Рішення

від 27.05.2019 по справі 910/3914/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.05.2019Справа № 910/3914/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І., розглянувши матеріали справи

за позовом Приватного підприємства "Комерційне підприємство "Укрсіч" (вул. Деревообробна, буд.4, м.Київ, 01013, код ЄДРПОУ 34663174)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАТІС" (вул.Дніпровська Набережна, буд.14-А , кв.1105, м.Київ, 02098, код ЄДРПОУ 40258416)

про стягнення 440 098,31 грн.

Представники сторін: без виклику сторін

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Комерційне підприємство "Укрсіч" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАТІС" про стягнення суми 236 799,33 грн основного боргу, 4007,77 грн 3% річних, 12 387,51 грн інфляційних, 186 903,70 грн пені, у зв`язку з неналежним виконанням умов договору на виготовлення поліграфічної продукції №19/09/19 від 19.09.2018.

Ухвалою від 29.03.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, визначено сторонам строк для надання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та доказів в обґрунтування своєї позиції.

Відповідач письмового відзиву на позов, у т.ч. у встановлений строк, не подав.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи відповідно до ст. 120 ГПК України, ухвала суду від 29.03.2019 отримана позивачем - 08.04.2019, відповідачем - 08.04.2019.

Згідно положень ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Таким чином, суд, враховуючи належне повідомлення сторін про розгляд справи, визначений процесуальний строк для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, вбачає за можливе здійснити розгляд справи за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

19 вересня 2017 року між Приватним підприємством Комерційне підприємство Укрсіч (далі - позивач, виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю ДАТІС (далі - відповідач, замовник) було укладено Договір на виготовлення поліграфічної продукції №19/09/17 (надалі - Договір).

Згідно п.п. 2.3.1. та 2.3.2. Договору, Виконавець зобов`язаний виготовити поліграфічну продукцію та/або надати послуги відповідно до вимог, передбачених даним Договором та стандартів якості ISO 9001 та передати Замовнику виготовлену поліграфічну продукцію та/або надати відповідні послуги.

Як передбачено п. 2.1.1. Договору, Замовник зобов`язаний оплатити Виконавцю його роботу та/або послуги за цим Договором.

Як встановлено п. 3.1. Договору, вважається, якщо інше не передбачено у Додатках до цього Договору, що та поліграфічна продукція та/або відповідні послуги Виконавця, які визначаються останнім у відповідних видаткових накладних або у актах прийому-передачі наданих послуг до цього Договору відповідає попередньо погодженим Сторонами вимогам

щодо якості, кількості, виду та інших характеристик поліграфічної продукції та/або наданих

послуг.

Відповідно до п. 4.1. Договору, вважається, якщо інше не передбаченому Додатках до нього Договору, що та вартість виготовлення поліграфічної продукції та/або вартість надання послуг за цим Договором, яка визначається у відповідних рахунках-фактурах Виконавця, видаткових накладних та/або у актах прийому-передачі наданих послуг до цього Договору відповідає попередньо погодженій Сторонами вартості виготовлення поліграфічної продукції та/або наданих послуг за цим Договором.

Згідно п. 3.2. Договору, передача Замовнику поліграфічної продукції, виготовленої Виконавцем за цим Договором здійснюється на підставі відповідної видаткової накладної. Передача поліграфічної продукції може бути здійснена представнику Замовника за умови наявності у нього відповідної довіреності на отримання матеріальних цінностей. Передача Замовнику наданих послуг за цим Договором здійснюється на підставі відповідного акту прийому-передачі.

Як зазначено в п. 4.2. Договору, оплату виготовленої поліграфічної продукції та/або наданих послуг Виконавця Замовник зобов`язується здійснити шляхом попередньої оплати 50% вартості поліграфічної продукції та/або відповідних послуг Виконавця на підставі складеного Виконавцем рахунку-фактури. Інші 50% вартості поліграфічної продукції та/або відповідних послуг Виконавця Замовник зобов`язується сплатити до моменту передачі останніх. При цьому Виконавець приступає до виконання умов цього Договору не раніше надходження попередньої оплати 50% вартості поліграфічної продукції та/або відповідних послуг Виконавця.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Судом встановлено, що на виконання умов договору, позивачем на замовлення відповідача було виготовлено та передано поліграфічну продукцію за період з 04.10.2017 по 22.11.2018 на загальну суму 740 074,33 грн , про що свідчать наявні у матеріалах справи копії видаткових накладних.

