповідно до платіжного доручення №220 від 25.04.2019.

5. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 20.05.2019

Суддя Д.О. Баранов