Рішення

від 27.05.2019 по справі 911/431/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" травня 2019 р. м. Київ Справа № 911/431/19

м. Київ, вул. С. Петлюри, буд. 16/108

господарський суд Київської області

без виклику представників сторін

Господарський суд Київської області, одноособово, у складі судді Саванчук С.О., розглянувши матеріали

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Крокус."

02660, м. Київ, вул. Пухівська, буд. 1-а, код ЄДРПОУ 41775756

до Товариства з обмеженою відповідальністю "БМБ Компаунд - Київ"

07434, Київська обл., с. Шевченкове, вул. Польова, буд. 2, код ЄДРПОУ 39808739

про стягнення заборгованості у розмірі 175426,12 грн.

Обставини справи:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява (вх. № 451/19 від 13.02.2019) Товариства з обмеженою відповідальністю "Крокус." до Товариства з обмеженою відповідальністю "БМБ Компаунд - Київ" про стягнення заборгованості у розмірі 175426,12 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошового зобов`язання з оплати товару, що поставлений за договором № КР-19 від 20.02.2018.

Ухвалою господарського суду Київської області від 21.02.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідачем відзиву не подано, доводи позивача не заперечено, доказів до матеріалів справи не надано.

За приписом пункту 10 частини 2 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про місцезнаходження юридичної особи.

Відповідно до статті 10 вказаного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Ухвала господарського суду Київської області від 21.02.2019 направлена Товариству з обмеженою відповідальністю "БМБ Компаунд - Київ" на адресу: 07434 , Київська обл., с. Шевченкове, вул. Польова, буд. 2 - ці відомості отримано судом з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 21.02.2019 № 1005036636 здійсненого на запит суду.

З огляду на вказані положення чинного законодавства, суд дійшов висновку про належне повідомлення відповідача про розгляд справи щодо нього у господарському суді.

Відповідно до частин 4, 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення; датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх у сукупності, суд -

встановив:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю КРОКУС. (далі-позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю БМБ КОМПАУН-КИЇВ (далі-відповідач, покупець) укладено договір поставки № КР-19 від 20.02.2018 (далі-Договір).

Відповідно до пункту 1.1. Договору постачальник зобов`язується поставити покупцю сировину для харчової промисловості (далі - товар), а покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти товар та вчасно здійснити його оплату.

Згідно з пунктом 2.1. Договору для поставки кожної окремої партії товару покупець надає постачальнику заяву, яка має містити наступні обов`язкові реквізити: найменування, ціна, кількість, асортимент товару, умови та строк поставки товару, умови поставки, дата і номер Договору.

Відповідно до пункту 2.2. Договору у випадку погодження заявки, постачальник складає та надає покупцю рахунок - фактуру, у якому зазначає його номер та дату, найменування, ціну кількість, асортимент товару.

Пунктом 2.6. Договору встановлено, що місце приймання - передача товару здійснюється в місці поставки представниками сторін.

Згідно з пунктом 2.8 Договору приймання товару за кількістю здійснюється відповідно до даних видаткової накладної на відповідну партію товару.

Відповідно до пункту 4.1. Договору оплата товару здійснюється протягом 14 календарних днів з моменту отримання покупцем товару шляхом перерахування грошових коштів на поточний банківський рахунок постачальника.

Згідно з пунктом 5.3. Договору покупець у разі порушення умов договору зобов`язаний сплатити наступні штрафні санкції: за несвоєчасність оплати поставленого товару, покупець зобов`язаний сплатити на користь постачальника суму основного боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та десять відсотків річних; за несвоєчасність оплати поставленого товару покупець зобов`язаний сплатити на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до пункту 7.1. Договору даний договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31.12.2018.

Аргументи Товариства з обмеженою відповідальністю "Крокус."

Між сторонами укладено договір поставки № КР - 19 від 20.02.2018, згідно з яким, позивач зобов`язується поставити, а відповідач отримати та оплати поставлений товар.

На виконання умов Договору, позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар, всього на суму 167125,20 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0004409 від 18.12.2018 на суму 108961,20 грн., товарно-транспортною накладною РН-0004409 від 18.12.2018, видатковою накладною № РН-0004512 від 21.12.2018 на суму 58164,00 грн., товарно-транспортною накладною № РН-0004512 від 21.12.2018.

Відповідач у визначений пунктом 4.1 Договору строк за поставлений товар не розрахувався, внаслідок чого, позивачем на підставі пунктів 5.3.1, 5.3.2 Договору нараховано пеню у розмірі 4800,18 грн., 10% річних у розмірі 1829,49 грн., інфляційні втрати у розмірі 1671,25 грн.

