Рішення

від 27.05.2019 по справі 911/785/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

"27" травня 2019 р. Справа № 911/785/19

Господарський суд Київської області у складі судді Сокуренко Л.В.,

дослідивши матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю УВК Україна до Товариства з обмеженою відповідальністю АВК Контракт простягнення 34 761,48 грн.

Без виклику учасників судового процесу;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю УВК Україна звернулося до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю АВК Контракт про стягнення 34 761,48 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем, як замовником, умов договору № 152-17 про надання логістичних послуг від 26.07.2017 в частині здійснення оплати за надані послуги. Враховуючи наявну заборгованість відповідача позивачем подано зазначену позовну заяву про стягнення з останнього 27 194,16 грн. основного боргу, 771,30 грн. 3% річних, 2 010,60 грн. інфляційних втрат та 4 785,42 грн. нарахованої пені.

Ухвалою суду від 27.03.2019 було відкрито провадження у справі № 911/785/19. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 27.03.2019 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 08292, Київська обл., м. Буча, вул. Кірова, буд. 144.

Зазначене поштове відправлення було вручено адресату 05.04.2019, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення, яке міститься у матеріалах справи.

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського суду міста Києва, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.

У даному випадку судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 27.03.2019 у Єдиному державному реєстрі судових рішень ( www.reyestr.court.gov.ua ).

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області, -

ВСТАНОВИВ:

26.07.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю УВК Україна (далі - виконавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю АВК Контракт (далі - замовник, відповідач) був укладений договір № 152-17 про надання логістичних послуг (далі - договір).

Пунктами 1 та 2 зазначеного правочину сторони узгодили, що у порядку та на умовах, визначених цим договором та додатками до нього, виконавець зобов`язується надати логістичні послуги, пов`язані з обслуговуванням вантажів замовника, а замовник зобов`язується надавати замовлення на надання послуг відповідно до умов цього договору, приймати та своєчасно сплачувати надані послуги. На підтвердження надання виконавцем послуг за цим договором складаються та підписуються відповідні акти приймання-передачі наданих послуг.

Відповідно до п. п. 2.1, 2,3 - 2.4, 2.6 договору, підставою для надання логістичних послуг є замовлення, надане замовником на порталі виконавця (через віддалене робоче місце ВРМ) відповідно до розкладу. Вантаж приймається та передається виключно за кількістю місць і цілісністю пакування. Факт прийому вантажу виконавцем оформляється вантажною квитанцією з підписом та відбитком печатки/штампу вантажовідправника. Факт здачі вантажу виконавцем підтверджується підписом представника вантажоодержувача та відтиском штампу у вантажній квитанції, а у разі відсутності печатки/штампу зазначаються паспортні дані представника вантажоодержувача.

Позивачем, на виконання умов договору, за період з 01.03.2018 по 30.04.2018 було надано відповідачу логістичні послуги на загальну суму 32 133,61 грн., відповідно до товаро-транспортних накладних (вантажних квитанцій) № 401-5865907125 від 13.03.2018, № 401-5865907124 від 13.03.2018, № 401-5865907126 від 13.03.2018, № 401-5865907078 від 12.03.2018, № 401-5865907127 від 13.03.2018, № 401-5865907077 від 12.03.2018, №401-5865908094 від 02.04.2018, № 401-5865907891 від 29.03.2018, № 401-5865907893 від 29.03.2018, № 401-5865907892, № 401-5865907962 від 30.03.2018, № 401-5865907742 від 26.03.2018, № 401-5865907963 від 30.03.2018, № 401-5865907128 від 13.03.2018, № 401-5865908841 від 19.04.2018, № 401-5865908843 від 19.04.2018, № 401-5865907076 від 12.03.2018.

Згідно пунктів 5.5, 5.6 договору, разом із рахунком замовникові надається два примірника Акту приймання-передачі наданих послуг (далі за текстом - Акт). Замовник зобов`язаний розглянути Акт, підписати його і повернути виконавцеві один примірник або надати вмотивовані зауваження. При відсутності таких зауважень в триденний строк з моменту отримання Акт вважається погодженим, а послуги прийнятими, відповідно до умов цього договору.

Судом встановлено, що позивачем оформлено та направлено відповідачу рахунки-фактури № 5080 від 31.03.2018 на суму 24 939,45 грн. та № 5322 від 30.04.2018 на суму 7 194,16 грн., а також Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № УВЦ-0000005063 від 31.03.2018 на суму 24 939,45 грн. та № УВЦ-0000005289 від 30.04.2018 на суму 7 194,16 грн.

Зазначені рахунки та Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) відповідачем отримані 11.04.2018 та 14.05.2018, що підтверджується накладними кур`єрської служби № 18040622 та № 18050446 відповідно (копії наявні у матеріалах справи).

Враховуючи відсутність будь-яких зауважень з боку відповідача щодо наданих послуг, у відповідності до договору, зокрема п. 5.6., господарський суд встановив, що Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № УВЦ-0000005063 від 31.03.2018 на суму 24 939,45 грн. та № УВЦ-0000005289 від 30.04.2018 на суму 7 194,16 грн. є погодженими, а послуги, надані позивачем відповідачу є прийнятими.

