Рішення

від 27.05.2019 по справі 910/2211/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.05.2019Справа № 910/2211/19

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні

справу № 910/2211/19

за позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна

страхова компанія "Оранта"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Вищий Бал"

про стягнення 144 179,11 грн.

Без виклику учасників справи .

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна страхова компанія Оранта в особі Житомирської обласної дирекції НАСК Оранта звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Вищий Бал" про стягнення 144 179,11 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором оренди нежитлового приміщення № 118 від 01.06.2017р., внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 66234,63 грн., за прострочення сплати якої додатково нараховані пеня у розмірі 73850,91 грн., 3% річних - 1214,00 грн. та інфляційні втрати - 2879,57 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.02.2019р. позовну заяву публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія Оранта в особі Житомирської обласної дирекції НАСК Оранта до товариства з обмеженою відповідальністю Вищий Бал про стягнення 144 179,11 грн. залишено без руху та надано строк на усунення недоліків.

15.03.2019р. на адресу Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на виконання ухвали від 27.02.2019р.

Згідно з пунктом 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини 1 статті 250 Господарського процесуального кодексу України, питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.03.2019р. відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін. При цьому, суд зобов`язав відповідача подати відзив на позовну заяву з доданням доказів, що підтверджують викладені в ньому обставини в строк до 19.04.2019р.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 19.03.2019р. була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 01033, м. Киъв, вул Гайдара, 27 , оф. 117 , яка згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є місцезнаходженням відповідача.

Однак, конверт з ухвалою про відкриття провадження у справі від 19.03.2019р. був повернутий до суду відділенням поштового зв`язку з відміткою "за закінченням встановленого строку зберігання".

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 19.03.2019р. у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Станом на 27.05.2019р. від позивача не надійшли заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, а також не отримано від відповідача відзиву на позовну заяву.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.06.2017р. між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення №118 (далі - договір), відповідно до п.1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування частину нежитлового приміщення у складі приміщень, які зазначені на План-схемі під номерами 9-3,9-4,9-5, в тому числі у загальному користуванні 5, 6, 9, 10, 9-2, що знаходиться за адресою: Житомирська область, місто Житомир, вул. Київська, будинок 77 , та належить орендодавцю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу (далі - об`єкт оренди). Відповідно до п.1.5 договору, загальна площа об`єкта оренди складає 154 квадратних метрів.

Об`єкт оренди передається у користування орендарю з метою розміщення офісу (п.1.4 договору).

Факт передачі позивачем відповідачу в оренду вказаного приміщення підтверджується актом приймання-передачі орендованого майна від 01.06.2017р.

За умовами п.8.1 договору, останній укладено строком на 1 (один) рік, що діє з 01 червня 2017 року до 31.05.2018 року включно.

Матеріали справи не містять доказів продовження строку дії договору згідно з умовами, передбаченими в п.8.4 договору.

Таким чином, спірний договір припинив свою дію 31.05.2018р.

За умовами п.3.1 договору, базовий щомісячний розмір орендної плати за користування об`єктом оренди становить 70 (сімдесят) гривень з ПДВ за 1 кв.м. орендованої площі; загальний розмір орендної плати складає 10 780,00 грн. з ПДВ.

Відповідно до п.3.2 договору, розмір щомісячної орендної плати визначається шляхом коригування базового щомісячного розміру орендної плати, визначеного в п.3.1 цього договору, на накопичений індекс інфляції за попередній місяць, визначений в п.3.2.1 цього договору.

Згідно з п.3.3 договору, внесення орендних платежів проводиться щомісячно в безготівковій формі на рахунок орендодавця, у строк до 30 числа поточного місяця на підставі наданого орендодавцем рахунку.

Орендодавець зобов`язаний виставляти орендарю такі рахунки до 20 числа поточного місяця.

Проте, за твердженнями позивача відповідач взятих на себе зобов`язань належним чином не виконав, у зв`язку з чим у останнього станом на 01.06.2018р. виникла заборгованість за договором оренди нежилого приміщення в сумі 66 234,63 грн..

У зв`язку з відсутністю оплати заборгованості по договору позивачем 06.06.2018р. та 31.10.2018р. було направлено на юридичну адресу відповідача листи за № 507 від 05.06.2018р. та № 891 від 31.10.2018р. відповідно з вимогою про сплату заборгованості в сумі 66 234,63 грн.

Однак, відповідач вказані вимоги залишив без відповіді та задоволення.