Відповідачем відзиву не подано, доводи позивача не заперечено, контр-розрахунку боргу або доказів його сплати не надано, про дату, місце та час судового розгляду повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомлено.

Норми права, що підлягають застосуванню

Як встановлено судом, між сторонами укладено договір поставки № КР-19 від 20.02.2018.

Цивільні зобов`язання виникають з підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Відповідно до статті 194 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Згідно з статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлена обов`язковість виконання договору сторонами.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у встановлений строк (термін).

За статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною 2 статті 536 Цивільного кодексу України розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору, продовження дії договору про закупівлю можливо у разі, коли строк його дії не закінчився у встановленому чинним законодавством порядку.

Відповідно до статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 202 Господарського кодексу України та статтею 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання

Відповідно до вимог статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з вимогами частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Фактичні обставини, встановлені судом, докази, що прийняті та відхилені судом, мотиви прийняття або відхилення кожного доказу та аргументу, викладеного сторонами у матеріалах справи та висновки суду за результатами розгляду справи

За результатами оцінки доказів, що надані суду, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, господарський суд зазначає таке.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю КРОКУС. та Товариством з обмеженою відповідальністю БМБ КОМПАУН-КИЇВ укладено договір поставки № КР-19 від 20.02.2018.

На виконання умов Договору, Товариством з обмеженою відповідальністю КРОКУС. поставлено, а Товариством з обмеженою відповідальністю БМБ КОМПАУН-КИЇВ отримано товар, всього на суму 167125,20 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0004409 від 18.12.2018 на суму 108961,20 грн., товарно-транспортною накладною РН-0004409 від 18.12.2018, видатковою накладною № РН-0004512 від 21.12.2018 на суму 58164,00 грн., товарно-транспортною накладною № РН-0004512 від 21.12.2018.

Згідно з частиною 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частинами 1, 3, 4 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з статтею 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування; питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За результатами розгляду прохальної частини позовної заяви, судом встановлено, що позивач заявляє до стягнення основний борг у розмірі 167125,20 грн., пеню у розмірі 4800,18 грн., 10% річних у розмірі 1829,49 грн., інфляційні втрати у розмірі 1671,25 грн. на підставі договору поставки № 19 від 20.02.2018, проте, у матеріалах справи відсутні будь-які докази укладення такого договору між сторонами чи документи, з яких можливо встановити наявність права вимоги позивача до відповідача на стягнення зазначених сум, оскільки, позивачем до позову додано такі документи: договір поставки № КР-19 від 20.02.2018, видаткові накладні: № РН-0004409 від 18.12.2018 на суму 108961,20 грн., № РН-0004512 від 21.12.2018 на суму 58164,00 грн., що складені на підставі договору поставки № КР-19 від 20.02.2018, товарно-транспортні накладні за договором поставки № КР-19 від 20.02.2018: № РН-0004409 від 18.12.2018, № РН-0004512 від 21.12.2018.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з урахуванням юридичної сили правового акта в ієрархії національного законодавства та з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини при дотриманні норм процесуального права.

Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Проаналізувавши практику Європейського суду, судом взято до уваги, рішення від 19 лютого 2009 року (справа Христов проти України (Khristov v. Ukraine, заява № 24465/04) згідно з яким встановлено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина 1 статті 16 ЦК України).

Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

При цьому, застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

У рішенні Конституційного Суду України №15-рп/2004 від 02.11.2004 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м`якого покарання) Суд зазначив: "Відповідно до ч. 1 ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України. Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права."

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Зважаючи на вказане, з урахуванням того, що з наявних у матеріалах справи доказів неможливо встановити наявність порушеного права позивача, що підлягає відновленню, за договором поставки № 19 від 20.02.2018, суд дійшов висновку про повну відмову у задоволенні позову, оскільки, відповідно до статті 14 Господарського процесуального кодексу України спір вирішується судом не інакше як в межах заявлених вимог.

Судові витрати позивача, що складаються із судового збору та витрат на професійну правову допомогу, в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача у повному обсязі.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 2, 11, 73, 74, 76-80, 191, 232, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

У задоволенні позову (вх. № 451/19 від 13.02.2019) Товариства з обмеженою відповідальністю "Крокус." ( 02660, м. Київ, вул. Пухівська, буд. 1-а, код ЄДРПОУ 41775756) до Товариства з обмеженою відповідальністю "БМБ Компаунд - Київ" ( 07434, Київська обл., с. Шевченкове, вул. Польова, буд. 2, код ЄДРПОУ 39808739) про стягнення заборгованості у розмірі 175426,12 грн. відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення складено 27.05.2019.

Суддя С.О. Саванчук