Проте, відповідачем частково виконано взяте на себе зобов`язання з оплати наданих відповідачем послуг на загальну суму 503 275,00 грн. Таким чином, за відповідачем рахується заборгованість у розмірі 236 799,33 грн.

В матеріалах справи наявний Акт звірки взаємних розрахунків за період 2019, підписаний та скріплений печатками сторін, яким підтверджується заборгованість відповідача перед позивачем у розмірі 236 799,33 грн.

12.03.2019 позивач звернувся до відповідача з вимогою про оплату виготовленої поліграфічної продукції № 12/03/19-02. У відповідь на вказану вимогу відповідач повідомив про виникнення фінансових труднощів, та вказав, що зазначена заборгованість буде погашена як тільки буде достатньо коштів.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до частини першої статті 231 ГК України, законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій (неустойки, штрафу, пені), зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Статтею 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно з статтею 3 вказаного Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Аналогічні положення закріплені й у частині 2 статті 343 ГК України, відповідно до якої платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 4.5. Договору, у випадку несвоєчасного здійснення Замовником оплати за цим Договором він сплачує неустойку у формі пені в п`ятикратному розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення. До всіх боргових правовідносин за цим Договором діє строк позовної давності у десять років.

Проте, зазначений розмір пені має бути обрахований з урахуванням обмеження розміру пені подвійною обліковою ставкою Національного банку України згідно із Законом України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань , незважаючи на встановлений у договорі спосіб обчислення пені.

Судом враховано, що абзацом другим частини 2 статті 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Суд зауважує, що вказана норма передбачає право збільшення саме законної неустойки. Для того, щоб неустойка вважалася законною необхідно, щоб законом або іншим актом цивільного законодавства було визначено її конкретний розмір, а також підстави стягнення (вид порушення, за яке неустойка встановлюється). Тому неможна вважати визначенням законної неустойки положення Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань яким встановлено граничний розмір саме договірної неустойки.

Враховуючи зазначене, судом здійснено перерахунок пені, відповідно до якого стягненню з відповідача підлягає пеня у сумі 37 380,74 грн. (подвійна облікова ставна НБУ).

Нормами ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок позивача, судом встановлено, що здійснення нарахування 4007,77 грн 3% річних та 12 387,51 грн інфляційних втрат є арифметично вірним, отже підлягає задоволенню.

Відповідач письмового відзиву та свого контррозрахунку суми позову не надав, стверджувань позивача не спростував.

Враховуючи вищевикладене, суд, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, приходить до висновку про задоволення позовних вимог частково.

Позивач в тексті позовної заяви наводить розрахунок витрат на правову допомогу на суму 11 601,47 грн.

Згідно ч. 1-3 ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Таким чином, якщо стороною не буде документально доведено, що нею понесені витрати на правничу допомогу, а саме: не надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для стягнення таких витрат.

В порушення ч. 3 ст. 126 ГПК України відповідачем не подано детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених відповідачем витрат.

Окрім того відповідачем не надано доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат, не надано доказів на підтвердження виконання послуг, перелік складових наданих послуг.

Враховуючи вище викладене, та те, що відповідно до ч. 8 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюються судом на підставі поданих сторонами доказів (договору на надання правової допомоги, актів виконаних робіт, детального опису виконаних робіт, платіжних доручень, квитанцій, тощо), вимоги про стягнення з відповідача 11 601,47 грн. витрат на правничу допомогу задоволенню не підлягають у зв`язку з недоведеністю та не обґрунтованістю означених витрат.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 86, 129, ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178, ст.ст. 232, 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАТІС" (вул.Дніпровська Набережна, буд.14-А , кв.1105, м.Київ, 02098, код ЄДРПОУ 40258416) на користь Приватного підприємства "Комерційне підприємство "Укрсіч" (вул. Деревообробна, буд.4, м.Київ, 01013, код ЄДРПОУ 34663174) 236 799 (двісті тридцять шість тисяч сімсот дев`яносто дев`ять) грн. 33 коп. заборгованості, 4 007 (чотири тисячі сім) грн. 77 коп. 3% річних, 12 387 (дванадцять тисяч триста вісімдесят сім) грн. 51 коп. інфляційних, 37 380 (тридцять сім тисяч триста вісімдесят) грн.. 74 коп. пені та 4 358 (чотири тисячі триста п`ятдесят вісім) грн. 63 коп. судового збору.

В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повне рішення складено 27.05..2019

Суддя Н.І. Ягічева