Спір у справі виник, у зв`язку з неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов`язання з оплати орендної плати за договором, у зв`язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 66 234,63 грн.

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України, зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає Договір оренди як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Матеріалами справи (актом приймання-передачі орендованого майна від 01.06.2017р.) підтверджується факт передачі в оренду позивачем та прийняття відповідачем об`єкту оренди за спірним договором оренди.

Згідно з ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частиною 1 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з п.3.3 договору, внесення орендних платежів проводиться щомісячно в безготівковій формі на рахунок орендодавця, у строк до 30 числа поточного місяця на підставі наданого орендодавцем рахунку.

Орендодавець зобов`язаний виставляти орендарю такі рахунки до 20 числа поточного місяця.

Проте, позивач не надав суду доказів направлення або вручення відповідачу рахунків на оплату оренди у встановленому п.3.3 договору порядку.

Отже, з урахуванням положень ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи, що 06.06.2018р. позивач звертався до відповідача з вимогою про сплату заборгованості, суд вважає за доцільне застосувати приписи ч. 2 ст. 530 ЦК України для визначення строків оплати заявленої заборгованості, а також визначення початку періоду прострочення сплати заборгованості відповідачем.

Відтак, відповідач повинен був сплатити орендну плату у строк до 13.06.2018р. включно.

Таким чином, станом на час розгляду справи строк виконання відповідачем грошових зобов`язань, щодо яких заявлено позов, настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов`язання по сплаті на користь позивача 66 234,63 грн. за фактичне користування об`єктом оренди на підставі договору. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, обставин, з якими чинне законодавство пов`язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язання, суду не наведено.

Таким чином, приймаючи до уваги належне виконання позивачем своїх зобов`язань за укладеними з відповідачем договором, та враховуючи, що відповідачем не спростовано факту порушення взятих на себе обов`язків щодо внесення орендної плати, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 66 234,63 грн. підлягають задоволенню.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 73850,91 грн., 3% річних - 1214,00 грн. та інфляційні втрати - 2879,57 грн. за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Судом встановлено, що відповідач у строк до 13.06.2018 р. свого обов`язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за невчасне виконання грошових зобов`язань, є Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" від 22.11.1996р. № 543/96, відповідно до статті 3 якого, розмір пені за порушення грошового зобов`язання розраховується із суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Крім того, згідно з частиною 2 статті 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Тобто, відповідно до вимог чинного законодавства сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, встановивши у договорі відповідальність за прострочення виконання зобов`язання у більшому розмірі, однак такі норми Закону передбачають обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

За змістом пункту 7.5 договору, за несвоєчасне внесення орендної плати орендар сплачує пеню в розмірі 0,5 відсотка від несплаченої суми орендної плати за кожний день прострочення.

Як встановлено вище, кінцевий строк оплати оренди настав 13.06.2018р., відтак період прострочення виконання відповідачем обов`язку щодо оплати оренди починається з 14.06.2018р.

Статтею 253 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Враховуючи строки сплати орендних платежів, а також приписи статті 253 Цивільного кодексу України, суд, перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування пені, задовольняє зазначену вимогу частково, відповідно до уточненого розрахунку суду в розмірі 11 813,24 грн. за період з 14.06.2018 р.по 14.12.2018 р. (з урахуванням встановленого судом початку періоду прострочення та з урахуванням приписів частини 6 статті 232 та частини 2 статті 343 ГК України).

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок та вважає за можливе задовольнити вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1148,66грн., згідно з уточненим розрахунком суду за період з 14.06.2018р. по 10.01.2019р., та інфляційних втрат у розмірі 2879,57 грн., як заявлено позивачем, хоча за розрахунком суду інфляційні втрати за період з 14.06.2018р. по 10.01.2019р. склали 3432,50 грн., проте суд не наділений повноваженнями виходити за межи позовних вимог.

За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними в справі доказами, судом встановлено, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Вищий Бал" (01033, м . Київ, вул. Гайдара, 27, кв. 117; ідентифікаційний код 40458865) на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, 7-Д; ідентифікаційний код 00034186) основний борг у сумі 66 234 грн. 43 коп., 11 813 грн. 24 коп. - пені, 2879 грн. 57 коп. - інфляційних втрат, 1148 грн. 66 коп. - 3% річних та витрати по сплаті судового збору в сумі 1231 грн. 14 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд.

Повний текст рішення складено та підписано: 27.05.2019р.

Суддя А.І. Привалов