Факт прийняття послуг без зауважень також підтверджується частковою оплатою послуг відповідачем на суму 4 939,45 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 966 від 07.06.2018 з посиланням на рахунок-фактуру № 5080 від 31.03.2018 за логістичні послуги(копія долучена до матеріалів справи).

Умовами пунктів 10.1 та 10.2 договору визначено, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання повноваженими представниками сторін і діє протягом трьох років з дати його підписання, але в будь-якому разі до моменту повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором. Якщо за 30 (тридцять) днів до закінчення терміну дії жодна із сторін не заявить про припинення дії цього договору, його дія вважається продовженою на наступні три роки на тих самих умовах.

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір № 152-17 про надання логістичних послуг від 26.07.2017, як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Згідно статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов`язання виконав належним чином у відповідності до умов договору. Товарно-транспортні накладні з боку відповідача підписані без зауважень та заперечень(копії містяться у матеріалах справи). Рахунки-фактури, направлені позивачем на виконання умов договору, відповідачем прийняті у відповідності до п. 5.6 договору.

За умовами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Відповідно до п. п. 5.1, 5.3 та 5.4 договору, послуги за цим договором надаються за тарифами, узгодженими у додатках до нього. Оплата здійснюється в національній валюті гривні - шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця на підставі наданого рахунку. Термін сплати: протягом п`яти банківських днів з моменту виставлення рахунку виконавцем.

Банківський день - робочий день банку в тому місці, у якому повинна виконуватися дія, передбачена УПДА або іншими міжнародними документами, затвердженими МТП (постанова правління НБУ "Про затвердження Положення про порядок здійснення банками операцій за акредитивами" 03.12.2003, № 514).

Враховуючи вищевикладене у сукупності, господарський суд зазначає, що строк виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань є таким, що настав 18.04.2018 щодо Рахунку - фактури № 5080 від 31.03.2018 на суму 24 939,45 грн. та 21.05.2018 щодо Рахунку - фактури № 5322 від 30.04.2018 на суму 7 194,16 грн.

Судом враховано, що відповідачем, 07.06.2018 була здійснена тільки часткова оплата за надані послуги згідно виставленого Рахунку - фактури № 5080 від 31.03.2018 в сумі 4 939,45 грн. Протилежного відповідачем суду не доведено, доказів оплати всієї суми заборгованості не надано.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 27 194,16 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов`язань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 6.8 договору, за несвоєчасну сплату наданих послуг замовник сплачує на користь виконавця пеню у розмірі 0,1 % від суми простроченого зобов`язання за кожен день прострочення, але не більше 50 % від суми простроченого зобов`язання.

Позивач за прострочення строків сплати коштів за договором № 152-17 про надання логістичних послуг від 26.07.2017, керуючись п. 6.8 договору нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в сумі 4 785,42 грн., а саме: 3 504,66 грн. по рахунку - фактурі № 5080 від 31.03.2018 за період з 18.04.2018 по 18.10.2018 та в сумі 1 280,76 грн. по рахунку - фактурі № 5322 від 30.04.2018 за період з 21.05.2018 по 21.11.2018.

Щодо зазначеної вимоги, господарський суд зазначає наступне.

При дослідженні розрахунку позивача суд встановив, що позивачем визначено початок прострочення по рахунку - фактурі № 5080 з 18.04.2018, а по рахунку - фактурі № 5322 з 21.05.2018.

Проте, враховуючи умови договору щодо розрахунків (5 банківських днів з моменту виставлення рахунку виконавцем) та дати отримання відповідачем зазначених рахунків (11.04.2018 та 14.05.2018), суд зазначає, що відповідач був зобов`язаний здійснити оплату по рахунку - фактурі № 5080 до 18.04.2018 включно та по рахунку - фактурі № 5322 по 21.05.2018 включно, а прострочення платежів, таким чином почалося з 19.04.2018 та з 22.05.2018 відповідно.

Здійснивши власний перерахунок пені з урахуванням умов договору, прострочення по сплаті грошового зобов`язання, порядку розрахунків погодженого сторонами, в межах розрахунку позивача, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково в сумі 4 760,09 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача за прострочення оплати 3% річних в сумі 771,30 грн. та інфляційні втрати в сумі 2 010,60 грн.

При дослідженні розрахунку позивача щодо нарахування 3 % річних, суд встановив, що останнім здійснено нарахування 3% річних не тільки на суму основного боргу, а ще і на інфляційну складову, що нормами чинного законодавства України не передбачено.

Господарський суд, здійснивши власний перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат в межах періоду розрахунку позивача, з урахуванням встановлених вище дат прострочення платежів, приходить до висновку, що позовні вимоги, в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню частково, в сумі 718,09 грн. та 1 839,78 грн. відповідно.

Приймаючи до уваги висновки суду про часткове задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 1 907,22 грн.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю АВК Контракт (місцезнаходження: 08292, Київська обл., м. Буча, вул. Кірова, буд. 144; код ЄДРПОУ 39804502) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю УВК Україна (місцезнаходження: 03115, м. Київ, просп. Перемоги, буд. 136, кімн. 34; код ЄДРПОУ 39441523) 27 194,16 грн. основного боргу, 4 760,09 грн. нарахованої пені, 1 839,78 грн. інфляційних втрат, 718,09 грн. 3 % річних, та 1 907,22 грн. судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

6. Згідно з п.п. 17.5 пункту 17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Л.В. Сокуренко